Рішення № 82240738, 06.06.2019, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1699/18

Номер провадження 2/739/32/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року м.Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої – судді Кочура О.О.,

за участю: секретаря – Худорба Р.Г.,

позивачки – ОСОБА_1 ,

представника позивачки – ОСОБА_2 ,

представників відповідача - Ходика Є.М., Рожкова О.Є.,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області та в режимі відеоконференції за участю представників відповідача з приміщення Новозаводського районного суду м. Чернігова, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про стягнення грошових виплат внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язання, ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення грошових виплат внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань, посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі належного їй автомобіля Фольцваген транспортер, державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля ЗИЛ – 130 державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , належний їй автомобіль отримав механічні пошкодження.

Відповідачем, яким була застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала автомобілем ЗИЛ – 130 ДЗН СВ НОМЕР_3 згідно з договором (полісом) № АІ/9969898 обов`язкового страхування цивільного-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зобов`язання щодо відшкодування страхової виплати виконані несвоєчасно, з порушенням строків, визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»№ 1961-IV (далі – закон № 1961-IV), що тягне за собою стягнення витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та 3% річних згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та пені, обчисленої відповідно до Закону№ 1961-IV.

При обчислені сум, що підлягали стягненню з відповідача, виходила з того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з 06.04.2017, тобто з дати, що є наступною за 90-дений термін з дня її звернення до відповідача за страховою виплатою – 05.01.2017 року.

Датою виконання грошового зобов`язання позивачка вважає дату, коли сума, що підлягала виплаті відповідачем, була зарахована на її рахунок – 12.09.2018 року.

Виходячи з визначеного нею часу прострочення виконання грошового зобов`язання та часу його фактичного виконання, просила стягнути з відповідача обчислені у відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України за період часу з 06.04.2017 по 12.09.2019 втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції - 4350,18 грн, 3% річних – 1404,73 грн. та пеню відповідно до ст. 36.5. Закону№ 1961- в сумі 13832,88 грн.

В позові наведений розрахунок сум, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідачем на позов поданий відзив, зі змісту якого вбачається, що позов визнається частково.

Зокрема, відповідач, визнаючи вимоги про стягнення пені, втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції і 3% річних, навів у відзиві свій розрахунок цих сум. При цьому виходив з того, що розмір грошового зобов`язанням був визначений рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2017 року в справі № 739/1069, отже раніше цієї дати не мав можливості виконати зобов`язаннявиходячи з відсутності відомостей про вину в дорожньо-транспортній пригоді водія забезпеченого транспортного засобу - ОСОБА_3 . Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції саме судом було визначено, щодорожньо-транспортна пригода сталася з вини обох учасників дорожнього руху, автомобілі під керуванням яких зазнали механічних пошкоджень – ОСОБА_3 – 70% та ОСОБА_4 . – 30%

Виходячи з цих міркувань, відповідач вважає, що моментом прострочення виконання грошового зобов`язання є дата визначення Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2017 в справі № 739/1061/17 суми – 3274,10 грн. Також вважає, що датою виконання зобов`язання слід вважати дату перерахування ним коштів на рахунок державної виконавчої служби платіжним дорученням № 1202 від 29.08.2018 року.

Тому втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, 3% річних та пеню на думку відповідача слід обчислювати за період прострочення виконання грошового зобов`язанням - з 25.10.207 року по 29.08.2018 року.

Обчислена за таким принципом сума боргу становить за розрахунком відповідача – 1833,50 грн. витрат внаслідок знецінення коштів внаслідок інфляції, 831,53 грн. – 3% річних та 8892,13 грн. пені.

Заявляючи про часткове визнання боргу, відповідач разом з тим просив відмовити в позові в зв`язку зі спливом строку позовної давності. При цьому у відзивіна позов наведене обґрунтування пропуску скороченого строку позовної давності лише щодо пені. В судовому засіданні представник позивачки - ОСОБА_2 , позовні вимоги підтримав.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позов та просила його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 М ОСОБА_6 , в судовому засіданні позов визнав частково та надав пояснення по суті позову, аналогічні наведеним у відзиві на позов.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням позиції відповідача і зарахувати строк позовної давності лише в частині одного року. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд доходить висновку про часткове задоволення позову. При цьому виходить з наступного: Встановлено, що 04.01.2017 р. о 11 годині 30 хв. в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області по вул.. Рокосовського, біля будинку № 58 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ЗИЛ – 130 державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 та автомобілем Фольцваген транспотер, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачці, в ході якого належний позивачці автомобіль отримав механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала автомобілем ЗИЛ – 130 ДЗН СВ НОМЕР_3 , була застрахована згідно з договором (полісом) № АІ/9969898 обов`язкового страхування цивільного-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальником був відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхове Товариство Гарантія».

Відповідачем не заперечувалося, що позивачка звернулася до відповідача за виплатою страхового відшкодування 05.01.2017 року, отже суд вважає, що таке звернення мало місце.

Листом від 14.06.2016 р., лист № 1367/17, адресованим Приватним акціонерним товариством «Гарантія» ОСОБА_4 (особі, який керував належним позивачці автомобілем) повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування (а.с. 5).

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2017 в справі № 739/1061/17 року задоволений позов ОСОБА_1 до відповідача, на користь позивачки стягнуто 32741,10 грн. у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу (а.с.7).

Згідно з платіжним дорученням № 1202 від 29.08.2018 року відповідач, ПрАТ «Гарантія» перерахував 32741,10 грн. Деснянському відділу ДВС м. Чернігова у виконавчому провадженні № 55408523 (а.с. 21).

Згідно з випискою з банківського рахунку за 12.09.2018 року на рахунок позивачки зараховані 32741,10 грн. від Деснянського відділу Державної виконавчої служби м. Чернігова (а.с.6). Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Як визначено в Постанові Верховного суду від 4 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Отже, внаслідок пошкодження транспортного засобу позивача у відповідача виникло деліктне зобов`язання щодо відшкодування шкоди, завданої забезпеченим транспортним засобом.

Статтею 526 ЦК визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Прострочення виконання грошового зобов`язанням тягне за собою відповідальність, передбачену законом або договором.

Зокрема, згідно з ст. 36.5. закону № 1961-IV - за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно з статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача обумовлені нормами матеріального права, спірнимиє лише момент виникнення прострочення грошового зобов`язання, момент виконання грошового зобов`язання та суми, що підлягають стягненню. Вирішуючи питання про момент виникнення прострочення грошового зобов`язання, суд виходить з наступного:

Згідно з ст. 36.2 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Згідно з ст. 36.7. Закону № 1961-IV рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку. Як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи, у 90-дений термін з моменту отримання заяви про страхове відшкодування дорожньо-транспортна пригода не розглядалася в цивільній, господарській або кримінальній справі, отже у відповідача були відсутні підстави для зупинення перебігу 90-деного терміну виплати страхового відшкодування.

Відповідач остаточно відмовив у виплаті страхового відшкодування з порушенням 90-деного терміну з дня подання заяви про страхове відшкодування, внаслідок чого позивачка звернулася до суду, оскаржуючи відмову відповідача здійснити виплату страхового відшкодування згідно з ст. 36.7. Закону № 1961-IV.

За таких обставин суд погоджується з доводами сторони позивача, що моментом прострочення виконання грошового зобов`язання слід вважати день, наступний за 90 – денним з дня звернення з заявою про страхове відшкодування, тобто 06.04.2017 року.

При цьому суд не бере до уваги доводи представників відповідача про відсутність у них можливості самостійно визначити вину водія забезпеченого транспортного засобу та суму страхового відшкодування виходячи з того, що згідно з ст. 33-1, 34 закону №1961-IV страховик самостійно визначає вину застрахованої особи на підставі запитів до відповідного підрозділу національної поліції, вправі самостійно оглядати транспортний засіб, отримувати пояснення від учасників дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком залучаються власні працівники, також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Суд вважає, що рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2017 в справі № 739/1061/17 в спорі, що виник внаслідок відмови відповідача виплатити страхове відшкодування відповідно до з ст. 36.7. Закону № 1961-IV , лише підтверджене безпідставне невиконання відповідачем грошового зобов`язання в сумі 32741,10 грн., отже дату ухвалення судом цього рішення не можна вважати моментом виникнення прострочення грошового зобов`язання. Вирішуючи питання про момент виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд виходить з наступного:

Відповідач перерахував грошові кошти в сумі 32741,10 грн на рахунок органу виконавчої служби 29.08.2018 року.

Позивачка отримала ці кошти шляхом їх зарахування на банківський рахунок 12.09.2018 року.

Як випливає з ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконання зобов`язання належними сторонами слід розглядати як виконання зобов`язання належній особі – кредитору та виконання зобов`язання належною особою - боржником.

Органи державної виконавчої служби не являються стороною в зобов`язанні – кредитором. Органами державної виконавчої службою здійснюється лише примусове виконання рішення суду в разі, якщо боржник відмовляється виконати рішення суду рішення в добровільному порядку.

Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового правовідношення є дата зарахування коштів на рахунок кредитора.

Виходячи з зазначених норм, суд погоджується з позицією сторони позивача, що датою виконання відповідачем грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок позивачки – 12.09.2018 року. При цьому суд відкидає доводи відповідача, що датою виконання зобов`язання є дата списання коштів з його власного рахунку внаслідок їх перерахування органу виконавчої служби, оскільки виконавча служба не є належною особою (кредитором) у зобов`язанні. Суд вважає, що відповідачеві ніхто не заважав добровільно виконати зобов`язання шляхом перерахування коштів безпосередньо кредитору, звернення позивача до виконавчої служби обумовлено протиправною поведінкою самого відповідача, а саме невиконанням зобов`язання в добровільному порядку. При примусовому виконані відповідач не міг не знати, що кошти позивачці надійдуть пізніше дати списання коштів з його рахунку.

Таким чином, суд погоджується з нарахованими позивачем втратами від знецінення коштів внаслідок інфляції та 3% річних за період з 06.04. 2018 року по 12.09.2018 року - за 522 дні.

При цьому сума 3% річних становить 32741,10*3%*522/365 = 1404,73 грн.

Сума втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, з врахуванням значення індексів інфляції за період квітень 2017 року – липень 2018 року, становить:

(1,009*1,013 НОМЕР_4 1,016 НОМЕР_4 1,002*0,999*1,020*1,012*1,009*1,01*1,015*1,009*1,011*1,008*

*1,00 -1)* 32741,10 = 4350,18 грн. Що стосується визначення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на підставі з ст. 36.5. закону № 1961-IV, суд виходить з наступного:

Згідно з ст. 256 ҐЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з чт. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. . Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 258 позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідач зробив заяву про застосування строку позовної давності, таким чином скорочений строк позовної давності підлягає застосуванню.

Виходячи з цього, суд вправі стягнути пеню лише в межах річного строку, що передував зверненню позивачки до суду. Враховуючи, що позивачка звернулася до суду 02.10.2018 року, пеняпідлягає стягненню за період з 02.10.2017 року по 12.09.2018 року.

Облікова ставкаПеріод дії Кількість днів прострочення Пеня: 2*І*ІІ/365*32741,10І ІІ 12,5%02.10.2017 – 26.10.201724516,6813,5%27.10.2017 – 14.12.2017491186,7514,5%15.12.2017 – 25.01.2018421092,5716%26.01.2018 - 01.03.2018 351004,6617%02.03.2018 - 12.07.20181334056,3117,5%13.07.2018 – 11.09.2018611915,13

всього 9772,10

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 9772,10 грн. пені за прострочення грошового зобов`язання.

Загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить, таким чином, 1404,73+4350,18+9772,10 = 15527,01 грн.

Суд розподіляє судові витрати згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України - пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат на оплату судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, становить 704,80*15527,01/19587,79= 558,69 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 76-81, 83, 258-259, 263-268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»», код ЄДРПОУ 14229456, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , - 15527 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять сім) грн. 01 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»», код ЄДРПОУ 14229456, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , - 558 (п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 69 коп. витрат на сплату судового збору. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.О.Кочура