Рішення № 82193151, 05.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 червня 2019 року № 826/7749/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, вимогу ДФС від 02.03.2017 року, податкове повідомлення-рішення №0018641306 від 30.06.2017 року, податкове повідомлення рішення № 0018661306 від 30.06.2017, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві від 02.03.2017 року № 0000291306 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного соціального внеску на загальну суму, скасувати вимогу ГУ ДФС у м. Києві від 02.03.2017 року № Ф-0000091306 про сплату боргу з єдиного соціального внеску на загальну суму 46805, 57 грн, скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30.06.2017 року № 0018641306 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 31092 грн 09 коп; скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30.06.2017 року № 0018661306 за платежем: військовий збір на загальну суму 2529 грн 13 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що суму оподаткованого доходу та відповідно й єдиного внеску, податку на доходи фізичних осіб та військового збору, нарахованого з чистого оподаткованого доходу, зазначеного у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік, сформовано правомірно, без порушення норм чинного законодавства, а тому викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу є безпідставними, незаконними і такими, що ґрунтуються на вільному тлумаченні контролюючим органом норм чинного податкового законодавства.

Відповідач проти позову заперечив, через канцелярію суду 31.07.2017 року надав суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2017 відкрито провадження в адміністративній справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

У період з 14.11.2016 року по 02.12.2016 року ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки 09.12.2016 року був складений акт перевірки № 349-26-54-13-06-17-1980206652 (далі - Акт).

Не погодившись із висновками Акту перевірки, 06 січня 2017 року позивачем були подані заперечення до Акту перевірки.

16 січня 2017 року заперечення були розглянуті, у задоволенні заперечень відмовлено.

19 січня 2017 року Відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення та вимога про сплату боргу на загальну суму 89341, 85 грн.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями, позивач направив скаргу 27.01.2017 року про скасування вказаних рішень.

За результатами розгляду справи, 24.03.2017 Головним управління ДФС у м. Києві було винесено рішення про результати розгляду первинної скарги, згідно з якою скарга задоволена частково.

Позивач не погодився із висновками рішення про розгляд скарги, в зв`язку із чим звернувся до Відповідача із скаргою від 27.03.2017 року.

18 травня 2017 року позивачем була отримана відповідь (рішення № 5500/л/99-99-11-02-02-25 від 20.04.2017 року) про результати розгляду справи щодо залишення рішення від 02.03.2017 року № 0000101306 та Вимоги про сплату боргу № Ф-0000091306 без змін, а скарги позивача- без задоволення.

Проте, 20 липня 2017 року на адресу позивача надійшли податкові повідомлення-рішення, які були нараховані за результатами висновків Акту перевірки №349-26-54-13-06-17-1980206652, а саме: за № 0018641306 від 30.06.2017 року за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатам річного декларування на загальну суму 31092 грн 09 коп, в т. ч 10364 грн 03 коп штрафні санкції, за № 0018661306 від 30.06.2017 року за платежем: військовий збір на загальну суму 2529 грн 13 коп, в т.ч. 505 грн 83 коп штрафні санкції.

В зв`язку із цим, 01.09.2017 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог.

Актом перевірки встановлено порушення щодо не включення сум акцизного податку до доходу фізичної особи підприємця на загальній системі оподаткування.

Суд з цього питання вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач не погоджується з необхідністю включення суми акцизного податку до складу доходу, отриманого за результатами здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пунктів 177.1-177.3 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Із наведеної правової норми прослідковується, що до складу витрат і доходу фізичної особи-підприємця не включається податок на додану вартість, який за своєю суттю є непрямим податком.

Підпунктом 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України, платниками податку є особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Отже, враховуючи вищевикладене можна зробити висновок, що акцизний податок є непрямим податком, що встановлюється у вигляді надбавки до ціни, оплачується покупцями при купівлі підакцизних товарів, а в бюджет вноситься продавцями таких товарів за визначеними Кодексом ставками.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України14.12.1999 за №860/4153.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 "Дохід", дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно пункту 6 П(С)БО 15 "Дохід", не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

надходження, що належать іншим особам;

надходження від первинного розміщення цінних паперів;

сума балансової вартості валюти.

Отже, сума акцизного податку не включається до складу доходу фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування (у даному випадку).

В абзаці 2 п.2.1.2. на сторінці 8 Акту перевірки зазначено, що «встановлено не повне відображення оподаткованого доходу в сумі 111686, 43 грн, чим порушено п. 177.1 ст. 177 Податкового Кодексу України».

Проаналізувавши Акт перевірки, суд приходить до висновку про помилковість вказаного порушення вимог закону.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлений статтею статті 177 Податкового кодексу України.

Пунктами 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Як вбачається із матеріалів справи, сума готівкових надходжень за 2015 рік становила 2930215,20 грн, що підтверджується роздруківками касових апаратів та записами в журналах КОРО.

Загальна сума оподаткованого доходу без урахування ПДВ та акцизного збору, який підлягав декларуванню за 2015 рік складав 3238220, 89 грн.

З 1 січня 2015 року відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71) запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів (пиво, алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти та інше паливо).

В зв`язку із цим, технічної можливості у реєстраторах розрахункових операцій не було можливості програмування РРО з окремою сумою акцизного податку, однак ця сума входила до загального підсумку в графі «Обіг» у РРО. Проте, ці суми були фактично сплачені позивачем у розмірі 2146,31 грн.

Тому твердження відповідача про заниження оподаткованого доходу за 2105 рік є необґрунтованими, а тому неправомірним є донарахування на суму єдиного внеску за 2015 рік

Винесене податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 року на підставі таких висновків є незаконним.

Стосовно вимоги про сплату боргу з єдиного соціального внеску на загальну суму 46805,57 грн, суд вважає за потрібне вказати наступне.

Оскільки на думку відповідача, позивач занизив суму оподаткованого доходу за 2015 рік, в зв`язку із цим вважає, що останнім не було нараховано та сплачено суми єдиного соціального внеску у розмірі 46805, 57 грн та донараховано штрафних санкцій 9361,11 грн.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що такі висновки відповідача в акті перевірки не відповідають дійсності.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"передбачено, що обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.

Згідно пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Частини 2, 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"встановлюють, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина одинадцята статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у редакціях Закону станом на 2015 рік).

В силу положень пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Акт перевірки не містить інформації про те, які саме факти та господарські операції, на підставі яких первинних документів відбулось заниження доходу за 2015 рік, на який нараховується єдиний внесок та штрафні санкції, що свідчить про порушення відповідачем підпункту 2.3.2.2 пункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139.

Щодо збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 2314,64 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0008454204, суд зазначає наступне.

З 03 серпня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», яким, зокрема, введено військовий збір.

Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками військового збору є особи визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а саме загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Аналіз наведених вище норм Податкового кодексу України стосовно військового збору дозволяє дійти висновку, що правові підстави його сплати є такими ж, як і для податку на доходи фізичних осіб.

У зв`язку з цим, оскільки, на думку суду, збільшення зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та відповідне донарахування штрафних санкцій було здійснено відповідачем протиправно та безпідставно, то були відсутні підстави і для збільшення відповідачем позивачеві зобов`язань з військового збору.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2017 року № 0018661306 прийнято відповідачем протиправно та безпідставно.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст.90 КАС України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.2, 3, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві від 02.03.2017 року № 0000291306 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного соціального внеску на загальну суму 9.361,11 грн;

3. Скасувати вимогу ГУ ДФС у м. Києві від 02.03.2017 року № Ф-0000091306 про сплату боргу з єдиного соціального внеску на загальну суму 46805, 57 грн;

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30.06.2017 року № 0018641306 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 31092 грн 09 коп;

5. Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30.06.2017 року № 0018661306 за платежем: військовий збір на загальну суму 2529 грн 13 коп.

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця Левченко Володимира Івановича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 897,88 грн. (вісімсот дев`яносто сім гривень вісімдесят вісім коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа