Рішення № 82246596, 27.05.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14811/18

Провадження № 2/638/1796/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Кириллової К.С.,

представника позивача ОСОБА_1 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 , третя особа: ПАТ «Акцент-Банк» про захист прав споживачів у зв`язку з порушенням умов договору, -

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовною заявою до ФОП ОСОБА_3 , третя особа ПАТ «Акцент-Банк» про захист прав споживачів у зв`язку із порушенням умов договору.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24 жовтня 2017 року до неї звернулась ОСОБА_3 і запропонувала встановити металопластикові вікна та розповіла про умови. За умовами договору ФОП ОСОБА_3 зобов`язувалась організувати роботи по виготовленню і передачі ОСОБА_2 у власність ПВХ конструкції, а ОСОБА_2 в свою чергу зобов`язувалась сплатити за них 13 733 грн. з розстрочкою платежу. Коли позивач погодилась на пропозицію, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 поїхали до офісу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, де позивач підписала всі документи, що запропонувала їй ОСОБА_3 . Як зазначає позивач, в силу свого похилого віку, вона погано бачить, а тому підписала документи не читаючи, так як ОСОБА_3 не викликала в неї жодних підозр у непорядності. Як потім з`ясувалось, ОСОБА_2 підписала і кредитний договір, який ОСОБА_3 роздрукувала з комп`ютера, тому в цьому договорі не було мокрої печатки, крім підпису ОСОБА_4 , яку ОСОБА_2 не знає. В момент підписання, як зазначає позивач, вона думала, що підписує документи потрібні для установки та отримання металопластикових вікон на суму 13733 грн. Після оформлення всіх документів, ОСОБА_2 отримала банківську картку і поїхала додому. Ввечері того ж дня донька позивача перевірила документи, та розповіла їй, що на ім`я ОСОБА_2 був оформлений кредитний договір з ПАТ «Акцент-Банк» на суму 28011,61 грн, що більш ніж в два рази більше вартості замовлених вікон. Позивач наголошує, що укладати кредитний договір вона не мала наміру, а відповідач скористалась її похилим віком і станом здоров`я та надала на підпис разом із документами і кредитний договір. 25.10.2017 року ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «Акцент-Банк», щоб з`ясувати як закрити кредитний договір, але в банку їй відповіли, що без участі ОСОБА_3 це неможливо, так як гроші поступили на її розрахунковий рахунок. В той же день позивач звернулась до відповідача із заявою про розірвання договору, де її заяву прийняли та запевнили у тому, що необхідно дочекатись відповіді, однак відповіді вона так і не отримала. Відповідно до умов договору №BD00047 вбачається, що обов`язок по доставці та монтажу вікон покладений на відповідача, однак ОСОБА_2 так і не отримала повідомлення про доставку, хоча зі свого боку умови договору виконала у повному обсязі, перерахувавши кошти на рахунок ОСОБА_3 . У зв`язку із вищезазначеним, позивач звернулась до Індустріального відділу поліції ГУНП в Харківській області за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, та змушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав в порядку Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.10.2018 року зазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

23.10.2018 року позивач надала суду уточнену позовну заяву, якою виконала вимоги, викладені в ухвалі від 16.10.2018 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.10.2018 року у вищевказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено дату судового засідання.

12.11.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника ФОП ОСОБА_3 , адвоката Мисечко Катерини Олександрівни, в якому зазначає, що з позовними вимогами ОСОБА_2 не згодна з наступних підстав. Так відповідачем не заперечується той факт, що між сторонами дійсно було укладено договір №BD 00047 по організації по виготовленню і передачі у власність ПВХ конструкцій. Вартість замовлення склала 13733 грн. Згідно з письмовим договором, що підписала позивач, замовник підтвердив, що йому в повному обсязі надана інформація про товар, умови оплати та доставки. Замовником було уважно прочитано текст договору, а волевиявлення учасників угоди було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а тому зміст і умови договору не суперечить вимогам ст. 203 ЦК України, на що спираються доводи позивача. До вищевказаного договору додаються креслення, на яких казані розміри, конфігурація, найменування конструкції, на яких також міститься підпис позивача. До того ж, як зазначає відповідач, ОСОБА_5 , самостійно уклала договір кредиту із представником банку та отримала споживчій кредит, а тому відповідач жодного відношення до нього не має. Після укладення договору №BD 00047, виконавцем були проведені роботи по виконанню замовлення, а саме заміри, виїзд майстра, оформлення заявки заводу виробника, що свідчить про реальність угоди. Щодо заяви позивача адресованої ОСОБА_3 про розірвання договору, відповідач зазначає, що не отримувала її, так як заява була надана зовсім іншій людині, яка в той час знаходилась в приміщенні офісу. До того ж відповідач наголошує на тому, що отримала кошти у розмірі зазначеному у договорі, а саме 13733 грн. без комісій і винагород. З аргументами, щодо невиконання робіт зазначених у договорі №BD 00047 відповідач також не погоджується, так як згідно акту прийому-передачі замовнику було доставлено замовлення у строк, але позивач не відкрила двері, про що свідчить запис в акті. Крім того, вся продукція, яка була не прийнята позивачем знаходиться на підприємстві, і за умови повторної оплати ОСОБА_2 доставки, буде привезене їй за адресою, вказаною у договорі. На підставі вищевикладеного представник відповідача просить суть відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

15.01.2019 року від позивача найшла відповідь на відзив, в якій вона зазначає, що між ФОП ОСОБА_3 і ТОВ «Престиж Груп» укладений договір щодо поставки метало пластикових вікон, однак ТОВ «Престиж Груп» ніяким чином не відноситься до договору №BD 00047, який є предметом спору. До того ж відповідно до умов договору №BD 00047, замовник повинен бути сповіщений за добу про доставку виробів, однак, як зазначає позивач, відповідач цю умову проігнорував. Позивачем також ставиться під сумнів реальна наявність замовленого і оплаченого товару, про що свідчить перевірка відповідача Головним управлінням Держпродслужби Харківської області, за якою було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 за місцем перевірки відсутня і знаходиться поза межами міста Харкова. На телефонні дзвінки не відповідає. До відзиву відповідачем також не додано жодних документів, що підтверджують викладені в ньому обставини, зокрема відсутні креслення та заявки на перерахування коштів заводу-виробника. Спростовуючи правомірність складення акту прийому-передачі виробів, на який посилався відповідач, позивач зазначає, що акт ніким не був підписаний, а позивач не була повідомлена своєчасно про доставку.

05.12.2018 року від третьої особи АТ «А-Банк», яке є правонаступником ПАТ «Акцент-Банк», надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначає, що стосовно позовних вимог ОСОБА_2 банк не може нічого надати, оскільки не володіє жодною інформацією стосовно умов споживчого кредиту між сторонами та стану його виконання. Просить розглядати позов ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства та без участі представника банку.

15.01.2019 року позивачем було заявлено письмове клопотання про витребування від ФОП ОСОБА_3 : додатку до договору від 24.10.2017 рок №BD 00047 - креслення, на яких вказані розміри, конфігурація, найменування конструкції і які підписані позивачем; розрахункового документу щодо перерахування коштів від ФОП ОСОБА_3 до виробника метало пластикових вікон ТОВ «Престиж Груп» за придбання ПВХ конструкцій; замовлення від ФОП ОСОБА_3 до ТОВ «Престиж Груп» на виготовлення ПВХ конструкцій замовлених позивачем; договір оренди нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_3 укладений між ФОП ОСОБА_3 та орендодавцем.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.03.2019 року зазначене клопотання позивача було задоволено.

Зазначена ухвала суду виконана не була, оскільки на адресу суду не надходили витребувані документи. В судовому засіданні представник позивача не наполягав на повторному витребуванні документів, зазначених в ухвалі суду від 26.03.2019р.

У судове засідання представник позивача, з`явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, надав до суду письмові пояснення у яких зазначив, що просить розглянути позов без його участі.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши вступне слово представника позивача, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових, електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У відповідності до ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 укладено Договір ВD 00047, за умовами якого ФОП ОСОБА_3 зобов`язалася організувати роботи по виготовленню ПВХ конструкцій (вікон) і передачі у власність ОСОБА_2 , а остання - виплатити ФОП ОСОБА_3 відразу грошові кошти в сумі 13 733,00 гривень (а.с. 11).

Пунктом 3.3 вказаного Договору передбачено, що перед придбанням продукції замовник зобов`язий самостійно ознайомитися зі споживчими властивостями товарів та послуг /а.с. 11/.

Згідно Додатку № 1 до Договору ВD 00047 ОСОБА_2 повідомлено, що розірвання вищезазначеного договору не допускається, у випадку придбання ПВХ конструкцій у кредит, договір кредиту не підлягає розірванню, допускається дострокове повне погашення кредиту. ОСОБА_2 підтверджено, що їй у повній мірі надана інформація про товар, умови оплати та доставки, а також про надання їй у повному обсязі інформації про умови кредитування, про відсоткову ставку, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержано (а.с. 12).

Особисті підписи ОСОБА_5 у Договорі від 24.10.2017 року та Додатку до нього, підтвердив представник позивача у суді.

Окрім того, заява позичальника від 24.10.2017 року, укладена з ПАТ «Акцент-Банк» та паспорт кредиту також особисто підписані ОСОБА_5 , що підтверджено її представником в судовому засіданні /а.с. 14.15/.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)

В якості підстави визнання укладеного договору з ФОП ОСОБА_3 недійсним представник позивача посилався на навмисне введення ОСОБА_5 в оману співробітниками ФОП ОСОБА_3 .

Частиною 3 статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина 1 статті 229 ЦК України).

Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України) мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно правовій позиції, висловленій в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.08.2018 року по справі № 445/1011/17 (провадження № 61-971св18) тлумачення ст. 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Виходячи зі змісту статей 203, 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не тільки про предмет, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних та допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказуються на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Обставини справи та пояснення представника позивача у суді свідчать про те, що сторони під час укладення Договору мали повне уявлення не тільки про предмет, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч.1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Оцінюючи аргументи, викладені в заявах по суті справи, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач, на виконання свого процесуального обов`язку не надала належних, і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, зокрема щодо неправильного сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення (помилку), не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 279 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 203, 207, 215, 216, 626, 628, 638 Цивільного кодексу України,-

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 , третя особа: ПАТ «Акцент-Банк» про захист прав споживачів у зв`язку з порушенням умов договору - відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 03.06.2019 року.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;

відповідач:

ФОП ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

третя особа:

ПАТ «Акцент-Банк», ЄДРПОУ 14360080, м.Дніпро, вул.Батумська буд.11.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк