Ухвала суду № 82207676, 05.06.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

05.06.2019 Провадження № 2-п/331/15/2019 Справа № 331/8391/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Антоненка М.В.,

при секретарі Андрієнко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Щасливого Олексія Романовича про перегляд заочного рішення суду, -

В С Т А Н О В И В :

01.02.109 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 адвоката Щасливого Олексія Романовича про перегляд заочного рішення суду.

В обґрунтування заяви зазначено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2018 у справі №331/8391/17 (надалі - заочне рішення) позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - позивач або ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 (надалі - відповідач або ОСОБА_1 ) задоволено частково та стягнуто з останньої заборгованість за кредитним договором від 11.03.2011 року № б/н в сумі 100 098,71 грн., з яких: 6 562,42 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 89 636,29 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 900 грн. - заборгованість з нарахованої пені, а також судовий збір в сумі 1 600 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 судових повісток про виклик до суду не отримувала та відповідно участі у розгляді справи не приймала, процесуальні права не реалізовувала.

Не отримання нею судових повісток за місцем реєстрації обумовлено тим, що вона проживає не за місцем реєстрації, адже працює на підприємстві, розташованому в Київській області. В січні 2019 року ОСОБА_1 отримала на підприємстві, де вона працевлаштована, копію постанови державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 08.12.2018 ВП №57831074 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Зі змісту цієї постанови ОСОБА_1 дізналась про те, що на примусовому виконанні в Олександрівському ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 27.07.2018 у справі №331/8391/17 про стягнення з неї на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошових коштів.

В подальшому, а саме 29.01.2019, представником відповідачки було отримано копію згаданого вище рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 284 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Проаналізувавши зміст заочного рішення та ознайомившись із матеріалами справи, вважаємо за необхідне подати до суду дану заяву про перегляд заочного рішення, адже відповідач не з`являвся в судові засідання та не подав відзиву на позовну заяву з поважних причин, бо не отримував судової кореспонденції, що зумовлено працевлаштуванням на підприємстві, розташованому за межами м. Запоріжжя, а докази, на які спирається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

По-перше. відповідач не погоджується із наявністю законодавчих підстав для нарахування та відповідно стягнення з неї відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних, адже при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (11.03.2011) розмір відсоткової ставки було встановлено на рівні 10 % річних.

Разом з тим, як слідує з розрахунку заборгованості, доданого до позову, із самого початку нараховував відсотки у розмірі 30% річних.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 не отримувала від банку жодних повідомлень про зміну відсоткової ставки на її банківській картці.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 11.10.2017 у справі №6-1374цс17, у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Разом з тим, матеріали даної справи таких доказів не містять.

З метою отримання чинної на час підписання вищевказаної анкети-заяви редакції Умов та правил та також документального підтвердження належного повідомлення ОСОБА_1 про зміну відсоткової ставки наразі сформовано та направлено відповідний адвокатський запит, відповідь на який ще не отримано.

По-друге, ОСОБА_1 також не погоджується із нарахуванням їй відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії платіжної картки.

В даному випадку строк дії договору, що укладено між банком та відповідачкою, відповідає терміну дії платіжної картки, оформленої на ім`я відповідачки. У зв`язку з чим вважаємо за необхідне вказати таке.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

В постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи, що в даному випадку строк кредитування відповідає строку дії картки, банк позбавлений можливості нараховувати відповідачці відсотки за користування кредитом після спливу строку її дії.

Разом з тим, ОСОБА_1 наразі не володіє даною платіжною карткою, а з метою отримання інформації про термін її дії було сформовано та направлено відповідний адвокатський запит, відповідь на який наразі не отримано.

По-третє, ОСОБА_1 вважає, що банком пропущено встановлену законом трирічну позовну давність з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Поряд із цим, згідно з спеціальним правилом абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України від 19.03.2014 у справі №6-20цс14, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежа.

Слід зазначити, що за приписами ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Поряд із цим, Умови та правила, що діяли на час підписання анкети-заяви відповідачкою, збільшення позовної давності не передбачали.

Отже, за таких умов до спірних правовідносин належить застосовувати загальну позовну давність у три роки, яка має обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу, який відповідачем не було здійснено.

В даному випадку, відповідачкою останній платіж в рахунок погашення заборгованості було здійснено в травні 2014 року, а банк звернувся до суду із позовом лише в грудні 2017 року, тобто після спливу трирічної позовної давності.

З урахуванням приписів ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України заявляє про пропуск банком строку позовної давності та просять суд застосувати відповідні правові наслідки шляхом відмови у позові.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Разом з тим, банком не надано до матеріалів справи належного та допустимого доказу наявності у відповідачки заборгованості - виписки з її особового рахунку.

Натомість банком до матеріалів справи надано розрахунок заборгованості, який в свою чергу не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є лише одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який не відображає фактичних і правових підстав для стягнення відповідних сум та відповідно не підтверджує наявність у відповідачки заборгованості перед банком.

З метою отримання виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за для встановлення точної дати здійснення нею останньої операції за карткою та відповідно визначення початку перебігу позовної давності сформовано та направлено відповідний адвокатський запит, відповідь на який наразі не отримано.

По-четверте, відповідач заявляє про пропуск позивачем також й спеціальної позовної давності.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 25.05.2016 року у справі №6-1138цс15, аналіз норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Проте, в доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості наведено розрахунок пені за період з 11.03.2011 по дату звернення до суду, але позивач звернувся до суду із даним позовом в грудня 2017, тобто наведений розрахунок виходить за межі спеціальної позовної давності, встановленої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене звертає увагу суду на пропуск позивачем спеціальної позовної давності та просять суд застосувати відповідні правові наслідки пропуску такого строку.

При цьому, вважає, що суд вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення одночасно неустойки у вигляді і пені і штрафів з огляду на наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).

За положеннями ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий де юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Підпунктами 1.1.5.21 - 1.1.5.25 Умов та правил надання банківських послуг в AT КБ «ПРИВАТБАНК» передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час згідно з п.п. 1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності: невиконання або неналежне виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена ВСУ у постановах від 21.10.2015 №6-2003цс15, від 11.10.2017 у справі № 347/1910/15-ц.

За таких обставин одночасне стягнення з відповідача пені та штрафів є недопустимим.

Підсумовуючи вищевикладене, вважає обставини, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позовних вимог такими, що мають істотне значення для вірного вирішення справи. Також вважає, що докази, з метою збирання яких зроблено відповідний адвокатський запит, та які будуть надані до суду відразу після їх отримання, підтверджують істотність цих обставин.

На підставі вищевикладеного просить суд скасувати заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2018 у справі №331/8391/17 та призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, але і з викликом сторін.

24.04.2019 року до канцелярії Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшов відзив представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Гаренко Н.В. на заяву про перегляд заочного рішення, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 адвокат Щасливий О.Р. заяву підтримав та просив її задовольнити.

Суд, вислухавши думку представника заявника, ознайомившись з доводами заявника, викладеними в заяві, взявши до уваги заперечення позивача, та викладену в заяві позицію представника заявника, перевіривши доводи заявника матеріалами цивільної справи № 331/8391/17 (провадження № 2/331/311/2018), вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Із змісту ч.1 ст. 284 ЦПК України вбачається, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Як на думку суду, заява про перегляд заочного рішення суду є обґрунтованою та містить заперечення, які слід ретельним чином дослідити в судовому засіданні, що в свою чергу, може суттєво вплинути на прийняте судом рішення. Крім того, дійсно відповідач не була присутня в судовому засіданні і не мала можливості приймати участь у змагальному процесі.

На підставі викладеного, суд вбачає підстави для скасування заочного рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з*явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 287, 288 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Щасливого Олексія Романовича про перегляд заочного рішення суду задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2018 року у справі № 331/8391/17 (провадження № 2/331/311/18) за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, скасувати.

Розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Призначити розгляд цієї справи у підготовче судове засідання, яке відбудеться в приміщенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 02 вересня 2019 року – 09 годині 00 хвилин.

Встановити відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, в якому викладаються заперечення проти позову.

Відповідно до положень ч.5 ст. 178 ЦПК України до відзиву додаються: докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем ; документи, що підтверджують надіслання ( надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Зобов*язати відповідача одночасно із надісланням ( наданням) відзиву до суду надіслати (надати) копію такого відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Роз*яснити, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Учасники процесу можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб – адресою сторінки на офіційному веб – порталі судової влади України: http://court. gov. ua/fair/sud0808.

Копію ухвали надіслати сторонам для відома та виконання.

У підготовче судове засідання викликати сторони по справі.

В задоволені решти вимог відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу підписано суддею 05 червня 2019 року.

Суддя : М.В.Антоненко