Рішення № 82206796, 05.06.2019, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/360/19

Номер провадження 2/298/134/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої – судді Лютянської М.С.

при секретарі Брітовій Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний цивільну справу за позовом поданим ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного товариства “ Акцент-Банк” про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом мотивуючи його тим, що в січні 2019 року ОСОБА_2 отримала позовну заяву відповідача з додатками, в якій відповідач просить стягнути заборгованість за кредитно-заставним договором № АВHORG81189231 від 28.04.2016 року. Банк в позові вказує, що ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява позичальника разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, які викладені на сайті банку, Тарифами складає між ними кредитно-заставний договір. В заяві позичальника від 28.04.2016 № АВHORG81189231 зазначено, що : відсоткова ставка (фіксована) 0,12% річних; єдиноразова винагорода за надання фінансового інструменту 295,44 грн.,(п.4) щомісячна винагорода за надання фінансового інструмента в розмірі 307,26 грн.(п.5), позичальник при здійсненні погашення за кредитом сплачує банку за розрахунково-касове обслуговування платню в розмірі, вказаному в Умовах і Правилах банку(п.6), при порушенні позичальником зобов`язань із погашення кредиту позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах і Правилах, за кожний прострочки (п.15). Позивач вказує на те, що Банком при укладенні договору не було дотримано вимог Законів України “Про захист прав споживачів”, “Про банки та банківську діяльність”, ЦК України.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 не з`явилися, однак подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності,позов підтримують повністю, просять його задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився , однак подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з позовними вимогами відповідач не погоджується, вважає заяву безпідставною,позивач не довів належними та допустимими доказами своїх позовних вимог, а тому просить суд в позові відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі заяви позичальника № АВHORG81189231 від 28.04.2016 року ОСОБА_2 просить в ПАТ “ Акцент-Банк” надати їй строковий кредит на наступні цілі: оплати/часткової оплати товару згідно переліком-(холодильник) Кредит на наступних умовах: сума та валюта кредиту 7681,44 грн., строк кредиту 36 місяців з 28.04.2016 р. по 27.04.2019 р. включно. Відсоткова ставка (фіксована) 0,12% річних. Єдиноразова винагорода за надання фінансового інструменту 295,44 грн., щомісячна винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 307,26 грн., (а.с.19).

Відповідно до положення ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також і Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

За правилами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Статтями 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність,допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, ст. 89 ЦПК України.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 погодилась на умови отримання кредиту, що підтверджується її підписом у заяві позичальника.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що позов є безпідставним та не підлягає до задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 12, 81,83,89,95,263,268 ЦПК України, ст. ст. 203, 215,217, 1054 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову поданим ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного товариства “ Акцент-Банк” про визнання договору недійсним.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуюча: М.С. Лютянська