Рішення № 82254395, 14.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року Справа № 160/1443/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у м.Дніпрі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Пермоги, 26) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням 67 % відповідних сум грошового забезпечення.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 серпня 2018 року відповідно до приписів пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи із розрахунку 67 відсотків від відповідної суми грошового забезпечення, а саме: за вислугу 20 років - 55 процентів, та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти від відповідної суми грошового забезпечення та здійснити йому виплату недоотриманої суми пенсії за період з 01 серпня 2018 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було направлено листа позивачу від 06.06.2018 року за №12016/03-02/15, в якому було зазначено, що основний розмір пенсії останнього складає - 62% від розміру його грошового забезпечення, при цьому, сума пенсійного забезпечення ОСОБА_1 виплачується з врахуванням підстави його звільнення зі служби «за власним бажанням», на підставі п.7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», від 02.07.2015 року №580-VIII. При цьому, позивач зазначає, що дійсно, 12.09.2016 року на підставі наказу по особовому складу № 253 о/с Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_1 . був звільнений зі служби згідно п.7 ч.1 ст.77 Закону України №580-VIII - за власним бажанням. Проте, наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 344 о/с від 05.12.2016 року було внесено зміни до наказу № 253 о/с від 12.09.2016 року, в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби. Відповідно до внесених змін позивач вважається звільненим з 12.09.2016 року відповідно до положень п.2 ч.1 ст.77 Закону України №580-VIII - через хворобу. Підставою для внесення змін до вказаного наказу про звільнення є свідоцтво про хворобу позивача № 85 від 15.11.2016 р. Так, для захисту свої прав на отримання повного пенсійного забезпечення, 23.07.2018 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про здійснення перерахунку пенсії останнього, відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 09.08.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було направлено лист №Ш12475-18 в якому останньому було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії та збільшенні її на 5%. Відповідачем, в зазначеному листі, було роз`яснено, що в свідоцтві про хворобу позивача відсутні відомості про непридатність останнього саме до служби в поліції. Не погодившись з даним рішенням, вважаючи його протиправним та прийнятим всупереч діючому законодавству, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року дану позовну заяву було залишено буз руху, у зв`язку із невідповідністю до положень ст.ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання копії даної ухвали.

12 березня 2019 року, на виконання вимог вищезазначеної ухвали, через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду, позивачем була подана заява про усунення недоліків за №12838/19.

14 березня 2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі №160/1443/19 та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до вимог ч.5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, 10.04.2019 року відповідачем був наданий відзив на позовну заяву за №18800/19, в якому останній щодо задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

В обґрунтування свої позиції відповідач зазначає, що позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років у розмірі 62% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року. Так, пунктом «а» ч.1 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсію за вислугу років, зокрема, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2 та 3 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», № 580-VIII від 02 липня 2015 року, призначаються в розмірі - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, за кожний рік вислуга понад 20 років нараховується по 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. 23 липня 2018 року позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії. 09.08.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направило позивач лист про результати розгляду зазначеної заяви №Ш12475-18, в якому ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії у розмірі 67% від грошового забезпечення останнього. Так, позивачу було роз`яснено, що в свідоцтві про хворобу позивача відсутні відомості про непридатність останнього саме до служби в поліції, як це вимагає приписи п.2 ч.1 ст. 77 Закону України №580-VIII, п. «а» ч.1 ст. 13 Закону України №2262-ХІІ. Таким чином, позивні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

При цьому, в тексті відзиву відповідача від 10.04.2019 року №18800/19 фактично заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, відповідно до приписів п.8 ч.1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування означеного клопотання відповідач зазначає, що позивач, в даній позовній заяві, захищає свої порушені права, які виникли з 30.06.2016 року. При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що повідомляло позивача листом від 01.09.2016 року №21848/03/01 щодо необхідності здійснити заміну свідоцтва про хворобу, яке впливає на призначення пенсії, відповідно положень п. «а» ч.1 ст. 13 Закону України №2262-ХІІ, при звільненні відповідно до п.2 ч.1 ст. 77 Закону України №580-VIII. Таким чином, позивач при зверненні до суду з даним позовом порушив норми ч.2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме пропустив шестимісячний строк на оскарження своїх порушений прав. Враховуючи викладене, дана позовна заява повинна бути залишена без розгляду у відповідності до п.8 ч.1 ст. 240 КАС України.

Так, суд зазначає, що будь-яких пояснень з боку позивача до суду не надходило, тому думка останнього стосовно заявленого клопотання відповідачем про залишення позову без розгляду суду невідома.

Враховуючи викладене вище, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши позицію відповідача, суд зазначає наступне.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з урахуванням 67 % відповідних сум грошового забезпечення та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років останньому з 01 серпня 2018 року відповідно до приписів пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи із розрахунку 67 відсотків від відповідної суми грошового забезпечення, а саме: за вислугу 20 років - 55 процентів, та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти від відповідної суми грошового забезпечення та здійснити йому виплату недоотриманої суми пенсії за період з 01 серпня 2018 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсійного забезпечення 23.07.2018 року.

09.08.2018 року листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №Ш12475-18 позивачу було відмовлено в перерахунку зазначеної пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України 2262-ХІІ, при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно до приписів абз. 1 ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії провадиться у строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Таким чи чином, з огляду на викладене вище, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії останнього саме з 01.08.2018 року, так як заява про перерахунок пенсійного забезпечення була подана - 23.07.2018 року, тобто, після 15 числа, а отже, перерахунок повинен бути здійснений саме першого числа наступного місяця.

При цьому, позивач оскаржує відмову відповідача, яка була оформлена листом від 09.08.2018 року №Ш12475-18.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, дана позовна заява надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 13.02.2019 року за вх. №7583/19, що підтверджується штемпелем поштової кореспонденції суду.

Відповідно до штемпеля, який міститься на описі вкладення у цінний лист, позовна заява ОСОБА_1 була відправлена до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку 07.02.2019 року.

Таким чином, враховуючи викладене вище, так як права позивача були порушені відмовою відповідача, яка оформлена листом - 09.08.2018 року, а позовна заява була направлена до суду - 07.02.2019 року, суд приходить до висновку, що позивачем не були порушені строки звернення до суду з цим позовом, що передбачені ч. 2 ст. 122 КАС України.

Отже, в задоволені клопотання відповідача про залишення даної позовної заяви без розгляду, відповідно до вимог п.8 ч.1 ст. 240 КАС України, в суду немає законних підстав.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як пенсіонер внутрішніх справ з 14.09.2016 року.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України від 06.06.2018 року №12016/03-02/15 позивачу було нараховано пенсію в розмірі 62% від грошового забезпечення останнього, відповідно до положень п. «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Так, зазначена пенсія була обчислена відповідно до порядку звільнення позивача з лав поліції, відповідно до п.7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - за власним бажанням.

При цьому, в матеріалах справи міститься копія витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 344 о/с від 05.12.2016 року, яким було внесено зміни до наказу № 253 о/с від 12.09.2016 року, в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби. Відповідно до внесених змін позивач вважається звільненим з 12.09.2016 року відповідно до положень п.2 ч.1 ст.77 Закону України №580-VIII - через хворобу. Підставою для внесення змін до вказаного наказу про звільнення є свідоцтво про хворобу позивача № 85 від 15.11.2016 р.

Відповідно до зазначеного вище витягу з наказу стаж роботи позивача складає 24 роки 00 місяців 06 днів.

23.07.2018 року, для захисту свої прав на отримання повного пенсійного забезпечення, позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про здійснення перерахунку пенсії останнього, відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», додавши копію витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 344 о/с від 05.12.2016 року, в якому було внесено зміни щодо звільнення позивача, а саме: позивач вважається звільненим на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України №580-VIII - через хворобу, додавши свідоцтво про хворобу останнього.

09.08.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було направлено лист №Ш12475-18 в якому останньому було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії та збільшенні її на 5%. Відповідачем, в зазначеному листі, було роз`яснено, що в свідоцтві про хворобу №85 від 15.11.2016 року позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, як це було передбачено раніше діючим Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. При цьому, для збільшення пенсії на 5%, як того просить позивач, останнім повинно бути надано свідоцтво про хворобу, в якому було б зазначено про непридатність позивача саме до служби в поліції. Таким чином, так як позивачем не надано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області такого свідоцтва, у відповідача відсутні законні підстави для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1

Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Враховуючи викладені вище обставини, повно і всебічно дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, здійснивши системний аналіз чинного законодавства, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, згідно п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Разом з тим, наказом Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області № 344 о/с від 05.12.2016 року було внесено зміни до наказу № 253 о/с від 12.09.2016 року, в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби. Відповідно до внесених змін, позивач вважається звільненим з 12.09.2016 року відповідно до положень п.2 ч.1 ст.77 Закону України №580-VIII, а саме - через хворобу. Цей наказ є чинним та не оспорювався.

Відповідно до статті 70 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основ законодавства України про охорону здоров`я» та на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2000 року № 16479/19 Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України) наказом від 6 лютого 2001 року № 85 затвердило Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України (далі - Положення № 85) та Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС (далі - Порядок № 85).

Згідно з пунктом 1.2 Положення №85, військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.

Підпунктом 1.63.5 пункту 1.63 Порядку № 85 передбачено, що за результатами медичного огляду військово-лікарські комісії щодо осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виносить такі постанови: «Придатний до військової служби»; «Придатний до військової служби. Не придатний на посаду» (вказану в направленні відділу роботи з особовим складом та згідно з Таблицею вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей); «Обмежено придатний до військової служби»; «Потребує звільнення від виконання службових обов`язків (занять), відпустки за станом здоров`я»; «Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Не придатний до військової служби зі зняттям з військового обліку».

Відповідно до п. 1.117 Порядку, свідоцтво про хворобу складається: у мирний час - на осіб рядового й начальницького складу, визнаних не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, не придатними для військової служби в мирний час, з обмежено придатними у воєний час, обмежено придатними до військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визнаних не придатними до подальшого навчання за станом здоров`я.

Жодних інших нормативно-правових актів, які б окремо встановлювали непридатність до служби в поліції, на сьогоднішній день в системі Міністерства Внутрішніх Справ або Національної поліції не існує.

З огляду викладене, військово-лікарська комісія при прийнятті висновку про непридатність особи до військової служби не може вийти за межі формулювань передбачених Порядком.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було неправомірно відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсійного забезпечення останнього не врахувавши, що позивача було звільнено зі служби в поліції наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області саме на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до військової служби, а відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону №2262-ХІІ, зазначені обставини надають право позивачу на отримання пенсії за вислугу років у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення, тобто позивач має законодавчо визначене право на отримання пенсії за вислугу років у розмірі 67 проценту відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням стажу його служби в поліції на день звільнення - 24 роки 00 місяців 06 дні, що встановлено витягом з наказу про звільнення позивача.

Аналогічна позиція кореспондується Верховним Судом в постанові від 18.10.2018 року у справі №569/3371/17(адміністративне провадження №К/9901/20739/18).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачають не лише обовязок субєкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обовязок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 1, п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Враховуючи викладене вище, повно і всебічно дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.), що підтверджується квитанцією №0.0.1287329123.1 від 05.03.2019 року.

З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Пермоги, 26) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням 67 % відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 серпня 2018 року відповідно до приписів пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи із розрахунку 67 відсотків від відповідної суми грошового забезпечення, а саме: за вислугу 20 років - 55 процентів, та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти від відповідної суми грошового забезпечення та здійснити йому виплату недоотриманої суми пенсії за період з 01 серпня 2018 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський