Рішення № 82192227, 31.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1914/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання дій Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 за минулий період з 01.12.2018 року по 31.01.2019 року в сумі 6219,10 грн. протиправними, зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі виплатити пенсію ОСОБА_1 за минулий період з 01.12.2018 року по 31.01.2019 року в сумі 6219,10 грн., -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання дій Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 за минулий період з 01.12.2018 року по 31.01.2019 року в сумі 6219,10 грн. протиправними, зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі виплатити пенсію ОСОБА_1 за минулий період з 01.12.2018 року по 31.01.2019 року в сумі 6219,10 грн.

Ухвалою суду від 05.04.2019 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач - ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду. Позивача зареєстровано в м.Донецьк, Донецької області, на якій не діють органи державної влади України. В якості тимчасово переміщеної особи позивача було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач отримував пенсію за віком, як внутрішньо переміщена особа на загальних підставах за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та на підставі довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України від 24.12.2015 року. Листом №3518 від 18.12.2018 року управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси надано Акт матеріально - побутових умов проживання на підставі якого 18.12.2018 року позивачу скасовано довідку про взяття на облік переміщеної особи від 24.12.2015 року за №51066005316. Після звернення позивача до управління із заявою про поновлення пенсії з грудня 2018 року, як внутрішньо переміщена особа, яка проживає за фактично вказаною адресою: АДРЕСА_1, виплата поновилась с лютого 2019 року. Борги за грудень 2018 року та січень 2019 року в сумі 6219,10 грн., у листі відповідачем вказано, що будуть виплачені тільки при наявності фінансування на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На даний час порядок ще не затверджено. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними і такими, що порушують його конституційні права, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Представник відповідача 06.05.2019 року за (вхід.№16207/19) надав до суду відзив щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі пославшись на те, що відповідно до відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно- правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

24.12.2015 року позивач звернувся до Київського відділу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про запит пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька Донецької області. До заяви надано всі необхідні документи, в тому числі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.12.2015 року за № 5106005316.

Згідно Центральної бази даних одержувачів пенсії управлінням роз`яснено позивачу, що він перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецьк Донецької області, де отримував пенсію до серпня 2014 року.

Відповідно до пункту 6 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» із змінами (далі - Порядок), листами управління на електронну пошту та через вузол центрального зв`язку до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, яке здійснює повноваження управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька Донецької області з обслуговування страхувальників на період проведення антитерористичної операції було направлено запит про витребування електронної справи позивача.

В січні 2016 року до управління надійшла електронна справа позивача та розпорядженням від 05.01.2016 року пенсійну справу поставлено на облік управління з 01.09.2014 року.

Позивач отримує пенсію за віком, робота за Списком №1, як внутрішньо переміщена особа, на загальних підставах за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та на підставі наданої довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України від 24.12.2015 року № 5316 в розмірі 3102,80 грн., яка перераховується на поточний рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито у ВАТ «Ощадбанк». Дата виплати пенсії встановлена на 20 число щомісяця.

Листом № 3518 від 18.12.2018 року управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси надано акт матеріально-побутових умов проживання на підставі якого 18.12.2018 року довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.12.2015 року № 5106005316 позивача скасовано.

26.12.2018 року позивач особисто звернувся до управління із заявою про поновлення виплати пенсії з грудня 2018 року, як внутрішньо переміщена особа, яка проживає за фактично вказаною адресою (пров АДРЕСА_1 ). До заяви надано всі необхідні документи.

Станом на 17.01.2019 рік до управління надійшов Протокол 1/п засідання комісії Департаменту праці та соціальної політики ОМР по розгляду справ з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам щодо призначення пенсії позивачу.

На лютий 2019 року пенсійну справу позивача було відпрацьовано та нараховано пенсію двома відомостями: 3109,55 грн. пенсія за лютий та борги за грудень 2018 року та січень 2019 року у сумі 6219,10 грн. - поточна доплата, яка буде виплачена при наявності фінансування, оскільки відповідно до підпункту 2 пункту 2 постанови 335, що набрала чинності 12.05.2018 року, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На цей час такого порядку не затверджено.

Згідно з пунктами 20 та 20 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України, здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень, або їх перевищення всупереч цьому кодексу чи Державному бюджету України, є порушенням бюджетного законодавства. Отже, управління Пенсійного фонду діє на підставі та у межах, передбачених діючим законодавством України і підстави для визнання зазначених дій протиправними відсутні.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:

Позивач - ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджує копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , термін дії - довічно. Відповідно до довідки управління соціального захисту населення державної адміністрації від 26 грудня 2018 року №5106-5000003801 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання позивача: АДРЕСА_1 . Позивач 24.12.2015 року звернувся до Київського відділу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про взяття на пенсійний облік та передачу пенсійної справи з управлінням Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька Донецької області, як внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_3 . В січні 2016 року до відповідача надійшла електронна пенсійна справа та розпорядження від 05.01.2016 року. Пенсійну справу поставлено на облік з 01.09.2014 року. Позивач отримував пенсію за віком, робота за Списком № 1, як внутрішньо переміщена особа на загальних підставах за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та на підставі довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України від 24.12.2016 року № 5316 в розмірі 3102,80 грн., яка перераховувалась на поточний рахунок № НОМЕР_4 , який відкрито у ВАТ «Ощадбанк».

Листом від 18.12.2018 року №3518 управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси надано акт матеріально - побутових умов проживання на підставі якого 18.12.2018 року позивачу скасовано довідку про взяття на облік переміщеної особи від 24.12.2015 року № 51066005316.

Після звернення позивача до управління із заявою про поновлення пенсії з грудня 2018 року, як внутрішньо переміщена особа, яка проживає за фактично вказаною адресою: АДРЕСА_1 та вказав що ім не порушувалися ніякі правила,та надав усі документи, виплата поновилась, но с лютого 2019 року.

Станом на 17.01.2019 року до управління надійшов Протокол 1/п засідання комісії Департаменту праці та соціальної політики ОМР по розгляду справ з призначення(відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам з лютого 2019 року. Борги за грудень 2018 року та січень 2019 року в сумі 6219,10 грн. Відповідачем було вказано, що будуть виплачені тільки при наявності фінансування на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На цей час, як вказує відповідач у листі № ГО- 8933009/83/Г-11 від 22.01.2019 року, такий порядок ще не затверджено. Позивач вважає такі дії незаконними, окільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної або часткової тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016 року) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.

З огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 видана довідка від 26.12.2018 року №5106-5000003801 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій зазначено зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 (а.с.14).

Відповідно до ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.71 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача від 26.12.2018 року №5106-5000003801 органом, який її видав - Управлінням соціального захисту населення.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до п.п.2 п.12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

У статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що відсутні підстави щодо припинення виплати позивачу пенсії за грудень 2018 року та січень 2019 року.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо наявності підстав для відмови позивачу у виплаті пенсії за грудень 2018 року та січень 2019 року в сумі 6219,10 грн.

У відповідності з судовою практикою Європейського суду з прав людини: у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення). Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив його право на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Суд також зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачена діючим законодавством. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном.

У свою чергу, перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки "на умовах передбачених законом" і повинно переслідувати легітимну мету.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що право на пенсію за віком має кожний громадянин України похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж, таким чином позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання дій Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 за минулий період з 01.12.2018 року по 31.01.2019 року в сумі 6219,10 грн. протиправними, зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі виплатити пенсію ОСОБА_1 за минулий період з 01.12.2018 року по 31.01.2019 року в сумі 6219,10 грн., підлягають задоволенню відповідно до положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,241-246,263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 за минулий період з 01.12.2018 року по 31.01.2019 року в сумі 6219,10 грн. протиправними.

3. Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі виплатити пенсію ОСОБА_1 за минулий період з 01.12.2018 року по 31.01.2019 року в сумі 6219,10 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.