Рішення № 8221948, 22.02.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.02.10р.Справа № 31/10-10 За позовом Приватного підприємства „Широківський елеватор”, с. Сергіївка Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Зорепад”, м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості

Суддя Єременко А.В.

Представники:

Від позивачаСуровий Л.І., директор

Від відповідачаВекліч Н.В., директор СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 450000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на виконання позивачем зобов'язань за договором поруки № 19/3 Ж від 23.02.06 р. перед кредитною установою та невиконанням відповідачем обов’язків щодо сплати суми грошових коштів за простим векселем.

Відповідач відзив на позов не надав, у судових засіданнях заперечень проти позову не надав.

За клопотанням сторін строк вирішення спору був продовжений до 17.02.10 р.

По справі оголошувалась перерва до 17.02.10 р.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01.03.2004 року між акціонерним комерційним промислово-інвестеційним банком (закрите акціонерне товариство) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Зорепад”був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2/2 Ж, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі 450000,00 грн. на умовах, передбачених цим Договором, що відповідачем не заперечується.

Для забезпечення зобов’язань за цим кредитним договором 23.02.06 р. між Банком та відповідачем (поручитель 2) був укладений договір поруки № 19/Ж, предметом якого є зобов’язання Поручителей перед Банком солідарно відповідати за виконання відповідачем його зобов’язань перед Банком, які випливають з умов кредитного договору № 2/2 Ж від 01.03.04 р.

Згідно ст.ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.06 р. Жовтневим БВФілії «Центрально-міське відділення Промінвестбанку»в м. Кривий Ріг на адресу позивача була надіслана вимога про сплату простроченої заборгованості по кредиту у сумі 450000,00 грн.

Відповідачем у повному обсязі виконані зобов’язання по сплаті заборгованості у сумі 450000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 1 від 13.04.06 р., № 462 від 31.03.06 р.

Позивачем на підставі акту № 1 звірки взаєморозрахунків від 04.01.07 р., підписаного стронами, заявлено до стягнення 450000,00 грн.

Відповідно до ст. 556 ЦК України, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Доказів сплати заборгованості на час вирішення спору в суді відповідач не надав.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст.525 ЦК України ).

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 450000, 00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд не може прийняти до розгляду в межах даної справи заяву відповідача про збільшення позовних вимог, за якою позивач, окрім заявленої вимоги про стягнення суми основного боргу, додатково заявив нові вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 123586,12 грн. за Договором цільової позики № 1, укладеним між сторонами по справі 29.10.09 р., які при поданні позову позивачем не заявлялись. У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, а також збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. А отже збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. На зазначене також вказується у інформаційному листі Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування нормГосподарського процесуального кодексу України,порушені у доповідних записках про роботугосподарських судів у 2005 році02.06.2006 N 01-8/1228.

Таким чином вказаною заявою позивач вийшов за межі прав, наданих ст. 22 ГПК України.

Також суд відмовляє у затвердженні мирової угоди, умови якої викладені у заяві сторін по справі, адресованої суду, з огляду на наступне.

Подана на затвердження до суду мирова угода передбачає перехід права власності на нерухоме майно, з метою погашення боргових зобов’язань відповідача перед позивачем.

Між тим, ст. 657 ЦК України встановлює, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За ч. 4.ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Окрім того, умови мирової угоди щодо визнання за позивачем права власності на нерухоме майно не можуть бути предметом мирової угоди, як договору, який укладається сторонами з метою припинення спору, оскільки не стосуються предмета позову та відповідно до ст. 16 ЦК України є способом захисту цивільних прав та інтересів у спорі.

Не підлягає задоволенню клопотання позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки підставою до забезпечення позову, відповідно до ст. 66 ГПК України, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Вимога позивача не обґрунтована, в заяві не вказані підстави, які б свідчили про наявність таких обставин.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача, оскільки позов задоволено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49,78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність „Зорепад” (50056, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, м-н. Сонячний 27 А, р/р 26009301332 в філії „Золоті ворота”, м. Кривий Ріг, МФО 307264,ЗКПО 32633483,ІПН 326334804860) на користь Приватного підприємства „Широківський елеватор” (53813, Дніпропетровська область, Апостолівський район, с. Сергіївка, вул. Леніна 33, ІПН 33571204143,ЗКПО 33557126, р/р 26005060023060 в Криворізькій філії „Приватбанк”, м. Кривий Ріг, МФО 305750) 450000,00 грн. боргу; 4500,00 грн. витрат по сплаті державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Суддя А.В.Єременко