Рішення № 8220645, 17.02.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.02.10р.Справа № 7/242-09

За позовом Публічного акціонерного товариства "Місто Банк", м. Одеса, в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Місто Банк", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМО", м. Дніпропетровськ

про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1 500 473, 73 грн., що еквівалентно 134 569, 74 Євро

Суддя Л.А. Коваль

Представники:

від позивача: начальник юридичного управління Дніпропетровської філії Герасименко О.С., дов. серія ВМО № 831379 від 21.12.2009р.; заступник директора Дніпропетровської філії Стернада О.В., дов. серія ВМО № 831380 від 21.12.2009р.;

від відповідача: представник Літінська Я.Г., дов. № б/н від 11.01.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Місто Банк" (м. Одеса) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" (м. Дніпропетровськ) з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог, що надійшло до господарського суду Дніпропетровської області 08.02.2010р., просить:

- розірвати кредитний договір № 22/Ю від 30.08.2007р., укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМО" (м. Дніпропетровськ);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМО" на свою користь грошові кошти у сумі 1 500 473, 73 грн., що еквівалентно 134 569, 74 Євро.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 22/Ю від 30.08.2007р., укладеним між позивачем та відповідачем, щодо повернення кредитних коштів у строки, встановлені графіком погашення кредиту, щодо сплати відсотків за користування кредитом у встановлений кредитним договором строк, правом банку у разі порушення відповідачем зобов'язань по кредитному договору вимагати дострокового повернення кредиту та розірвання договору. Заявлена в цілому до стягнення сума –1500 437, 73 грн. складається з:

-          основної суми боргу по кредиту у розмірі 32 281, 00 Євро, що еквівалентно 359938, 22 грн.;

-          простроченої основної суми боргу по кредиту у розмірі 69 165, 00 Євро, що еквівалентно 771 200, 61 грн.;

-          поточних відсотків за користування кредитом за період з 01.02.2010р. по 03.02.2010р. у розмірі 146, 92 Євро, що еквівалентно 1 638, 18 грн.;

-          прострочених відсотків за користування кредитом за період з 01.03.2009р. по 03.02.2010р. у розмірі 22 108, 92 Євро, що еквівалентно 246 517, 93 грн.;

-          пені за несплату у визначений термін відсотків за користування кредитом за період з 01.03.2009р. по 03.02.2010р. у розмірі 22 536, 25 грн.,

-          пені за неповернення у визначений термін суми основного боргу за користування кредитом за період з 01.12.2008р. по 03.02.2010р. у розмірі 98642, 54 грн.

Вимоги щодо стягнення пені та розірвання кредитного договору мотивовані умовами кредитного договору.

Разом з позовною завою позивач подав заву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу, накладення арешту в межах суми боргу на грошові кошти на поточних та депозитних рахунках відповідача, відкритих відповідачем у банківських установах.

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необгрутованими, посилається на погашення грошових зобов’язань перед позивачем шляхом передачі майнових прав у відповідності до договору про відступлення права вимоги до договору застави майнових прав №22/Ю-П-2 від 30.08.2007р. Також, відповідач вважає, що кредитний договір є припиненим у зв’язку з обставинами одностороннього розірвання договору банком, а тому нарахування поточних відсотків за користування кредитом за період з 01.11.2009р. по 04.11.2009р., прострочених відсотків за кредитом з 22.06.2009р. по 04.11.2009р., пені за несплату у визначений термін відсотків за кредитом за період з 22.06.2009р. по 04.11.2009р., пені за неповернення у визначений термін суми основного боргу за кредитом за період з 22.06.2009р. по 04.11.2009р. є неправомірним. Відповідач посилається на право господарського суду зменшити розмір штрафних санкцій, вважає, що нараховані позивачем штрафні санкції є надмірно великими у порівнянні із збитками позивача.

Відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної з даною справою справи № 7/260-09, що перебуває в провадженні господарського суду Дніпропетровської області.

Розгляд справи відкладався з 16.12.2009р. на 26.01.2010р., з 26.01.2010р. на 09.02.2010р.

В судовому засіданні 09.02.2010р. оголошено перерву на 17.02.2010р.

Згідно ухвали господарського суду від 16.12.2009р. строк вирішення спору по справі за погодженням представників сторін продовжено терміном на один місяць.

Згідно ухвали господарського суду від 09.02.2010р., винесеної заступником голови суду Камша Н.М., строк вирішення спору по справі продовжено терміном на один місяць.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2007р. Комерційний банк товариство з обмеженою відповідальністю "Місто Банк", найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Місто Банк", що підтверджується статутом останнього, затвердженим загальними зборами банку, протокол № 59 від 21.09.2009р., погодженим рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Управління Національного банку України в Одеській області № 29 від 02.10.2009р., державна реєстрація змін до установчих документів проведена 18.11.2009р., в особі Дніпропетровської філії Комерційного банку товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Банк", найменування якої приведено у відповідність зі статутом товариства - Дніпропетровська філія Публічного акціонерного товариства "Місто Банк", що підтверджується Положенням про Дніпропетровську філію Публічного акціонерного товариства "Місто Банк", затвердженим спостережною радою АТ "Місто Банк", протокол № 65 від 30.11.2009р., далі –Банк, та Товариство з обмеженою відповідальністю "АМО", як позичальник, далі –позичальник, Товариство, уклали кредитний договір № 22/Ю, далі - Кредитний договір.

Відповідно до п.2.1. Кредитного договору Банк надає Товариству строковий кредит у сумі 166000, 00 Євро строком з 30.08.2007р. до 29.08.2010р. та з кінцевим строком погашення 29.08.2010р., із сплатою 12, 5% відсотків річних.

Пункт 2.1. Кредитного договору додатковою угодою № 2 від 23.06.2008р. викладено в наступній редакції: Банк надає Товариству строковий кредит у сумі 166000, 00 Євро строком з 23.06.2008р. до 29.08.2010р. та з кінцевим строком погашення 29.08.2010р., із сплатою 15, 5% відсотків річних.

Строк дії Кредитного договору встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення позичальником всієї наявної заборгованості за Кредитним договором, у тому числі за кредитом, нарахованими відсотками за користування наданим кредитом, штрафних санкцій тощо (п. 10.5. Кредитного договору).

Згідно п. 2.3. Кредитного договору ціль кредитування позичальника –придбання автотранспортного засобу: навантажувача фронт., марки WA 380 –6 KOMATSU, 2006 року випуску.

Банк зобов’язався здійснити надання кредиту з позичкового рахунку № 20631006030146/978 на поточний рахунок № 26005001030146/840 у Дніпропетровській філії Банку з послідуючою конвертацією та перерахуванням гривні на поточний рахунок ТОВ "Регіон-Альянс" згідно договору купівлі-продажу № 02/08-03 від 02.08.2007р. (п.5.2. Кредитного договору).

Меморіальним ордером № 1205 від 30.08.2007р. підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів на підставі Кредитного договору у сумі 166 000, 00 Євро.

Товариство, в свою чергу, зобов’язалося повернути Банку одержаний кредит та своєчасно сплачувати нараховані відсотки по кредиту (п. 6.1. Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору погашення кредиту Товариством здійснюється згідно графіку погашення кредиту до 30 числа поточного місяця з остаточним погашенням не пізніше 29.08.2010р.

Додатком № 1 до Кредитного договору є графік погашення кредиту у сумі 166000, 00 Євро, відповідно до якого кредит погашається щомісяця, починаючи з вересня 2007 року, у сумі 4611, 00 Євро, останній платіж відповідно до графіку –до 29.08.2010р. у сумі 4615, 00 Євро.

Відповідно до п.3.1., 3.2. Кредитного договору відсотки по кредиту нараховуються методом "факт/360" (для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів). Відсотки за кредитом нараховуються Банком на фактичну суму кредиту та за фактичний час користування кредитом, щомісячно в останній робочий день місяця з першого по останній день місяця включно, а також у день повного погашення кредиту в тому числі дострокового повного погашення кредиту.

Нараховані відсотки сплачуються позичальником в останній день поточного місяця та в день погашення кредиту, у тому числі повного дострокового, але не пізніше строку вказаного у п. 2.1. договору –29.08.2010р. (п. 3.3. Кредитного договору).

Відповідно до п. 9.4. Кредитного договору при непогашенні кредиту у строк згідно п. 2.1., п. 3.5. договору, відсотки на суму простроченої заборгованості по кредиту нараховуються у розмірі подвійної ставки, вказаної в п. 2.1. договору за період фактичної прострочки.

Також, відповідно до п.7.1., 7.4. Кредитного договору Банк має право вимагати від позичальника своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків по кредиту та належного виконання інших його зобов’язань за договором. У разі недотримання умов Кредитного договору Банк має право розірвати Кредитний договір і достроково стягнути кредит, нараховані відсотки, штрафні санкції (якщо вони мають місце) тощо, зазначені у договорі.

