Рішення № 82248743, 30.05.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2019 Справа № 914/318/19

Господарський суд Львівської області в особі судді Пазичева В.М., розглянувши позовні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМОНОЛІТАВТО", м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дикої Христини Степанівни, м. Львів

про: стягнення коштів в розмірі 783350,00 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Зарицька О. Р.

Представники:

від позивача: Величко Р.А. - дов. № б/н від 05.03.2019 року.

від відповідача: не з`явився.

Суд встановив: 18.02.2019 року за вх. № 331 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМОНОЛІТАВТО" до Фізичної особи-підприємця Дикої Христини Степанівни про стягнення коштів в розмірі 783350,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.02.2019 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 05.03.2019 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.03.2019 року, підготовче засідання відкладено на 09.04.2019 року, у зв`язку із неявкою представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.04.2019 року, підготовче засідання відкладено на 25.04.2019 року, у зв`язку із неявкою представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.04.2019 року, підготовче засідання відкладено на 06.05.2019 року, згідно клопотання відповідача та у зв`язку із відсутністю його представника. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.05.2019 року, підготовче засідання відкладено на 14.05.2019 року, згідно клопотання відповідача та у зв`язку із відсутністю його представника. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.05.2019 року, підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 30.05.2019 року.

Оскільки, за складністю та категорією дану справу, слід розглядати за правилами загального позовного провадження, суд призначив розгляд цієї справи в підготовчому провадженні.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 19.02.2019року, про відкладення підготовчого засідання від 05.03.2019 року, від 09.04.2019 року, від 25.04.2019 року, від 06.05.2019 року, від 14.05.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

09.04.2019 р. за вх. № 14795/19 представник позивача подав пояснення.

25.04.2019 р. за вх. № 17345/19 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 19.02.2019 року, про відкладення підготовчого засідання від 05.03.2019 року, від 09.04.2019 року, від 25.04.2019 року, від 06.05.2019 року, від 14.05.2019 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов`язковою.

08.04.2019 р. за вх. № 14610/19 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 30.05.2019 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначає, що 01 листопада 2016 року між ТзОВ «ТРАНСМОНОЛІТАВТО» та Фізичною особою-підприємцем Дикою Христиною Степанівною було укладено Договір оренди № 1-11/16 (надалі - Договір), за яким Орендодавець передає Орендареві в користування за плату на строк, встановлений в цьому договорі, об`єкт оренди.

Відповідно до п. 1.1.1. Договору, Об`єкт оренди - баштовий кран КБ-403 «А», заводський номер 221.

У п. 3.1. Договору оренди № 1-11/16 від 01.11.2016 року передбачено, що об`єкт оренди передається Орендодавцем та приймається Орендарем за Актом приймання-передачі у справному стані. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками Орендодавця та Орендаря протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання Договору та є Додатком до цього Договору.

Позивач зазначає, що на виконання вищезазначених умов, 01.11.2016 року було підписано Акт приймання-передачі, згідно Договору оренди № 1-11/16 від 01 листопада 2016 р., та Акт № 2 приймання-передачі підкранової колії баштового крану КБ-403 «А» зав. № 221 до Договору оренди № 1-11/16 від 01 листопада 2016 року. Зауважень, щодо переданого майна в відповідача не було, про що свідчить його підпис на вищезазначених актах.

Таким чином, за твердженням позивача, з боку позивача були виконані всі належні зобов`язання, що покладені на нього чинним законодавством та умовами Договору.

31 грудня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди № 1-11/16 від 01 листопада 2016 р., відповідно до умов якої термін дії Договору було продовжено до 30.04.2017 р., але в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Розрахунки за орендну плату відповідачем проведено по 30.04.2017 року, відповідно до умов Договору оренди № 1-11/16 від 01 листопада 2016 р.

Таким чином, позивач зазначає, що вищезазначений Договір припинив свою дію, в зв`язку із закінченням строку дії.

Відповідно до п. 6.2.12. Договору, відповідач зобов`язувався повернути, у разі припинення або розірвання Договору, об`єкти оренди у належному стані, з урахуванням нормального зносу.

Згідно п. 3.2. Договору, повернення Орендарем об`єкту оренди оформляється двостороннім Актом приймання-передачі в останній день дії договору.

Згідно п. 6.2.2. Договору, обов`язок Орендаря доставити об`єкт оренди на будівельний майданчик та повернути його Орендодавцю власними силами та за свій рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, визначено, що у разі припинення Договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути Наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Позивач стверджує, що станом на день звернення з позовною заявою, відповідач лише частково виконав свій обов`язок стосовно повернення об`єкта найму, а саме: згідно Акту приймання-передачі майна від 10.08.2017 року, було передано : контр груз - 6 шт., поворотну частину - 1 шт., ходову частину - 1 шт., підкранову колію з балками - 4 шт.

Відповідно до експертної оцінки від 05.02.2019 року, виконавцем якої є ПП «БІЛЕ ЯБЛУКО ТМ», вартість переданих елементів баштового крану КБ-403 «А», заводський номер 221, становить 349 750, 00 грн.

Згідно експертної оцінки від 15.02.2019 року, виконавцем якої є ПП«БІЛЕ ЯБЛУКО ТМ» загальна вартість баштового крану КБ-403 «А» в цілому становить 999 600,00 грн.

Отже, враховуючи вищенаведені юридичні факти, позивач стверджує, що сума неповернутих елементів баштового крану КБ-403 «А» становить 999600 грн. - 349 750 грн. = 649850 грн.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 179 ГК України передбачає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 526, 530 ЦК України та 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог ГК України, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, загальноприйняті способи розуміння умов Договору та цивільно-процесуальних строків, позивач констатує, що відповідач повинен був здійснити повернення позивачу Об`єкта оренди в цілому у строк до 30 квітня 2017 року, в такому випадку виконання зобов`язання по поверненню відповідачем в цей строк було б належним.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, передбачено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Станом на час розгляду справи, відповідачем повернуто лише 35 % об`єкта оренди, 65 % залишається у відповідача.

Відповідно до п 5.1. Договору оренди № 1-11/16 від 01.11.2016 року, плата за користування об`єктом оренди (орендна плата) за один місяць складає 25 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, позивач вправі вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, на думку позивача, з відповідача підлягає до стягнення, 25 000,00 грн. (орендна плата) в цілому,

- 16 250,00 грн. - (65 % - неповернутий об`єкт оренди);

- 16 250,00 грн. * 2 (неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення) = 32 500 грн. - за один календарний місяць.

32500 * 4 = 130 000 грн. (неустойки у розмірі подвійної плати за 4 (чотири) календарних місяця користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, витрати, в розмірі 3500,00 грн., за проведення експертизи, позивач просить покласти на відповідача.

Відповідач вимог суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є законність та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Згідно вимог ст. 4 ГПК України, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом. В пункті 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні наступного: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 Господарською кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуюются відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 194 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Ст. 230 ГК України передбачені штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов`язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 01 листопада 2016 року між ТзОВ «ТРАНСМОНОЛІТАВТО» та Фізичною особою-підприємцем Дикою Христиною Степанівною було укладено Договір оренди № 1-11/16, за яким Орендодавець передає Орендареві в користування за плату на строк, встановлений в цьому договорі, об`єкт оренди.

Відповідно до п. 1.1.1. Договору, Об`єкт оренди - баштовий кран КБ-403 «А», заводський номер 221.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди № 1-11/16 від 01.11.2016 року, об`єкт оренди передається Орендодавцем та приймається Орендарем за Актом приймання-передачі у справному стані. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками Орендодавця та Орендаря протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання Договору та є Додатком до цього Договору.

На виконання вищезазначених умов, 01.11.2016 року було підписано Акт приймання-передачі (згідно Договору оренди № 1-11/16 від 01 листопада 2016 р.) та Акт № 2 приймання-передачі підкранової колії баштового крану КБ-403 «А», зав. № 221, до Договору оренди № 1-11/16 від 01 листопада 2016 року. Зауважень, щодо переданого майна у відповідача не було, про що свідчить його підпис на вищезазначених актах.

Таким чином, з боку позивача були виконані всі належні зобов`язання, що покладені на нього чинним законодавством та умов Договору

31 грудня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди № 1-11/16 від 01 листопада 2016 р., відповідно до умов якої термін дії Договору було продовжено до 30.04.2017 р., але в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Розрахунки за орендну плату відповідачем проведено по 30.04.2017 року, відповідно до умов Договору оренди № 1-11/16 від 01 листопада 2016 р.

Таким чином, позивач зазначає, що вищезазначений Договір припинив свою дію, в зв`язку із закінченням строку дії.

Відповідно до п. 6.2.12. Договору, відповідач зобов`язувався повернути, у разі припинення або розірвання Договору, об`єкт оренди у належному стані, з урахуванням нормального зносу.

Згідно п. 3.2. Договору, повернення Орендарем об`єкту оренди оформляється двостороннім Актом приймання-передачі в останній день дії договору.

Згідно п. 6.2.2. Договору, обов`язком Орендаря є доставити об`єкт оренди на будівельний майданчик та повернути його Орендодавцю власними силами та за свій рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення Договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути Наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Станом на день звернення з позовною заявою, відповідач лише частково виконав свій обов`язок стосовно повернення об`єкта найму, а саме: згідно Акту приймання-передачі майна від 10.08.2017 року, було передано : контр груз - 6 шт., поворотну частину - 1 шт., ходову частину - 1 шт., підкранову колію з балками - 4 шт.

Відповідно до експертної оцінки від 05.02.2019 року, виконавцем якої є ПП «БІЛЕ ЯБЛУКО ТМ», вартість переданих елементів баштового крану КБ-403 «А», заводський номер 221, становить 349 750, 00 грн.

Згідно експертної оцінки від 15.02.2019 року, виконавцем якої є ПП«БІЛЕ ЯБЛУКО ТМ», загальна вартість баштового крану КБ-403 «А» в цілому, становить 999 600,00 грн.

Отже, враховуючи вищенаведені юридичні факти, позивач стверджує, що сума невернутих елементів баштового крану КБ-403 «А», становить 999600 грн. - 349 750 грн. = 649850 грн.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 179 ГК України передбачає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, інтими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити повернення позивачу Об`єкта оренди в цілому у строк до 30 квітня 2017 року, в такому випадку виконання зобов`язання по поверненню відповідачем в цей строк було б належним.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Станом на час розгляду справи, відповідачем повернуто лише 35 % об`єкта оренди, а 65 % залишається у відповідача.

Відповідно до п 5.1. Договору оренди № 1-11/16 від 01.11.2016 року, плата за користування об`єктом оренди (орендна плата) за один місяць складає 25 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, позивач вправі вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення

Отже, згідно умов Договору, з відповідача підлягає до стягнення, 25 000,00 грн. (орендна плата) в цілому, а також:

- 16 250,00 грн. - (65 % - неповернутий об`єкт оренди);

- 16 250,00 грн. * 2 (неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення) = 32 500 грн. - за один календарний місяць.

32500 * 4 = 130 000 грн. (неустойки у розмірі подвійної плати за 4 (чотири) календарних місяця користування річчю за час прострочення.

Згідно позовних вимог, неустойка підлягає до стягнення лише за чотири календарних місяця при тому, що відповідачем прострочено повернення платежу на 21 календарний місяць.

Також, відповідно до ст. 123 ГПК України, витрати в розмірі 3500,00 грн. за проведення експертизи позивач просить покласти на відповідача.

Відповідач вимог суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об`єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМОНОЛІТАВТО" до Фізичної особи-підприємця Дикої Христини Степанівни про стягнення коштів є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 6364 від 12.02.2019 року на суму 11750,25 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, - ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дикої Христини Степанівни ( АДРЕСА_1 , ІНП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмонолітавто» (79000, м. Львів, вул. Городоцька, 367/2, код ЄДРПОУ 35774976) вартість неповернутих елементів баштового крану КБ-403 «А» в сумі 649850 (шістсот сорок дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп., 130000 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп. - неустойки.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дикої Христини Степанівни ( АДРЕСА_1 , ІНП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмонолітавто» (79000, м. Львів, вул. Городоцька, 367/2, код ЄДРПОУ 35774976) суму сплаченого судового збору в розмірі 11750 (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 25 коп. та вартість експертизи в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

4. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.06.2019 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.