Рішення № 82271093, 17.05.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/1423/19

Провадження №2-а/639/57/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретарів - Кузнецової А.О., Пивоварової Т.В.,

представників позивача - адвокатів Кубай Ю.М., Поліщук О.Л.

представника відповідача – Чудаєвої М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в тому числі в режимі відеоконференції адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді карцеру,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 14.03.2019 року через свого представника адвоката Кубая Ю.М. звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовною заявою до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді карцеру, в якій просив суд визнати протиправними дії уповноважених осіб ДУ «Харківський слідчий ізолятор», які полягають у безпідставному застосуванні до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді поміщення до карцеру на сім діб відповідно до постанови від 25.02.2019, вчиненні протиправного психологічного тиску на ОСОБА_1 з метою отримання від нього зізнання у злочинах, які він не вчиняв, та визнати незаконною та скасувати постанову начальника Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» від 25.02.2019 року про поміщення ув`язненого ОСОБА_1 у карцер на сім діб.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 25.02.2019 року начальником ДУ «Харківський слідчий ізолятор» було винесено постанову про поміщення ув`язненого ОСОБА_1 в карцер на сім діб, однак фактично позивач був поміщений до карцеру 24 лютого 2019 року. На зазначеній постанові в графі «Постанова мені оголошена» рукописний текст та підпис не належать ОСОБА_1 , оскільки вони виконані іншою собою, одночасно зазначено , що ОСОБА_1 поміщений в карцер 25.02.2019 року о 15 годині 10 хвилин, звільнений з карцеру 03.03.2019 року о 15 годині 10 хвилин, однак відсутні будь-які відомості про дострокове звільнення ОСОБА_1 з карцеру через шість діб.

Вказана постанова була вмотивована тим, що 24.02.2019 року о 10 годині 20 хвилин під час проведення обшуку в камері № 649 режимного корпусу № 6 ДУ «Харківський слідчий ізолятор» ув`язнений ОСОБА_1 перешкоджав виконанню своїх службових обов`язків персоналу установи, а саме в категоричній формі та навмисно відмовився надати власні речі до догляду, чим перешкоджав проведенню обшуку. На законні вимоги молодшого інспектора припинити свої протиправні дії не відреагував належним чином, вступив у суперечку, почав висловлювати своє невдоволення режимом тримання в установі, чим подавав негативний приклад іншим особам, які прибули до установи, що могло створити серйозну загрозу порядку в установі.

Вищевказані в постанові підстави поміщення ОСОБА_1 в карцер позивач вважає недостовірними, оскільки 24.02.2019 року після сніданку, попередньо провівши неповний обшук, ОСОБА_1 разом із двома його співкамерниками було виведено на прогулянку. Через 40 хвилин потому співробітником слідчого ізолятору позивача було відведено до службового приміщення, де йому повідомлено про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді поміщення в карцер. На заперечення ОСОБА_1 , що ніякої непокори законним вимогам персоналу установи він не чинив, оскільки навіть ніхто не звертався до нього з вимогою надати особисті речі для обшуку, співробітником СІЗО його було повідомлено, що він має погодитися на таку причину поміщення до карцеру, де термін перебування буде мінімально можливим, або причина буде іншою. Піддавшись, на думку позивача, психологічному тиску, погрозам та шантажу невідомого співробітника СІЗО, він вимушений був підписати документи щодо переведення його до карцеру.

Позивач вважає вказану постанову від 25.02.2019 року незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.03.2019 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді карцеру, призначено судове засідання на 27.03.2019 року.

За клопотанням представника позивача витребувано з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» особову справу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26 березня 2019 року від начальника Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого відповідач не визнає заявлені позовні вимоги з наступних підстав.

В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог представник відповідача посилається на те, що ув`язнений ОСОБА_1 24.02.2019 року під час проведення обшуку в камері відмовився надати свої особисті речі до огляду персоналу СІЗО та на законні вимоги припинити протиправні дії не відреагував.

25.02.2019 року було винесено відповідачем постанову про поміщення ув`язненого ОСОБА_2 в карцер на 7 діб. Відповідно до VIII розділу 7.4 Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України № 460/5 від 18.03.2013 року ув`язненому ОСОБА_1 24 години попереднього перебування в ізоляції зараховано до загального строку його тримання в карцері.

Згідно з поясненнями ув`язненого ОСОБА_1 від 24.02.2019 року, підписаними ним особисто, позивач претензій до адміністрації СІЗО не мав. Крім того, до 25.03.2019 року він до керівництва установи з особистих питань не звертався.

Таким чином, відповідач вважає законним поміщення у карцер ув`язненого ОСОБА_1 , який вчинив порушення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.04.2019 року частково задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 про виклик свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та забезпечено їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції між Жовтневим районним судом м. Харкова та Державною установою «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.05.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Кубая Ю.М. про витребування доказів.

Згідно акту Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» від 26.03.2019 року ОСОБА_1 відмовився отримати відзив відповідача на позов з додатками. Крім того, відзив було направлено відповідачем на адресу представника позивача.

Позивач ОСОБА_1 та його представники – адвокати Поліщук О.Л., Кубай Ю.М. в судовому засіданні заявлений позов підтримали в повному обсязі, просили суд його задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

Представник відповідача Чудаєва ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на обставини, викладені в відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, пояснення свідків, дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази, дослідивши особову справу ОСОБА_1 , 1985 року народження, яка була витребувана з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Положеннями ч.1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративний суд у відповідності до вимог ст. 2 КАС України перевіряє законність рішень, дій, чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Порядок попереднього ув`язнення визначається цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув`язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Статтею 6 Закону України «Про попереднє ув`язнення» визначено, що особи, які перебувають у місцях попереднього ув`язнення, мають обов`язки і права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не допускається надання будь-яких пільг чи переваг особам, які перебувають у місцях попереднього ув`язнення, залежно від їх расової, національної приналежності, ставлення до релігії, майнового стану, політичних поглядів та минулих заслуг.

Наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 року № 460/5, відповідно до статті 7 Закону України «Про попереднє ув`язнення», частини третьої статті 18 Кримінально-виконавчого кодексу України та з метою удосконалення окремих норм, що регламентують порядок і умови тримання осіб, які тримаються під вартою, і засуджених у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України.

Пунктами 1.1 та 1.2 Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України передбачено, що ці Правила відповідно до Кримінального процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України, Закону України «Про попереднє ув`язнення» регулюють порядок і умови тримання у слідчих ізоляторах (далі - СІЗО) осіб, які тримаються під вартою, і окремих категорій засуджених до позбавлення волі.

Ці Правила обов`язкові для всіх СІЗО, установ виконання покарань, що виконують функції СІЗО, та дільниць СІЗО, створених на території установ виконання покарань.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2019 року, ухвали Харківського Апеляційного суду від 06.05.2019 року, ОСОБА_1 перебував у статусі ув`язненого та утримувався в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» з 23.02.2019 року по 08 травня 2019 року.

Постановою чергового помічника начальника Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» капітана внутрішньої служби Панова А.М. про тимчасову ізоляцію до 24 годин ув`язненого в окрему камеру від 24.02.2019 року ув`язнений ОСОБА_1 прийнятий в карцер о 15 годині 10 хвилин 24.02.2019 року. З вказаної постанови вбачається, що ув`язнений ОСОБА_1 допустив грубе порушення встановленого порядку тримання, яке полягає в тому, що 24.02.2019 року о 10 годині 20 хвилин під час проведення обшуку в камері № 649 режимного корпусу № 6 ДУ «Харківський слідчий ізолятор» ув`язнений ОСОБА_1 перешкоджав виконанню своїх службових обов`язків персоналу установи, а саме в категоричній формі та навмисно відмовився надати власні речі до догляду, чим перешкоджав проведенню обшуку. На законні вимоги молодшого інспектора припинити свої протиправні дії, не відреагував належним чином, вступив у суперечку, почав висловлювати своє невдоволення режимом тримання в установі, чим подавав негативний приклад іншим особам, які прибули до установи, що могло створити серйозну загрозу порядку в установі (Особова справа ОСОБА_1 , а.с. 28).

Відповідно до VIII розділу 7.4 Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України № 460/5 від 18.03.2013 року, за відсутності начальника СІЗО, коли іншими заходами попередити порушення режиму неможливо, ув`язнені чи засуджені переводяться в окрему камеру відповідно до постанови про тимчасову ізоляцію до 24 годин ув`язненого(засудженого) до прибуття начальника СІЗО. Якщо начальник СІЗО приймає рішення про поміщення особи, яка вчинила порушення, у карцер, час попереднього перебування в ізоляції зараховується до загального строку тримання в карцері.

Судом було встановлено, що Постановою начальника ДУ «Харківський слідчий ізолятор» про поміщення ув`язненого в карцер від 25.02.2019 року, було вирішено помістити ув`язненого ОСОБА_1 , 1985 року народження, у карцер строком на сім діб.

Відповідно до Постанови начальника ДУ «Харківський слідчий ізолятор» від 25.02.2019 року, ув`язнений ОСОБА_1 , 1985 року народження, допустив грубе порушення встановленого порядку тримання, яке полягає в тому, що 24.02.2019 року о 10 годині 20 хвилин під час проведення обшуку в камері № 649 режимного корпусу № 6 ДУ «Харківський слідчий ізолятор» ув`язнений ОСОБА_1 перешкоджав виконанню своїх службових обов`язків персоналу установи, а саме в категоричній формі та навмисно відмовився надати власні речі до догляду, чим перешкоджав проведенню обшуку. На законні вимоги молодшого інспектора припинити свої протиправні дії, не відреагував належним чином, вступив у суперечку, почав висловлювати своє невдоволення режимом тримання в установі, чим подавав негативний приклад іншим особам, які прибули до установи, що могло створити серйозну загрозу порядку в установі (а.с. 16).

Вказана постанова була винесена на підставі Висновку за фактом порушення режиму утримання ув`язненим від 25.02.2018 року (Особова справа ОСОБА_1 , а.с. 23). В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 визнав, що його дійсно приводили до приміщення, де знаходився начальник ДУ «Харківського слідчого ізолятора» для оголошення постанови. В постанові міститься підпис ОСОБА_1 , що будь-якими доказами не спростовано.

При цьому викладені у Постанові обставини підтверджуються рапортом ЧПНСІ майора внутрішньої служби Саєнка В.В. від 24.02.2019 року, рапортом старшого по корпусу відділу режиму і охорони СІ прапорщиком внутрішньої служби Бондарева Є.В. від 24.02.2019 року та рапортом молодшого інспектора ІІ категорії відділу режиму і охорони СІ сержанта внутрішньої служби Звездова С.М. від 24.02.2019 року, які містяться в матеріалах особової справи ОСОБА_1 , 1985 року народження, яка була витребувана з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» (Особова справа Коваля Д.А., а.с. 24-26), а також поясненнями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , які підтвердили обставини, викладені ними в рапортах від 24.02.2019 року.

Крім того, поясненнями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_5 підтверджується наявність законних підстав щодо тимчасової ізоляції 24.02.2019 року до 24 годин ув`язненого ОСОБА_1 в окрему камеру .

З дослідженої в судовому засіданні Особової справи ОСОБА_1 вбачається, що відповідно до VIII розділу 7.4 Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України № 460/5 від 18.03.2013 року позивачеві 24 години попереднього перебування в ізоляції зараховано до загального строку його тримання в карцері, який складає сім діб відповідно до строку застосованого до ОСОБА_1 стягнення.

З Протоколу від 24.02.2019 року, з яким був ознайомлений під особистий підпис ОСОБА_1 , вбачається, що 24.02.2019 року проведено було повний обшук (огляд) відповідно до затвердженого графіка (розпорядження) ХСІЗО Коваля Д.А. з метою виявлення заборонених предметів, приготувань до вчинення втечі, злочинів та правопорушень. Заяви та скарги з приводу обшуку не надходили (Особова справа ОСОБА_1 , а.с. 14).

ОСОБА_1 24.02.2019 року надано особисто письмові пояснення за фактом вчинених ним порушень, з яких вбачається, що він 24.02.2019 року о 10 годині під час проведення обшуку відмовився надати свої особисті речі до огляду, чим перешкоджав проведенню обшуку(Особова справа ОСОБА_1 , а.с. 27). В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив факт складання таких пояснень та його власноручний підпис на поясненнях.

Відповідно до п. 5.1 «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 року № 460/85, огляди й обшуки приміщень та території СІЗО, а також особистий обшук ув`язнених і засуджених та огляд їх особистих речей проводяться в порядку, установленому законодавством.

Особистий обшук може бути повним і неповним. Повному обшуку підлягають ув`язнені і засуджені під час прийому до СІЗО, перед відправкою за його межі, при поміщенні до карцеру, а також при надходженні інформації про те, що ці особи мають предмети або речовини, заборонені до зберігання і використання. В останньому випадку обшук проводиться за розпорядженням начальника СІЗО або його заступника, за їх відсутності - чергового помічника.

Повний обшук супроводжується ретельним оглядом тіла ув`язненого або засудженого, його одягу, взуття (у разі наявності - протезів). При цьому йому пропонується добровільно здати заборонені предмети та/або речовини і повністю роздягтися. Наклейки пластирів, гіпсові та інші пов`язки перевіряються під контролем медичного працівника.

Під час обшуків персонал СІЗО повинен дбайливо поводитися з речами і предметами, що знаходяться в особистому користуванні ув`язнених і засуджених, не допускати їх необґрунтованого пошкодження.

При виявленні заборонених предметів, зашитих в одязі, тканина акуратно розпорюється по швах, із взуття виймаються супінатори та знімаються металеві набійки. Ремонт одягу та взуття здійснюється за заявою ув`язненого чи засудженого у відповідних майстернях СІЗО.

Неповний обшук проводиться у разі виведення ув`язнених і засуджених з камер та поміщення до них. Під час неповного обшуку оглядаються одяг і взуття ув`язненого чи засудженого без його роздягання.

Особистий обшук ув`язнених і засуджених проводиться представником адміністрації СІЗО однієї з ними статі в окремому ізольованому приміщенні. Під час повного обшуку не повинні бути присутніми особи протилежної статі та допускається присутність медичних працівників.

За фактом вилучення в ув`язнених заборонених речей та предметів за рішенням адміністрації СІЗО у десятиденний строк проводиться службове розслідування. (п. 6.5 Правил)

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про попереднє ув`язнення» до осіб, взятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміністрація місця попереднього ув`язнення може застосовувати такі заходи стягнення:

попередження або догану;

позачергове залучення до прибирання приміщення.

Особи, взяті під варту, які злісно порушують вимоги режиму, за мотивованою постановою начальника місця попереднього ув`язнення можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти діб, а неповнолітні - на строк до п`яти діб. Поміщення до карцеру не повинно поєднуватися з погіршенням встановлених норм харчування.

Розділом 6 «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби» визначено порядок застосування заходів заохочення і стягнення до ув`язнених і засуджених.

Так, про виявлене порушення вимог режиму посадовою особою СІЗО складається вмотивований рапорт, який подається на розгляд адміністрації СІЗО. Облік таких рапортів здійснюється у журналі обліку рапортів про порушення ув`язненими і засудженими встановленого режиму тримання (додаток 24), що зберігається у черговій частині СІЗО.

При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка ув`язненого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення щодо суті проступку. Заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування стягнень, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення проступку. Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.

Стягнення у вигляді попередження, догани, позачергового залучення до прибирання приміщення накладається за постановою про накладення дисциплінарного стягнення.

Стягнення у вигляді поміщення до дисциплінарного ізолятора засуджені відбувають у карцері на підставі вмотивованої постанови про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор (додаток 25). На них поширюються умови тримання засуджених у дисциплінарному ізоляторі виправних і виховних колоній, установлені КВК та чинним законодавством.

Стягнення у вигляді поміщення до карцеру накладається за вмотивованою постановою про поміщення ув`язненого у карцер, винесеною начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов`язки (додаток 26). Постанови про накладення дисциплінарного стягнення оголошуються ув`язненим (засудженим) під підпис та разом з матеріалами перевірки долучаються до їх особових справ.

Відповідно до п. 7.1 та 7.2 розділу 8 Правил внутрішнього розпорядку, ув`язнені та засуджені, які злісно порушують вимоги режиму, за вмотивованою постановою начальника СІЗО можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти діб, а неповнолітні особи - на строк до п`яти діб.

Злісним порушником режиму тримання є ув`язнений або засуджений, який не виконує законних вимог персоналу СІЗО, вживає спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманливі засоби, виготовляє, зберігає, купує, розповсюджує заборонені предмети, бере участь у настільних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди, вчинив дрібне хуліганство, систематично ухиляється від лікування захворювання, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб, а також вчинив протягом року більше трьох порушень режиму тримання, на які за постановою начальника СІЗО чи особи, яка виконує його обов`язки, були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені відповідно до чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах – учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Згідно ст. ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, в тому числі пояснення допитаних у судовому засіданні свідків, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 своїми діями порушив Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби, зазначене порушення, відповідно до вказаних правил було визнано злісним, за що ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом поміщення у карцер, а отже, дії працівників Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» є такими, що відповідають вимогам закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді карцеру задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, ст. ст. 1, 6, 7, 15 Закону України «Про попереднє ув`язнення», «Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби», затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 року № 460/85, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді карцеру – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Державна установа «Харківський слідчий ізолятор», місцезнаходження: 61093, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 99, ЄДРПОУ 08564587.

Повний текст рішення складено 07.06.2019 року.

Суддя Н.В.Баркова