Рішення № 82221950, 06.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 522/9/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерного товариства «Укрсиббанк», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси, від 03 січня 2019 року, передано за предметною підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду, адміністративну справу №522/9/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ «УкрСиббанк», про:

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №№0451831305, 0451841305, 0451851305 від 14.11.2018 року.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

Сума в 1 426 374,16 гривень, була прощена (анульована) ОСОБА_1 АТ «УкрСиббанк» у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), а тому не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу ОСОБА_1 , та не підлягала оподаткуванню. Цей факт не було враховано Головним управлінням ДФС в Одеській області при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому, вищевказані повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження по справі.

23 квітня 2019 року, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання, вирішено продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів.

23 травня 2019 року, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду суті.

У судове засідання призначене на 29 травня 2019 року, особи, які беруть участь у розгляді справи – не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно повідомлялись.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

29 травня 2019 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду, від ОСОБА_1 , надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (вх.№ 19303/19 від 29.05.2019р.).

Враховуючи положення ч.9 ст.205 КАС України, та клопотання позивача, розгляд справи здійснено судом без участі сторін, у порядку письмового провадження.

Пунктом 10 частини 1 статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№9191/19 від 14.03.2019р.) на позовну заяву (а.с.69-73).

Відзив обґрунтований наступним.

Відповідно до отриманої інформації з ЦБД Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України, про одержані доходи та сплачений податок з доходів фізичних осіб, у 2-му кварталі 2017 року, фізична особа ОСОБА_1 , отримала дохід у вигляді додаткового блага за «ознакою 126» у розмірі 1 426 374,61 гривень. Проте, податкова декларація про майновий стан і доходи за 2017 рік по строку подання до 01.05.2018 року – не подана, таким чином, обов`язок щодо відображення даних у податкових деклараціях не виконано, податок а доходи та військовий збір – не сплачено.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» надійшло клопотання (вх.№8939/19 від 12.03.2019р.), у якому повідомлялося, що АТ «УКРСИББАНК» дійсно анульована кредитна заборгованість позивача, а саме: 53 248,60 доларів США (1426374,61 гривень за курсом НБУ на 20.04.2017 року) суми основного боргу та 4 387,93 доларів США (117 539,84 гривень за курсом НБУ на 20.04.2017 року) суми відсотків. АТ «УкрСиббанк» розгляд справи просив здійснювати без участі їх представника.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

17 липня 2008 року, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання споживчого кредиту №11372960000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 90000,00 доларів США для придбання нерухомого майна. Згідно розділу 2 цього договору виконання зобов`язань позичальника за договором забезпечується заставою нерухомості (а.с.47-53).

17 липня 2008 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартирі від АДРЕСА_1 (а.с.88).

17 липня 2008 року, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , укладено договір іпотеки нерухомого майна, який забезпечує виконання зобов`язань боржника перед кредитором – АКІБ «УкрСиббанк» (іпотекодержателем) за договором про надання споживчого кредиту №11372960000 від 17 липня 2008 року. Предметом договору іпотеки є квартира АДРЕСА_1 (а.с.89).

20 квітня 2017 року, повідомленням про анулювання боргу, АТ «УкрСиббанк» повідомив ОСОБА_1 про анулювання кредитної заборгованості за кредитним договором №11372960000 від 17 липня 2008 року, а саме: суми основного боргу - 53 248,60 доларів США (1426374,61 гривень за курсом НБУ на 20.04.2017 року) та суми відсотків - 4 387,93 доларів США (117 539,84 гривень за курсом НБУ на 20.04.2017 року) (а.с.62).

Листом-повідомленням №24-4-1-07/152 від 24.04.2017 року, іпотека була припинена.

Як вбачається з матеріалів перевірки, а саме Акту №1661/15-30-13-05/2918414862 від 30 липня 2018 року, Головним управлінням ДФС в Одеській області, на підставі пп.20.1.4 п.20.1, ст.20, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, зі змінами та доповненнями, відповідно до наказу №4728 від 04.07.2018 року, виданого ГУ ДФС в Одеській області, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Макоїд Ольгою Віталіївною проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків ОСОБА_1 , з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого платником податку як додаткове благо (ознака 126) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року. Повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки 1398/13-05 від 05.07.2018 року та копію наказу №4728 від 04.07.2018 року, виданого ГУ ДФС в Одеській області, надіслано засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення фізичній особі ОСОБА_1 Перевірку проведено у приміщенні Головного управління ДФС в Одеській області за адресою: м. Одеса, пр.-т. Ак. Глушко, 17/2, к.223 (а.с.10-14).

Під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, на думку контролюючого органу, були встановлені наступні порушення:

п.п.49.18.4. п.49.18. ст. 49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України – не надання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік по строку подання до 01.05.2018 року;

п.164.1, п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.167.1. ст.167, п.п.168.2.1. п.168.2 ст.168, п.п.179.7. ст..179 Податкового кодексу України – донарахована сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 156 603,43 гривень;

пп.1.2, п.1.4, п.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10, розділу ХХ, ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164,п.168.4 ст.168, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 Податкового Кодексу України – донараховано військового збору у розмірі 21 383, 62 гривень.

На підставі Акту-перевірки №1661/15-32-13-05/2918414862 від 30 липня 2018 року, Головним управлінням ДФС в Одеській області винесені податкові повідомлення-рішення:

№0451831305 від 14 листопада 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за податковими зобов`язаннями на 256 603,43 гривень та 64 150, 86 гривень за штрафними (фінансовими санкціями) (а.с.7);

№0451841305 від 14 листопада 2018 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 гривень за платежем податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування (а.с.8);

№0451851305 від 14 листопада 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військового збору на 26729,53 гривень (а.с.9).

Не погоджуючись з рішеннями Головного управління ДФС в Одеській області, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку-боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, об`єктом оподаткування на доходи фізичних осіб є дохід, одержаний платником податку, як додаткове благо.

Виходячи з приписів Податкового кодексу України визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Тобто, законодавець передбачає сплату податку у випадку саме отримання додаткового блага, яке залишилось у платника податку після списання боргу установою банку, у вигляді отриманих раніше коштів чи користування майном.

Проте, кошти отримані позивачем за кредитним договором були в повному обсязі направлені ним на придбання квартири, яка в подальшому передана банку в іпотеку.

Разом з тим, доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, визначені статтею 165 ПК України.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII (який набрав чинності 01.01.2016), пункт 165.1 статті 165 Податкового кодексу України було доповнено підпунктом 165.1.59, у відповідності з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Таким чином, підпунктом 165.1.59. пункту 165.1 статті 165 ПК України (у редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором) було передбачено, що сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити) не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, а отже і не є базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, підтверджується наявність у власності позивача, ОСОБА_1 єдиного житла – квартири АДРЕСА_1 (а.с.74).

Оскільки, на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зобов`язання за кредитним договором №11372960000 від 17 липня 2008 року, були припиненні, а сума основного боргу в розмірі 53 248,60 доларів США (1426374,61 гривень за курсом НБУ на 20.04.2017 року) та сума відсотків - 4 387,93 доларів США (117 539,84 гривень за курсом НБУ на 20.04.2017 року) - прощена (анульована) позивачу Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» у порядку реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), суд дійшов висновку, що зазначені кошти не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не підлягають оподаткуванню.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі №820/2600/16 від 20 грудня 2018 року.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0451841305 від 14 листопада 2018 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 гривень за платежем податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, суд зазначає наступне.

Згідно статті 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що за відсутності у позивача у звітному періоді загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, обов`язок подачі декларації про майновий стан і доходи у нього відсутній.

Оскільки, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0451831305 від 14 листопада 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за податковими зобов`язаннями на 256 603,43 гривень та 64 150, 86 гривень за штрафними (фінансовими санкціями), податкове повідомлення – рішення №0451841305 від 14 листопада 2018 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 гривень за платежем податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0451851305 від 14 листопада 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військового збору на 26729,53 гривень, суд зазначає наступне.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов`язку зі сплати військового збору з такої суми.

Оскільки, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач доходу у вигляді додаткового блага, який підлягає оподаткуванню, не отримувала, то обов`язок зі сплати військового збору також – відсутній.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДФС в Одеській області не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень – рішень, натомість, позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність включення до її загального місячного (річного) оподатковування суми боргу, прощеної (анульованої) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), та як наслідок доведено невідповідність оскаржуваних рішень чинному законодавству.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви, ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3566,45 гривень, згідно квитанції 0.0.1226271115.1 від 28 грудня 2018 року, який підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5, код ЄДРПОУ 39398646), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська 2/12, код ЄДРПОУ 09807750), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №№0451831305, 0451841305, 0451851305 від 14.11.2018 року – задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0451831305 від 14 листопада 2018 року – визнати протиправним та скасувати;

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0451841305 від 14 листопада 2018 року – визнати протиправним та скасувати;

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0451851305 від 14 листопада 2018 року – визнати протиправним та скасувати;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 3566,45 гривень.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.