Рішення № 82248744, 30.05.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2019 Справа № 914/191/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.,

при секретарі Куцик І.М.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТРУДТРАНС”, м.Київ

до відповідача: Державного підприємства “Славське лісове господарство”, смт. Славське, Сколівський район, Львівська область

про стягнення 448 421,50 грн.

за участю представників:

від позивача: Зорін Р.О. - адвокат

від відповідача: Симканич В.В. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

Суть заяви: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “МЕТРУДТРАНС” до Державного підприємства “Славське лісове господарство” про стягнення 448 421,50 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 04.02.2019 відкрито провадження у справі № 914/191/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 28.02.2019. Ухвалою від 28.02.2019 року підготовче засідання відкладено на 21.03.2019 та витребувано у позивача ряд документів згідно з клопотанням відповідача.

Ухвалою від 21.03.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/191/19 на тридцять днів, починаючи з 05.04.2019. та підготовче засідання відкладено на 06.05.2019 р.

Ухвалою від 06.05.2019 р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 30.05.2019 р.

30.05.2019 р. представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні, просив суд позовні вимоги задоволити повністю, стягнути з відповідача 448 421,50 грн. додаткових витрат та сплачений судовий збір у розмірі 6 726,33 грн.

30.05.2019 р. представник відповідача в судове засідання з`явився, щодо позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, поданого на адресу суду 25.02.2019 р. (за вхідн. № 8109/19 від 25.02.2019 р.) та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 25.09.2014 р. між Державним підприємством “Славське лісове господарство” (відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Медрудтранс” (позивачем) укладено договір № МРТ-604 про організацію перевезень вантажів, у відповідності до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання за плату і за рахунок відповідача виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів, а останній вчасно оплатити надані послуги.

На виконання умов договору № МРТ-604 від 25.09.2014 р. позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу “деревина паливна” у вагонах № 91503300 та № 91503367, що підтверджується залізничними накладними, які долучені до матеріалів справи. Вантаж відправлявся зі станції Львівської залізниці з призначенням на станцію Захонь (Угорщина).

На підставі заявок Закарпатської митниці (митний пост «Залізничний) вказані вагони були затримані з метою проведення митного контролю, про що складено акти загальної форми.

На виконання вказівок Закарпатської митниці вантаж у вагонах № 91503300 та № 91503367 було відправлено на станцію Чоп Львівської залізниці для вивантаження вказаних вагонів та зберігання майна, вилученого митним органом. Митницею визначено порушення ст. 218,338 Митного кодексу України та нараховано платежі за затримку вагонів № 91503300 та № 91503367 згідно зі ставками збірника тарифів №1 із застосуванням коригувального коефіцієнта на загальну суму 448 421,50 грн.

В подальшому, 22.05.2018 р. рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/17824/17, сума додаткових зборів у розмірі 448 421,50 грн. була стягнута на користь ПАТ “Укрзалізниця” з Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТРУДТРАНС” як з платника залізничного тарифу та додаткових послуг, наданих залізницею. Копія рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/17824/17 від 22.05.2018 р. та розрахунок до ціни позову долучено позивачем до матеріалів справи.

Позивач звертається до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення суми понесених витрат в розмірі 448 421,50 грн. за рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/17824/17 від 22.05.2018 р.

В нормативне обґрунтування позову позивач посилається на п.п. 2.2.5., 2.2.7., 3.1. договору № МРТ-604 від 25.09.2014 р. про організацію перевезень вантажів та Протоколу погодження договірної ціни, відповідно до яких встановлений обов`язок відповідача сплати додаткові збори, пов`язані з перевезенням вантажу, які виникли внаслідок затримки вагонів на прикордонній станції. Відтак сума понесених позивачем витрат відповідно до рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/17824/17 22.05.2018 р. має бути стягнута з відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому на адресу суду 25.02.2019 р., вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне. Аналіз норми договору № МРТ-604 про організацію перевезень вантажів від 25.09.2014 р. вказує на обов`язок клієнта проводити плату виключно за послуги, пов`язані з організацією перевезень вантажів та інші додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, які замовлені клієнтом та звільняє від обов`язку клієнта сплачувати за додаткові послуги, спричинені заборонними діями влади, а саме: Закарпатської ОДА, що відповідно до п. 5.1 договору відноситься до обставин непереборної сили і є підставою для звільнення від відповідальності. Окрім того, відповідач не уповноважував позивача оплачувати затримку вагонів митницею та пов`язані з цим витрати, що прямо передбачено нормами ст. 929 ЦК України та 316 ГК України. Більше того, затримка вагонів відбулася не в інтересах відповідача (клієнта), а прямо всупереч його інтересам. Серед переліку додаткових послуг виконавця, які оплачує клієнт, передбачених договором та додатками до нього, відсутні послуги, пов`язані з митним оформленням вантажу та зобов`язання вантажовідправника відшкодувати додаткові витрати перевізника під час здійснення митного контролю. Отже, сплата додаткових витрат договором не передбачена. Враховуючи, що додаткових послуг, пов`язаних із затримкою вагонів в процесі проведення митного контролю Закарпатською митницею ДФС відповідач не замовляв, і такі послуги договором № МРТ-604 від 25.09.2014 року не передбачені, відповідно, вимога позивача про стягнення коштів за договором є необгрунтованою.

Крім того, 06.05.2019 р. представник відповідача подав на адресу суду заяву про застосування строку позовної давності (за вхідн. № 1185/19 від 06.05.2019 р. від 06.05.2019 р.). Вказану заяву відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до частини п`ятої статті 315 ГК України та статті 137 Статуту залізниць України для позовів перевізника до вантажоодержувача чи вантажовідправника, що випливають з перевезення, встановлено шестимісячну позовну давність. З встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи вбачається, що в даному випадку обов`язок зі оплати спірних додаткових послуг грунтується не лише на умовах договору про надання послуг, але й також і на умовах договорів перевезення (накладних № 545590, № 545608, № 541656, № 544676), за якими відповідач виступає платником послуг з перевезення, тому спір у справі є саме таким, що випливає з перевезення вантажів залізницею та до нього застосовуються положення частини п`ятої статті 315 ГК України та статті 137 Статуту залізниць України. Підставою для подання позову у цій справі стала подія - затримання Закарпатською митницею вагонів в травні 2016 року та відповідно пред`явлення вимог Укрзалізниці до позивача. Щодо вагону № 91503367, то як вказано в наданій позивачем та наявній в матеріалах справи претензії від 18.04.2017 року № ЦТЛ-22/185, позивачем 3 березня 2017 року отримано лист-вимогу філії «Центр транспортної логістики ПАТ «Укрзалізниця» від 27.02.2017 року № ЦТЛ-19/423 на суму 223 388,56 грн. Щодо вагону № 91503300, то як вказано в наданій позивачем та наявній в матеріалах справи претензії від 18.04.2017 року № ЦТЛ-22/184, ТзОВ «МЕТРУДТРАНС» 03.03.2017 отримано лист-вимогу філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Укрзалізниця» від 27.02.2017 року за № ЦТЛ-19/426, на суму 225 032,94 грн. Таким чином, шестимісячний строк позовної давності повинен рахуватися з дати події не пізніше 3 березня 2017 року - дня, коли згідно відомих відповідачу документів, особа (позивач) довідалася про порушення свого права. Позов до господарського суду подано в січні 2019 року. Таким чином, строк позовної давності при поданні даного позову позивачем пропущено. На підставі ст. 267 ЦК України відповідач просить застосувати строки позовної давності при вирішенні даного спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

25 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТРУДТРАНС" (виконавець) та Державним підприємством “Славське лісове господарство” (клієнт) укладено договір про організацію перевезень вантажів № МРТ-604 (надалі - договір про організацію перевезень вантажів), який за правовою природою є господарським договором про надання транспортно-експедиційних послуг. Відповідно до умов вказаного договору виконавець зобов`язався за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів (п. 1.1 договору). Згідно з п. 1.2 договору про організацію перевезень вантажів клієнт повинен надати виконавцю відомості і документи, визначені цим договором, необхідні для виконання зобов`язань та вчасно оплатити надані послуги. Пунктом 2.3.1 договору про організацію перевезень вантажів передбачено право клієнта виступати платником додаткових послуг, пов`язаних з організацією перевезень вантажів, які замовлені клієнтом у всіх видах сполучення в межах України, а також послуг, які надаються залізницями за вільними тарифами на підставі укладених із залізницями договорів. Згідно з п. 3.1 договору про організацію перевезень вантажів загальна ціна договору складається із суми наданих послуг, пов`язаних з організацією перевезень вантажів, вартість яких визначається в протоколі погодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 2 договору про організацію перевезень вантажів). Оплата послуг відповідно до договору про організацію перевезень вантажів здійснюється сторонами у національній валюті України на умовах попередньої оплати (п. 3.2 договору). Пунктом 3.6 договору про організацію перевезень вантажів передбачено, що плата за додаткові послуги, зазначені в додатку № 1 до договору, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за калькуляціями залізниць.

Пунктом 10.1 договору про організацію перевезень вантажів передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажів – до повного здійснення розрахунків. Якщо жодна із сторін не звернулася письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до інших сторін про припинення його дії, то цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Додатком № 1 до договору про організацію перевезень вантажів сторонами погоджено Перелік додаткових послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів до договору № МРТ-604 від 25.09.2014.

При цьому, пунктом 1 вказаного додатку передбачено, що додаткові послуги, пов`язані з організацією перевезень вантажів в межах України, які замовлені замовником, сплачуються замовником у розмірі ставок, встановлених "Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги", затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору оплата кожної послуги, пов`язаної з перевезенням вантажів залізничним транспортом щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів та які надаються за вільними (договірними) тарифами, здійснюється за цінами згідно з розробленими калькуляціями ПАТ "Укрзалізниця" відповідно до укладених договорів "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" між замовником та залізницями.

Додатком № 2 до договору – Протокол погодження договірної ціни між виконавцем і клієнтом № 1 до договору № МРТ-604 від 25.09.2014 р., підписаного сторонами, погоджено тарифи та додаткові збори, пов`язані з перевезенням вантажів.

Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ "МЕТРУДТРАНС" надало ДП “Славське лісове господарство” послуги з організації перевезення вантажу "деревина паливна" у вагонах № 91503300 та № 91503367, що підтверджується залізничними накладними № 518845 та № 518837 від 10.05.2016 р., які долучені до матеріалів справи. Даний вантаж відправлявся зі станції Львівської залізниці з призначенням на станцію Захонь (Угорщина).

На підставі заявок Закарпатської митниці вказані вагони були затримані з метою проведення митного контролю, про що складені акти загальної форми. За актами загальної форми визначено порушення ст.ст. 218, 338 Митного кодексу України та також нараховані платежі за затримку вагонів № 91503300 та № 91503367 згідно із ставками збірника тарифів № 1 із застосуванням коригувального коефіцієнта на загальну суму 448 421,50 грн.

22.05.2018 р. рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/17824/17 позовні вимоги ПАТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Укрзалізниця» задоволено, вирішено стягнути з ТзОВ “МЕТРУДТРАНС” на користь ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Укрзалізниця» 1 451 946, 40 додаткових зборів та тарифу, а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 21 779,20 грн.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/17824/17 від 22.05.2018 р., ТОВ "МЕТРУДТРАНС" сплатило на користь ПАТ "Українська залізниця" суму боргу з врахуванням судового боргу в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи, а саме: № 737 від 02.07.2018 р. на суму 263 771,00 грн., № 960 від 15.08.2018 р. на суму 250 000,00 грн., № 1042 від 04.09.2018 р. на суму 150 000,00 грн., № 1045 від 05.09.2018 р. на суму 100 000,00 грн., № 1219 від 11.10.2018 р. на суму 250 000,00 грн., № 1362 від 23.11.2018 р. на суму 438 175,40 грн.

Відповідно до розрахунку ціни позову, який долучений позивачем до матеріалів справи, підлягають до сплати додаткові збори та провізна плата щодо ДП “Славське лісове господарство” за залізничною накладною № 518845 на суму 225 032,94 грн. та за залізничною накладною за № 518837 на суму 223 388,56 грн., відтак на загальну суму 448 421,50 грн.

Норми права, які застосував суд.

Укладений 25.09.2014 р. договір між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТРУДТРАНС" (виконавець) та Державним підприємством “Славське лісове господарство” (клієнт) про організацію перевезень вантажів № МРТ-604 за правовою природою є господарським договором про надання транспортно-експедиційних послуг.

Правовідносини з перевезення та переміщення продукції залізницями регламентуються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Митним кодексом України, Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), яка є чинною для України (оскільки в даному випадку має місце перевезення вантажів у міжнародному сполученні), іншими нормативними актами.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організовувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічне положення міститься в статті 316 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням.

Відповідно до п.п. 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерам, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Пунктом 16 вказаних Правил передбачено випадки, коли вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, зокрема, якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність; у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці.

При цьому, митні процедури не входять до цього переліку, отже не є підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.

Пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Крім того, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Як встановлено судом, факт затримання вагонів та їх огляд митницею підтверджено матеріалами справи, про що свідчать наявні у справі акти загальної форми.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Разом з тим, рішенням Господарського суду м. Києва від 22.05.2018 р., що набрало законної сили у справі № 910/17824/17, сума додаткових зборів, у зв`язку із затримкою вагонів в розмірі 448 421,50 грн. була стягнута на користь ПАТ “Українська залізниця” з ТОВ “Метрудтранс” (позивача), як з платника залізничного тарифу та додаткових послуг, наданих залізницею.

Таким чином, здійснення митного огляду є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 911/4080/16, від 02.05.2018 у справі № 927/526/17, від 17.05.2018 у справі № 911/1560/17), а тому, у відповідача саме в силу ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України виник обов`язок відшкодувати позивачу суму нарахованих залізницею додаткових зборів в розмірі 448 421,50 грн. у зв`язку з виконанням ТОВ "Метрудтранс" взятих на себе зобов`язань.

Так, обов`язок ДП “Славське лісове господарство” сплатити вартість додаткових послуг при перевезенні його вантажів, нарахованих у зв`язку затримкою вантажу Закарпатською митницею і стягнутих з ТОВ “Метрудтранс” за рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/17824/17 від 22.05.2018 р. випливає з укладеного між сторонами у даній справі договору про організацію перевезення № МРТ-604 від 25.09.2014 р.

Відповідно до п. 1.1 договору надання послуг з організації перевезення виконується або організовується за рахунок клієнта (відповідача).

Відповідно до п. 3.1. договору загальна ціна договору складається із суми наданих послуг, пов`язаних з організацією перевезень вантажів, вартість яких визначається в протоколі погодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 2 договору про організацію перевезень вантажів).

У відповідності до п. 1 протоколу погодження договірної ціни, вартість послуг включає в себе вартість додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, включених до перевізних документів та встановлених Збірником тарифів. Зокрема, дані про нарахування додаткових зборів, з зазначенням коду і виду робіт, що проводилися станціями затримки, включено до перевізних документів (залізничні накладні № 518845, № 518837 та акти загальної форми).

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що відповідно до п. 2.2.5, 2.2.7, 3.1 договору та п.1 Протоколу погодження договірної ціни, обов`язок сплатити суму додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням вантажу, які виникли внаслідок затримки вагонів на прикордонній станції з метою проведення митного огляду та включених до перевізних документів, покладається на ДП “Славське лісове господарство”.

А враховуючи, що такі додаткові витрати вже було понесено позивачем на підставі рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/17824/17 від 22.05.2018 р., то суд вважає підставним позов про стягнення вже понесених витрат в порядку регресу з відповідача у даній справі як з особи, для якої та в інтересах якої організовувалось перевезення його вантажів.

Крім того, господарський суд звертає увагу на наступне:

На підставі системного аналізу змісту положень статтей Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, статтей 218, 338 Митного кодексу України, статтей 119, 121 Статуту залізниць України, пунктів 2, 3, 8, 10 - 13, 15, 16 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 11 від 25.02.1999, пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних, зважувальних та інших робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю.

Стаття 326 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Чинним законодавством України визначено обов`язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 у справі № 921/243/17-г/13.

В той же час, суд відхиляє аргументи відповідача та відмовляє останньому в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності до вимог позивача, оскільки у правовідносинах, які склалися між ДП “Славське лісове господарство” та ТОВ “Метрудтранс”, останній виступав як експедитор та особа, що організовує перевезення вантажу для клієнта, а не як перевізник. Тому на такі спори поширюється загальна позовна давність у три роки, а не скорочена шестимісячна, як у спорах, що виникли з перевезення вантажів.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на акт звірки розрахунків за період з 01.01.2016 р. до 26.11.2018 р. згідно з яким, як стверджує відповідач, ним сплачено позивачу за договором № МРТ-604 про організацію перевезень вантажів від 25.09.2014 р. витрат на суму 128 000,00 грн., оскільки ні в акті звірки, ні в наданих суду платіжних дорученнях за період з 13.06.2016 р. до 28.07.2017 р. на суму 128 000,00 грн. (з врахуванням наявної на 01.06.2016 р. переплати на суму 480,12 грн.) відсутні будь-які посилання, що вказані оплати були проведені як додаткові збори за залізничними накладними № 518845 та № 518837 від 10.05.2016 р.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене, а також враховуючи те, що позивачем надано достатньо доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а відповідачем не надано належних доказів їх спростування, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТРУДТРАНС” підлягає до задоволення повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Державного підприємства “Славське лісове господарство” (82660, Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. О. Степанівни, 7; код ЄДРПОУ № 00992384) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТРУДТРАНС” (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 14, оф. 8; код ЄДРПОУ № 34980991) 448 421,50 грн. додаткових витрат та судовий збір у розмірі 6 726,33 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 07.06.2019 р.

Суддя Гутьєва В.В.