Рішення № 82259333, 04.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2019 року 15:51 № 640/19722/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., при секретарі судового засідання Островській О.В.

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_3

від відповідача 1 - Чмут Д.І.

від відповідача 2 - Кутковець М.Л.

від третьої особи - Муравський С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_2

до 1) Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної

обласної адміністрації

2) Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Промислова група

"Югенергопромтранс"

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної обласної адміністрації, Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Промислова група «Югенергопромтранс» у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної обласної адміністрації;

- скасувати Висновок державної екологічної експертизи Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної обласної адміністрації від 15 грудня 2017 року №062-04/5929 (далі - Висновок від 15 грудня 2017 року №062-04/5929);

- скасувати Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго-Промислова група «Югенергопромтранс» від 14 вересня 2018 року №3211000000-82 (далі - Дозвіл від 14 вересня 2018 року №3211000000-82);

- анулювати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 29 серпня 2018 року №10-04.3-01/7750 (далі - Рішення від 29 серпня 2018 року №10-04.3-01/7750).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення його прав (зокрема, права на безпечне довкілля та права на інформацію про стан довкілля) та зазначає, що при проведенні державної екологічної експертизи Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної обласної адміністрації не було належним чином досліджено та оцінено рівень впливу на навколишнє природне середовище, а також не встановлено ризики, що з цим пов`язані. Позивач зазначає, що у Висновку від 15 грудня 2017 року №062-04/5929 не відображено порушення у виконанні Оцінки впливу на навколишнє середовище. Обґрунтовуючи вимоги про скасування Дозволу від 14 вересня 2018 року №3211000000-82, позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Промислова група «Югенергопромтранс» було подано недостовірну інформацію у частині встановлення санітарно-захисної зони до межі селищної території.

17 січня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної обласної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказує, що останнім було дотримано вимоги чинного законодавства України під час процедури видачі Висновку від 15 грудня 2017 року №062-04/5929. Відповідач також вказує, що Дозвіл від 14 вересня 2018 року №3211000000-82 видано в межах його повноважень та з урахуванням усіх вимог щодо процедури розгляду такого питання.

29 січня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Промислова група «Югенергопромтранс» надійшов відзив на позовну заяву у якому вказують, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з вимогою про скасування Висновку від 15 грудня 2017 року №062-04/5929, а фактичні обставини даної справи не вказують на наявність підстав для скасування Дозволу від 14 вересня 2018 року №3211000000-82.

30 січня 2019 року через канцелярію суду від Громадської організації "Спільна справа Переяславщина" подано заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, в обґрунтування вказаної заяви ГО "Спільна справа Переяславщина" зазначає, що підтримує вимоги позивача та те, що рішення у даній справі може вплинути на права жителів міста Переяслав-Хмельницький, яких представляє ГО "Спільна справа Переяславщина".

Щодо вказаного клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Частиною третьою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

У поданій заяві Громадська організація "Спільна справа Переяславщина" зазначає, що представляє інтереси жителів міста Переяслав-Хмельницький, проте не надала жодного доказу на підтвердження того, що ГО "Спільна справа Переяславщина" діє в інтересах жителів вказаного міста.

Отже, вимогами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі, проте ГО "Спільна справа Переяславщина" не зазначила та не обґрунтувала, як саме вказане рішення у даній справі може вплинути на його права та інтереси, також не надала доказів на підтвердження того, що ГО "Спільна справа Переяславщина" діє в інтересах жителів міста Переяслав-Хмельницький, у зв`язку з чим суд дійшов висновку проте, що заява Громадської організації "Спільна справа Переяславщина" про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не обґрунтована та не підлягає задоволенню.

06 березня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від Головного управління Держспоживслужби в Київській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказує на відсутність передбачених чинним законодавством України повноважень на погодження меж санітарно-захисних зон та виявлення фактів масового розміщення житлового будівництва, а отже, доводи позивача вважає безпідставними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2019 року продовжено підготовче провадження на тридцять днів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго-Промислова група "Югенергопромтранс" у задоволенні клопотання від 11 травня 2019 року про призначення судової екологічної експертизи в адміністративній справі №640/19722/18.

У судовому засіданні 04 червня 2019 року позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх у повному обсязі, представник відповідача - 2 та третьої особи заперечили проти задоволення позовних вимог та просили суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у судовому засіданні 04 червня 2019 року проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Промислова група «Югенергопромтранс» звернулось до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної обласної адміністрації з листом №175/1 по матеріалам проекту «Будівництво електростанції на біомасі встановленою потужністю 5 МВт в м. Переяслав-Хмельницький Київської області» для проведення державної екологічної експертизи.

15 грудня 2017 року Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної обласної адміністрації складено Висновок державної екологічної експертизи №062-04/5929.

29 серпня 2018 року Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області прийняло рішення №10-04.3-01/7750 щодо можливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин для Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Промислова група «Югенергопромтранс».

14 вересня 2018 року Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної обласної адміністрації видано Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго-Промислова група «Югенергопромтранс» №3211000000-82.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, не погоджуючись з правовими підставами для прийняття Висновку №062-04/5929 від 15 грудня 2017 року, Рішення №10-04.3-01/7750 від 29 серпня 2018 року та Дозволу №3211000000-82 від 14 вересня 2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, крім іншого, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Так, протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це утримання від вчинення дій та/або прийняття рішень, всупереч відповідному обов`язку, встановленому чинним законодавством України

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач, крім іншого, оскаржує бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області та Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної обласної адміністрації.

Натомість, у прохальній частині позивач не конкретизує яка саме бездіяльність відповідачів, тобто яка пасивна поведінка, вплинула на прийняття відповідних рішень та, як наслідок, порушила права позивача.

У силу ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, суд не наділений процесуальним правом самостійно визначати яка саме бездіяльність відповідачів є предметом розгляду у справі. Більш того, предметом розгляду у порядку адміністративного судочинства може бути конкретно визначена бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а не абстрактна поведінка останнього.

Обґрунтовуючи зазначені позовні вимоги, позивач вказує, що Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної обласної адміністрації при проведенні державної екологічної експертизи був зобов`язаний вчинити певні дії щодо оцінки фактів та, як наслідок, відмовити у видачі Дозволу від 14 вересня 2018 року №3211000000-82. Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області позивач зазначає, що відповідач був зобов`язаний перевірити режим встановлення санітарно-захисної зони, виявити факти масового розміщення житлових будівель у межах такої зони.

Таким чином, бездіяльність відповідачів, на переконання позивача, полягає у недотриманні вимог чинного законодавства України при здійсненні останніми своїх повноважень.

Проте, суд звертає увагу на те, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає у невиконанні зобов`язальних норм чинного законодавства України. Натомість, помилковість висновків суб`єкта владних повноважень щодо наявності та/або відсутності певних обставин, що мало наслідком прийняття відповідного рішення не може кваліфікуватись судом, як бездіяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Натомість, позивачем не наведено, а судом не встановлено ознак протиправної бездіяльності відповідачів, яка б мала наслідком порушення прав позивача у межах спірних правовідносин.

Розглянувши доводи позивача щодо решти позовних вимог об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи протиправність Висновку від 15 грудня 2017 року №062-04/5929 та Дозволу від 14 вересня 2018 року №3211000000-82, позивач вказує на порушення його права на безпечне довкілля та права на інформацію про стан довкілля.

Зокрема, у мотивувальній частині позовної заяви містяться доводи про те, що Висновок №062-04/5929 від 15 грудня 2017 року переважно описує технологічні процеси, натомість не містить елементів дослідження, аналізу проектних матеріалів щодо дозволених рівнів впливу, оцінки екологічного ризику та заходів, спрямованих на запобігання такому впливу. Позивач також зазначає про те, що у межах спірних правовідносин не дотримано вимоги, встановлені ДБН А. 22-1-2003 у частині порядку виконання та підготовки оцінки впливу.

Крім того, у позовній заяві вказано про факт подання недостовірної інформації Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Промислова група «Югенергопромтранс» у частині зазначення у проектній документації розміру санітарно-захисної зони.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, повноваження відповідачів у спірних правовідносинах регулюються законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про екологічну експертизу», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, зокрема, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Згідно з п. 1, 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань щодо забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, а також використання землі, природних ресурсів і охорони довкілля.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про екологічну експертизу» державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, із залученням інших органів виконавчої влади.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть: здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру.

Згідно з п. 4 та 30 додатку до Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» висновок державної екологічної експертизи та дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відносяться до документів дозвільного характеру.

Системний аналіз зазначених норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної обласної адміністрації є дозвільним органом, до повноважень якого входить, у тому числі, видача документів дозвільного характеру, включаючи висновок державної екологічної експертизи та дозвіл на викиди.

Відповідно до ч. 7 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення. Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.

Так, чинним законодавством України визначено підстави, за наявності яких дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру самостійно, та підстави, за наявності яких такий орган має право звернутись до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру.

Отже, суб`єктом звернення до суду з позовом про застосування заходу реагування у вигляді анулювання документа дозвільного характеру може виступати відповідний дозвільний орган, при цьому даному зверненню має передувати встановлення фактів, які законом визначені як підстава для анулювання такого документу, зокрема і подання недостовірної інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі №809/437/17.

