Рішення № 82248338, 30.05.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/61/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2019 Справа № 908/851/19

м.Запоріжжя

За позовом: Приватного підприємства “АВТОДЕН”, код ЄДРПОУ 35394689 (юридична адреса: 49125, м. Дніпро, пров. Людмили Мокієвської, 5/47; поштова адреса: 49051, м.Дніпро, вул. Каштанова, 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ”, код ЄДРПОУ 34604386 (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207; адреса за договором: 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 114)

про стягнення 45492,03 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Пономаренко В.В., ордер серія ДП № 000037 від 28.03.2019;

від відповідача: Кондаурова А.А., довіреність № 52/2019 від 04.04.2019

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства “АВТОДЕН” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ” про стягнення суми 42 281,20 грн. основного боргу, суми 2803,15 грн. – пені, суми 233,61 грн. – 3% річних, суми 174,07 грн. - інфляційних витрат, всього - загальної суми 45492,03 грн.

Ухвалою суду від 15.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/851/19 (номер провадження 9/61/19), постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.05.2019. Ухвалою суду від 08.05.2019 розгляд справи відкладено на 30.05.2019.

30.05.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані тим, що в порушення умов п. 6.4 укладеного сторонами договору поставки №СТМ 35/0117 від 03.01.2017, відповідач не в повному обсязі оплатив товар, отриманий від позивача за видатковими накладними № 3177 від 30.11.2018, № 3207 від 10.12.2018, № 78 від 28.01.2019 на загальну суму 51146,70 грн. Після здійснення 22.01.2019 часткової оплати за видатковою накладною № 3177 в сумі 8865,50 грн., заборгованість відповідача становить 42281,20 грн. За порушення грошового зобов`язання відповідачу нараховані пеня, 3% річних та втрати від інфляції за час прострочення оплати. Позов обґрунтовано умовами договору, ст.ст. 126, 526, 530, 599, 610 - 612, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231 ГК України. На підставі ст. 126 ГПК України позивач просить стягнути з відповідача суму 50,00 грн. поштових витрат, суму 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши зокрема про наступне. Надані позивачем видаткові накладні не є належними письмовими доказами, які підтверджують здійснення господарської операції, оскільки мають суттєві недоліки та не відповідають вимогам, що ставляться до первинних документів. Так, у зазначених документах відсутні посади та прізвища осіб, які їх підписали. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази надання повноважень на підписання вказаних документів, а також відсутні обов`язкові додаткові реквізити, що підтверджують господарські операції згідно умов договору, а саме: не зазначено номеру та дати договору на виконання якого здійснювалася поставка. Отже видаткові накладні не можуть слугувати фактом поставки та передачі відповідачу товару саме на виконання договору поставки № СТМ 35/0117 від 03.01.2017. Позивач не надав всіх належних доказів поставки відповідачу – товарно-транспортних накладних, які є у переліку обов`язкових документів, які постачальник повинен надавати з товаром (п.п. 3.1, 3.6 договору). Згідно з умовами договору у разі невідповідності супроводжувальних документів покупець має право відстрочити дату розрахунків. Наданий позивачем акт звірки станом на 31.12.18 не підтверджує існування у відповідача заборгованості у визначеному (заявленому) позивачем розмірі. Акт звірки є лише зведеним обліковим документом, який відображає стан розрахунків між сторонами на певну дату, не має юридичної сили як доказ наявності обов`язку сплатити грошові кошти. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також відповідачем у відзиві викладено заперечення щодо розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, зазначено, що ці витрати є необґрунтованими, не доведені документально, тому просить суд розглянути клопотання про їх зменшення та в цій частині відмовити повністю.

У відповіді на відзив, позивач, зокрема, зазначив, що всі видаткові накладні містять обов`язкові реквізити, необхідні для підтвердження господарської операції, недоліки на які вказує відповідач неістотні. Між позивачем та відповідачем укладено лише один договір поставки, товар вказаний у видаткових накладних повністю відповідає специфікації до цього договору. Відповідно до п.п. 1,2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009 № 207, товарно-транспортна накладна є обов`язковою лише у випадку здійснення перевезення вантажів на договірних умовах, тобто коли таке перевезення здійснює третя особа, по відношенню до відправника та отримувача, сторона. Позивач не укладав договір з перевізником для доставки товару, а власним транспортом перевозив товар до відповідача. У зв`язку із цим, товарно-транспортні накладні не виписувались, що повністю відповідає чинному законодавству. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості. Посилаючись на підписання актів звірки не уповноваженою особою, позивач повинен довести зазначені обставини. Відповідач у відзиві та у судовому засіданні не заперечував факт отримання товару, не заперечував проти розміру заборгованості та поставки товару саме за договором поставки від 03.01.2017 № СТМ 35/0117. Також позивач зазначив, що відповідачем не наведено конкретних підстав (доказів) нерозумності розміру адвокатського гонорару, тому підстави для зменшення судових витрат в цій частині відсутні.

Відповідач подав до суду заперечення в яких зокрема зазначив, що вважає, що товар було отримано за видатковими накладними, а не за договором поставки; у накладних відсутнє посилання на договір та зазначено підставою рахунки, тобто наявні ознаки внедоговірної поставки. Акт звірки від 31.12.2018 також не містить посилання на договір. Оскільки товар було отримано за видатковими накладними, строк грошового зобов`язання сторони узгодили, письмової вимоги на оплату товару відповідач не отримував, тому строк виконання грошового зобов`язання не настав. Факт наявності укладеного сторонами договору не свідчить про те, що господарські операції між сторонами регламентуються цим договором. Також відповідач вказав, що вважає заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим обсягом послуг та витраченого часу, не відповідають критерію реальності і розумності та становлять надмірний тягар для відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (Покупець, відповідач у справі) та Приватним підприємством «Автоден» (Постачальник, позивач) був укладений договір поставки № СТМ 35/0117 згідно з умовами якого, постачальник зобов`язався в порядку і строки, встановлені договором, виготовити та передати товар у власність Покупцю, в певній кількості, відповідної якості і по узгодженій ціні, а останній - прийняти товар та оплатити його на умовах визначених даним договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється зазначається в Додатку № 2 до даного договору (Специфікація), який є його невід`ємною частиною.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору товар поставляється постачальником окремими партіями у відповідності до замовлень на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару і здійснювати поставку товару за адресами, в кількості і на дату, що вказані в замовленні, своїми транспортними засобами і за власний рахунок.

Замовлення передаються Покупцем шляхом направлення Постачальнику електронного повідомлення через платформу електронної комерції, про що сторони підписують Додаток № 3 до даного договору. У випадку невикористання зазначеного способу передачі замовлення, останнє може бути направлено Постачальнику по електронній пошті на електронні адреси, зазначені в Додатку № 5 до договору.

Відповідно до п. 3.1. договору приймання товару по кількості і якості здійснюється покупцем в місці поставки товару в момент отримання товару від постачальника на підставі супровідних документів.

Відповідно до п. 3.6 договору поставки, разом з товаром Постачальник зобов`язаний надати наступні супровідні документи:

- товарно-транспортна накладна;

- видаткова накладна;

- посвідчення якості товару;

- інші документи на товар, передбачені законодавством України;

- довіреність на представника постачальника чи перевізника, що здійснює \право передачі товару.

Якщо супровідні документи не будуть надані разом з товаром, Покупець має Право відстрочити дату розрахунків з Постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних документів (п. 3.8).

Пунктом 6.4. договору поставки передбачено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дня поставки товару. Датою сплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Згідно з п. 2.6. договору зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів Покупцю згідно умов цього договору та діючого законодавства України.

За змістом п. 12.1, п. 12.2 договору, останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017. У випадку, якщо за 30 календарних днів з дати закінчення строку дії даного договору жодна із сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично продовжується на кожний наступний рік. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, що мали місце в період його дії.

Сторони при укладенні договору підписали Специфікацію (додаток №2) до договору поставки № СТМ № 35/0117, що діяла з 03.01.2017, згідно з якою визначено найменування товару: фольга алюмінієва, 10 м; рукав для запікання, 3 м., виробництва ПП «Автоден». В подальшому, у зв`язку із введенням нових цін на товар, що поставляється (фольги алюмінієвої), сторонами було підписано Специфікацію до договору (додаток № 2.1), яка введена в дію з 13.11.2018.

Матеріали справи свідчать, що позивач за видатковими накладними № 3177 від 30.11.2017 на суму 20160,00 грн., № 3207 від 10.12.2018 на суму 23520,00 грн., № 78 від 28.01.2019 на суму 7466,70 грн. передав відповідачу товар (фольга алюмінієва, рукав для запікання), всього - на загальну суму 51146,70 грн.

Відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар, шляхом перерахування позивачу 22.01.2019 грошових коштів, з яких в рахунок погашення боргу за накладною №3177 від 30.11.2018 зараховано суму 8865,50 грн. В іншій частині отриманий товар оплачено не було, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 42281,20 грн.

У зв`язку із порушенням умов вказаного договору поставки та наявністю заборгованості за поставлений товар ПП «Автоден» на адресу відповідача було направлено повідомлення (вимога) від 20.02.2019 вих. № 14 про призупинення поставок та необхідність погасити наявну заборгованість. Докази направлення та отримання ТОВ «Український Рітейл» вказаного повідомлення міститься в матеріалах справи (т. 1 а.с. 60).

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання – правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини (Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

В даному випадку для правильного вирішення спору, що виник між сторонами, необхідною умовою є встановлення факту наявності господарських правовідносин, виникнення обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання та, відповідно, наявності підстав для захисту порушених прав та інтересів особи, яка звернулася до суду.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, за приписами абзацу 9 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Матеріали справи свідчать, що видаткові накладні № 3177 від 30.11.2017, № 3207 від 10.12.2018, № 78 від 28.01.2019, за якими позивачем здійснювалась поставка товару відповідачу, мають найменування юридичних осіб, дату складання, зміст та обсяг господарської операції, найменування товару, що відповідає асортименту, визначеному у Специфікаціях (додатки № 2, № 2.1) до укладеного сторонами договору поставки СТМ 35/0117 від 03.01.2017), прізвища, особисті підписи уповноважених осіб сторін в графах «Відпустив» та «Отримав», засвідчені відтиском печатки товариств, що спростовує доводи відповідача щодо відсутності належних доказів прийняття товару уповноваженими особами відповідача.

Посилання відповідача на незазначення при оформленні видаткових накладних прізвищ та посад осіб, які їх підписали, то такі доводи не в повній мірі відповідають дійсності, адже у графі накладних «Відпустив» вказано: / ОСОБА_1 /директор/, в графі «Отримав» вказані прізвища відповідальних осіб. Не зазначення з боку отримувача посади відповідної особи та довіреності на здійснення приймання товару не створюють негативних наслідків для позивача з огляду на те, що усі підписи у накладних скріплені печаткою ТОВ «Український Рітейл», що підтверджує участь зазначеної юридичної особи у здійсненні господарської операції. Відповідач не заперечував проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на видаткових накладних. До того ж, вказані недоліки не є істотними, не спростовують факту поставки товару та не звільняють Покупця від обов`язку здійснити оплату за отриманий товар.

Отже, вказані видаткові накладні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є первинними документами, що фіксують факт здійснення господарської операції та є належними та допустимими доказами поставки позивачем та отримання відповідачем товару.

Відсутність товарно-транспортних накладних в даному випадку не суперечить чинному законодавству, оскільки товарно-транспортна накладна є обов`язковою лише у випадку здійснення перевезення на договірних умовах, тобто коли таке перевезення здійснює третя особа, по відношенню до відправника та отримувача, сторона. В інших випадках достатнім є наявність накладної або іншого документа, який підтверджує право власності на вантаж (п.п. 1, 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207). Позивач же здійснював доставку товару відповідачу власними транспортними засобами, як то встановлено в п. 2.1 договору поставки, у зв`язку із чим товарно-транспортні накладні не виписувались.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність підтвердженого факту поставки товару відповідачу та наявності заборгованості за договором спростовуються вищенаведеними висновками суду, а також наступним.

