Рішення № 82256297, 27.05.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2019 р. справа № 300/876/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.,

представника позивача Романюка А.Б.,

представника відповідача Федишин О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №229561-13 від 04.07.2016, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі - позивач) 19.04.2019 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №229561-13 від 04.07.2016 про сплату транспортного податку в розмірі 25000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач нарахував позивачу податкове зобов`язання з транспортного податку за податковий період: 2016 рік в розмірі 25000 грн. як власнику легкового автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, об`ємом двигуна 3456 куб. см., який використовувався до 5 років і має об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Павловський В.С. вважає, що відповідач протиправно визначив вказане податкове зобов`язання, оскільки належний позивачу транспортний засіб не був об`єктом оподаткування транспортним податком в 2016 році, оскільки середньоринкова вартість легкового автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, об`ємом двигуна 3456 куб. см. була меншою 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня податкового (звітного) періоду 2016 року, тобто є меншою ніж 1033500,00 грн. На підтвердження зазначених обставин позивач надав лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11.03.2019 № 3805-05/10216-07 «Щодо середньоринкової вартості легкового автомобіля». Окрім цього, ОСОБА_2 повідомив, що дізнався про оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №229561-13 від 04.07.2016 лише в лютому 2019 року після отримання від відповідача рішення про опис майна в податкову заставу від 28.01.2019, акту опису майна від 31.01.2019 та витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 01.02.2019. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №229561-13 від 04.07.2016.

Ухвалою суду від 24.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

10.05.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДФС в Івано-Франківській областіна позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що податковий борг Павловського В.С. виник в результаті несплати транспортного податку з фізичних осіб, який визначений податковим повідомленням-рішенням №229561-13 від 04.07.2016, оскільки легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, об`ємом двигуна 3456 куб. см., який перебував у власності позивача, згідно підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, був об`єктом оподаткування транспортним податком. Також представник відповідача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення№229561-13 від 04.07.2016 було направлено позивачу на його податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке повернулось на адресу відповідача з відміткою установи зв`язку «за закінченням терміну зберігання», а тому таке податкове повідомлення-рішення №229561-13 від 04.07.2016вважається врученим належним чином. Просив в задоволенні позову відмовити (а.с.28-30).

14.05.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої вказав на безпідставність доводів представника Головного управління ДФС в Івано-Франківській області. Так, ОСОБА_2 зазначив, що відповідач помилково застосував до спірних правовідносин положення підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України щодо об`єкту оподатковування, що були чинними в 2015 році(а.с.35-36).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю. Також представник позивача на пропозицію суду щодо надання додаткових доказів надав суду в судовому засіданні 27.05.2019 року копію договору купівлі-продажу № 13/18/14-СА від 14.10.2014 та копію сторінок сервісної книжки на легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, об`ємом двигуна 3456 куб. см., який перебував у власності позивача.

Представник відповідача проти позову заперечив.

23.05.2019 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 27.05.2019 для надання можливості представникам сторін надати суду додаткові пояснення у справі та докази на пропозицію суду.

В судовому засіданні 27.05.2019 представник Головного управління ДФС в Івано-Франківській області заявив усне клопотання про продовження перерви в судовому засіданні з метою надання додаткового часу для подання розрахунку податкового зобов`язання, яке визначене податковим повідомленням-рішенням №229561-13 від 04.07.2016. Представник відповідача зазначила про те, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області зроблено усний запит до Державної фіскальної служби України про надання документів, на підставі яких прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Однак суд залишив без розгляду клопотанням представника відповідача про продовження перерви в судовому засіданні з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Згідно пункту 6 частини 2 статті 161 КАС України відзив повинен містити перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.

З оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті (частина 3 статті 199 КАС України). Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання (частина 2 статті 262 КАС України).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 204 КАС України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

В даному випадку розгляд справи по суті розпочався 23.05.2019, жодних клопотань про надання додаткового часу для подання додаткових доказів представник відповідача до 23.05.2019 суду не надав, а тому суд залишив без розгляду усне клопотання представника Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про продовження перерви в судовому засіданні.

Окрім цього, представник відповідача не вказав у відзиві на докази, які не могли бути подані разом із відзивом та не зазначив причини їх неподання. Більше того, в порушення вимог частини 2 статті 77 КАС України відповідач, окрім корінця податкового повідомлення-рішення №229561-13 від 04.07.2016 та доказу його направлення відповідачу, не надав суду на виконання свого обов`язку щодо доведення правомірності оскарженого рішення, жодного доказу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

14.10.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Класик-Авто» та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу № 1318/14-СА, згідно якого позивач придбав легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, об`ємом двигуна 3456 куб. см., за ціною 794160,00 грн. (а.с.52-57).

Факт перебування легкового автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, об`ємом двигуна 3456 куб. см., номер шасі НОМЕР_2 , у власності позивача також підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.17).

04.07.2016 ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області прийняло податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 229561-13, яким зобов`язано ОСОБА_2 сплатити транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000 грн. за податковий період: 2016 рік. Граничний строк сплати вказаного податкового зобов`язання визначено 60 днів з дня вручення.(а.с.10).

Вказане податкове повідомлення-рішення №229561-13 від 04.07.2016 надіслано поштовим відправленням з повідомленням про вручення на податкову адресу ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , однак згідно довідки установи поштового зв`язку поштове відправлення з податковим повідомленням-рішенням №229561-13 від 04.07.2016 повернуто за закінченням терміну зберігання (а.с.32).

В зв`язку з несплатою вищевказаного транспортного податку, відповідач провів опис транспортного засобу TOYOTAHIGHLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, об`ємом двигуна 3456 куб. см., номер шасі НОМЕР_2 , та склав акт опису № 8-15 від 31.01.2019 (а.с.12).

01.02.2019 на підставі підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України зареєстровано обтяження - податкову заставу на вищевказаний транспортний засіб Павловського В.С., що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 58261157 від 01.02.2019 (а.с.13).

Позивач звернувся до Головного управління ДФС в Івано-Франківській із заявою від 11.03.2019, в якій просив надати копію податкового повідомлення-рішення №229561-13 від 04.07.2016 (а.с.14). Відповідач листом від 19.03.2019 № 1478/10/ НОМЕР_4 надало позивачу копію податкового повідомлення-рішення №229561-13 від 04.07.2016 та повідомило, що підставою обтяження слугував наявний в позивача податковий борг з транспортного податку (а.с.15-16).

Вирішуючи даний спір суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) транспортний податок входить до складу податку на майно.

В свою чергу, порядок справляння транспортного податку встановлено статтею 267 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Водночас, 24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01 січня 2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.

Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 № 909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

В той же час, у відзиві на позов, відповідач посилається на підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, в редакції, чинній до змін, внесених законом України від 24.12.2015 № 909-VIII, а саме: об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см.

З огляду на вказане, є безпідставними доводи відповідача, викладені у відзиві (а.с. 28-30), про те, що в спірному податковому періоді - 2016 році, належним позивачу автомобіль був об`єктом оподаткування транспортним податком, оскільки норма податкового закону, яка визначає критерії об`єкту оподаткування і на які посилається відповідач, застосована відповідачем в редакції, яка була чинною до 01.01.2016 року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Враховуючи те, що Законом України № 909-VIIIне встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, тому з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

З огляду на те, що транспортний податок це місцевий податок, що сплачується власниками легкових автомобілів і зараховується до місцевого бюджету, 28.01.2016 Івано-Франківська міська рада прийняла рішення №10-3 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території м. Івано-Франківська», додатком до вказаного рішення затверджено положення про податок на майно, зміст якого щодо визначення платників транспортного податку, об`єкта та бази оподаткування аналогічний змісту статті 267 ПК України. Зазначене рішення опубліковано на офіційному сайті Івано-Франківської міської ради за електронною адресою: http://www.namvk.if.ua/dt/30313/.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500 грн.

Таким чином, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Згідно підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Середньоринкова вартість автомобіля визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403, де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики, в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, з об`ємом двигуна 3456 куб. см., номер шасі НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.17).

Щодо доводів позивача про те, що його легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, з об`ємом двигуна 3456 куб. см., номер шасі НОМЕР_2 , не є об`єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб, суд звертає увагу на таке.

Рік випуску вищевказаного легкового автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 3456 куб. см., номер шасі НОМЕР_2 , - 2014рік. Тобто, на час нарахування ОСОБА_2 транспортного податку за 2016 рік, п`ять років з року випуску даного автомобіля ще не минуло.

Щодо його вартості, то для того, щоб автомобіль підпадав під ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, його середньоринкова вартість має становити понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Вказана обставина має бути встановлена компетентним державним органом: Міністерством економічного розвитку та торгівлі.

З метою з`ясування питання щодо віднесення транспортного засобу - легкового автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, з об`ємом двигуна 3456 куб. см., тип палива - бензин, номер шасі НОМЕР_2 , до об`єкту оподаткування транспортним податком у 2016 році та його середньоринкової вартості, представник позивача 28.02.2019 звернувся з відповідним адвокатським запитом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (а.с.18). При цьому, представник ОСОБА_2 просив повідомити середньоринкову вартість легкового автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, об`ємом двигуна 3456 куб. см., тип палива - бензин, станом на 01.01.2016 з пробігом: 15569 км., 30207 км. та без пробігу.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд в постанові від 28.03.2019 за результатом розгляду справи № 802/1460/16-а зазначив: повнота з`ясування обставин, що входять до предмета доказування при розгляді судом цього адміністративного позову, вимагає від судів встановлення обставин про вартість автомобіля позивача та про те, чи були враховані податковим органом та чи підтверджуються належними та допустимими доказами усі обов`язкові для здійснення розрахунку складові (марка, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач, пробіг легкового автомобіля), передбачені статтею 267 Податкового кодексу України.

Тобто однією з обов`язкових для здійснення розрахунку є пробіг легкового автомобіля.

В даному випадку, пробіг автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, об`ємом двигуна 3456 куб. см., тип палива - бензин, номер шасі НОМЕР_2 , станом на 15.07.2015 становив 15569 км, станом на 05.05.2016 - 30207 км, станом на 18.01.2017 - 45313 км, що підтверджується копіями: акту виконаних робіт № СА00009496 від 15.07.2015 ТОВ «Класик-Авто» (а.с.20); акту виконаних робіт № СА00012134 від 05.05.2016 ТОВ «Класик-Авто» (а.с.21); сервісної книжки, заповненої представником уповноваженого дилера «Toyota Center Ivano-Frankivs'k» UA-94432-16 ТОВ «Класик-Авто» (а.с.49-51).

11.03.2019 у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 28.02.2019 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України направило лист №3805-05/10216-07 «Щодо середньоринкової вартості легкового автомобіля» (а.с.19), Згідно вказаного листа від 11.03.2019 №3805-05/10216-07 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило представника позивача, що відповідно до Інформації середньоринкова вартість легкового автомобіля TOYOTAHIGHLANDER з об`ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач до 1 року експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розрахована у 2016 році згідно з Методикою середньоринкова вартість автомобіля TOYOTAHIGHLANDER з об`ємом циліндрів двигуна 3,5 літра,бензин, автоматичною коробкою переключення передач, 2014 року випуску та пробігом 15569 км та 30207 км становила відповідно 876695,00 та 860 459,90 гривень (з ПДВ). За наданою ДП «Держзовнішінформ» інформацією, ціна нового автомобіля TOYOTAHIGHLANDER з об`ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач, яка застосовувалася для визначення його середньо ринкової вартості для цілей оподаткування транспортним податком у 2016 році становила 1623509,25 грн. (з ПДВ). Більше того, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у вказаному листі зазначило про те, що станом на 01.01.2016 лише середньо ринкова вартість автомобіля TOYOTA HIGHLANDER з об`ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач до 1 року експлуатації перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

За вказаних обставин суд встановив що середньоринкова вартість автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, з об`ємом двигуна 3456 куб. см., тип палива - бензин, автоматичною коробкою переключення передач становила менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року (1033500,00 грн.), а тому легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, об`ємом двигуна 3456 куб. см., тип палива - бензин, номер шасі НОМЕР_2 , придбаний ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу № 1318/14-СА від 14.10.2014, не є об`єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб за 2016 рік.

Підсумовуючи вказане, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області№229561-13 від 04.07.2016,яким нараховано позивачу податкове зобов`язання з транспортного податку в розмірі 25000 грн., є протиправними, оскільки прийнято відповідачем за відсутності відповідної правової підстави.

Щодо строків звернення до суду з цим позовом, то суд вказує на таке.

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області направило податкове повідомлення-рішення №229561-13 від 04.07.2016 поштовим відправленням з повідомленням про вручення на податкову адресу ОСОБА_2 : АДРЕСА_1, однак згідно довідки установи поштового зв`язку поштове відправлення з податковим повідомленням-рішенням №229561-13 від 04.07.2016 повернулось за закінченням терміну зберігання (а.с.32).

Позивач надав суду письмові пояснення від 13.05.2019 щодо обґрунтування місця проживання в 2016 році та обставин неотримання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (а.с.39). Так, згідно наведених пояснень ОСОБА_2 зазначив, що з 06.12.2013 його місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 , однак фактично позивач там не проживав та не отримував жодних повідомлень від Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Строки звернення до суду визначені в статті 122 КАС України.

Так, відповідно до частин 1-3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень є приписи пункту 56.18 статті 56 ПК України, у відповідності до якого з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 ПК України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.

За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

У той же час, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Тобто, обов`язковою передумовою для застосування вказаної норми є проведення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до пункту 56.17 статті56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення Державної податкової адміністрації України або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

Верховний Суд в постанові від 18.06.2018 в справі № 805/1146/17-а зазначив, що наведені обставини не є такими, що зумовлюють можливість застосування для цілей визначення строку на звернення до суду положень пункту56.19статті56 ПК України, а відтак, зважаючи на відсутність обставин проведення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо подання даної позовної заяви поза межами строків, встановлених вказаною нормою, не врахувавши, при цьому, положень пункту56.18статті56 ПК України, які мають бути застосовані у даному випадку.

Що стосується оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №229561-13 від 04.07.2016, то подання до суду позовної заяви 19.04.2019 свідчить про дотримання встановленого пунктом 56.18 статті 56 ПК України 1095-денного строку на судове оскарження рішення контролюючого органу.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивач у позовній заяві просив судові витрати покласти на відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в адміністративному позові вказав на понесення Павловським В.С. витрат на професійну правничу допомогу, попередній (орієнтовний розрахунок) яких становить 4750,00 грн.

Вирішуючи клопотання позивача про розподіл судових витрат, суд вказує на таке.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу представник позивача долучив лише договір про надання правової допомоги від 18.02.2019, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Романюком А.Б. (а.с.22), ордер серії ІФ № 068878 на надання правової допомоги (а.с.42), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 553 (а.с.43).

Суд звертає увагу на те, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, які свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16, від 31 жовтня 2018 року у справі №636/2485/16-а.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В даному випадку відсутні будь-які фінансові документи, які б підтверджували понесення ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, надану адвокатом Романюком А.Б. Також відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, оскільки в позовній заяві наведений лише попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) Європейський суд із прав людини (надалі по тексту також - Суд), оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу Суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Враховуючи те, що наданими представником позивача до суду документами, витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат в частині відшкодування витрат на правничу допомогу.

Щодо судових витрат на оплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 768,40 грн. відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №229561-13 від 04.07.2016.

Cтягнути на користь ОСОБА_2 (код - НОМЕР_6 , АДРЕСА_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код - 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_2 , код - НОМЕР_6 , АДРЕСА_6 .

Відповідач - Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, код - 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Рішення складене в повному обсязі 31 травня 2019 р.