Ухвала суду № 82265854, 31.05.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

415/3022/18

1-кп/415/165/19

У Х В А Л А

31 травня 2019 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Березіна А.Г.

за участю секретаря Павлова О.В.

за участю прокурора Коновалюка Д.С.

за участю захисника Семенова С.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, громадянина України, з повною вищою освітою, директора ТОВ «НВП «Сучасні системи з`єднання конвеєрних стрічок», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Лисичанського міського суду знаходиться кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.369 ч.3 КК України.

В судовому засіданні захисник Семенов С.В. заявив клопотання про визнання недопустимими доказів у даному кримінальному провадженні, а саме: матеріали та результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що містяться на арк. 152-212 т. 4 кримінального провадження.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, вважає клопотання захисника ОСОБА_2 . таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

В судовому засіданні встановлено, що захисник Семенов С.В. просить суд визнати недопустимими докази, а саме:

Клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж ст. слідчого СУ ГУНП в Харківськіій області майора поліції Білецької Л.О. (а.с. 152-153);

Протоколу про хід проведення негласних слідчих дій із застосуванням відповідних технічних засобів по зняттю інформації транспортних телекомунікаційних мереж (а.с.154-211);

Диск (а.с. 212).

Захисник вважає, що порушено права обвинуваченого ОСОБА_1 на захист, не відкрито стороні захисту матеріалів НС(Р)Д; використані матеріали НС(Р)Д, отримані під час розслідування іншого правопорушення, без дозволу суду; відсутній дозвіл суду на використання стороною обвинувачення результатів проведення НС(Р)Д як тимчасово вилученого майна.

Згідно з ч.ч.1-2, 4ст.87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння як порушення права особи на захист, а передбачені цією статтею докази повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду.

В силу ч.12 ст.290 КПК України, у випадку не відкриття стороною кримінального провадження матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази, а за ч.2 ст.86 вказаного Кодексу, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

З огляду на ч.3 ст.89 КПК України, сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Ураховуючи вищенаведені законодавчі вимоги та сукупність встановлених за результатами огляду речових доказів обставин, суд вважає, що не відкриття стороні захисту в порядкуст.290 КПК України стороною обвинувачення речових доказів або місць їх зберігання під час досудового розслідування цього кримінального провадження, істотно вплинуло на дотримання права підсудного на захист та унеможливлює використання таких доказів при ухваленні відповідного судового рішення, а відтак клопотання захисника ОСОБА_3 С.В. підлягає задоволенню, з визнанням вказаного обвинуваченням доказу очевидно недопустимим.

У зв`язку з цим, суд визнає даний доказ очевидно недопустимим та припиняє його дослідження.

Керуючись ст.ст. 86, 87, 89, 110, 290, 350, 370-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника Семенова С.В. про визнання недопустимим доказів у кримінальному провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 ч.3 КК України, задовольнити.

Матеріали та результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що містяться на арк. 152-212 т. 4 кримінального провадження – визнати очевидно недопустимими доказами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.Г.Березін