Рішення № 82262485, 06.06.2019, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/111/19

Провадження № 2/329/120/2019

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2019 р. смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Ломейка В.В., за участю секретаря судового засідання Богдан І.І., позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 , представника відповідача – Бабак Р.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням зростання індексу цін на споживчі товари та тарифи на послуги, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням зростання індексу цін на споживчі товари та тарифи на послуги, вихідної допомоги, компенсації на невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 09.03.1992р. до 16.11.2018р. працював в ПАТ «Запоріжжяобленерго» на посаді електромонтера оперативно-виїзної бригади 4 гр.кв. При звільненні відповідачем йому не було виплачено всіх належних сум згідно чинного законодавства. У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з заробітної плати за період з листопада 2017р. по січень 2018р., за березень 2018р., за жовтень 2018р. в сумі 45 741,52 грн., за листопад 2018р., грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, вихідну допомогу у розмірі 37 025,20 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30 278, 70 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 3 696,02 грн., витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 1000,00 грн., всього 117 741,44 грн.

20.02.2019р. позивачем надано уточнену позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати за період: за листопад 2017р., жовтень 2018р. в сумі 10 811,83 грн., за листопад 2018р., грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, вихідну допомогу в розмірі 37 025,20 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 39 184, 20 грн., компенсацію втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 4 561,99 грн., а всього 91 583,22 грн., а також витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 1000 грн.

Відповідач надав відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначив, що 13.03.2019р. ПАТ «Запоріжжяобленерго» погашено заборгованість по заробітній платі позивача у повному обсязі, нарахувало компенсацію за затримку виплати доходів за місяці, за які відбулась затримка і яку виплатить як законодавство і вимагає виплатити – до кінця березня 2019р.: в січні погашення зарплати за березень 2018р. (11 693,42 грн. і 1503,84 грн.) і нарахування компенсації за березень 2018р. у розмірі 653,97 грн. і 89,83 грн. (526,44 грн. і 71,41 грн. після утримання з неї податків); в лютому погашення зарплати за січень 2018р. (5947,59 грн.), листопад 2017р. (4633,85 грн. і 236,46 грн.), грудень 2017р. (10063,41 грн. і 1087,28 грн.), виплата компенсації за березень 2018р. Нарахована компенсація за січень 2018р., листопад 2017р., грудень 2017р. всього на 2181,43 грн.+146,82 грн. (після утримання податків 1756,06 грн. і 116,72грн.); в березні відбулось остаточне погашення зарплати, компенсації за відпустку і вихідної допомоги за листопад 2018р. (34400,80+2624,40 грн.), жовтень 2018р. (8900,46 грн.+754,18 грн.) і виплата компенсації 1756,06 грн. і 116,72 грн. Нарахування і виплата компенсації буде здійснена до кінця місяця, як вимагає законодавство. Позивач обізнаний про повне погашення заборгованості.

Щодо розрахунку середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку, який розрахований відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995р. його середньоденний дохід складає 500,90 грн. Оскільки позивач звільнений в листопаді 2018р., то середньоденний заробіток розрахований виходячи з доходів за основною роботою за вересень і жовтень 2018р., без врахування передбачених законодавством одноразових, стимулюючих виплат і оплати за сумісництвом.

Розмір доходів позивача відповідно до роздруківок його особових зарплатних рахунків склав 10059,82 грн. за вересень 2018р. (20 робочих дні) і 10977,87 за жовтень 2018р. (22 робочих дні), нараховані в жовтні 78,64 грн. компенсації не включаються до доходу (11056,51-78,64=10977,87 грн.), таким чином, розмір середньогоденного заробітку складає 500,90 грн.(10977,87грн.+10059,82грн.)/42 дні.

За період заявлений позивачем з 17.11.2018р. (наступна за днем звільнення дата) по 20.02.2019р. (заявлена дата) кількість робочих днів становить 10 (листопад 2018р.), 20 (грудень 2018р.), 21 (січень 2019р.), 14 (по 20 лютого 2019р. включно), а разом 65 робочих дні.

Таким чином, умовно, розмір середнього заробітку згідно законодавчо правильного розрахунку повинен складати 32 558,50 грн. (500,90 грн. середньоденний дохід х 65 робочих дні).

Як свідчать надані особові зарплатні рахунки позивача за січень-березень 2019р. відповідач здійснює нарахування і виплату позивачу компенсацію за затримку виплати доходів, в березні 2019р. буде нараховано і виплачено компенсацію за зарплату за жовтень і листопад 2018р., які виплачено 13.03.2019р., як і будь-які інші роботодавці, одночасно з виплатою заборгованості за певний місяць здійснює розрахунок, нарахування і виплату компенсації за весь період затримки заробітної плати. Чинне законодавство не містить обов`язкової вимоги розраховувати і виплачувати компенсацію за затримку заробітної плати до місяця виплати, а навпаки - містить пряму норму про виплату компенсації в місяці виплати заборгованості, тому позовна вимога про стягнення компенсації по виплатах за жовтень і листопад 2018р., які здійснено в березні 2019р. може бути заявлена лише 01.04.2019р., оскільки до кінця березня 2019р. (місяця виплати) з боку відповідача порушення прав відповідача відсутнє. Просив у позові відмовити. (а.с.60-62).

08.05.2019р. позивач уточнив розрахунок заборгованості відповідача та вказав, що компенсація втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати становить 2509,85 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 101 робочий день ( листопад 2018р.- 10 робочих днів, грудень 2018р.- 20 робочих днів, січень 2019р. – 21 робочий день, лютий 2019р. – 20 робочих днів, березень 2019р. – 20 робочих днів, квітень 2019р. – 10 робочих днів) становить 59 963,70 грн. (593,70 грн. х 101 робочий день). Заборгованість з заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги перед ним погашена. Також відповідачем не відшкодовано витрати, пов`язані з правничою допомогою, а саме: 1000 грн. ( консультація, підготовка та направлення адвокатських запитів,підготовка та подання позовної заяви в суд), 500 грн. – правнича допомога адвоката у судовому засіданні 18.04.2019р., 500 грн. – правнича допомога адвоката у судовому засіданні 22.05.2019р. (у разі участі).

В судовому засіданні позивач та його представник уточнили позовні вимоги, просили стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати сум за 78 робочих днів з розрахунку 500,90 грн. середньоденного заробітку та судові витрати, відмовились від вимог в частині стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів.

Представник відповідача, ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки.

Суд, заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. ст. 12,13 ЦПК Укрїни, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у ПАТ «Запоріжжяобленерго». З 16.11.2018 року був звільнений на підставі п.3 ст.38 КЗпПУ (наказ №4652с від 15.11.2018 року) (а.с.7).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На день звільнення до виплати позивачу, ОСОБА_1 належало 82966,72 грн, що підтверджується повідомленнями про нараховану суму, належну працівникові при звільненні №933 від 16.11.2018р. та №934 від 20.11.2018р.

14.03.2019 року позивачу виплачена заборгованість по заробітній платі, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку, вихідна допомога, що підтверджено у судовому засіданні позивачем та його представником, а також виписками по картковому рахунку, які були приєднані судом до матеріалів справи в якості додаткових доказів.

Таким чином, відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1ст. 117 КЗпПУ у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст.117 КЗпПУ відповідальність.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку з 16.11.2018 року по 14.03.2019 року включно.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 (далі - Порядок № 100).

Згідно із п.2 розділу ІІ Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Абз. З п. З розділу ІІІ Порядку № 100 встановлено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду України від 23.12.2015 року у справі № 6-1093цс15.

Згідно із п. 5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» середньоденний заробіток позивача складав 500,90 грн. (вересень 2018р. – 10059,82 грн. – 20 відпрацьованих днів, жовтень 2018р. – 10977,97 грн. - 22 відпрацьованих дні).

Кількість робочих днів з 16 листопада 2018р. (день звільнення) по 14 березня 2019 року (день фактичного розрахунку) складає 78 днів. При цьому середньоденний заробіток позивача складав в ПАТ «Запоріжжяобленерго» 500,90 грн. Отже, за 78 робочих днів середній заробіток за час затримки при звільненні склав 39 070,20 грн.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати

Щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Застосування вищевказаної норми до правовідносин, які виникли під час вирішення питання розподілу судових витрат обґрунтовано Верховним судом. Зокрема, у постанові від 17.10.2018 р. по справі № 301/1894/17 зроблено висновок, що вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно до п.48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі ОСОБА_2 і факт надання правової допомоги підтверджено ордером на надання правової допомоги, договором про надання правничої допомоги, додатковою угодою №1 до договору про надання правничої допомоги від 21.11.2018р., копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанцією №0.0.1254552267.1, виданої Чернігівським відділенням Запорізького ГРУ «Приватбанк» 30.01.2019р на суму 1000грн., які були сплачені позивачем на рахунок Адвокатського бюро «Вікторії Токмань».

Відповідно до детального опису послуг, наданих адвокатом, для надання правничої допомоги адвокатом витрачено 6 год. 25 хв.: консультація та правовий аналіз документів – 40 хв.- 100,00 грн., підготовка та направлення адвокатського запиту – 25 хв.- 100,00 грн., підготовка та подання позовної заяви в суд – 5 год 20 хв.- 800 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає документально підтвердженими вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача витрат за надані послуги у розмірі 1000,00 грн.

Згідно з додатковою угодою №2 від 20.02.2019р. до Договору про надання правничої допомоги від 21.11.2018р., оплата послуг адвоката за представництво інтересів позивача в суді за 1 судове засідання становить 500,00 грн.

Представник позивача приймав участь у 2 судових засіданнях 18.04.2019р. та 06.06.2019р., що становить 1000 грн., проте, позивачем не надано суду доказів сплати вказаних коштів на рахунок Адвокатського бюро «Вікторії Токмань», тому в стягненні таких коштів суд вважає за необхідне відмовити.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 768 грн.40 коп.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 12, 13, 81, 133,137, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 116,117, 233 КЗпПУ, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням зростання індексу цін на споживчі товари та тарифи на послуги, вихідної допомоги, компенсації на невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», юридична адреса якого: 69035, м.Запоріжжя, вул.Сталеварів,14, код 00130926 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 39070 грн. 20 коп., витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 1000,00 грн., судовий збір у розмірі 768 грн. 40 грн., а всього 40 838 (сорок тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 60 коп.

В іншій частині позовних вимог-відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Cуддя В.В.Ломейко