Рішення № 8220623, 17.02.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.02.10р.Справа № 33/399-09 За позовом Дочірнє підприємство "АДІДАС-Україна", м. Харків

до Малого приватного підприємства "Авангард", м. Дніпродзержинськ

про стягнення 670 780 грн. 04 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Хорт Ю.В., довіреність б/н від 11.01.2010 року

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "АДІДАС-Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Малого приватного підприємства "Авангард" про стягнення 484 310 грн. 00 коп. - основної заборгованості по контракту № 20062-PAGDA-SH13800 від 15.06.2006 року, 122 565 грн. - штрафу, 40 270 грн. 71 коп. - пені, 968 грн. 62 коп. - штрафу, 22 665 грн. 71 коп. - індексу інфляції і витрат по справі.

Позивач підтримав свої позовні вимоги і просив суд задовольнити позов у з урахуванням уточненої позовної заяви, в якій просить стягнути з відповідача 517 872 грн. 30 коп. - основної заборгованості по контракту № 20062-PAGDA-SH13800 від 15.06.2006 року, 122 565 грн. - штрафу, 43 061 грн. 43 коп. –пені, 1 035 грн. 74 коп. - штрафу, 24 236 грн. 40 коп. - індексу інфляції і витрат по справі, звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивачем не надані докази отримання товару по контракту 20062-PAGDA-SH13800 від 15.06.2006 року відповідачем. Проти задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій відповідач посилається на те, що позивач не має права на їх стягнення, оскільки згідно статті 258 ГПК України строк позовної давності на стягнення штрафу та пені становить один рік з дати виникнення у позивача права на позов.

У судовому засіданні 17.02.2009 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2006 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений контракт № 20062-PAGDA-SH13800 від 15.06.2006 року (далі –Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар торгової марки "adidas" колекції 20062 (далі-товар) на умовах вказаного контракту. Кількість, асортимент, ціни на товар зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього контракту.

Відповідно до п. 2.1. Контракту поставки товару здійснюється на умовах попереднього замовлення. У попередньому замовленні покупцем самостійно визначається та погоджується з продавцем дата відвантаження товару, враховуючи умови співробітництва компаній та строки виробництва товару.

Пунктом 3.9. Контракту та додатковою угодою від 21.12.2006 року сторони узгодили, що розрахунки за товар, що відвантажений на умовах попереднього замовлення по цьому контракту здійснюється згідно Графіку платежів. Сума останнього платежу за графіком підлягає коригуванню згідно п. 3.8. контракту. Розрахунок за товар відвантажений на умовах забезпечення зобов’язань покупця договором застави та договорами поруки, покупець повинен здійснити не пізніше 01.03.2007 року. Покупець повинен повністю погасити заборгованість за отриманий товар не пізніше 01.03.2007 року.

На виконання зобов’язань по контракту Дочірнє підприємство "АДІДАС-Україна" здійснило поставку товару Малому приватному підприємству "АВАНГАРД", що підтверджується видатковими накладними: S10036534 від 31.08.2006 року на суму 23 853 грн., S10037033 від 06.09.2006 року на суму 74 380 грн., S10044250 від 30.11.2006 року на суму 205239 грн. 60 коп., S10044251 від 30.11.2006 року на суму 100268 грн. 40 коп., S10046406 від 22.12.2006 року на суму 9 772 грн. 20 коп., S10046519 від 26.12.2006 року на суму 201 069 грн. 60 коп. Факт отримання відповідачем товару підтверджується печатками та підписами повноважного представника відповідача на накладних та довіреностями на отримання ТМЦ, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 41, 47) .

Відповідачем згідно з накладними повернуто товар неналежної якості на суму 1 758 грн. 00 коп.

Відповідач свої зобов’язання в частині оплати товару виконав частково, загальна сума заборгованості складає 517 872 грн. 30 коп.

З метою забезпечення виконання зобов’язань по вищевказаному контракту 22.12.2006 року між сторонами було укладено іпотечний договір, який забезпечує вимогу дочірнього підприємства "АДІДАС-УКРАЇНА", що випливає з контракту № 20062-PAGDA-SH13800 від 15.06.2006 року та додаткової угоди до контракту № 20062-PAGDA-SH13800 від 15.06.2006 року, укладеного між позивачем та відповідачем, за умови якого відповідач зобов’язаний до 01.03.2007 року повернути позивачу кредит у розмірі 516 793 грн. 20 коп. Предметом іпотеки є нерухоме майно: комплекс не житлових будівель, розташований смт. Кирилівці, Петриківського району Дніпропетровської області, вул. Гагаріна під № 6, який належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно з п. 3.1.5. вказаного договору у випадку невиконання іпотекодавцем (відповідачем) зобов’язань за цим договором або за контрактом іпотекодержатель (позивач) має право звернути стягнення на предмет іпотеки та за його рахунок задовольнити свою вимогу.

18.03.2008 р. позивачем на адресу відповідача надіслана вимога з проханням погасити існуючу заборгованість та з повідомленням, що у випадку не погашення цієї суми позивач реалізує своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки, але вказана вимога залишена останнім без відповіді (а.с.83-84).

Оскільки відповідачем порушені зобов’язання щодо погашення заборгованості за товар у встановлені договором строки, позивач набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення своїх майнових вимог.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку", ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет (застави) іпотеки здійснюється, у тому числі на підставі рішення суду. Відповідно до статті 58 ГПК України в одній позовній може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Враховуючи вищезазначене, а також положення п. 12 Роз'яснень ВАСУ від 24.12.1999 р. № 02-5/602 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" із змінами та доповненнями, позивачем правомірно об'єднано вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача по контракту № 20062-PAGDA-SH13800 від 15.06.2006 року та звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 22.12.2006 p., що є забезпеченням вказаного контракту.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

На момент розгляду справи відповідачем оплата за поставлений товар не здійснена, факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 517 872 грн. 30 коп. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

          Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.           До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Пунктом 7.2. контракту сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, встановлених контрактом, продавець має право вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення. Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 43 061 грн. 43 коп. (за період з 02.03.2007 року по 01.09.2007 року),

яка підлягає стягненню.

Посилання відповідача на пропуск позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

З урахуванням додаткової угоди, а саме п. 2 в якому зазначено, що "покупець повинен повністю погасити заборгованість за отриманий товар не пізніше 01.03.2007 року", тобто строк позовної давності за вимогами про оплату цього товару починається з 02.03.2007 року.

При цьому, як встановлено ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Омельченко О.А., Ніколаєва С.В., Філоненко А.В., МПП "Авангард" про стягнення заборгованості по контракту (ухвала про порушення провадження у справі № 2-127/09/02 від 10.09.2007 року).

18.06.2009 року Київським районним судом м. Харкова було закрито провадження у справі № 2-127/09/02 щодо МПП "Авангард", як такої, що не підсудна розгляду у судах загальної юрисдикції.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22.07.2009 року ухвала Київського районного суду м. Харкова від 18.06.2009 року була залишена без змін.

У зв’язку з чим суд вважає, що строк позовної давності по стягненню пені відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України був перерваний та ще не закінчився, а тому заява відповідача про застосування позовної давності по стягненню штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у розмірі 24 236 грн. 40 коп., суд вважає його обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Пунктом 7.3 контракту сторони встановили, що у випадку порушення покупцем об’ємів оплати товару. Встановлених контрактом і додатками до нього, продавець має право вимагати від покупця сплати штрафу у розмір 0,2% від вартості несплаченої частини партії товару. За розрахунком позивача штраф складає 1 035 грн. 74 коп.

Додатковою угодою від 21.12.2006 року, а саме п. 4 сторони доповнили контракт пунктом 7.4 в якому узгодили, що у разі, якщо станом на 01.03.2007 року покупець повністю не розрахувався за відвантажений товар, то він повинен додатково до пені сплатити штраф у розмірі 20 відсотків від вартості товару, відвантаженого за цим контрактом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з п.п.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

З огляду на викладене, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 122 565 грн. –штрафу (п. 7.4 контракту) , 1 035 грн. 74 коп. –штрафу (п. 7.2 контракту), а задовольнити лише пеню у сумі 43 061 грн. 43 коп.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають частковому задоволенню у сумі 517 872 грн. 30 коп. - основної заборгованості, 43 061 грн. 43 коп. –пені, 24 236 грн. 40 коп. - індексу інфляції.

Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та ст. 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито повертається в разі внесення державного мита у більшому розмірі.

Повернути дочірньому підприємству "АДІДАС-Україна" з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 181 грн. 56 коп., яке перераховане квитанцією № 5391\з30 від 01.02.2010 року, що знаходиться в матеріалах справи, про що видати довідку.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст.. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Малого приватного підприємства "АВАНГАРД" (51900, м. Дніпродзержинськ, вул. Бойко, 43, б.105, оф. 905, код ЄДРПОУ 19157250) на користь дочірнього підприємства "АДІДАС-Україна" (61023, м. Харків, вул.. Трінклера, 9, оф. 1, код ЄДРПОУ 24251899) 517 872 (п’ятсот сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 30 коп. - основної заборгованості, 43 061 (сорок три тисячі шістдесят одна) грн. 43 коп. –пені, 24 236 (двадцять чотири тисячі двісті тридцять шість) грн. 40 коп. - індексу інфляції, у тому числі за рахунок майна, перелік якого вказаний у договорі іпотеки від 22.12.2006 року.

Стягнути з Малого приватного підприємства "АВАНГАРД" (51900, м. Дніпродзержинськ, вул. Бойко, 43, б.105, оф. 905, код ЄДРПОУ 19157250) на користь дочірнього підприємства "АДІДАС-Україна" (61023, м. Харків, вул.. Трінклера, 9, оф. 1, код ЄДРПОУ 24251899) 7 851 грн. 70 коп. –державного мита, 194 грн. 84 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Видати накази.

Повернути дочірньому підприємству"АДІДАС-Україна" (61023, м. Харків, вул.. Трінклера, 9, оф. 1, код ЄДРПОУ 24251899) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 181 грн. 56 коп., яке перераховане квитанцією № 5391\з30 від 01.02.2010 року, що знаходиться в матеріалах справи, про що видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.

Суддя І.А.Рудовська

Рішення оформлене відповідно

до ст. 84 ГПК України –26.02.2010 р.