22.05.2009р., вих. 679-5, Банк звернувся до Товариства з повідомленням про порушення зобов’язання. Повідомлення отримано відповідачем 22.05.2009р.

Відповідно до наведеного повідомлення Банк вимагає від Товариства в 30-денний термін з моменту вручення повідомлення погасити існуючу прострочену заборгованість у сумі 32 260, 05 Євро, а також поточні зобов’язання (кредит та проценти) згідно графіку та всю пеню.

В повідомленні зазначено, що після закінчення вказаного строку, керуючись п. 7.4. Кредитного договору, Банк вважає Кредитний договір розірваним і вимагає від Товариства дострокового погашення кредиту в повному обсязі.

Позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань по поверненню кредиту в строки, передбачені Кредитним договором (графіком погашення кредиту), наявністю боргу по неповернутому кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом у строки, встановлені Кредитним договором, належне позивачу право вимагати дострокового повернення кредиту, що і є причиною спору.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов’язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Також, обов’язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти встановлює ч.1 ст. 1054 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів.

З огляду на умови Кредитного договору строк повернення кредиту у спірній сумі, сплати відсотків за користування кредитом у спірній сумі та за спірний період є таким, що настав.

Відповідач доказів повернення кредиту у сумі, яка підлягала поверненню за період з дати отримання кредиту по січень 2010 року включно відповідно до графіку погашення кредиту, а саме: 69 165, 00 Євро, повернення решти кредиту у сумі 32 281, 00 Євро, обов’язок щодо повернення якого виник у зв’язку з реалізованим Банком правом вимагати дострокового погашення кредиту у повному обсязі, сплати відсотків за користування кредитом, розрахованих за станом на 03.02.2010р. у загальній сумі 22 255, 84 Євро не надав, доводи позивача щодо наявності боргу по кредиту у сумі 101 446, 00 Євро та по відсоткам за користування кредитом у сумі 22 255, 84 Євро не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу по кредиту у сумі 1 131 138, 83 грн. (359 938, 22 + 771 200, 61), що еквівалентно за станом на 02.02.2010р. 101 446, 00 Євро (32 281 + 69 165), боргу по відсоткам за користування кредитом у сумі 248 156, 11 грн. (1 638, 18 + 246 517, 93), що еквівалентно за станом на 02.02.2010р. 22 255, 84 Євро (146, 92 + 22 108, 92).

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до п. 9.2. Кредитного договору за несвоєчасне повернення отриманих кредитних коштів та/або несвоєчасну сплату відсотків позичальник сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня.

Позивач заявив до стягнення пеню за порушення строків повернення кредиту за період з 01.12.2008р. по 03.02.2010р. у розмірі 98 642, 54 грн., за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.03.2009р. по 03.02.2010р. у розмірі 22 536, 25 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Між тим, при розрахунку пені позивач не застосував положення ч. 6 ст. 232 ГК України та не припинив нарахування неустойки через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На вимогу суду позивач надав розрахунок пені з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України. Відповідно до наданого розрахунку розмір пені за період прострочення погашення кредиту з 04.08.2009р. по 03.02.2010р. становить 61 802, 42 грн., розмір пені за період прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 04.08.2009р. по 03.02.2010р. становить 17 320, 32 грн.

З урахуванням наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за час прострочення погашення кредиту з 04.08.2009р. по 03.02.2010р. у розмірі 61 802, 42 грн., за час прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 04.08.2009р. по 03.02.2010р. у розмірі 17 320, 32 грн.

В решті вимог щодо стягнення пені позов задоволенню не підлягає, оскільки пеня розрахована не у відповідності з вимогами законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Пункт 7.4. Кредитного договору надає право Банку у разі недотримання Товариством умов цього договору розірвати договір.

З огляду на умови п. 7.4. Кредитного договору недотримання Товариством умов договору є підставою для розірвання договору, однак договір розривається в порядку, встановленому законодавством. Такий порядок передбачає ст. 188 ГК України.

У відповідь на повідомлення Банку від 22.05.2009р. про розірвання Кредитного договору, відповідач не направив Банку згоди на таке розірвання. Отже, відсутні підстави стверджувати про те, що Кредитний договір є розірваним.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За наведеного, оскільки умовами Кредитного договору підставою для розірвання договору є недотримання відповідачем умов договору, що має місце та про що зазначено вище, є правомірними та підлягають задоволенню вимоги позивача про розірвання Кредитного договору.

Також, враховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд відхиляє доводи відповідача про неправомірність нарахування процентів за користування кредитом та пені за час нібито після розірвання Кредитного договору. Кредитний договір на час вирішення спору у справі не є розірваним у встановленому законодавством порядку.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що грошові зобов’язання відповідача перед позивачем погашені у повному обсязі шляхом передачі майнових прав відповідачем позивачу.

Виконання зобов’язань відповідача перед позивачем за Кредитним договором забезпечено заставою майнових прав відповідно до договору застави майнових прав № 22/Ю-П-2 від 30.08.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Також, 30.08.2007р. позивач та відповідач уклали договір про відступлення права вимоги до договору застави майнових прав № 22/Ю-П-2 від 30.08.2007р., за умовами якого відповідач відступає, а позивач приймає в повному обсязі права вимоги на дебіторську заборгованість, які випливають за лізинговою угодою № ОЕМ00_39290_89 від 27.07.2007р., укладеною між відповідачем та боржником –Відкритим акціонерним товариством "Бериславський завод будівельних матеріалів".

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про заставу" при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Між тим, відповідно до п. 1.5. договору про відступлення права вимоги права і обов’язки сторін за цим договором виникають у випадку настання відкладальної умови, зокрема, невиконання /неналежного виконання заставодавцем своїх зобов’язань по Кредитному договору. На час укладення договору про відступлення права вимоги відкладальна умова не настала, оскільки цей договір та Кредитний договір укладені в одну дату.

Відповідно до п.1.3. договору про відступлення права вимоги відповідач зобов’язався передати позивачу документи, пов’язані з виконанням лізингової угоди, в тому числі, за станом на дату набуття прав та обов’язків сторін за цим договором.

Жодних доказів в підтвердження виконання вимог п. 1.3. договору про відступлення права вимоги відповідач не надав. Відповідно, право вимоги не могло реально перейти від відповідача до позивача, оскільки таке право має обумовлюватися певним розміром на певну дату майнових прав.

Окрім того, незадоволення позивачем своїх вимог за рахунок заставлених майнових прав у повному обсязі не позбавляє позивача права вимагати задоволення вимог від відповідача на підставі Кредитного договору.

Суд не вбачає підстав скористатися передбаченим ст. 83 ГПК України правом на зменшення неустойки. Позивачу в задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення пені відмовлено. В цілому розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, не є неспівмірним з розміром основного зобов’язання.

Не підлягає задоволенню клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову через відсутність для цього підстав, встановлених ст. 66 ГПК України. Окрім того, позивач просить вжити заходи забезпечення позову як шляхом арешту майна відповідача, так і грошових коштів, що суперечить ст. 67 ГПК України.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача по зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом Дніпропетровської області справи № 7/260-09 за позовом відповідача до позивача про визнання недійсним Кредитного договору.

Розгляд господарським судом Дніпропетровської області справи № 7/260-09 не унеможливлює розгляд даної справи по суті. Кредитний договір на час вирішення даного спору в судовому порядку недійсним не визнаний, а наявність спору про його недійсність не свідчить про недійсність правочину. Ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину. Окрім того, на час вирішення даного спору, а саме 17.02.2010р., у справі № 7/260-09 винесено рішення, яким відповідачу відмовлено в позові про визнання Кредитного договору недійсним. Тобто, провадження у справі № 7/260-09 за станом на 17.02.2010р. закінчене винесенням рішення. У разі визнання недійсним Кредитного договору відповідач не буде обмежений в праві звернутися з заявою до суду про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами у відповідності з розділом ХІІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати кредитний договір № 22/Ю від 30.08.2007р., укладений між Комерційним банком товариством з обмеженою відповідальністю "Місто Банк" в особі Дніпропетровської філії Комерційного банку товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМО".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМО" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Телевізійна, буд. 12, кв. 50, ідентифікаційний код 32998860) на користь Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 11, ідентифікаційний код 20966466) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" (49041, м. Дніпропетровськ, вул. Виконкоміська, 13, офіс 29, ідентифікаційний код 33506841) 1 458 417 (один мільйон чотириста п’ятдесят вісім тисяч чотириста сімнадцять) грн. 68 коп., що еквівалентно за станом на 02.02.2010р. 130 797, 95 Євро,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог –відмовити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "АМО" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Телевізійна, буд. 12, кв. 50, ідентифікаційний код 32998860) на користь Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 11, ідентифікаційний код 20966466) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" (49041, м. Дніпропетровськ, вул. Виконкоміська, 13, офіс 29, ідентифікаційний код 33506841) витрати на оплату державного мита у сумі 14 669 (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 18 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 39 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Л. А. Коваль