Рішення № 82192552, 03.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

03.06.2019 р. справа №520/2317/19

Харківський окружний адміністративний суд

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

представника позивача - Соколова Л.М,

представника відповідача - Білокінь С.С.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Ухвалою суду від 12.03.2019р. прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Ухвалою від 18.04.2019р. продовжено підготовче провадження до 10.06.2019р. Ухвалою суду від 03.06.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у цей же день.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфостерйд" у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2018р. №00005031401 №00005041401.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, які викладено в акті перевірки. Стверджував, що спірні рішення суб`єкта владних повноважень вмотивовано помилковими судженнями, факт вчинення податкових правопорушень є вигаданим, при здійсненні господарських операцій платник неухильно дотримувався вимог закону. Посилаючись на ці міркування, представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Головне управління ДФС у Харківській області з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначав, що проведена перевірка показала на нереальність господарських операцій платника з його контрагентами щодо надання транспортно-експедиційних послуг. Контролюючий орган наголошував, що за цими господарськими операціями платник не має права на формування витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом установлено, що працівниками контролюючого органу - ГУ ДФС у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Азотфострейд" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016р. по 30.06.2018р., валютного та іншого законодавства - за період з 01.01.2016р. по 30.06.2018р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016р. по 30.06.2018р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 16.11.2018р. №4795/20-40-14-01-08/35579031 (далі за текстом - Акт).

В тексті Акту викладені судження контролюючого органу про вчинення особою низки податкових правопорушень, а саме (у співвідношенні з предметом спору):

1) пп. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 внаслідок порушень наведених в розділі 3.1.1.1 акту перевірки встановлено заниження податку на прибуток у сумі 335.241,00 грн, в тому числі: за 2016 рік у сумі 335.241,00 грн;

2) п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, ст.198, ст. 201 Податкового Кодексу України внаслідок порушень викладених у розділі 3.1.2.2 акту перевірки в результаті чого: занижено податок на додану вартість у загальній сумі 187.480,00 грн.; завищення показника по рядку 21 декларації з податку на додану вартість "суми від`ємного значення, що зараховується до складу ПК наступного звітного Періоду" за березень 2018 року у сумі 7.596,00 грн.

07.12.2018р. з посиланням на Акт владним суб`єктом - ГУ ДФС у Харківській області були видані: податкове повідомлення-рішення №00005041401 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 281.212,00 грн. (основний платіж - 187.480,00 грн.; штраф - 93.740,00 грн.), податкове повідомлення-рішення №00005031401 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 502.861,50 грн. (основний платіж - 335.241,00 грн.; штраф - 167.620,50 грн.)

Як з`ясовано судом, фактичні мотиви рішень контролюючого органу про збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у даному конкретному випадку ґрунтуються згідно з Акту перевірки на висновках про відсутність у контрагентів позивача 1) трудових ресурсів; 2) господарських відносин з особами, що здійснювали транспортно-експедиторські послуги; 3) основних засобів; 3) при дослідженні ланцюгів постачання встановлено, що у контрагентів позивача відсутні послуги з придбання транспортно-експедиторських послуг протягом 2016р.

Оцінюючи юридичну спроможність цих мотивів владного суб`єкта, суд зазначає, наступне.

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень контролюючого органу, суд зазначає, що з 01.01.2011 року правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані приписами розділу V Податкового кодексу України.

Аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов`язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб`єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Реєстрі податкових накладних.

Відтак, до предмету доказування по спорі про законність рішення контролюючого органу з приводу самостійного визначення грошового зобов`язання платника з ПДВ входять перелічені вище обставини, а також обставини обґрунтованості, належності та достатності добутих контролюючим органом фактичних даних для доведення події скоєння податкових правопорушень - заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток та ПДВ.

Правовідносини з приводу справляння податку на прибуток з 01.01.2011р. унормовані приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України

Так, згідно з п.п.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Отже, визначальне значення для обчислення податку на прибуток мають саме правила обрахування показників фінансової звітності, а відтак, правила обчислення доходу і витрат за ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Разом із тим, суд вважає, що при обчисленні податку на прибуток мають також додатково враховуватись положення п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (стосовно змісту господарської діяльності) та положення ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України і ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України (стосовно юридичних наслідків вчинення нікчемних правочинів).

Дослідивши приєднані до справи докази, суд з`ясував такі обставини спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в ГУ ДФС у Харківській області, є платником податку на додану вартість.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом господарської діяльності ТОВ "Азотфострейд" є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

03.05.2016р. між позивачем (в якості замовника) та ТОВ "Укрекспотрейд" (в якості експедитора) було укладено письмовий правочин у формі окремого документа - договору № 03/05/16 від 03.05.2016р., згідно п.п.1.1 якого замовник замовляє, а експедитор надає послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом у міських і міжміських сполученнях. Експедитор має право від свого імені укладати договори на придбання транспортних та/або допоміжних транспортних (зокрема, експедиційних) послуг у третіх осіб (виконавців) з метою надання транспортних та допоміжних послуг.

26.01.2016р. між позивачем (в якості замовника) та ТОВ "Атлас Флайт" (в якості експедитора) було укладено письмовий правочин у формі окремого документа - договору № 26/01/16 від 26.01.2016р., згідно п.п.1.1 якого замовник замовляє, а експедитор надає послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом у міських і міжміських сполученнях. Експедитор має право від свого імені укладати договори на придбання транспортних та/або допоміжних транспортних (зокрема, експедиційних) послуг у третіх осіб (виконавців) з метою надання транспортних та допоміжних послуг.

01.10.2015р. між позивачем (в якості замовника) та ТОВ "Оптима-Експерт" (в якості експедитора) було укладено письмовий правочин у формі окремого документа - договору № 01/10 від 01.10.2015р., згідно п.п.1.1 якого замовник замовляє, а експедитор надає послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом у міських і міжміських сполученнях. Експедитор має право від свого імені укладати договори на придбання транспортних та/або допоміжних транспортних (зокрема, експедиційних) послуг у третіх осіб (виконавців) з метою надання транспортних та допоміжних послуг.

12.08.2016р. між позивачем (в якості замовника) та ТОВ "Джентал Трейд" (в якості експедитора) було укладено письмовий правочин у формі окремого документа - договору № 1208/16 від 12.08.2016р., згідно п.п.1.1 якого замовник замовляє, а експедитор надає послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом у міських і міжміських сполученнях. Експедитор має право від свого імені укладати договори на придбання транспортних та/або допоміжних транспортних (зокрема, експедиційних) послуг у третіх осіб (виконавців) з метою надання транспортних та допоміжних послуг.

На момент укладення згаданих правочинів сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Суд зазначає, що вказані договори на транспортно - експедиційне обслуговування були укладені для здійснення господарської діяльності шляхом транспортування придбаного позивачем товару.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій з транспортно-експедиційного обслуговування, укладених між ТОВ «Азотфострейт» та його контрагентами позивачем подано до суду:

1) договір № 26/01/16 від 26.01.2016р. (укладений з ТОВ «Атлас флайт»); копії транспортних заявок; акти надання послуг: №13 від 9.03.2016р., №01/04 від 01.04.2016р., №12 від 07.03.2016 р, №11 від 3.03.2016р., №119 від29.02.2016р., №8 від 18.02.2016 р., №7 від 16.02.2016р., №5 від 8.02.2016 р., №4 від 5.02.2016 р., №3 від 3.02.2016 р., №6 від 11.02.2016р., №2 від 1.02.2016р.; податкові накладні: №3 від 01.02.2016 р. на загальну суму - 37 307,00 грн. (у тому числі ПДВ - 6 217,93 грн., №3 від 03.02.2016 р. на загальну суму - 16 260,20 грн., (у тому числі ПДВ - 2 710,03 грн.), №7 від 05.02.2016 на загальну суму - 41 562,00 грн. (у тому числі ПДВ - 6 927,00 грн.), №3 від08.02.2016 р. на загальну суму - 76 236,00 грн. (у тому числі ПДВ - 12 706,00 грн.), №1 від 11.02.2016 р. . на загальну суму - 36 319,50 грн. (у тому числі ПДВ- 6 053,25 грн., №2 від 16.02.2016 р. . на загальну суму - 60 809,00 грн. (у тому числі ПДВ - 10 134,83 грн.), №3 від 18.02.2016 р. на загальну суму - 32 692,50 грн. (у тому числі ПДВ - 5 448,75 грн.), №14 від 29.02.2016 р. на загальну суму - 98 413,50 грн. (у тому числі ПДВ -16 402,25 грн.), №1 від 03.03.2016 р. на загальну суму - 20 500,80 грн. (у тому числі ПДВ - 3 416,80 грн.), №2 від 07.03.2016 р. на загальну суму - 91 022,40 грн. (у тому числі ПДВ -15 170,40 грн.), №3 від 09.03.2016 р. на загальну суму - 46 408,00 грн. ( у тому числі ПДВ - 7 734,67 грн.; товаро-транспортні накладні: №41 від 09.03.2016 р., №44 від 03.03.2016р., №45 від 03.03.2016р., №46 від 03.03.2016р., №163 від 01.03.2016р., №8/02 від 25.02.2016р., №9/02 від 26.02.2016р., №10/02 від 26.02.2016р., №000449 від 29.02.2016 р., №2/02 від 16.02.2016р., №7/02 від 16.02.2016р., №12/02 від 12.02.2016р., №12/02-01 від 12.02.2016р., №04022016 від 4.02.2016 р., №17/3 від 06.02.2016р., №17/4 від 06.02.2016 р., №17/1 від 02.02.2016р., №17/2 від 02.02.2016р., №5 01.02.2016 р., №144 від 2.02.2016 р., №09022015/1 від 09.02.2016 р., №09022016 від 09.02.2016 р., №2901161 від 29.01.2016 р. №290116 від 29.01.2016 р.; банківські виписки про оплату наданих послуг.

2) договір № 1208/16 від 12.08.2016р. (укладений з ТОВ «Джентал Трейд»), транспортні заяви (додаток до договору № 1208/16 від 12.08.2016р; копії акту надання послуг: №66 від 15.08.2016р., №69 від 17.08.2016р., товаро-транспортні накладні: №205 від 12.08.2016р.. №206 від 13.08.2016 р., №1608/1 від 16.08.2016 р.. б/н від 12 серпня 2016 р., податкові накладні: №1 від 17.08.2016 р. на загальну суму - 46 816,00 грн. у тому числі - 7 802,67 грн., №2 від 15.08.2016 р. на загальну суму - 40 488,00 грн. у тому числі - 6 748,00 грн.. банківська виписка про оплату наданих послуг.

3) договір № 01/10 від 01.10.2015р. (укладений з ТОВ "Оптима-Експерт"), транспортні заяви (додаток до договору № 01/10 від 01.10.2015р); акти надання послуг: №16 від 21.03.2016 р., №17 від 22.03.2016 р., №19 від 24.03.2016 р., №28 від 20.04.2016 р., №29 від 21.04.2016р., №30 від 22.04.2016р., №31 від 25.04.2016 р., №32 від 26.04.2016 р., №34 від 29.04.2016 р., податкові накладні: №5 від 21.03.2015 р. на загальну суму - 39 424,50 грн. (у тому числі ПДВ - 6 570,75 грн.), №1 від 22.03.2016 р. на загальну суму - 39 937,50 грн. (у тому числі ПДВ - 6 656,25 грн.), №2 від 24.03.2016 р. на загальну суму - 70 929,00 грн. (у тому числі ПДВ - 11 821,50 грн.), №4 від 20.04.2016 р. на загальну суму - 63 527,50 грн. (у тому числі ПДВ - 10 587,92 грн), .№2 від 21.04.2016 р. на загальну суму - 18 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 3 000,00 грн.), №2 від 22.04.2016 р. на загальну суму - 76 704,40 грн. (у тому числі ПДВ - 12 784,07 грн.), №4 від 25.04.2016 р. на загальну суму - 139 550,20 грн. (у тому числі ПДВ - розмір податку 23 258,37 грн.), №2 від 26.04.2016 р. на загальну суму ПДВ - 5 689,50 грн. (у тому числі ПДВ - 948,25 грн.), №1 від 29.04.2016 р. на загальну суму - 67 365,00 грн. (у тому числі ПДВ - 11 227,50 грн.), розрахунок коригування №2 до податкової накладної: №1 від 29.04.2016р. - сума коригування 3 742,50гр, розмір податку 748,50 грн.; товаро-транспортні накладні: №000567 від 18.03.2016 р., №000568 від 18.03.2016 р., №000569 від 21.03.2016 р., №000570 від 21.03.2016р.. №6 від 23.03.2016 р., №7 від 23.03.2016 р., №5 від 23.03.2016 р., №45 від 18.04.2016., №10 від 19.04.2016 р., №1 від 19.04.2016р., №5657 від 20.04.2016 р., №24104/01 від 24.04.2016 р., №1від 13.04.2016р., №4268 від 20.04.2016 р., №4269 від 20.04.2016 р., №145 від 22.04.2016., №146 від 22.04.2016 р., №22896 від 22.04.2016 р., №074270 від 21.04.2016 р., №054893 від 21.04.2016 р., №09529 від 22.04.2016 р., №22897 від 25.04.2016 р., №1 від 28.04.2016 р., №2 від 28.04.2016 р., банківські виписки про оплату послуг.

4) договір № 03/05/16 від 03.05.2016р. (укладений з ТОВ "Укрекспотрейд"), транспортні заяви (додаток до договору № 03/05/16 від 03.05.2016р); акти надання послуг: №38 від 11.05.2016р., №37 від 10.05.2016р., №36 від 06.05.2016р., №39 від 12.05.2016р., №40 від 18.05.2016р., №41 від 19.05.2016р., №42 від 23.05.2016р., №44 від 24.05.2016р., №43 від 20.05.2016р., №47 від 31.05.2016 р., №45 від 30.05.2016р., №49 від 31.05.2016р., №48 від 31.05.2016р., №50 від 31.05.2016р., №52 від 16.06.2016р., №53 від 21.06.2016р., №58 від 30.07.2016р., №61 від 12.08.2016р., №60 від 08.08.2016р., №59 від 05.08.2016р., товарно-транспортні накладні: №73 від 06.05.2016р., №72 від 06.05.2016р., №74 від 06.05.2016р., №000444 від 04.05.2016р., №185 від 04.05.2016р., №ДТ-00000178 від 12.05.2016р., № ДТ-00000177 від 12.05.2016р., №001255 від 12.05.2016р., №ДТ-00000178 від 12.05.2016р., №ДТ - 00000177 від 12.05.2016р., №1705/4 від 17.05.2016р., №1705/3 від 17.05.2016р., №1805/3 від 18.05.2016р., №1805/5 від 18.05.2016р., №1805/4 від 18.05.2016р., №2105161 від 21.05.2016р. , №2002 від 20.05.2016р., №2005/1 від 20.05.2016р., №2005/2 від 20.05.2016р., №2305/3 від 23.05.2016р., №1905/4 від 19.05.2016р., №1905/5 від 19.05.2016р., №2 від 09.05.2016р., №01 віж 09.05.2016р., №22 від 09.06.2016р., №30-01 від 30.05.2016р., №31-01 від 31.05.2016р., №1 від 13.06.2016р., №1 від 11.06.2016р., №21 від 26.05.2016р., , №20 від 25.05.2016р., №23-4 від 23.05.2016р., №23-3 від 23.05.2016р., №23-2 від 23.05.2016р., №23-1 від 23.05.2016р., №25-2 від 25.05.2016р., №25-1 від 25.05.2016р., №24-4 від 24.05.2016р., №24-3 від 24.05.2016р., №24-2 від 24.05.2016р., №24-1 від 24.05.2016р., №21-4 від 21.05.2016р., №21-3 від 21.05.2016р., №21-2 від 21.05.2016р., №21-1 від 21.05.2016р., №20-4 від 20.05.2016р., №20-3 від 20.05.2016р., №20-2 від 20.05.2016р., №20-1 від 20.05.2016р., №31-02 від 31.05.2016р., №31-03 від 31.05.2016р., №31-01 від 31.05.2016р., №1 від 15.06.2016р., №2 від 15.06.2016р., №4 від 15.05.2016р., №3 від 15.06.2016р., №1806 від 18.06.2016р., №18061 від 18.06.2016р., №0405 від 27.07.2016р., №0404 від 27.07.2016р., №0403 від 27.07.2016р., №0402 від 27.07.2016р., №0401 від 27.07.2016р., №0409 від 29.07.2016р., №0408 від 29.07.2016р., №04.07. від 29.07.2016р., №0406 від 29.07.2016р., №б/н від 01.08.2016р., №290716 від 29.11.2016р., №204 від 10.08.2016р., №203 від 10.08.2016р., №0708/1 від 07.08.2016р., №0411 від 03.08.2016р., №0410 від 03.08.2016р., №04-12 від 03.08.2016р., №0413 від 03.08.2016р., податкові накладні: №8 від 10.05.2016р. на загальну суму 90.828,40 грн. (у тому числі ПДВ - 15.138,07 грн., №5 від 06.05.2016р. на загальну суму 36.081,00 грн. (у тому числі ПДВ - 6.013,50 грн.), №11 від 12.05.2016р. на загальну суму 5.809,50 грн. (у тому числі ПДВ - 968,25 грн.), №4 від 18.05.2016р. на загальну суму 44.818,20 грн. (у тому числі ПДВ - 7.469,70 грн.), №3 від 19.05.2016р. на загальну суму - 20.277,60 грн. (у тому числі ПДВ - 3.379,60 грн.), №1 від 23.05.2016р., №3 від 24.05.2016р. на загальну суму 7.031,20 грн. (у тому числі ПДВ - 1.171,87 грн.), №16 від 20.05.2016р. на загальну суму 13.727,50 грн. (у тому числі ПДВ - 2.287,92 грн.), №40 від 31.05.2016р. на загальну суму - 59.321,00 грн. (у тому числі ПДВ - 9.886,83 грн.), №3 від 30.05.2016р. на загальну суму 69.536,00 грн. (у тому числі ПДВ - 11.589,33 грн., №42 від 31.05.2016р., №41 від 31.05.2016р., №43 від 31.05.2016р. на загальну суму 35.698,00грн. (у тому числі ПДВ - 5.949,67 грн.), №11 від 16.06.2016р., №18.486,00 грн. (у тому числі ПДВ - 3.081,00 грн.), №15 від 28.07.2016р. на загальну суму 66.966,00 грн. ( у тому числі ПДВ - 11.161,00 грн.). №16 від 30.07.2016р. на загальну суму - 94457,00 грн. ( у тому числі ПДВ - 15.742,83 грн.), №1 від 12.08.2016р., №5 від 08.08.2018р. на загальну суму - 24.108,00 грн. ( у тому числі ПДВ - 4.018,00 грн.), №2 від 05.08.2016р. №45.096,00 ( у тому числі ПДВ - 7.516,00 грн.), платіжні доручення: №1068 від 23.06.2016 року на 36 081,0 грн., №1084 від 24.06.2016 року на 10 000,0 гр., №91112 від 01.07.2016 року на 100 000,0 грн., №1240 від 21.07.2016 року на 80 828,40 грн., №1286 від 28.07.2016 року на 300 000,0 грн., №1402 від 11.08.2016 року на 300 000,0 грн., №1446 від 17.08.2016 року на 66 948,0 грн., №1474 від 25.08.2016 року на 91 704,0 грн., №1587 від 14.09.2016 року на 50 000,0 грн., №1621 від 20.09.2016 року на 50 000,0 грн., №1627 від 21.09.2016 року на 50 000,0 грн., №1697 від 05.10.2016 року на 30 000,0 грн., №1751 від 17.10.2016 року на 30 000,0 грн., №1841 від 26.10.2016 року на 50 000,0 грн., №1909 від 14.11.2016 року на 12 471,50 грн., №1984 від 21.11. 2016 року на 30 000,0 грн.

Обставини наявності у контрагентів позивача статусу платників ПДВ і реєстрації виписаних такими контрагентами податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних владним суб`єктом в Акті не заперечені.

Отже, згадані вище первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Укрекспотрейд», ТОВ "Оптима-Експерт", ТОВ «Джентал Трейд», ТОВ «Атлас флайт» за формою, змістом, підставами походження не містять явних та нездоланних дефектів, котрі б однозначно зумовлювали втрату юридичної сили і доказовості.

Крім того, суд зазначає, що обставини реальності господарських відносин між позивачем та ТОВ "Укрекспотрейд" за період з травня по серпень 2016р. встановлені судовим рішенням від 17.09.2018р. в адміністративній справі №820/3920/18, що набрало законної сили 13.12.2018 року.

Зважаючи на приписи ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В судовому засіданні представником відповідача були надані усні та письмові пояснення, в яких останнім зазначено, що в деяких актах надання послуг зазначено, що транспортно-експедиторські послуги надає контрагент, а згідно товарно-транспортних накладних до вказаних актів автомобільним перевізником є інший контрагент з яким у позивача окремо укладений аналогічний договір про надання транспортно-експедиторських послуг.

Суд зважає на правовий висновок, викладений у п. 68 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де зазначено, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

У тексті Акту перевірки таких мотивів не наведено, тому суд вважає дані доводи відповідача з цього приводу юридично неспроможними.

Стосовно доводу про можливу (ймовірну) протиправність господарської діяльності третіх осіб, то суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками (як податку на прибуток, так і податку на додану вартість). За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Щодо доводів податкового органу про наявність дефектів у товарно - транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Наявність дефектів, допущених при оформленні товарно-транспортної накладної, не може свідчити про нереальність господарської операції в цілому за умови підтвердження такої операції іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі №821/995/17.

Визначаючись стосовно кваліфікації як доказу вчинення особою податкового правопорушення відомостей ухвалених судом процесуальних документів на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні, окружний адміністративний суд вважає, що і ці відомості не можуть бути кваліфіковані як належні та допустимі докази вчинення особою податкового правопорушення, адже означені документи за своєю правовою суттю та юридичною природою містять не остаточну кваліфікацію (юридичну оцінку) певних обставин фактичної дійсності органами судової влади, а лише визнання судом достатності рівня обґрунтованості припущень органів досудового розслідування про можливість (ймовірність) вчинення протиправних діянь.

Тому, згадані документи за своєю правовою суттю та природою не можуть бути кваліфіковані як докази вчинення особою податкового правопорушення.

Оскільки укладені з контрагентом правочини не визнані владним суб`єктом нікчемними чи недійсними у судовому порядку, а з огляду на сукупність добутих судом доказів ці правочини явно та однозначно не відповідають ознакам нікчемних правочинів згідно з ст.228 Цивільного кодексу України та відповідно до ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, то суд вважає, що у силу ст.ст.215, 216, 234, 235, 236 Цивільного кодексу України контролюючий орган не мав управлінських повноважень для іншої кваліфікації проведених у межах цих правочинів операцій до набрання законної сили судовим рішенням про визнання цих правочинів фіктивними або удаваними.

Приєднаними до справи документами засвідчено, що позивачем були понесені видатки у зносинах з його контрагентами.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, що у спірних правовідносинах позивач діяв не у межах господарської діяльності, то суд не знаходить підстав для кваліфікації проведених безготівкових розрахунків з контрагентами інакше ніж понесення витрат.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить до переконання, що покладені в основу спірних рішень судження контролюючого органу не підтверджені належними та допустимими у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами, а за правилом ст.ст. 76 КАС України зібрані контролюючим органом докази є недостатніми для висновку про вчинення особою податкового правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України саме при винесенні оскаржених рішень.

Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог про скасування оскаржених рішень владного суб`єкта про визначення податкових зобов`язань платника податків.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача судові витрати у сумі 17.761,23 грн., які складаються з судового збору у розмірі - 11.761,23 грн. та витрат на підготовку та виготовлення позовної заяви - 6.000,00 грн.

З цього приводу суд зазначає, що розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Так, відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з наданого позивачем платіжного доручення щодо оплати судового збору позивачем сплачено 11.761, 23 грн.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у справі, то керуючись вимогами ст.ч.1 ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень 11.761, 23 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на підготовку та виготовлення позовної заяви у розмірі 6.000,00 грн., то суд зазначає, що згідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.1, 2 ст.134 КАСУ).

Відповідно до ч.3, ст.134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 ст.134 КАСУ).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст.30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано до суду: копію договору про надання правової допомоги № 01/03 від 01.03.2019р., копію акту здачі-приймання послуг №1 від 07.03.2019р. до договору №01/03 від 01.03.2019р., копію платіжного доручення на суму 6.000,00 грн. (а.с.26-27 т.2, а.с.40 т.3).

Досліджуючи зміст договору та наданих до нього документів, судом з`ясовано, що позивачу були надані інформаціно-консультаційні послуги суб`єктом підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_1 , який діє від власного імені на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даний суб`єкт здійснює оптову торгівлю зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптову торгівлю хімічними продуктами та надає інші інформаційні послуги, н. в. і. у. (основний).

Доказів надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом у розумінні вимог ст.134 КАС України ТОВ "Азотфострейд" до матеріалів справи не надано.

При цьому, суд зазначає, що згідно акту здачі-приймання послуг №1 від 07.03.2019р. позивачу були надані послуги з аналізу документів, що є в наявності у ТОВ "Азотфострейд" щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Укрекспотрейд" , ТОВ "Оптима-Експерт", ТОВ "Джентайл Трейд", ТОВ "Атлас-Флайт"; аналіз податкової бази даних щодо вказаних вище підприємств, зібрання та формування документації щодо складання позовної заяви; складання та виготовлення зі своїх витратних матеріалів позовної заяви з додатками у трьоїх примірниках.

Відповідно до даного Акту загальна сума послуг склала 6.000,00 грн.

Однак, суд зазначає, що у даному Акті не зазначена ані вартість кожної послуги окремо, ані кількість годин витрачених на відповідні послуги.

Таким чином, з акту здачі-приймання послуг №1 від 07.03.2019р неможливо встановити, кількість витраченого часу на виконання робіт та за якими критеріями та обсягом наданої допомоги позивачу встановлено розмір гонорару саме у розміру 6000,00 грн.

Отже, позивачем не надано до матеріалів справи відповідного детального розрахунку понесених ним витрат.

Суд звертає увагу, що за правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 року по справі 826/1216/16 вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про стягнення судових витрат в частині на суму 6.000,00 грн. не обґрунтована та така, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 72-77, 90, 139, 211, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 07.12.2018р.: №00005031401 та №00005041401.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (місце знаходження - м. Харків, вул. Римарська, б.16 кв.13, ідентифікаційний код - 35579031) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (місце знаходження - м. Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ - 39599198) витрати зі сплати судового збору у розмірі 11.761,23 грн. (одинадцять тисяч сімсот шістдесят одна грн. 23 коп.)

У стягненні з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (місце знаходження - м. Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ - 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (місце знаходження - м. Харків, вул. Римарська, б.16 кв.13, ідентифікаційний код - 35579031) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6.000,00 грн. - відмовити.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст.295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз`яснити, що скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Роз`яснити, що рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч.3 ст.243 КАС України 05.06.2019р.

Суддя О.В. Старосєльцева