Таким чином, позивач у даній справі (фізична особа ОСОБА_2 ) не наділений правом на звернення до суду з позовними вимогами про скасування висновку державної екологічної експертизи та дозволу на викиди.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розгляду доводів позивача щодо порушення Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної обласної адміністрації вимог чинного законодавства України у частині складання Висновку від 15 грудня 2017 року №062-04/5929 та надання Дозволу від 14 вересня 2018 року №3211000000-82.

Щодо позовних вимог у частині анулювання рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 29 серпня 2018 року №10-04.3-01/7750, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, останнє, фактично, погодило можливість видачі дозволу на викиди Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс».

Згідно з ч. 11 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» основні вимоги до порядку видачі, переоформлення, анулювання документів дозвільного характеру поширюються на всі документи дозвільного характеру, у тому числі на дозвільні (погоджувальні) процедури, якщо інше не встановлено законом. Дії щодо одержання погоджень, висновків та інших документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, вчиняються дозвільним органом, що оформляє документ дозвільного характеру, без залучення суб`єкта господарювання.

Відповідно до п. 3, 6 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, облік підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №302 (далі - Порядок №302), дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п`ять років: суб`єкту господарювання, об`єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

Мінприроди та дозвільні центри передають Держсанепідслужбі, її територіальним органам відповідно заяву та документи на отримання дозволу. Держсанепідслужба, її територіальні органи протягом 15 календарних днів з дати надходження документів приймають рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу, яке надсилається Мінприроди та дозвільним центрам відповідно.

Відповідно до п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1092 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів», реорганізовано територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за переліком згідно з додатком 2. Установлено, що територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Отже, Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області наділене повноваженнями щодо прийняття рішення про можливість/неможливість видачі дозволу на викиди.

Проте, системний аналіз викладених норм права та підстави для висновку про те, що прийняття рішення про можливість видачі дозволу на викиди за своєю правовою природою є погодженням, тобто проміжним етапом в отриманні суб`єктом господарювання такого дозволу.

Зі змісту ч. 11 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» вбачається, що такі правовідносини виникають виключно між дозвільним органом (Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної обласної адміністрації) та органом, що уповноважений на прийняття рішення про можливість/неможливість видачі дозволу (Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області).

У той же час, прийняття Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області рішення про можливість/неможливість видачі дозволу на викиди може впливати виключно на права та законні інтереси суб`єкта, який звернувся за отриманням такого дозволу (у спірних правовідносинах - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс»).

Таким чином, позивач у даній справі (фізична особа ОСОБА_2 ) не є стороною правовідносин у процесі прийняття Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області рішення про можливість видачі дозволу на викиди Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс». Прийняття відповідачем такого рішення жодним чином не впливає на права та законні інтереси позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

У рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України роз`яснив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Отже, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Оскільки позивач не є учасником правовідносин щодо погодження Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області можливості видачі дозволу на викиди Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс», він не наділений правом на оскарження Рішення від 29 серпня 2018 року №10-04.3-01/7750.

Крім зазначеного суд звертає увагу на те, що позивач обґрунтовує порушення своїх прав проведенням відповідачами неналежної оцінки ризиків щодо впливу викидів на навколишнє природне середовище та життєдіяльність людей.

Судом встановлено, що станом на дату прийняття відповідачами оскаржуваних рішень не була здана в експлуатацію електростанція по АДРЕСА_1 -Хмельницький Київської області.

Так, посилання виключно на ймовірне порушення у майбутньому прав позивача суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Суди не є установами з питань техногенної та іншої безпеки (відповідну компетенцію мають спеціальні державні органи), тому не можуть самостійно оцінювати можливі екологічні наслідки будівництва електростанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс». Водночас, доцільність рішень державних органів не є предметом судового контролю, оскільки суд не може підміняти відповідний державний орган.

Так, чинним законодавством України передбачено процедуру захисту прав та інтересів фізичних осіб у випадку встановлення їх порушення.

Згідно з положеннями ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: - порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); - створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; - незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Отже, у випадку наявності фактів, які дійсно порушують права та законні інтереси позивача, останній наділеним правом звернутися до органу державної влади, уповноваженого на прийняття відповідних рішень у сфері дозвільної системи зі скаргою щодо діяльності електростанції по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено у межах спірних правовідносин протиправної бездіяльності відповідачів та протиправність Рішення від 29 серпня 2018 року №10-04.3-01/7750, що б мало наслідком порушення прав позивача у межах спірних правовідносин, а вчинення дій по скасуванню Висновку від 15 грудня 2017 року №062-04/5929 та Дозволу №3211000000-82 від 14 вересня 2018 року №3211000000-82 відноситься до дискреційних повноважень дозвільного органу, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш ИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної обласної адміністрації, Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Промислова група «Югенергопромтранс» про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування висновку, дозволу та анулювання рішення - відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова

Повний текст рішення виготовлений 06.06.2019.