Ухвала суду № 82235953, 27.05.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3990/16-ц

н\п 2-с/490/12/2019

Центральний районний суд м. Миколаєва

У Х В А Л А

27 травня 2019 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, -

В С Т А Н О В И В:

26.04.2019 року до Центрального районного суду м. Миколаєва звернулася ОСОБА_1 із заявою про скасування судового наказу Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.05.2016 року. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу зазначила, що вона не отримувала копії судового наказу та копії заяви стягувача про його видачу. Про наявність судового наказу вона дізналася від державного виконавця після отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, у зворотньому повідомленні, що міститься в матеріалах справи, відсутній особистий підпис ОСОБА_1 , а у графі "вручено особисто" міститься тільки прізвище боржника, виконане самим співробітником пошти, за такого просить вважати строк пропущеним з поважних причин та його поновити.

Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання.

Відповідно до частини 1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною 2 статті 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

При цьому, поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.

Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі.

У пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Ryabykh v. Russia», заява № 52854/99, § § 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі (справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (справа «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).

Відповідно до статті 104 ЦПК України (в редакції, чинній на момент видачі судового наказу) після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів. Копія судового наказу разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною 6 статті 100 цього Кодексу.

Днем отримання боржником копії судового наказу є дата, зазначена у поштовому повідомленні про вручення. У разі якщо боржник відмовляється від отримання копії судового наказу або відсутній за вказаною адресою, днем отримання боржником копії судового наказу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову боржника отримати копію судового наказу чи відмітки про відсутність боржника за вказаною адресою.

Як вбачається зі змісту заяви про скасування судового наказу, Центральним районним судом м. Миколаєва від 16.05.2016 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” заборгованості за теплову енергію в розмірі 2955 грн. 58 коп., суми інфляційних збитків в розмірі 18 грн. 51 коп., 3% річних в розмірі 15 грн. 60 коп. та судового збору в розмірі 689 грн. 00 коп.

Копія вказаного судового наказу з копією заяви стягувача та доданих до неї документів 09.06.2016 направлено на адресу боржника, а згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.24), такі документи отримано боржником 13.06.2016 р ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим спростовуються твердження останньої про неотримання нею судового наказу та заяви про його видачу, тоді як заява про скасування судового наказу подана до суду засобами поштового зв`язку 22.04.2019 р., тобто з пропуском встановленого законом строку.

Враховуючи вищевикладене, до заяви про скасування судового наказу не вказано будь-яких поважних причин, що перешкоджали заявнику звернутися до суду у визначений законом строк з моменту отримання копії судового наказу з доданими до нього документами, внаслідок чого відсутні підстави для його поновлення і відповідно, заяву про скасування судового наказу у відповідності до ч. 2 ст. 171 ЦПК України, слід повернути заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.161,170,258-261,353-355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу - повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя Н.П. Черенкова