Рішення № 82249207, 05.06.2019, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року Справа № 926/478/19

м. Чернівці

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Кифірюка А.І., розглянув справу

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгагро Сольюшин»,

м. Шепетівка Хмельницької області

до приватного акціонерного товариства «Добробут АГ», с. Ломачинці Сокирянського району Чернівецької області

про визнання недійсною заяви про припинення зобов`язання зарахуванням

Представники сторін:

від позивача - Сапожнік С. В., ордер серія ЧЦ №16357 від 18.03.2019 року;

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгагро Сольюшн» (далі - ТОВ «Торгагро Сольюшн») звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до приватного акціонерного товариства «Добробут АГ» (далі - ПрАТ «Добробут АГ») про визнання недійсною заяви про припинення зобов`язання зарахуванням №30/01/2019 від 30 січня 2019 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 30 січня 2019 року за вих.№30/01/2019 приватне акціонерне товариство «Добробут АГ» (відповідач) надіслано товариству з обмеженою відповідальністю «Торгагро Сольюшн» (позивач) заяву про припинення зобов`язання зарахуванням, в якій заявило про припинення зобов`язання щодо сплати ним на користь ТОВ «Тогагро Сольюшн» боргу в сумі 3628340,68 грн за договором позики № 22/05 від 26.05.2016 року внаслідок зарахування боргу ТОВ «Торгагро Сольюшн» у сумі 1525352,69 грн по договору № 08/01/2019 про відступлення права вимоги (цесії) від 08.01.2019 року та в сумі 2604550,00 грн по договору № 09/01/2019-1-ПНАК про відступлення права вимоги (цесії) від 09.01.2019 року у відповідності до статті 217 Цивільного кодексу України.

Проте, позивач вважає, що дана заява підлягає визнанню недійсною з огляду на те, що: вона підписана неуповноваженою особою, оскільки контракт на підставі якого виконує свої обов`язки директор ПрАТ «Добробут АГ» діяв до 28.02.2018 року; у статуті ПрАТ «Добробут АГ» передбачено, що директор за наявності погодження (попереднього) Наглядової ради укладає господарські договори (угоди, контракти, інші правочини) на суму, що перевищує 100000,00 грн для одного договору, однак дані дії директора не були погоджені Наглядовою радою; рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15.01.2019 року у справі № 926/1214/18 стягнуто з ПрАТ «Добробут АГ» на користь ТОВ «Торгагро Сольюшн» 3628340,68 грн основного боргу, 466117,52 грн пені, 422984,43 грн інфляційних втрат, 111832 3% річних, 8436,03 грн витрат на правничу допомогу та 69439,13 грн судового збору, тобто суми зустрічних заборгованостей не є однорідними, що унеможливлює їх зарахування, тому позивач просить визнати недійсною заяву про припинення зобов`язання зарахуванням від 30.01.2019 року № 30/01/2019.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 19 березня 2019 року.

13.03.2019 року на адресу Господарського суду Чернівецької області відповідачем було надіслано клопотання про його участь у справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14 березня 2019 року клопотання від 13.03.2019 року задоволено.

14.03.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позов від представника відповідача, в якому останній зазначає, що вимоги є зустрічними, однорідними , строк їх виконання настав та відсутні обставини передбачені ст. 602 Цивільного кодексу України, тому просить залишити без задоволення позовну заяву.

19.03.2019 року у підготовчому судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.03.2019 відкладено підготовче судове засідання на 02.04.2019 року у режимі відеоконференції.

01.04.2019 року на адресу Господарського суду Чернівецької області представником відповідача було надіслано клопотання про його участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.04.2019 року виправлено описку в ухвалі суду від 19.03.2019 року.

02.04.2019 року представник позивача надав відповідь на відзив на позов, в якій зазначає, що доводи відповідача зазначені у відзиві на позов є необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Ухвалою від 02.04.2019 року суд відмовив у задоволенні клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції та відклав підготовче судове засідання на 18.04.2019 року.

03 квітня 2019 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про долучення заяви свідка ОСОБА_1

05 квітня 2019 року на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів відправлення відповіді на відзив на позов.

10 квітня 2019 року на адресу суду надійшла нотаріально посвідчена заява відповідача про визнання позовних вимог у повному обсязі та повідомлення про скасування всіх договорів про надання правової допомоги представниками до 04.04.2019 року.

11 квітня 2019 року від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, при цьому, суд зазначає, що ухвалою від 02.04.2019 року визнав явку представників сторін у судовому засіданні обов`язковою та відмовив відповідачу в участі у справі в режимі відеоконференції, тому дане клопотання не приймає до розгляду.

Також, 11 квітня 2019 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про долучення заяви свідка ОСОБА_2

18 квітня 2019 року на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення від представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.04.2019 року за усним клопотанням представника відповідача продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

06.05.2019 року представник відповідача у судовому засіданні надала для долучення до матеріалів справи додаткові докази.

У підготовчих судових засіданнях 18.04.2019 року, 06.05.2019 року оголошувалась перерва, востаннє на 21.05.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 05.06.2019 року.

05.06.2019 року представник відповідача через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду надала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням за межами Чернівецької області по сімейним обставинам.

У судовому засіданні 05.06.2019 року представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд відмічає, що: по-перше відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення від 22.05.2019 року; по-друге інтереси відповідача представляють п`ять представників, що підтверджується ордерами ЧЦ №31023 (Бошелюк Ю.М.), ЧЦ № 26277 (Веретенко Є.О.), довіреністю від 17.07.2018 року, якою уповноважено Грищенко І.С. , Беркович О.В. , Шурмана Я.В. ; по-третє до наданого клопотання не долучено жодних доказів про перебування представника відповідача за межами області.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання без поважних причин.

Наразі, з огляду на неявку представників відповідача, суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина перша статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини першої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 05.06.2019 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торгагро Сольюшн» отримало від приватного акціонерного товариства «Добробут АГ» заяву про припинення зобов`язання зарахуванням № 30/01/2019 від 30 січня 2019 року на суму 3628340,68 грн.

Зі змісту заяви встановлено, що згідно договору про відступлення права вимоги (цесії) № 08/01/2019 від 08.01.2019 року приватне підприємство «Кристал» відступило на користь ПрАТ «Добробут АГ» право вимоги грошових коштів за договором поставки №01/11-16/К від 01.11.2016 року на суму 1525352,69 грн, укладеним між ТОВ «Торгагро Сольюшн» та ПП «Кристал». Також, згідно договору про відступлення права вимоги (цесії) №09/01/2019-1-ПНАК від 09.01.2019 року сільськогосподарський кооператив «Перший національний аграрний кооператив» відступив на користь ПрАТ «Добробут АГ» право вимоги грошових коштів за договором поставки № 23/05-17/ПТ від 23.05.2017 року на суму 2604550,00 грн, укладеним між ТОВ «Торгагро Сольюшн» та СГК «Перший національний аграрний кооператив».

На підставі вищевказаних договорів ПрАТ «Добробут АГ» заявило про припинення зобов`язання шляхом зарахування боргу в сумі 3628340,68 грн за договором позики № 22/05 (зворотної фінансової допомоги) від 26.05.2016 року.

За правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно вимог ст. 601 Цивільного кодексу України, однак якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, то сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Статтею 203 Цивільного кодексу передбачено, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтями 202, 203 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Судом встановлено, що в межах даної справи розглядається зарахування зустрічних однорідних вимог, одна з яких випливає з оплати за договором позики №22/05 (зворотної фінансової допомоги) від 26.05.2016 року та підтверджується рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15.01.2019 року у справі №926/1214/18 яким стягнуто з ПрАТ «Добробут АГ» на користь ТОВ «Торгагро Сольюшн» 4607150,21 грн, з яких: 3628340,68 грн основного боргу, 466117,52 грн пені, 422984,43 грн інфляційних втрат, 11832,42 грн три процента річних, 8436,03 грн витрат на правничу допомогу, 69439,13 грн судового збору, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 року, інша - з заяви про припинення зобов`язання зарахуванням №30/01/2019 від 30 січня 2019 року у сумі 3628340,68 грн.

Отже, вимоги сторін згідно оскаржуваного правочину є зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов`язань між двома особами, де кредитор одного зобов`язання є боржником іншого.

Разом з тим, ще одною важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

Згідно частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Положеннями статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року № 514-VI виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор). Членом виконавчого органу акціонерного товариства може бути будь-яка фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність і не є членом наглядової ради чи ревізійної комісії цього товариства. Права та обов`язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу. Від імені товариства контракт підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на таке підписання наглядовою радою.

Відповідно частини 1 статті 60 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року № 514-VI порядок прийняття рішень особою, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, встановлюється статутом акціонерного товариства.

Судом встановлено, що згідно статуту ПрАТ «Добробут АГ» у новій редакції затвердженій загальними зборами протоколом № 28/04-2016 від 28.04.2016 року (далі - Статут) в пункті 8.1 вказано, що управління та контроль діяльністю здійснюють: загальні збори акціонерів, наглядова рада, директор, ревізор.

Підпунктом 8.3.2.22 Статуту передбачено, що до компетенції Наглядової ради належить погодження (попереднє) укладення директором: - господарський договорів (угод, контрактів, інших правочинів) на суму, що перевищує 100000,00 (сто тисяч) гривень для одного договору (правочину) протягом одного календарного місяця та на суму, що перевищує 300000,00 (триста тисяч) гривень для сукупності договорів (угод, контрактів, інших правочинів) протягом одного календарного місяця; договорів (угод) відступлення права вимоги, договори (угоди) щодо переведення боргу та ін.

Підпунктом 8.4.2.13 Статуту передбачено, що директор товариства управляє майном і грошовими коштами товариства в межах своїх повноважень (в т.ч. за наявності погодження (попереднього)) Наглядової ради укладає: господарські договори (угод, контрактів, інших правочинів) на суму, що перевищує 100000,00 (сто тисяч) гривень для одного договору (правочину) протягом одного календарного місяця та на суму, що перевищує 300000,00 (триста тисяч) гривень для сукупності договорів (угод, контрактів, інших правочинів) протягом одного календарного місяця; договорів (угод) відступлення права вимоги, договорів (угод) щодо переведення боргу та ін.

Згідно пункту 10.2 Статуту директор, заступники директора та головний бухгалтер товариства діє виключно на підставі контракту, який затверджується наглядовою радою товариства, в якому деталізуються їх права та обов`язки, розмір оплати та інші питання діяльності.

01.02.2017 року було укладено контракт з керівником підприємства (далі- контракт), за яким на посаду директора призначено ОСОБА_2 . Підпунктом 3.4.3. даного контракту передбачено, що директор без згоди роботодавця не має права укладати від імені товариства договори (контракти), вчиняти інші разові правочини на суму, що перевищує 100000,00 (сто тисяч) гривень з однією особою (фізичною, юридичною) та не більше 300000,00 (триста тисяч) гривень в сукупності за усіма правочинами за один календарний місяць.

Згідно підпункту 9.1. контракту цей контракт діє з моменту його підписання сторонами до 28.02.2018 (дві тисячі вісімнадцятого) року включно, при цьому, підпунктом 7.1. контракту передбачено, що внесення змін та доповнень до цього контракту або до окремих його положень здійснюється виключно у письмовій формі шляхом укладення між сторонами додаткових угод.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази погодження Наглядовою радою заяви про припинення зобов`язання зарахуванням №30/01/2019 від 30 січня 2019 року на суму 3628340,68 грн та договорів про відступлення права вимоги № 08/01/2019 від 08.01.2019 року на суму 1525352,69 грн та №09/01/2019-1-ПНАК від 09.01.2019 року на суму 2604550,00 грн, що вказує на перевищення повноважень виконавчим органом відповідача (директором), оскільки згідно підпунктів 8.3.2.22, 8.4.2.13 Статуту та підпункту 3.4.3. контракту, які є вищевказаними, директор без згоди роботодавця не має права укладати від імені товариства договори (контракти), вчиняти інші разові правочини на суму, що перевищує 100000,00 (сто тисяч) гривень з однією особою (фізичною, юридичною) та не більше 300000,00 (триста тисяч) гривень в сукупності за усіма правочинами за один календарний місяць.