Згідно з п.п. 3.4, 3.5 договору поставки визначено, що якщо при передачі товару буде виявлено невідповідність супровідних документів поставленому товару, умовам договору чи вимогам законодавства (кількість ціна, інші обов`язкові реквізити первинних документів), Покупець вправі відмовитись від отримання товару. У випадку надання супровідних документів на партію товару, що не відповідають вимогам законодавства, що ставляться до первинних документів, Покупець вправі не приймати товар, поставлений з такими порушеннями. Факт невідповідності супровідних документів підтверджується Актом розбіжностей за участі представника Покупця та особи, що безпосередньо здійснювала доставку (передачу) товару, в якому зазначається виявлені при прийманні невідповідності. На видатковій накладній ставиться відмітка при складання акта розбіжностей.

Крім того, із змісту п.п. 3.9, 3.10 договору поставки слідує, що Покупець вправі відмовитися від приймання товару, зокрема, якщо він поставлений без відповідного замовлення Покупця та/або з порушенням умов цього договору. У випадку відмови від приймання товару складається акт розбіжностей в порядку, передбаченому п. 3.5 цього договору, із зазначенням причини відмови від приймання.

Відповідачем доказів оформлення відповідних актів розбіжностей щодо відсутності або невідповідності супровідних документів будь-яким вимогам не надано. Видаткові накладні не містять відміток про складання таких актів.

Стосовно посилання відповідача на відсутність зазначення у видаткових накладних підстави здійснення господарської операції, а саме: номера та дати договору, на виконання якого здійснювалась поставка, позивач зазначив (у відповіді на відзив), що між відповідачем та позивачем укладено лише один договір: договір поставки від 03.01.2017 № СТМ 35/117, товар вказаний у видаткових накладних, його штрихкоди повністю відповідають Специфікаціям до цього договору.

З огляду на це, суд вважає, що факт поставки товару за договором є доведеним, а посилання відповідача на протилежне є намаганням уникнути виконання своїх зобов`язань.

Враховуючи усе вищевикладене, наведені у відзиві заперечення відповідача не є підставою для невизнання господарської операції, не спростовують факту поставки товару за договором та не звільняють Покупця від обов`язку здійснити оплату за отриманий товар згідно з його умовами. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.

Крім того, суд зазначає наступне. Відповідно змісту приписів частини другої статті 530 ЦК України передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Такий обов`язок випливає з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

В матеріали справи позивачем надано копію підписаного та скріпленого печатками акту звірки від 31.12.2018 (т.1 а.с. 52), в якому сторонами проведено звірку взаєморозрахунків за період з 01.10.2018 станом на 31.12.2018 із відображенням у ньому, в тому числі, видаткових накладних № 3177 від 30.11.2018 та № 3207 від 10.12.2018.

Також в матеріали справи надано копію підписаного та скріпленого печатками сторін двохстороннього акту звірки, складеного ТОВ «Український Рітейл» (під час розгляду судом даної справи, на виконання ухвали суду від 08.05.2019) та направленого ним для підписання позивачу. Згідно з цим актом звірки, що включає усі видаткові накладні, на які посилається позивач у даній справі (№ 3177 від 30.11.2017 на суму 20160,00 грн., № 3207 від 10.12.2018 на суму 23520,00 грн., № 78 від 28.01.2019 на суму 7466,70 грн.) та часткові оплати, визначено, що станом на 21.05.2019 заборгованість відповідача перед ПП «Автоден» складає 42281,20 грн.

Згідно з умовами п. 6.4. договору поставки оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дня поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплату товару отриманого за вказаними накладними здійснив частково, несплаченою залишилась сума 42281,20 грн., яка заявлена позивачем до стягнення, що, враховуючи підписаний сторонами акт звірки станом на 21.05.2019, не заперечується відповідачем.

Відповідач доказів виконання зобов`язання щодо оплати заявленої до стягнення суми заборгованості за поставлений товар не надав.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Український Рітейл” на користь ПП «Автоден» суми 42281,20 грн. заборгованості за поставлений за договором товар є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2803,15 грн., яка нарахована за кожною з накладних (урахуванням часткової оплати за накладною № 3177 від 30.11.18) загальний період з 15.01.2019 по 05.04.2019.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В пункті 8.9 договору поставки сторони погодили, що при порушенні строків оплати Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент порушення, від суми неоплаченого товару, за кожний день прострочення платежу.

Згідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача пені.

Разом з тим, здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд встановив, що позивачем невірно визначено дату початку нарахування пені за накладними від 10.12.2018 та від 28.01.2019, оскільки з урахуванням п. 6.4 договору та вимог ст. 253 ЦК України прострочення оплати за вказаними накладними настало 25.01.2019 (а не 24.01.19) та 15.03.2019 (а не 14.03.19) відповідно, з огляду на що обґрунтованою до стягнення суд визнає пеню в розмірі 2772,59 грн.

У зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання, позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 233,61 грн. - 3% річних та суми 174,07 грн. втрат від інфляції.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та з урахуванням невірного визначення початку періоду нарахування за накладними, про що було зазначено вище (в частині розрахунку пені), а також невірного зазначення у розрахунку позивача кількості днів прострочення платежу за накладною № 78 від 28.01.2019 у заявленому періоді нарахування (по 01.04.2019 включно), яка фактично становить 18 днів (з 15.03.19 по 01.04.19), встановлено, що фактично до стягнення належить сума 228,60 грн. 3% річних.

Розрахунок суми втрат від інфляції за лютий 2019 за накладними від 30.11.2018 та від 10.12.2018 (строк оплати за якими настав у січні 2019), в розмірі 174,07 грн., здійснено позивачем вірно, тому вимоги в цій частині судом задовольняються.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму 50,00 грн. поштових витрат за направлення позову на адресу відповідача та суму 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 123 ГПК України до складу судових витрат, крім судового збору, входять витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.

Оскільки підставою звернення позивача за захистом своїх майнових прав та інтересів у судовому порядку є невчинення відповідачем дій щодо виконання грошового зобов`язання за договором, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст. 129 ГПК України поштових витрат в сумі 50,00 грн., які безпосередньо пов`язані із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, розмір яких підтверджений в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяви виклав свої заперечення та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, просив відмовити в частині стягнення цих витрат повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів ПП «Автоден» в суді здійснювалося адвокатом Пономаренко В.В. (Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3312 від 24.03.2017) згідно ордеру ДП № 000037, виданого на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 28.03.2019, укладеного між адвокатським об`єднанням «Антарес» та ПП «Автоден», та додаткової угоди № 1 до нього. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 04.04.2019 з описом виконаних робіт, квитанції від 05.04.2019 про перерахування позивачем на рахунок адвокатського об`єднання загальної суми 15000 грн.

Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між стонами.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17, де зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії на практиці застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції, що згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України підлягає застосуванню судом як джерела права.

Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У справі “East/West Alliance Limsted” проти України, заява № 19336/04 (п. 269) Суд зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити суму в якості гонорару та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

З огляду критеріїв співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, наведених у ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуючи ціну позову, складність та обставини справи, обсяг виконаних робіт (наданих послуг), витрачений адвокатом час, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ПП «Автотден» суму витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (1/3 від заявленої суми).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ”, код ЄДРПОУ 34604386 (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207) на користь Приватного підприємства “АВТОДЕН”, код ЄДРПОУ 35394689 (49125, м. Дніпро, пров. Людмили Мокієвської, 5/47) суму 42281 (сорок дві тисячі двісті вісімдесят одна) грн. 20 коп. основного боргу, суму 2772 (дві тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 59 коп. пені, суму 228 (двісті двадцять вісім) грн. 60 коп. – 3 % річних, суму 174 (сто сімдесят чотири) грн. 07 коп. інфляційних витрат, суму 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору, суму 50 (п`ятдесят) грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи, суму 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва