Ухвала суду № 82197329, 03.06.2019, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 407/418/2012

н/п 6-а/174/3/2019

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2019 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Борцової А.А.,

з участю секретаря - Заіки А.В.,

стягувача - ОСОБА_1 ,

представника боржника - Регент Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вільногірськ заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, боржник - Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, вказуючи, що 25.11.2013 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист від 29.05.2011 року по адміністративній справі № 407/418/2012 за його позовом до Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги, яким зобов`язано Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплатити йому, учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС в 1986 р., другої категорії, щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2011 рік з розрахунку п`яти мінімальних заробітних плат, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час виплати цієї допомоги, та враховуючи частково виплачену йому суму даної допомоги. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 07.06.2014 року.

В установлений законом строк він не зміг подати виконавчий лист до примусового виконання, оскільки будучи людиною юридично необізнаною, він не в повній мірі зрозумів зміст постанови Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 року про стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги. Про видачу та наявність виконавчого листа від 29.05.2011 року про стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги, він дізнався лише в квітні 2019 року та отримав його у Вільногірському міському суді Дніпропетровської області 16.04.2019 року. Також він вважав, що ДСГП Вільногірської міської ради Дніпропетровської області здійснить перерахунок та виплату йому недоплаченої щорічної разової допомоги на підставі постанови суду, однак до теперішнього часу відповідач по справі так і не здійснив перерахунок та виплату йому недоплаченої щорічної разової допомоги. Тому він вважає, що строк надання виконавчого листа до виконання ним був пропущений з поважної причини і на підставі ст. 376 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» просить поновити пропущений строк для подання виконавчого листа.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримав, посилаючись на вищевказані обставини, пояснив, що після винесення рішення суду вважав, що відповідач виплатить йому допомогу сам, про необхідність отримання виконавчого листа не знав, але до цього часу грошові кошти йому не сплачено, тому 16.04.2019 р. він отримав виконавчий лист, звернувся з ним до ДВС, де йому роз`яснили, що він пропустив строк для пред`явленя цього листа до виконання та рекомендували звертися з цього питання до суду. Просить заяву задовольнити.

Представник боржника Регент Д.А. пояснила, що юридична необізнаність заявника не може слугувати поважною причиною для пропуску ним строку для пред`явлення виконавчого листа для виконання, інших причин у нього не було, тому просить у задоленні заяви відмовити.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд виходить з наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 задовлено та зобов`язано ДСГП Вільногірської міської ради Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 , учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 р., другої категорії, щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2011 рік, з розрахунку п`яти мінімальних заробітних плат, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час виплати цієї допомоги, та враховуючи частково виплачену позивачу суму даної допомоги (а.с. 13-15). Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2013 року постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 року залишено без змін (а.с. 25).

В порядку виконання вказаної постанови судом 25.11.2013 року видано виконавчий лист для примусового виконання вказаної постанови, з строком пред`явлення виконавчого листа до виконання до 07.06.2014 року, який стягувачем отримано лише 16.04.2019 року (а.с. 28).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Згідно до ч.ч. 1,2 ст.376 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виходячи з аналізу даної норми, поважність причин пропуску стягувачем зазначеного строку є оціночним поняттям, віднесеним законодавцем на розсуд суду, оскільки дана норма не містить безумовного переліку обставин, які є такими.

Крім того, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Поняття верховенства права визначено Рішенням Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, згідно з яким верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010).

На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема в контексті дотримання права особи на справедливий судовий розгляд.

Так, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby c. Grece) від 19 березня 1997 року, рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Bourdov c. Russie), N 59498/00 від 7 травня 2002 року; рішення у справі "Ясіун`єне проти Литви" (Jasiuniene c. Lituanie), N 41510/98 від 6 березня 2003 р. та рішення по справі "Руйану проти Румунії" (Ruianu c. Roumanie), N 34647/97, від 17 червня 2003 року).

Суд вважає за необхідне зазначити, що сплата стягувачу ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 р., другої категорії, щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2011 рік, з розрахунку п`яти мінімальних заробітних плат, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час виплати цієї допомоги, та враховуючи частково виплачену позивачу даної допомоги відповідно до судового рішення від 29 травня 2012 р. не підлягає обговоренню оскільки цей обов`язок покладено на боржника відповідно до вказаного рішення суду, яке набрало законної сили і відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання.

Суд також вважає необхідним зазначити, що процедура виконання цього судового рішення не розпочиналася, і хоча стягувач, в силу своєї юридичної необізнаності, не звернувся у встановлений законом строк та у встановлену законом процедуру за виконанням даного рішення, ці обставини не можуть слугувати достатньою підствою для невиконання рішення суду взагалі, оскільки це буде суттєво обмежувати право стягувача на судовий розгляд, гарантоване йому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, поза розумним сумнівом, завдасть йому шкоди, що несумісно з принципом верховенства права та поняттям справедливості у її загальноприйнятому розумінні.

З врахуванням викладеного, керуючись принципом верховенства права, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд вважає можливим визнати причини пропуску стягувачем ОСОБА_1 строку для пред`явленя виконавчого листа для виконання поважними та поновити його.

Керуючись ст.ст. 229, 248, 256, 295, 376 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 407/418/2012 від 29 травня 2011 року, виданого Вільногріським міським судом Дніпропетровської області 25 листопада 2013 року про зобов`язання Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 , учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 р., другої категорії, щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2011 рік, з розрахунку п`яти мінімальних заробітних плат, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час виплати цієї допомоги, та враховуючи частково виплачену позивачу суму даної допомоги.

Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 03 червня 2019 року.

Головуючий - суддя: підпис А.А. Борцова