Судом також встановлено, що заява про припинення зобов`язання зарахуванням №30/01/2019 від 30 січня 2019 року, договори про відступлення права вимоги № 08/01/2019 від 08.01.2019 року та №09/01/2019-1-ПНАК від 09.01.2019 року підписані особою - Свидинюком О.В., дія контракту якого з роботодавцем ПрАТ «Добробут АГ» сплила 28.02.2018 року. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази укладення додаткових договорів про продовження строку дії контракту, а відповідачем доказів в підтвердження іншого до матеріалів справи не долучено та факт закінчення строку контракту ніяким чином не спростовано.

Щодо заяви (показання) свідка, Свидинюка О.В., в якій вказано, що згідно наказу від 13.10.2011 року вищевказана особа приступила до виконання обов`язків директора ЗАТ «Добробут» на підставі протоколу чергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «Добробут» № 2 від 13.10.2011 року і жодного контракту він в подальшому не підписував, суд зазначає наступне.

Протоколом № 28/04-2016 від 28.04.2016 року перейменовано ЗАТ «Добробут» в ПрАТ «Добробут АГ» та загальними зборами затверджено статут у новій редакції, відповідно до пункту 10.2 якого директор, заступники директора та головний бухгалтер товариства діє виключно на підставі контракту, який затверджується наглядовою радою товариства, в якому деталізуються їх права та обов`язки, розмір оплати та інші питання діяльності.

Відповідно частини 5 статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року № 514-VI права та обов`язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу. Від імені товариства контракт підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на таке підписання наглядовою радою.

Враховуючи вище вказані факти, суд критично ставиться до змісту вищезазначеної заяви, в якій ОСОБА_2 . вказує, що ним не укладався та не підписувався контракт б/н від 01.07.2017 року, оскільки жодний з представників відповідача не долучив до матеріалів справи документів в підтвердження повноважень останнього на представництво інтересів відповідача, крім того, відсутність контракту є прямим порушенням як Статуту товариства так і Закону, тому суд не приймає дану заяву до уваги.

Щодо заяви (показання) свідка ОСОБА_1 , в якій останній вказує, що ним, як головою Наглядової ради ПрАТ «Добробут АГ» особисто надавалася згода (погодження) на укладення директором Свидинюком О.В. договорів відступлення права вимоги № 08/01/2019 від 08.01.2019, № 09/01/2019 від 09.01.2019 року та заяви про припинення зобов`язання зарахуванням № 30/01/2019 від 30.01.2019 року, суд встановив:

- по-перше, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що головою Наглядової ради ПрАТ «Добробут АГ» є гр. ОСОБА_1 , представниками відповідача не долучено до матеріалів справи документів в підтвердження повноважень останнього;

- по-друге, з матеріалів справи встановлено, що гр. Гордійчука А.А. є головою Загальних зборів акціонерів;

- по-третє, згідно підпунктів 8.3.5., 8.3.6.,8.3.7.: голова Наглядової ради організовує її роботу, скликає засідання Наглядової ради та головує на них, відкриває Загальні збори акціонерів, здійснює інші повноваження відповідно до чинного законодавства. Засідання Наглядової ради можуть проводиться в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал і вважаються правомочним, якщо в нього бере участь більше половини її складу. Рішення Наглядової ради приймаються простою більшістю голосів членів Наглядової ради, які беруть участю у засіданні. Протокол засідання Наглядової ради оформлюється протягом п`яти днів після проведення засідання.

Відповідно частини 2 статті 54 Закону України «Про акціонерні товариства» голова наглядової ради організовує її роботу, скликає засідання наглядової ради та головує на них, відкриває загальні збори, організовує обрання секретаря загальних зборів, якщо інше не передбачено статутом акціонерного товариства, здійснює інші повноваження, передбачені статутом та положенням про наглядову раду.

Згідно частин 2,4,5,6 статті 55 Закону України «Про акціонерні товариства» засідання наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини її складу. У разі дострокового припинення повноважень одного чи кількох членів наглядової ради і до обрання всього складу наглядової ради засідання наглядової ради є правомочними для вирішення питань відповідно до її компетенції за умови, що кількість членів наглядової ради, повноваження яких є чинними, становить більше половини її складу. Рішення наглядової ради приймається простою більшістю голосів членів наглядової ради, які беруть участь у засіданні та мають право голосу, якщо для прийняття рішення статутом акціонерного товариства не встановлюється більша кількість голосів. На засіданні наглядової ради кожний член наглядової ради має один голос. Статутом товариства може передбачатися право вирішального голосу голови наглядової ради у разі рівного розподілу голосів членів наглядової ради під час прийняття рішень. 6. Протокол засідання наглядової ради оформлюється протягом п`яти днів після проведення засідання.

Враховуючи вище вказані факти, суд критично ставиться до змісту заяви свідка ОСОБА_1 , оскільки ні в Законі України «Про акціонерні товариства», ні в статуті товариства не вказано, що голова Наглядової ради чи голова Загальних зборів наділений повноваженнями: надавання усної згоди (погодження) на укладення директором товариства договорів, тому суд не приймає її до уваги.

Отже, ОСОБА_2 вчинив односторонній правочин у формі звернення 30.01.2019 року з заявою про припинення зобов`язання зарахування № 30/01/2019 без погодження Наглядової ради ПрАТ «Добробут АГ» на підписання правочину сума якого перевищує 100000,00 грн з фактичною відсутністю будь-яких повноважень на представництво інтересів відповідача з огляду на закінчення строку дії контракту 28.02.2018 року на підставі якого його було призначено директором ПрАТ «Добробут АГ».

Щодо розміру зобов`язань, як встановлено, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15.01.2019 року у справі за позовом ТОВ «Торгагро Сольюшн» до ПрАТ «Добробут АГ» про стягнення заборгованості в сумі 5487501,88 грн за договором позики № 22/05 (зворотної фінансової допомоги) від 26.05.2016 року украденим між вищевказаними сторонами, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ПрАТ «Добробут АГ» на користь ТОВ «Торгагро Сольюшн» 3628340,68 грн основного боргу, 466117,52 грн пені, 422984,43 грн інфляційних втрат, 11832,42 грн три процента річних, 8436,03 грн витрат на правничу допомогу, 69439,13 грн судового збору.

На виконання вищевказаного рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.01.2019 року у справі № 926/1214/18 видано наказ про примусове виконання рішення від 06.02.2019 року.

При цьому, відповідач був належним чином повідомленим про слухання справи №926/1214/18 та прийняте 15.01.2019 року рішення Господарського суду Чернівецької області, проте у заяві від 30.01.2019 року про припинення зобов`язання зарахуванням №30/01/2019 залишив поза увагою заборгованості в сумі 978809,53 грн, з яких: 466117,52 грн пені, 422984,43 грн інфляційних втрат, 11832,42 грн три процента річних, 8436,03 грн витрат на правничу допомогу, 69439,13 грн судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що вчинене ПрАТ «Добробуд АГ» зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ПрАТ «Добробуд АГ» №30/01/2019 від 30.01.2019, суперечить положенням статті 601 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України, та є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ч.1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 73, 86, 129, 219, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним правочин - заяву приватного акціонерного товариства «Добробут АГ» про припинення зобов`язання зарахуванням № 30/01/2019 від 30.01.2019 року.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Добробут АГ» (60235, вул. Українська, 24, с. Ломачинці Сокирянського району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 30149639) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгагро Сольюшн» (30405, пров. Подільський, 20, м. Шепетівка, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 39022147,) 1921,00 грн судового збору.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Львівського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 07.06.2019 року.

Суддя М.О. Гурин