Рішення № 82227937, 06.06.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1583/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О.О., за участі секретаря судового засідання Кюсєвої Т.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу №233/1583/19 за позовом

ОСОБА_1 до

Акціонерного товариства «Українська залізниця»

«про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 16802,60 грн., пославшись на таке:

З 11 липня 2016 року по 17 липня 2017 року вона працювала у Публічному акціонерному товаристві «Українська залізниця» бухгалтером у виробничому підрозділі «Дебальцевське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати.

Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 21058,68 грн. (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 16802,60 грн.), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Однак ця довідка не засвідчена печаткою відповідача у зв`язку з вилученням печаток із структурних підрозділів, що залишилися на непідконтрольній органам державної влади території. Отримати належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати вона не може. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Добровільно сплатити їй заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється.

Ухвалою суду від 19.03.2019 р. відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом без повідомлення сторін.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі за підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.28-32), зауваживши на такому:

Згідно з Указом Президента України від 15.03.2017 р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року, п.1 якого визначено, що тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно з законодавством України, припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.

Окрім того, по факту захоплення 17 березня 2017 року адміністративної будівлі структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яка знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Донецьк, вул. Артема, 168, було відкрито кримінальне провадження №12017050420000286.

Про неможливість виконання ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» обов`язків, передбачених чинним законодавством України, через вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) зазначила Торгово-промислова палата України у своєму Науково-правовому висновку від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2.

Крім того, частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» №996-ХІУ від 16.07.1999 р., передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. №489 затверджені типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, зокрема:

1.N П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу».

2.N П-3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки».

3.N П-4 «Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)».

4.N П-5 «Табель обліку використання робочого часу».

5.N П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника».

6.N П-7 «Розрахунково-платіжна відомість (зведена)».

У табелі обліку використання робочого часу робляться відмітки про фактично відпрацьований працівником час. Отже, табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати та інших виплат.

На виконання указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 р. «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», а також виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажів через лінію зіткнення в межах Донецької та Луганської областей, і як наслідок відсутністю доступу до первинних документів, нарахування заробітної плати було припинено з 16 березня 2017 року.

На теперішній час, відповідач підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт, визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат не має можливості.

Також, в порушення вимог ст.ст.77,81 ЦПК України, позивач надав суду «довідки» та інші папери, складені після 16 березня 2017 року невідомими особами.

Окрім того, Верховний Суд у своїй постанові від 28 березня 2018 року по справі №408/2306/17-ц зазначив, що сам по собі факт звільнення позивача з підприємства не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.08.2005 р. працювала у відповідача, юридична особа якого неодноразово зазнавала змін в організації та назві: востаннє - Виробничий підрозділ «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Наказом № 8240/ДН-ос від 10 липня 2017 року була звільнена у зв`язку зі скороченням штату – п.1 ст.40 КЗпП України.

Зазначена обставина підтверджена відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.10-17) і не спростована відповідачем.

Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 р. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

З тексту нової редакції Статуту АТ «Укрзалізниця», розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: НОМЕР_1 , Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Вказана норма права кореспондується із частиною 1 статті 30 Закону України «Про оплату праці», другою частиною якої встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на підприємстві відповідача та не проведення з нею повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає встановленим той факт, що при звільненні позивача відповідач не провів з нею повного розрахунку із заробітної плати.

Так, відповідно до наданих позивачем довідок (а.с.4-5) за період з березня 2017 року по липень 2017 року позивачу була нарахована заробітна плата в розмірі 21058,68 грн., у тому числі: березень – 4113,35 грн., квітень – 3232,72 грн., травень – 2419,46 грн., липень – 11293,15 грн.

Сума до виплати визначена в розмірі 16802,60 грн., у тому числі: березень – 3270,87 грн., квітень – 2570,60 грн., травень – 1923,91 грн., липень – 9037,22 грн.

Платіжною відомістю (а.с.39-40) підтверджена обставина виплати позивачу заробітної плати за 03.2017 р. в сумі 1577,80 грн., яка, як вбачається з письмових пояснень відповідача на а.с.36 відповідає розміру її нарахування в період з 01.03.-15.03.2017 р. (довідка від 12.04.2019 р. №238/2– на а.с.38).

Тож, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати після утримання обов`язкових податків та зборів у загальному розмірі 15224,80 грн. = 16802,60 грн. – 1577,80 грн., а не за весь період її виникнення.

Дістаючи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Відповідачем як роботодавцем позивача підтверджена та обставина, що у спірний період часу остання перебувала з ним у трудових правовідносинах, за що їй мала бути нарахована та сплачена заробітна плата.

Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідач не виконав, факт наявності заборгованості ним не спростований.

Надані позивачем довідки на підтвердження розміру заборгованості підписані посадовими особами підприємства відповідача.

Та обставина, що вище згадувані довідки підписані неповноважними особами у період часу після 16.03.2017 р., відповідачем не доведена, належних та допустимих доказів щодо цього відповідачем суду не надано, повноваження цих осіб не спростовані.

Також, доказів про те, що у період з березня 2017 року по липень 2017 року позивач не виконувала свої трудові функції відповідачем не надано. Щодо посилання відповідача на неможливість нарахування та виплати заробітної плати позивачу за відсутності первинних документів, необхідних для нарахування та виплати заробітної плати, суд зауважує, що закон не покладає на робітника обов`язку по веденню такої документації та доказуванню наявності таких документів.

При цьому суд не бере до уваги надану відповідачем довідку щодо відсутності станом на 12.04.2019 р. заборгованості по заробітній платі позивачу (а.с.41), оскільки, як це випливає з відзиву на позовну заяву, ця довідка відображає обставину відсутності відомостей про заборгованість зі структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця» і не підтверджує обставину нарахування позивачу заробітної плати у спірний період та виплати її у повному обсязі.

Не зважає суд і на посилання відповідача щодо правомірності припинення нарахування заробітної плати позивачу з огляду на:

- Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 р. (введені в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017) «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України»,

оскільки це Рішення регулює питання припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей та забезпечення безпечного і надійного функціонування паливно-енергетичного та металургійного комплексів України, нейтралізації загроз економічній безпеці України та мінімізації їх наслідків для економіки та бюджету України. Воно стосується повноважень Кабінету Міністрів, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної фіскальної служби України, Служби безпеки України,

і не містить вказівок або рекомендацій щодо трудової функції працівників відокремлених підрозділів юридичної особи відповідача на непідконтрольній території, а також припинення нарахування та виплати заробітної плати таким працівникам підприємства «Українська залізниця»;

- Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України «щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили» від 16.01.2018 р. №126/2/21-10.2 (а.с.43-59),

оскільки висновок про відсутність вини відповідача як роботодавця у невиплаті заробітної плати не є законодавчо визначеною підставою для його звільнення від такого обов`язку, як і підставою порушення гарантованого Конституцією України права особи на оплату праці.

Тож, конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

З огляду на наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн., виходячи з такого:

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.

Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 768,40 грн. (1921,00 грн. х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКППО НОМЕР_2 ) до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815)

«про стягнення заборгованості по заробітній платі» - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати після утримання обов`язкових податків та зборів за період з березня 2017 року по липень 2017 року розмірі 15224 (п`ятнадцять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 80 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106, (стягувач Державна судова адміністрація України), отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя