Рішення № 8220538, 17.02.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.02.10р.Справа № 33/411-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікарус-Сервіс", м. Кривий Ріг

до Відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець, Дніпропетровська область

про стягнення 42 369 грн. 94 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Назаров А.С., довіреність № 1 від 25.06.09 р.

Від відповідача: Мартян Л.Г., довіреність за вих. № 30/234 від 11.03.09 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ікарус-Сервіс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 36 717 грн. 64 коп. - основного боргу за договором поставки № 366 від 30.04.2008 року, 4 596 грн. 07 коп. - інфляційних втрат, 1 056 грн. 23 коп. - 3% річних та витрати по справі.

В судове засідання 17.02.2010 року з'явилися представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивачем всупереч п. 7.1.2. договору поставки № 366 від 30.04.2008 року не надані рахунки-фактури та податкові накладні.

У судовому засіданні 17.02.2010 р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ :

30.04.2008 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений договір поставки № 366 (далі –Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов’язався передати у власність покупця, а покупець взяв на себе зобов’язання прийняти та оплатити товар.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 05.06.2008 року до договору поставки № 366 від 30.04.2008 року розрахунок за поставлену продукцію проводиться протягом 10 банківських днів.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 36 717 грн. 64 коп., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 19-30).

Відповідач свої зобов’язання за Договором в частині оплати за товар не виконав.

12.06.2009 року позивачем на адресу відповідача направлений лист-вимога за вих. № 12-06-09 з вимогою погасити існуючу заборгованість, яка залишена останнім без відповіді (а.с. 31).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 36 717 грн. 64 коп. доведені і підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, сума інфляційних –4 596 грн. 07 коп. та 3 % річні - 1 056 грн. 23 коп., які підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у сумі –36 717 грн. 64 коп. - основного боргу, 4 596 грн. 07 коп. - інфляційних втрат, 1 056 грн. 23 коп. - 3% річних.

Посилання відповідача на те, що ним всупереч п. 7.1.2. договору поставки № 366 від 30.04.2008 року не отримані рахунки-фактури та податкові накладні, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав. По-перше, обов’язок виконання по оплаті товару відповідачем згідно з п. 3.3. додаткової угоди № 1 від 05.06.2008 року, яка є невід'ємною частиною договору, не поставлено в залежність від дати отримання рахунку на оплату, а строк оплати обчислюється з моменту передачі права власності на товар протягом 10 банківських днів; по-друге, матеріали справи не містять будь-яких доказів про те, що відповідач вимагав від позивача надання таких рахунків-фактур та податкових накладних у зв’язку з їх неотриманням, накладні на поставки підписані без будь-яких зауважень щодо кількості, якості, вартості продукції або неотримання пакету супроводжувальних документів (розділ 6 Договору), а докази неналежного виконання позивачем обов’язку по виставленню рахунків відсутні, внаслідок чого обов’язок по направленню позивачем виконаний належним чином.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, м. Марганець, вул. Радянська, 62, код ЄДРПОУ 00190911) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ікару-Сервіс" (50053, м. Кривий Ріг, вул.. П'ятихатська, 19, код ЄДРПОУ 30950057) 36 717 (тридцять шість тисяч сімсот сімнадцять) грн. 64 коп. - основного боргу, 4 596 (чотири тисячі п’ятсот дев’яноста шість) грн. 07 коп. - інфляційних втрат, 1 056 (одна тисяча п’ятдесят шість) грн. 23 коп. - 3% річних, 423 грн. 70 коп. –державного мита та 236 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя І.А.Рудовська

Рішення оформлене

відповідно до ст. 84 ГПК України - 26.02.2010 р.