Рішення № 82270683, 20.05.2019, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/535/19

Номер провадження 2/570/691/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

за участю: секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне в порядку спрощеного позовного провадження

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про захист порушеного права споживача фінансових послуг банку, визнання недійсним несправедливих умов кредитного договору та застосування правових наслідків недійсності,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася з даним позовом до суду та просить визнати недійсними з дати укладення умови п.6 кредитного договору № 100902401001 від 31 жовтня 2017 року та п.1 розділу 4 "Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту з пільговим періодом для споживача", викладені в паспорті споживчого кредиту від 31 жовтня 2017 року, в частині встановлення щомісячної комісії для споживача за обслуговування кредитної заборгованості у період з 30 квітня 2018 року в розмірі 5,99%, визнати недійсними з дати укладення умови, встановлені у розділі 6 "Додаткова інформація" паспорта споживчого кредиту від 31 жовтня 2017 року, про встановлення кредитором споживачу штраф в розмірі 10% від простроченої суми за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення встановленого терміну від простроченої суми, розрахованої на останній день місячного строку, застосувати правові наслідки їх недійсності шляхом встановлення для відповідача зобов`язання про зарахування сплачених позичальником грошових коштів в загальній сумі 12728,56 гривень в рахунок погашення основної заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом, а також зобов`язати АТ "ПУМБ" здійснити перерахунок залишку суми заборгованості по кредиту позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором № 100902401001 від 31 жовтня 2017 року з дати укладення кредитного договору, судові витрати покласти на відповідача.

Свій позов позивачка мотивує тим, що на підставі поданої нею заяви № 100902401001 на ім`я ПАТ "ПУМБ", між сторонами укладено договір споживчого кредитування згідно якого, банк надав їй кредит в сумі 22880,00 гривень, з яких на загальні споживчі цілі 20000,00 гривень, для оплати договору страхування - 2880,00 гривень, строком на 24 місяці, з пільговим періодом 6 місяців, розміром процентної ставки - 0,01% з 31.10.2017 року по 29.04.2018 року та з 30.04.2018 року, розміром комісії за обслуговування кредитної заборгованості з 31.10.2017 року по 29.04.2018 року - 0,00%, з 30.04.2018 року - 5,99%, розміром комісії за переказ коштів - 0,00%. Вважаючи, що при укладенні договору банк діяв недобросовісно, визначивши несправедливі умови кредитування, щодо встановлення щомісячної комісії з 30.04.2018 року в розмірі - 5,99% та щодо встановлення штрафу в розмірі 10% від простроченої суми за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення встановленого терміну від простроченої суми, розрахованої на останній день місячного строку, чим були порушені її права як споживача банківських послуг.

Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином. Подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що заперечення відповідача зводяться виключно до того факту, що відсутні підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами містить несправедливі умови по відношенню до позивача, оскільки при підписанні договору позивач мала реальну можливість ознайомитися з умовами договору, де зазначено про її ознайомлення з вказаними умовами, в зв`язку з чим і погодилася на його укладання шляхом підписання. Проте зазначає, що встановлення кредитором умов договору, щодо сплати споживачем на користь кредитора щомісячної комісії 5,99% за супутні послуги банку, які мають надаватися безкоштовно споживачу на підставі Закону України "Про споживче кредитування", а отже є такими умовами договору, які обмежують права споживача, тому не можуть погоджуватися споживачем шляхом проставляння підпису, оскільки ця норма прямо регулюється вищезгаданим законом. Щодо встановлення споживачу штраф в розмірі 10% від простроченої суми за кожний випадок прострочення та кожний місяць прострочення встановленого терміну від простроченої суми, розрахованої на останній день місячного строку, позивачка зазначає, що в поданій нею заяві на отримання споживчого кредиту, умова про встановлення вищезгаданого штрафу відсутня, тобто даної умови договору шляхом подання заяви вона не погоджувала. Більше того, за таких обставин, які встановив кредитор для споживача, встановивши штраф і за кожний випадок прострочення і в кожному місяці прострочення, кредитор допускає подвійне трактування, оскільки це є двозначна умова щодо сплати споживачем штрафу і може бути підставою для зловживань кредитора, що є недопустимо, а тому, є незаконною та підлягає виключенню. З огляду на вищевикладене, позов підтримала, просить його задоволити в повному обсязі.

Крім того, від представника позивачки ОСОБА_3 в судове засідання надійшло клопотання, в якому він просить провести розгляд справи без участі позивачки та її представника.

Представник відповідача АТ "ПУМБ" в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Від його представника, адвоката Хобти Д.О., до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій вона просить залишити позов без задоволення, мотивуючи її тим, що свобода договору визначає право громадян вступати чи утримуватися від вступу в будь-які договірні відносини. Укладення кредитного договору було волевиявленням позивачки. Також позивачка не відмовилася від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликала, і навіть не зверталася до кредитора за додатковими роз`ясненнями положень договору ні до, ні під час, ні після його укладення. Оскільки банк в повному обсязі виконав взяті на себе згідно кредитного договору обов`язки, а позивачка не обґрунтувала та не довела належними та допустимими доказами наявність жодної, а тим більше одночасно всіх ознак, які б свідчили про те, що умови кредитного договору є несправедливими, позов до задоволення не підлягає. Просить залишити позов без задоволення.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає можливим слухати справу у відсутності сторін, на підставі наявних документів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що на підставі поданої ОСОБА_2 , як споживачем, на ім`я Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (правонаступником якого є АТ ""ПУМБ") заяви № 100902401001 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту від 31 жовтня 2017 року, між сторонами укладено договір споживчого кредитування.

На виконання умов укладеного кредитного договору відповідач надав позивачці кредит на загальну суму 22880,00 гривень, з яких 20000,00 гривень - на загальні споживчі цілі, 2880,00 гривень - для оплати договору страхування. Строк, на який видано кредит - 24 місяці, з пільговим періодом у 6 місяців. Розмір процентної ставки 0,01% - з 31 жовтня 2017 року по 29 квітня 2018 року та з 30 квітня 2018 року, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості з 31 жовтня 2017 року по 29 квітня 2018 року - 0,00% та з 30 квітня 2018 року - 5,99%, розмір комісії за переказ коштів - 0,00%.

Крім того, наслідком прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит є штраф, у розмірі 10% від простроченої суми за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення встановленого терміну від простроченої суми, розрахованої на останній день місячного строку, про що зазначено в розділі 6 паспорту споживчого кредиту.

Згідно із ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом, а оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Законів України "Про захист прав споживачів" та "Про споживче кредитування".

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15- рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 ст.1, ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Водночас, вимогою ч.1 ст.11 Закону України "Про споживче кредитування" встановлено кредитодавцю обов`язок після укладення договору про споживчий кредит на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надавати виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

За положеннями ч.ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

З огляду на вищевикладене та той факт, що згідно ст.11 Закону України "Про споживче кредитування", супутні послуги в процесі виконання кредитного договору надаються банком безкоштовно, плата за такі послуги, яку стягує банк є незаконною, а тому даний пункт договору підлягає до визнання його недійсним.

Що стосується визнання недійсним пункту договору, яким банк встановив штраф в розмірі 10% від простроченої суми за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення встановленого терміну від простроченої суми, розрахованої на останній день місячного строку, суд приходить до висновку, що дана вимога до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст.15, 23 Закону України "Про захист прав споживачів", ненадання інформації про послугу сама по собі не є підставою для визнання недійсним кредитного договору - за певних обставин це може бути підставою для розірвання договору або відшкодування збитків.

Так, в заяві на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а саме в розділі "Підтвердження та запевнення" чітко зазначене підтвердження позивача, що вона ознайомлена з інформацією.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору і в ній зазначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином свобода договору визначає право громадян вступати чи утримуватись від вступу в будь-які договірні відносини. Укладення Кредитного договору було волевиявленням позивачки.

Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті відносин між сторонами.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Відповідно до ч.2 ст.1056 ЦК України позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитора до встановленого договором строку його надання.

Також, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про споживче кредитування" споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Проте позивачка не відмовлялася від одержання кредиту, свою згоду на укладення Кредитного договору не відкликала, і навіть не зверталася до кредитора за додатковими роз`ясненням положень договору ні до, ні під час, ні після його укладення.

Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути замінено або визнано недійсним, а у разі коли це зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача, такі положення теж підлягають зміні, або договір може бути визнаний недійсним в цілому.

Оскільки позивачка отримала споживчий кредит 31 жовтня 2017 року, з усіма умовами отримання кредиту, в тому числі із наслідками, які можуть наступити в разі неналежного виконання умов договору вона ознайомлена і їх погодила, про що свідчить її підпис, від кредиту вона не відмовилася, з пропозицією про внесення змін до банку не зверталася, тому вимога про визнання недійсним пункту договору, яким банк встановив штраф в розмірі 10% від простроченої суми за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення встановленого терміну від простроченої суми, розрахованої на останній день місячного строку, до задоволення не підлягає.

Виходячи з вищенаведеного позов підлягає до часткового задоволення.

Враховуючи, що сторони в судове засідання не з`явилися, розрахунку про рух коштів згідно оспорюваного договору споживчого кредиту суду не надано, позов задоволено частково, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача застосувати наслідки недійсності частини договору, які виникають на підставі даного рішення суду, яким визнано недійсним з дати укладення умови п.6 заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 100902401001 від 31 жовтня 2017 року та п.1 розділу 4 паспорту споживчого кредиту від 31 жовтня 2017 року, в частині встановлення щомісячної комісії для споживача за обслуговування кредитної заборгованості у період з 30 квітня 2018 року в розмірі 5,99%, провести відповідний розрахунок і зарахувати кошти в рахунок погашення основної заборгованості за кредитним договором.

В зв`язку з задоволенням позову в частині однієї позовної вимоги, з відповідача належить стягнути і судовий збір, як це передбачено ст.141 ЦПК України, від сплати якого була звільнена позивачка при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст.76, 78, 81, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 203, 215, 217, 627, 638 ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про споживче кредитування", суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про захист порушеного права споживача фінансових послуг банку, визнання недійсним несправедливих умов кредитного договору та застосування правових наслідків недійсності - задоволити частково.

Визнати недійсним з дати укладення умови п.6 заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 100902401001 від 31 жовтня 2017 року та п.1 розділу 4 паспорту споживчого кредиту від 31 жовтня 2017 року, в частині встановлення щомісячної комісії для споживача за обслуговування кредитної заборгованості у період з 30 квітня 2018 року в розмірі 5,99%.

Застосувати правові наслідки визнання недійсним п.6 заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 100902401001 від 31 жовтня 2017 року та п.1 розділу 4 паспорту споживчого кредиту від 31 жовтня 2017 року, в частині встановлення щомісячної комісії для споживача за обслуговування кредитної заборгованості у період з 30 квітня 2018 року в розмірі 5,99%.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на рахунок 31213206017295, за реквізитами: населений пункт - Рівненський район, отримувач - УК у Рівненському районі/Рівненський район/ 22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 38012756, Банк отримувач - Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач - Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", вул.Андріївська, № 4, м.Київ, ЄДРПОУ 14282829.

Суддя Остапчук Л.В.