Рішення № 82254218, 11.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2019 року Справа № 160/2092/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автополюс» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Автополюс” звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

- скасувати рішення Державної митної служби України Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України від 20.12.2018 року № UA110190/2018/500023/1 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 03.09.2018 року, укладеного з фірмою YANTAI JINQMA INTERNATIONAL TRADING CO..LTD, придбано товар: гідравлічний молот JMB3200B, Інструмент змінний для буріння скельних порід або ґрунтів, частина несамохідних механізмів для подрібнення ґрунтів та скельних порід, клапан контролю масло гідравлічних силових трансмісій, клапан редукційні для регулювання тиску, вироби зі сталі з різьбою без голівки, ущільнювачі з непористої нетвердої вулканізованої гуми. Для декларування товару ТОВ “Автополюс” 19.12.2018 р. подано до митного органу митну декларацію UA110190/2018/, в якій заявлено до митного оформлення товар за ціною контракту. На підтвердження заявленої ціни товару до декларації були надані всі необхідні документи, які підтверджують заявлену ціну товару відповідно до умов контракту. Позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що рішення від 20.12.2018 року № UA110190/2018/500023/1 про коригування митної вартості товарів є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 11.03.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог ч. 6 ст. 12, ч. 2 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 КАС України. Також, сторонам був встановлений строк для подання до суду відзиву на позову, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив, відповідно.

11.04.2019 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при перевірці поданої Товариством з обмеженою відповідальністю “Автополюс” митної декларації UA110190/2018/512311 та документів, долучених до декларації, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Враховуючи, що декларант відмовився надавати додаткові документи, рішення про коригування митної вартості товарів від 20.12.2018 року № UA110190/2018/500023/1 цілком обґрунтоване, а підстави для задоволення позову відсутні.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Автополюс” (код ЄДРПОУ 32090760) зареєстровано 27.06.2002 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Автополюс” та фірмою YANTAI JINQMA INTERNATIONAL TRADING CO..LTD (Китай), укладено договір № JMB320180903UA01 від 03.09.2018 року, за яким продавець поставляє гідравлічні молоти та запасні частини: гідравлічний молот JMB3200B, нижня частина гідромолота, контрольний клапан, шпилька, регулюючий клапан, клини, долото, ремонтний комплект загальною вартістю 13063,00 дол.США.

За вказаним договором умовами відвантаження, є: час виконання 10-15 робочих днів (після отримання оплати), порт навантаження: Порт Циндао, Китай, порт розвантаження: Одеса, пакування: стандартне експортне пакування вантажу.

Згідно інвойса № JMB320180903UA01 від 11.10.2018 року до контракту, продавець зобов`язується поставити товар на загальну суму 13063,00 дол.США: гідравлічний молот за ціною 7500,00 дол.США, нижня частина за ціною 1000,00 дол.США, контрольний клапан за ціною 171,00 дол.США, шпилька за ціною 544,00 дол.США, регулюючий клапан за ціною 18,00 дол.США, клин за ціною 58,00 дол.США, піка за ціною 3300,00 дол.США, сальники за ціною 472,00 дол.США

19.12.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Автополюс” подано до Дніпропетровської митниці ДФС митну декларацію № UA110190/2018/512311 на товар:

- несамохідні механізми для подрібнення ґрунтівта скельних порід: гідравлічний молот, мод. JMB3200B, новий 1 шт., виробник: Yantai Jingma International Trading Co., Ltd., торговельна марка: JM, країна виробництва CN, код товару згідно УКТЗЕД 8430690000 (товар № 1)

- інструмент змінний для буріння скельних порід або ґрунтів з чорних металів, виробник: Yantai Jingma International Trading Co., Ltd., торговельна марка: JM, країна виробництва: CN, код товару згідно УКТЗЕД 8207199000 (товар № 2).

Митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, становить за товаром № 1 2,6311 дол.США / кг. (7500 дол.США/шт.), товар № 2 – 1,6443 дол.США/кг. (3300 дол.США), що визначена за ціною, обумовленою контрактом. Вартість товару була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується.

Для митного оформлення позивачем були подані наступні документи:

- договір № JMB320180903UA01 від 03.09.2018 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) № JMB320180903UA01 від 11.10.2018 року;

-договір транспортно-експедиційного обслуговування від 09.10.2018 року № К-205/18;

- довідку від 14.12.2018 року № CLL04024.

За результатом проведеної митної оцінки, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.12.2018 року № UA110190/2018/500023/1, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товару із застосуванням методу:

- за ціною договору щодо ідентичних товарів по товару № 1 на рівні 3,7674 дол.США за кг (11079,92 дол.США за шт.),

- резервного методу, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) органом доходів та зборів митній вартості товару, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару та призначення, характер угоди та вагові характеристики по товару № 2 за ЕМД від 12.10.2018 року № UA500170/2018/021123 на рівні 2,7093 дол.США/кг (5716,62 дол. США.).

Судом встановлено, що вказане рішення вмотивовано:

1. відповідно до контракту від 03.09.2018 року № JMB20180903UA01 товар постачається на умовах поставки FOB QINGDAO, за якими покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до порту призначення. На підтвердження транспортних витрат до документів митного оформлення надано договір транспортно-експедиційного обслуговування від 09.10.2018 року № К-205/18 та довідку від 14.12.2018 року № CLL04024. Відповідно до п.1.2 договору від 09.10.2018 року № К-205/18, асортимент, кількість/обсяги вантажів, маршрут перевезення, способи транспортування і види транспорту, перевалки, зберігання, їх особливі умови, що вимагають більш детальної регламентації, умови фрахтування (букінга), необхідність стафірування / розстафірування, а також спосіб доставки вантажів до місця призначення можуть обумовлюватися сторонами в письмових інструкціях Замовника (Заявка, Booking order) або в додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього Договору. Проте, будь-яких інструкцій, заявок або рахунків декларантом до митниці не надано. Надана до митного оформлення довідка щодо витрат на транспортування не передбачена умовами контракту. Рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка - фактури; калькуляція транспортних витрат, (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту - у підтвердження складових митної вартості декларантом до митного оформлення, не подано;

В рамках проведення консультації декларантом надано до митниці митну декларацію країни відправлення та лист від 20.12.2018 року № 20/12 про неможливість надання додаткових документів. За результатами розгляду митної декларації країни відправлення, митницею повідомлено декларанта про наступне: надана до митного оформлення експортна декларація надана без перекладу; експортна декларація Китаю видана 16.10.2018 року та містить номер морського коносаменту - МЕDQ18103894, який виданий пізніше - 19.10.2018 року, що свідчить про невідповідність дат зазначених документів.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини 5 статті 54 Митним кодексом України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Наказом Державної митної служби України №689 від 11.09.2015 р. затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу, здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій).

Відповідно до положень частини 2 статті 58 Митного кодексу України (у відповідній редакції) метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов`язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.

Так, на виконання вимог, відповідно до пункту першого частини 4 статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом першим частини 3 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до частини першої та другої 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Розглядаючи заявлений спір, суд зазначає, що відповідно до умов договору № JMB320180903UA01 від 03.09.2018 року умовами відвантаження, є: час виконання: 10-15 робочих днів (після отримання оплати), порт навантаження: Порт Циндао, Китай, порт розвантаження: Одеса, пакування: стандартне експортне пакування вантажу; загальна вартість товару на умовах поставки FOB QINGDAO, 13063,00 дол.США.

Відповідно до Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.2011 року, умови поставки FOB (Free On Board (...named port of shipment) Франко борт (...назва порту відвантаження) означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Отже, за умовами поставки FOB покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до порту призначення.

На підтвердження транспортних витрат до документів митного оформлення позивачем було надано договір транспортно-експедиційного обслуговування від 09.10.2018 року № К-205/18 та довідку від 14.12.2018 року № CLL04024. Вказані документи позивачем до позовної заяви не надано.

Відповідно до п.1.2 договору на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів від 09.10.2018 року № К-205/18, укладеного з ТОВ “КеррілендЛогістикс”, асортимент, кількість/обсяги вантажів, маршрут перевезення, способи транспортування і види транспорту, перевалки, зберігання. їх особливі умови, що вимагають більш детальної регламентації, умови фрахтування (букінга), необхідність стафірування/розстафірування, а також спосіб доставки вантажів до місця призначення можуть обумовлюватися сторонами в письмових інструкціях Замовника (Заявка, Booking order) або в додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього Договору. Заявки замовника виконуються відповідно до Додатку № 1 цього договору, які можуть бути узгоджені по електронній пошті, з подальшим наданням оригіналів.

Будь-яких інструкцій, заявок або рахунків Товариством з обмеженою відповідальністю “Автополюс” до суду не надано.

Разом з тим, надана до митного оформлення довідка ТОВ “КеррілендЛогістикс” від 14.12.2018 року № CLL04024, скерована “всім зацікавленим особам” щодо витрат на транспортування не передбачена умовами контракту. Також, така довідка містить посилання на коносамент MEDQ18103894 від Циндао, Китай до кордону України, Одеський морський порт, проте, відповідний коносамент (Bill of Lading) позивачем до суду не надано.

Суд зазначає, що коносамент (Bill of Lading) – документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

В момент відправлення вантажу морським транспортом відправник повинен укласти договір перевезення із морським перевізником, визначивши пункт призначення, умови перевезення та оплати. Виписуванням коносаменту перевізник підтверджує укладання такого договору, при цьому, всі основні умови цього договору переносяться в коносамент.

Коносамент виписується (підписується капітаном або аґентом перевізника) винятково в момент прийняття вантажу на борт. Таким чином, підписаний коносамент одночасно виступає і документом, що підтверджує факт передачі вантажу для доставки (замінює акт приймання-передачі).

Коносамент виконує три основні функції: свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, за яким перевізник зобов`язується доставити вантаж та видати отримувачу; засвідчує факт прийняття вантажу для перевезення; є товаросупровідним документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний.

Видача вантажу здійснюється проти пред`явлення коносаменту. Відправник зобов`язаний передати оригінал коносаменту отримувачу вантажу. Це надає можливості обігу коносаменту, а також, є додатковим способом захисту прав (відправивши вантаж відправник може не передавати оригінал коносаменту отримувачу домоменту виконання зустрічного зобов`язання, наприклад оплати). Відсутність оригіналу коносаменту позбавляє отримувача можливості отримати вантаж.

З урахуванням зазначеного, позивачем не надано інформацію щодо вартості транспортних витрат на доставку товарів у контейнері TCLU6809829, на який є посилання у довідці ТОВ “КеррілендЛогістикс” від 14.12.2018 року № CLL04024, за маршрутом Qingdao (Китай) - м. Одеса (Україна), що є складовими митної вартості.

Також рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту - у підтвердження складових митної вартості Товариством з обмеженою відповідальністю “Автополюс” як до митного оформлення, так і до суду не подано.

Платіжні доручення, які підтверджують факт перерахування коштів на користь іноземного контрагента Yantai Jingma International Trading Co., НОМЕР_1 , позивачем ані під час митного оформлення товару, ані під час судового розгляду справи не надано.

Також судом встановлено, що надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення надана без перекладу; експортна декларація Китаю датована 16.10.2018 року та містить посилання на номер морського коносаменту - МЕDQ18103894, проте, згідно митної декларації UA110190/2018/512311, датою коносаменту МЕDQ18103894, є 19.10.2018 року. Вказане свідчить про невідповідність дат зазначених документів.

Відповідних пояснень з даного приводу позивачем у поданому позові не наведено.

Наведені обставини у сукупності вказують на не підтвердження заявлених умов поставки FOB Qingdao, отже враховуючи результати розгляду документів митного оформлення, у митниці обґрунтовано виникли підстави вважати, що до ціни оцінюваної партії товару за ЕМД від 19.12.2018 р. UA110190/2018/512311не включені обов`язкові складові митної вартості, передбачені вимогами пункту 10 статті 53 Митного кодексу України - витрати на доставку товару із порту відправлення Qingdao до порту призначення - Одеса.

Не заперечуючи повноважень митного органу здійснювати контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, суд звертає увагу на те, що згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України вказано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України.

Якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні методу 2 а) за ціною договору щодо ідентичних товарів визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва, виробник.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

При цьому, згідно із частинами 1, 2 статті 61 Митного кодексу України передбачено застереження щодо застосування методів 2а) та 2б), зокрема, товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються. Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються.

Методи на основі віднімання та додавання вартості неможливо було застосувати у зв`язку із відсутністю об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.

Відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України митну вартість товарів, що імпортується відповідно до наявних даних, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного методу 2ґ.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Отже, під час перевірки заявленої митної вартості товару та здійсненні митної оцінки виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та була необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів.

Резервний метод визначення митної вартості (стаття 64 Митного кодексу України) базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об`єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У зв`язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Так, при здійсненні контролю співставлення, тобто порівняння рівня заявленої митної вартості з інформацією, наявною у митного органу щодо вартості ідентичних та подібних товарів митне оформлення яких вже здійснено посадовою особою митниці встановлено, що в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) була наявна інформація щодо митного оформлення товару № 1 за МД від 03.08.2017 року № UA110150/2018/214341 за ціною 10006,40 дол.США/шт. та 3,76 дол.США/кг.

Враховуючи зазначене, митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2 а) - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Також, зважаючи на те, що у митного органу була відсутня інформація щодо вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів № 2 , враховуючи положення статті 61 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості товарів № 2 неможливо було застосувати методи 2 а), 2 б) відповідно до вимог вищевказаних норм, відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів, що унеможливлює застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів, у зв`язку з чим, митниця послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості товару № 2.

Так, в інформаційних ресурсах митних органів наявна інформація про митне оформлення подібного товару до товару № 2 за кодом товару 8207199000 країни походження - Китай на рівні 2,7093 дол./кг з урахуванням опису товару “іструмент змінний для буріння скельних порід або грунтів, з чорних металів: Змінна піка”, призначення товару, умов поставки FOB, характеру угоди (контракт з виробником), вагових обсягів партії товару (2318кг), митне оформлення яких здійснено за ціною угоди за ЕМД від 12.10.2018 року № UA500170/2018/021123 на рівні 2,7093 дол/кг.

Митна вартість товару № 2 визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г) резервний, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) органом доходів та зборів митній вартості товару, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару та призначення, характер угоди та вагові характеристики за ЕМД від 12.10.2018 року № UA500170/2018/021123 на рівні 2,7093дол.США/кг.

Суд вважає, що відповідач обґрунтував свій сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товару за основним методом та довів правомірності застосування другорядного методу визначення митної вартості товару.

На підставі встановлених судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно проведено коригування митної вартості за рішенням від 20.12.2018 року № UA110190/2018/500023/1 (резервний метод).

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем правомірно, з урахуванням норм чинного законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем доведено неможливість визначення митної вартості за ціною контракту та необхідність визначення митної вартості товару із застосуванням відомостей, наявних у митного органу.

Враховуючи результати перевірки, невідповідності відомостей у наданих документах, виявлені під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості та за результатами розгляду додатково наданих документів, неможливість проведення обчислення заявленого рівня митної вартості на підставі наданих документів, суд приходить до висновку, що Дніпропетровською митницею ДФС України правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.12.2018 року № UA110190/2018/500023/1, у зв`язку з чим, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Автополюс”, суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автополюс» (вул. Собінова, 1, м. Дніпро, 49083, код ЄДРПОУ 32090760) до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39421732) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 11.05.2019 р.

Суддя І.О. Лозицька