Вирок № 82257896, 07.06.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11794/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання – Вереш А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород кримінальне провадження № 308/11794/18, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070170001078 від 04.09.2018 р. про обвинувачення,–

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Ужгородського району, м. Чоп, росіянина, громадянина України, тимчасово не працюючого , неодруженого, з базовою середньою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 - ч.1 ст. 185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення :

прокурора – Голич М.М.

сторона захисту:

обвинуваченого – ОСОБА_1 .

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2018 року близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_1 умисно, з корисливих мотивів , з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого, таємно, перебуваючи на чергуванні в якості охоронця на КП Чопської міської ради «Чистий Чоп», шляхом вільного доступу зайшов до складського приміщення КП Чопської міської ради «Водоканал Чоп», що за адресою м. Чоп, вул. Головна, 43 та почав демонтувати електродвигун 37 кВТ, 1500 об./хв, а саме витягував мідні та інші частини двигуна, які мав намір продати як металобрухт. Однак в момент вчинення крадіжки, ОСОБА_2 був помічений директором КП ЧМР «Водоканал Чоп» ОСОБА_3 , у зв`язку з чим не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаявся. По суті фактичних обставин справи пояснив, що у вересні 2018 року близько 13 год. 00 хв. він, перебуваючи на чергуванні в якості охоронця на КП Чопської міської ради «Чистий Чоп», зайшов до складського приміщення та почав демонтувати електродвигун, а саме витягував мідні та інші частини двигуна, які мав намір продати як металобрухт, оскільки не мав коштів. Однак був помічений директором КП ЧМР «Водоканал Чоп» ОСОБА_3 ..

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст.185 Кримінального кодексу України.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року “ Про практику призначення кримінального покарання” , визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із класифікації злочинів ( ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд відповідно до статті 66 КК України відносить щире каяття, визнання обвинуваченим своєї вини.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом згідно статті 67 КК України не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості, вчинено умисно, з корисливих мотивів, та особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше не судимий, на обліку в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває та обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України , якою встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , всі пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді штрафу в межах санкцій ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст.100 КПК України.

Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Згідно п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Процессуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3. ст.15, ч.1 ст. 185 КК України і призначити йому покаранняу вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень).

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 - не обирати.

Речові докази у вказаному кримінальному провадженні:

-Електродвигун 37 кВт, 1500 об./хв., що переданий на зберігання директору КП ЧМР «Водоканал Чоп» Трут Л.Б. - залишити в розпорядженні КП ЧМР «Водоканал Чоп».

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою –в той же строк із моменту отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца