Рішення № 8224180, 01.03.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.10р.Справа № 21/2-10 За позовом Прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ, в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 9 634,03 грн. за спожитий газ

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

від позивача - Приходько Т.В., дов. № 4/11-468 від 16.12.09р.;

від прокурора - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Прокурор Бабушкінського району м. Дніпропетровська звернувся в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради із позовною заявою про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельні ділянку площею 0,014 га, розташовану у м. Дніпропетровську по вул. Героїв Сталінграду, поблизу буд. 135 шляхом знесення (демонтування) розміщеного на ній станції шиномонтажу (некапітальної споруди у вигляді будівельного вагончика) та судові витрати у справі покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач самовільно зайняв спірну земельну ділянку, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України.

Відповідач на виклик суду у судові засідання 02.02.10р., 16.02.10р. та 25.02.10р. не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Клопотання про відкладення розгляду спору на адресу суду не надходило.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді справи не заявлялось.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався 02.02.10р. та 16.02.10р.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності прокурора та відповідача, оскільки останні повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

06.10.2009р. державним інспектором із контролю за використанням та охороною земель Держземінспекції у Дніпропетровській області було проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства.

За результатами перевірки складено Акт від 06.10.2009р., яким виявлено порушення ст. 125 Земельного кодексу України, а саме встановлено, що земельна ділянка площею 0,014 га поблизу буд. № 135, по вул. Героїв Сталінграду в м. Дніпропетровську самовільно зайнята Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 під розміщення на ній станції шиномонтажу (некапітальної споруди у вигляді будівельного вагончика).

28.10.09 р. Держземінспекцією було складено припис № 455 про приведення у 30-ти денний термін земельної ділянки у стан відповідний до чинного законодавства.

04.11.2009р. державним інспектором із контролю за використанням та охороною земель Держземінспекції у Дніпропетровській області складено протокол про адміністративне порушення № 281 та прийнято постанову № 1368 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 340 грн. за порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог земельного законодавства.

На час розгляду справи відповідач не надав до суду пояснень щодо права користування спірною земельною ділянкою.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 83 ЗК України (2001р.), землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. Суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності (ст. 80 ЗК України).

Отже позивач є органом, який реалізує право власності на землі комунальної власності, до яких відноситься і спірна земельна ділянка.

В силу п. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ч. 1 ст. 126 ЗК України).

Відповідно п. 34 ст. 26 п. 2 ст. 77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (утому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних осіб і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Стаття 33 Закону України „Про оренду землі", передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Тобто, зазначеною нормою не передбачено порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки у разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню, отже, визнання договору оренди земельної ділянки поновленим за відсутності рішення відповідного органу, тобто рішення сесії міської ради, є порушенням виключного передбаченого Конституцією України права відповідача на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

П. 2 ст. 90 Земельного Кодексу України, передбачає, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Пунктом 2 ст. 152 Земельного Кодексу встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування заподіяних збитків (п.п.б, г, п. 3 ст. 152 ЗК України).

Відповідно до ст. 212 Земельного Кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використанням стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Таким чином, в ході вирішення спору позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено доведено факт порушення відповідачем ст. 125 Земельного кодексу України у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (49000, м. Дніпропетровськ, ж/м АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку площею 0,014 га, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, по вул. Героїв Сталінграду, поблизу буд. № 135 та привести її в придатний для використання стан, шляхом знесення (демонтування) розміщеного на ній станції шиномонтажу (не капітальну споруду у вигляді будівельного вагончика) за рахунок Фізичної особи - підприємця Ґонтового ОСОБА_3.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (49000, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-2АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України в особі Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/р 31211259700005, МФО 805012, ЄДРПОУ 24246786) державне мито 85 грн. 00 коп. (вісімдесят пять грн. 00 коп.).

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (49000, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-2АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України в особі Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/р 31211259700005, МФО 805012, ЄДРПОУ 24246786) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяН.Г. Назаренко Рішення підписано - 01.03.2010р.