Ухвала суду № 82256208, 07.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

07 червня 2019 рокуСправа № 280/2696/19 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Кисіль Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Твіст Групп» (пр. Соборний, буд. 92, приміщення 11, м. Запоріжжя, 69002) до Запорізької філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» (вул. Незалежної України, буд. 40, м.Запоріжжя, 69037) та Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (вул. Олександра Матросова, буд. 29, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Твіст Групп» (далі – позивач) до Запорізької філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі – відповідач 1) та Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі – відповідач 2), в якому позивач просить суд: у зв`язку з неподанням заяви про припинення обтяження в реєстрі рухомого майна відносно позивача, визнати бездіяльність відповідача 2 протиправною та зобов`язати відповідача 2 звернутися до реєстратора відповідача 1 із заявою про припинення обтяження щодо цілісного майнового комплексу (всього рухомого та нерухомого майна) позивача; зобов`язати відповідача 1 внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про припинення обтяження та виключити з реєстру обтяжень запис 1, тип обтяження: арешт рухомого майна, зареєстрований 27.12.2017 16:19:44 за №16646954 реєстратором відповідача 1, обтяжувач: відповідач 2.

Крім того, просить покласти на відповідачів судові витрати.

Відповідно ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У п. 24 рішення в справі “Сокуренко і Стригун проти України” від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі “Занд проти Австрії” від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (ч. 1 ст. 5 КАС України).

У ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС визначено, що адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, при цьому, публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, за виключенням тих випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб`єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Суддя зазначає, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2018 клопотання позивача про скасування арешту майна було задоволено, скасовано арешт (заборону відчуження та розпорядження) з цілісного майнового комплексу (всього рухомого та нерухомого майна) позивача, накладений на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2017 у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12017080000000357 від 14.12.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Проте відповідачами дана ухвала не виконана.

Тобто, позивачем порушене питання невиконання відповідачами судового рішення, прийнятого за правилами Кримінального процесуального кодексу України.

За приписами ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Частиною 2 статті 305 КПК України визначено, що слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5 і 6 частини першої статті 303 цього Кодексу, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене пунктами 3 та 10 частини першої статті 303 цього Кодексу і оскаржується в порядку, передбаченому частиною шостою статті 284 цього Кодексу, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Статтею 307 КПК України визначено, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого чи прокурора;

11) скасування повідомлення про підозру;

2) зобов`язання припинити дію;

3) зобов`язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 91 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Отже, виконання ухвали слідчого судді про скасування арешту майна Кримінальним процесуальним кодексом України покладене на слідчого, прокурора, а бездіяльність слідчого, прокурора щодо невиконання ухвали про скасування арешту майна оскаржується в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Крім того, частинами 1, 2, 5 статті 534 КПК України визначено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 535 КПК України судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов`язок виконати судове рішення.

Відповідно до ч. 4 зазначеної статті органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.

Крім того, ч. 1 ст. 380 КПК України визначено: якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Відтак, Кримінальним процесуальним кодексом України встановлений окремий порядок оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, виконання судового рішення та вирішення питання про встановлення порядку виконання судового рішення, прийнятого за правилами цього кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

За вказаних обставин суддя дійшов висновку, що вищезазначені вимоги позовної заяви не належать розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки законодавством України питання щодо оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, виконання судового рішення, прийнятого за правилами Кримінального процесуального кодексу України, віднесено до компетенції місцевого загального суду, а отже провадження у справі не підлягає відкриттю.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 170, 241, 248, 256 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №280/2696/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Твіст Групп» (пр. Соборний, буд. 92, приміщення 11, м. Запоріжжя, 69002) до Запорізької філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» (вул. Незалежної України, буд. 40, м.Запоріжжя, 69037) та Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (вул. Олександра Матросова, буд. 29, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції місцевого загального суду, який постановив ухвалу від 06.02.2018 по справі №335/259/18 (1-кс/335/401/2018) в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Копію ухвали надіслати на адресу позивача разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. ст. 292-297 КАС України, з урахуванням вимог пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Суддя Р.В. Кисіль