Рішення № 82221992, 06.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 р. № 400/1431/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови від 03.05.2019 року ВП № 57884091,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (надалі – позивач, ГУ НП в Миколаївській області) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі – відповідач, Управління) про визнання протиправною та скасування постанови від 03.05.2019 року ВП № 57884091.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що штраф за невиконання судового рішення державним виконавцем до нього застосовано безпідставно, оскільки ним, як боржником було вчинено всі необхідні дії по виконанню судового рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №1440/2177/18 від 20.11.2019 року. Зазначив, що вказаним рішенням зобов`язано позивача поновити полковника поліції ОСОБА_1 Олександра ОСОБА_2 на штатній посаді заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відповідно до штатного розпису (штату) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Головне управління Національної поліції в Миколаївській області видало наказ від 26.11.2018 року № 342о/с, відповідно до якого полковника поліції ОСОБА_3 поновлено на штатній посаді заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відповідно до штатного розпису (штату) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області; та копію трудової книжки ОСОБА_3 з відповідними записами. Ухвалою суду від 10.12.2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання протиправними рішення, дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції в Миколаївській області при виконанні рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року по справі № 1440/2177/18 в частині поновлення полковника поліції ОСОБА_3 відмовдено та зазначено, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року по справі № 1440/2177/18 в частині поновлення полковника поліції Савченка ОСОБА_4 на штатній посаді заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відповідно до штатного розпису (штату) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області виконано. В свою чергу, відповідачем 03.05.2019 року винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100 гривень за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення. ГУ НП в Миколаївській області вважає, що постанова про накладення штрафу від 03.05.2019 року винесена з порушенням чинного законодавства та без врахування всіх обставин справи, а тому вказане рішення підлягає скасуванню, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 28.05.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1431/19 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду 03.06.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послалився на те, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебуває виконавче провадження №57884091 з примусового виконання виконавчого листа №1440/2177/18 виданого 20.11.2018 року Миколаївським окружним адміністративним судом про зобов`язання позивача поновити полковника поліції ОСОБА_3 на штатній посаді заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відповідно до штатного розпису (штату) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. 13.12.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою разом з наказом ГУ НП у Миколаївській області від 26.11.2018 року № 342о/с, відповідно до якого полковника поліції ОСОБА_3 поновлено на посаді. 14.12.2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення. В свою чергу рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2018 року по справі № 400/3207/18 позов ОСОБА_3 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управліня юстиції у Миколаївській області від 14.12.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 57884091. Тому, 17.04.2019 року відповідачем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 57884091 з примусового виконання виконавчого листа від 20.11.2018 року по справі № 1440/2177/18. Листом Головне управління Національної поліції в Миколаївській області №2668/05/14-19 від 26.04.2019 року повідомило відповідача, що боржником (позивачем) не внесено до трудової книжки ОСОБА_3 запис про поновлення на штатній посаді та що поновлення на штатній посаді не відбулось і на цій посаді працює інша особа. Рішення суду боржником Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області не виконано, не тільки фактично ( ОСОБА_3 до роботи за посадою не допущено), а й формально. Оскільки позивачем не виконано рішення суду, це і стало підставою для застосування штрафу, передбаченого статтею 75 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (надалі – Закон № 1404).

Представник позивача в судовому засіданні 04.06.2019 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Представники сторін в судове засідання, призначене на 06.06.2019 року не з`явились, з урахуванням цього та керуючись ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року по справі № 1440/2177/18 позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 1022 від 03.09.2018 про звільнення полковника поліції ОСОБА_3 з посади заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції Миколаївської області, визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління національної поліції в Миколаївській області № 258 о/с від 17.09.2018 про увільнення полковника поліції ОСОБА_3 з посади заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області та призначення його слідчим відділення Березнегуватського відділення поліції Снігурівського відділу поліції, визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління національної поліції в Миколаївській області № 1125 о/с від 03.10.2018 про звільнення полковника поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції, визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївські області № 283 о/с від 05.10.2018 полковника поліції Савченка О.В. зі служби в поліції, поновлено полковника поліції ОСОБА_3 на штатній посаді заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відповідно до штатного розпису (штату) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за період з 06.11.2018 по 19.11.2018 у сумі 5831,70 гривень.

Рішення в частині стягнення грошового забезпечення з 06.11.2018 року по 19.11.2017 року в сумі 5831,70 грн. та поновлення полковника поліції ОСОБА_3 на штатній посаді заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відповідно до штатного розпису (штату) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області підлягало негайному виконанню.

20.11.2018 року Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи на виконання вказаного рішення в частині, що підлягала негайному виконанню.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 10.12.2018 року відкрито виконавче провадження №57884091 про примусове виконання рішення по справі №1440/2177/18 від 19.11.2019 року.

В пункті 2 постанови про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду в частині поновлення на посаді негайно.

26.11.2018 року позивачем було видано наказ № 342о/с про поновлення полковника поліції Савченка ОСОБА_4 на штатній посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління ГУ НП в Миколаївській області.

В трудову книжку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивачем було внесено запис під № 17, відповідно до якого запис під номером 16 "звільнити зі служби в Національній поліції" вважати не дійсним.

14.12.2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення.

Не погоджуючись з постановою про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про скасування даної постанови.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2018 року по справі № 400/3207/18, яке залишено в силі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 року, позов ОСОБА_3 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управліня юстиції у Миколаївській області від 14.12.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 57884091.

У вказаному рішенні суд дійшов висновку, що державним виконавцем, при закінченні 14.12.2018 року виконавчого провадження № 57884091, не було враховано, що поновлення на штатній посаді не відбулось, що на цій посаді працює інша особа, що у трудовій книжці відсутній запис про поновлення ОСОБА_3 на роботі і що рішення боржником не виконано не тільки фактично, а й формально.

17.04.2019 року відповідачем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 57884091 з примусового виконання виконавчого листа від 20.11.2018 року по справі № 1440/2177/18.

Зазначену постанову, ГУ НП в Миколаївській області отримало 22.04.2019 року.

18.04.2019 року державним виконавцем ГУ НП в Миколаївській області направлено листа з вимогою повідомити: про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №1440/2177/18; чи внесено до трудової книжки ОСОБА_3 запис про поновлення на штатній посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головногоуправління Національної поліції в Миколаївській області відповідно до штатного розпису (штату) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області; чи працює на штатній посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області інша особа; чи фактично допущено ОСОБА_3 до виконання обо`язків за посадою заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

На виконання зазначеної вимоги боржником 03.05.2019 року надано відповідь листом за вих.№ 2668/05/14-19 від 26.04.2019 року, в якому позивач повідомив, що на виконання вимог законодавства після отримання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року позивач видав наказ №342 від 26.11.2018 року про поновлення полковника поліції ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, на підставі чого у трудову книжку внесено запис під №17 в частині визнання попереднього запису про звільнення не дійсним. На сьогоднішній день наказом ГУНП від 20.02.2019 року №46 Савченко звільнений зі служби в поліції та отримав трудову книжку у зв`язку зі звільненням, тому внести корективи у записі №17 трудової книжки ОСОБА_3 буде можливо у разі з`явлення останнього до Управління кадрового забезпечення ГУНП з оригіналом трудової книжки. 26.12.2016 року на вакантну посаду заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області було призначено полковника поліції ОСОБА_5 , який від надання рапорту про звільнення зі служби та переміщення на іншу посаду відмовився.

03.05.2019 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100, 00 гривень за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

Не погоджуючись з вказаною постановою № 57884091 від 03.05.2019 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частина 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Пунктом 3 частини 1 статті 256 КАС України передбачає, що судові рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до ст. 1 Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов`язковість виконання рішень (стаття 2 Закону № 1404).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 4 статті 18 Закону № 1404 визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частина 2 статті 65 передбачає, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 63 вказаного Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону № 1404 виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 75 Закону № 1404, яка визначає відповідальність за невиконання рішення, що, зокрема, зобов`язує боржника вчинити певні дії, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Вказана стаття, як і спеціальний закон, не містить норм, які б звільняли боржника від відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суду в залежності від тих чи інших обставин.

Аналізуючи доводи, викладені у позовній заяві, а також наведені вище норми законодавства, яке регулює дані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви з огляду на наступне.

З системного аналізу норм Закону України “Про виконавче провадження” випливає, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому випадку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення.

Відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, питання щодо поновлення працівника на посаді повинно вирішуватися шляхом видання розпорядження (наказу) про поновлення працівника на посаді з дати його звільнення на підставі рішення суду та внесення відповідних змін до трудової книжки поновлюваного працівника.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2018 року Головне управління Національної поліції в Миколаївській області видало наказу від 26.11.2018 року № 342о/с, відповідно до якого полковника поліції ОСОБА_3 поновлено на штатній посаді заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відповідно до штатного розпису (штату) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області

В свою чергу, як вбачається із трудової книжки ОСОБА_3 , наявний запис за №17 від 26.11.2018р. наступного змісту: «Запис під номером 16 (шістнадцять) вважати не дійсним».

Таким чином, зазначений вище порядок поновлення працівника на роботі відповідачем дотриманий не був, оскільки трудова книжка позивача на момент прийняття оскаржуваної постанови не містила відповідних записів про поновлення ОСОБА_3 на посаді.

Про невиконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача на посаді свідчить також те, що згідно пояснень позивача 26.12.2016 року на вакантну посаду заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області було призначено полковника поліції ОСОБА_5 , який від надання рапорту про звільнення зі служби та переміщення на іншу посаду відмовився, та який продовжував працювати на цій посаді на момент прийняття наказу від 26.11.2018 року № 342о/с про поновлення полковника поліції ОСОБА_3 на штатній посаді заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та винесення оскаржуваної постанови.

В контексті наведеного суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року по справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11), звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Миколаївський окружний адміністративний суд в контексті спірних правовідносин відповідно до статті 235 КЗпП України застосував ефективний спосіб захисту порушеного права позивача - скасував рішення про звільнення з посади і поновив ОСОБА_3 на посаді, з якої його було звільнено.

Разом з тим, виконання зазначеної вище постанови суду шляхом прийняття відповідачем наказу про поновлення ОСОБА_3 без фактичногого виконання рішення суду носить суто декларативний характер, нівелює саму суть судового рішення, яке мало на меті захистити порушене право позивача на працю відповідно до статті 43 Конституції України, а також зумовлює подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

Отже, станом на час винесення оскаржуваної постанови рішення суду боржником виконано не було, оскільки був відсутній запис в трудовії книзі про поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, на даній посаді продовжував працювати полковник поліції ОСОБА_5 та фактично ОСОБА_3 не приступив до виконання своїх обов`язків за посадою заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Наведена обставина позивачем не заперечується.

З огляду на викладене, суд вважає, що з метою дійсного виконання судового рішення у справі №1440/2177/18 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області правомірно було винесено постанову про накладення штрафу від 03.05.2019 року ВП № 57884091 відповідно до ст.19 Конституції України та статей 18, 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

У випадку відмови у задоволенні позову юридичної особи статтею 139 КАС України відшкодування судових витрат, в тому числі судового збору, не передбачено.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 139, 241-246, 262, 268, 269, 271, 272, 287 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 34889877) про визнання протиправною та скасування постанови від 03.05.2019 року ВП № 57884091 - відмовити.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.06.2019 року.

Суддя Г. В. Лебедєва