Рішення № 82192137, 28.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/5972/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

представника позивача Юхименко Р.І.,

представників відповідача Білинської – Баранчук І.М., Мартинюк І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними і скасування окремих положень вимоги, -

в с т а н о в и в:

Департамент розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації (далі – Департамент розвитку та експлуатації ЖКГ ЛОДА, Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Західного офісу Держаудитслужби (далі – Відповідач), у якому просив суд визнати протиправними та скасувати окремі положення вимоги Західного офісу Держаудитслужби від 24.10.2018 за № 06-15м/6524 щодо усунення порушень законодавства Департаментом розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської облдержадміністрації, в частині вимоги про усунення порушень щодо включення в розрахунки фактичних додаткових витрат з перевантаження та вивезення твердих побутових відходів з міста Львова вартості послуг бульдозерів (екскаваторів), що працювали на полігонах захоронення ТПВ поза межами м. Львова, на загальну суму 3351,4 тисяч грн.

Ухвалою суду від 14.12.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

04.01.2019 на адресу суду Департамент розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської облдержадміністрації надіслав відзив на позовну заяву, згідно з яким просив відмовити у задоволенні позовних вимог (арк. справи 163-172).

Ухвалою суду від 01.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог зазначив про протиправність окремих положень вимоги щодо усунення порушень щодо включення до розрахунку фактичних додаткових витрат з перевантаження та вивезення твердих побутових відходів з міста Львова вартості послуг бульдозерів (екскаваторів), що працювали на полігонах захоронення ТПВ поза межами м. Львова, на загальну суму 3351,4 тисяч грн. Наголосив, що оскільки визначений законом строк проведення ревізії у встановленому законом порядку не продовжувався, проведення ревізії за межами визначених законом термінів є неправомірним. Вказує, що вимога в частині, що оскаржується, не містить визначення конкретних дій, обов`язкових для виконання Департаментом для усунення вчинених порушень. Таким чином, на думку Позивача, вказана вимога прийнята з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою. Щодо виявлених порушень, Позивач зазначив, що послуги бульдозерів (екскаваторів), що працювали на полігонах захоронення ТПВ поза межами м. Львова на загальну суму 3351,40 тис грн., які оплачені Департаментом, відносяться до додаткових витрат, пов`язаних із вивезенням та перевантаженням твердих побутових відходів з м. Львова, а отже підлягають відшкодуванню виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів. У зв`язку з цим, Позивач вважає вказані положення вимоги Західного офісу Держаудитслужби від 24.10.2018 за № 06-15м/6524 протиправними та просить суд їх скасувати.

Відповідач позову не визнав. Подав на адресу суду відзив на позовну заяву (арк. справи 163-172). Зазначив, що відповідно до положень Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі – Порядок № 550) зазначено про право посадової особи органу державного фінансового контролю, рекомендувати керівникам об`єктів невідкладно вжити заходів для їх усунення порушень законодавства. Враховуючи виявлені в ході проведення ревізії порушення, Відповідачем було винесено розпорядження від 24.10.2018 № 41 про зупинення операцій з бюджетними коштами за рахунок Департаменту. Відповідач наголосив, що Позивач вказаного розпорядження не оскаржував. Щодо дотримання строку повідомлення Позивача про проведення перевірки, Відповідач наголосив, що відповідно до пункту 8 Порядку № 550, планова виїзна ревізія розпочинається не раніше ніж через 10 календарних днів після надіслання об`єкту контролю повідомлення. Відповідач наголосив, що повідомлення на адресу Позивача скеровано листом від 15.06.2018 № 06-15м/3848, тобто за 10 календарних днів до початку ревізії. Відповідач вказує на те, що у повідомленні зазначалося про період проведення ревізії з 27.06.2018 по 09.08.2018. Щодо зупинення ревізії, Відповідач зазначив, що планова ревізія може бути зупинена у разі необхідності проведення зустрічних звірок, без проведення яких неможливе подальше проведення та завершення ревізій. Строк, на який зупинено ревізію не включається до тривалості її проведення. Таким чином, ревізію розпочато 27.06.2018, зупинено з 04.07.2018 по 14.08.2018, та продовжено (поновлено) з 15.08.2018 по 21.09.2018. Отже, враховуючи святкові дні у 2018 році та дні переносу для їх відпрацювання, ревізія Департаменту тривала разом 30 робочих днів. Щодо направлення на проведення ревізії, Відповідач наголосив, що таке було дійсним, а Позивач жодних доказів на підтвердження недійсності направлення не надав. Крім того, Відповідач зазначив, що Позивач допустив працівників Західного офісу Держаудитслужби до проведення планової ревізії, в тому числі після її поновлення, тим самим визнавши право Західного офісу Держаудитслужби на проведення даного контрольного заходу. Щодо змісту вимоги, Відповідач зазначив, що жодним нормативно – правових актом, яким керується Західний офіс Держаудитслужби не визначено вимог до змісту “вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства” як документу (рішення/акту індивідуальної дії), Західним офісом не допущено порушень Конституції та Законів України. Таким чином, при винесенні вимоги, Західний офіс у передбачений Законом спосіб реалізував свої владні управлінські функції і жодним чином не порушив прав та свобод Позивача.

Щодо суті виявлених порушень, Відповідач зазначив, що рішенням Львівської обласної ради від 13.07.2017 № 482 затверджено “Програму заходів для налагодження системи поводження з твердими побутовими відходами у м. Львові на 2017-2019 роки”. Згідно пункту 2 Порядку використання коштів для компенсації додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів на 2018-2019 роки, затверджених розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 21.07.2017 № 655/0/5-17, перевізникам надаються кошти на відшкодування додаткових витрат на вивезення та перевезення ТПВ з м. Львова, передбачених програмою. Відповідач наголосив, що перевізниками укладалися договори на захоронення ТПВ з полігонами ТПВ. Укладеними договорами не передбачено, що виконавець проводить захоронення (утилізацію) ТПВ по цінах (тарифах) зазначених договорами. Тариф на захоронення ТПВ включає витрати на роботу бульдозера (амортизація, ремонт, зарплата, пальне), які відповідно до рішення № 455 від 21.06.2016 (зі змінами) виконавчого комітету Львівської міської ради, відшкодовують споживачі послуг з вивезення побутових відходів перевізникам вартість послуг з захоронення у розмірі, передбаченому договорами, укладеному між перевізниками побутових відходів та суб`єктами господарювання, які здійснюють їх захоронення. Відповідач наголосив, що акт ревізії було підписано 03.10.2018 із запереченнями. За результатами розгляду заперечень об`єкту контролю надано обґрунтовані висновки. Факти, викладені у запереченні, не підтверджені та, відповідно не прийняті. Враховуючи викладене, Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити.

З`ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 15.06.2018 Західний офіс Держаудитслужби скерував на адресу департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації листа № 06-15м/3848, яким повідомив про проведення ревізії.

У вказаному листі зазначалося, що відповідно до пункту 1.2.4.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю на ІІ квартал 2018 року з 27.06.2018 по 09.08.2018 передбачено проведення ревізії фінансово – господарської діяльності департаменту розвитку та експлуатації житлово – комунального господарства Львівської облдержадміністрації за період з 01.01.2016 по завершений звітний місяць 2018 року.

За результатами проведення ревізії складено акт від 28.09.2018 № 06-24/12. З акту вбачається, що ревізія проводилась з 27.06.2018 по 21.09.2018 (з перервою в роботі для проведення зустрічних звірок з 04.07.2018 по 14.08.2018), у відповідності до питань програми ревізії та робочого плану, з відома директора Департаменту ОСОБА_1 та головного спеціаліста – головного бухгалтера ОСОБА_2 .

24.10.2018 Західний офіс Держаудитслужби надіслав директору департаменту розвитку та експлуатації житлово – комунального господарства Львівської облдержадміністрації ОСОБА_1 вимогу від 24.10.2018 № 06-15м/6524 щодо усунення порушень законодавства.

Позивач не погоджуючись із вказаною вимогою в частині усунення порушень щодо включення в розрахунки фактичних додаткових витрат з перевантаження та вивезення твердих побутових відходів з міста Львова вартості послуг бульдозерів (екскаваторів), що працювали на полігонах захоронення ТПВ поза межами м. Львова, на загальну суму 3351,4 тисяч грн., звернувся з позовом до суду.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”.

Так, відповідно до статті 1 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (надалі – Положення), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, є Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба). Підпунктом 9 пункту 4 Положення визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (пункти 16, 22, 23 пункту 6 Положення).

Відповідно до пунктів 7, 10, 13 статті 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Органу державного фінансового контролю надано право при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно частини 2 статті 15 цього Закону законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються. У зв`язку з наведеним, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Виходячи з наведеного, вимога органу державного фінансового спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов`язковою, водночас вимога про відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, не може бути примусово стягнута шляхом вимоги, такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тому, для правильного вирішення спору слід встановити конкретний перелік дій, що зобов`язаний вчинити об`єкт фінансового контролю з метою усунення порушень, виявлених на підставі акта ревізії фінансово-господарської діяльності Позивача, оскільки від встановлення вказаних обставин буде залежати, чи є обов`язковою до виконання вимога Відповідача.

Як уже зазначалося, Позивач не погоджується з вимогою Відповідача в частині усунення порушень щодо включення в розрахунки фактичних додаткових витрат з перевантаження та вивезення твердих побутових відходів з міста Львова вартості послуг бульдозерів (екскаваторів), що працювали на полігонах захоронення ТПВ поза межами м. Львова на загальну суму 3351,4 тисяч грн.

Згідно вказаної частини вимоги, Відповідачем встановлено, що в розрахунки фактичних додаткових витрат з перевезення та вивезення ТВП з м. Львова, перевізниками включено вартість послуг бульдозерів (екскаваторів), що працювали на полігонах захоронення ТВП поза межами міста Львова на загальну суму 3351,4 тис. грн., які оплачені Департаментом, зокрема, ТзОВ “ДВ - Екосвіт” оплачено – 1734,4 тис. грн., ЛКП “ТФ “Львівспецкомунтранс” – 927,3 тис. грн., ТзОВ “АВЕ - Львів” – 621,5 тис грн., ТзОВ “Санком – Львів” – 68,2 тис. грн.

На думку Відповідача, вказані порушення призвели до завданої матеріальної шкоди (збитків) обласному бюджету на загальну суму 3663,00 тис. грн., та є порушенням пункту 2, пункту 4 Порядку використання коштів для компенсації додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів з міста Львова на 2017-2019, затверджених Розпорядженням голови Львівської ОДА від 21.07.2017 № 655/0/5-17 та підпунктів 1.1. умов договорів від 20.07.2017.

На підставі пункту 1 статті 8, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, підпункту 16 пункту 6, пункту 7 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Західний офіс Держаудитслужби вимагає усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку, в тому числі враховувати, що такими порушеннями завдано матеріальної шкоди (збитки), яка відповідно до статей 15, 16, 1166, 1212 Цивільного кодексу України, пункту 49 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, відшкодовується шляхом звернення до суду з позовом.

Відповідач при обґрунтуванні заперечень на позовні вимоги покликався на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.02.2018 у справі № 822/2087/17, згідно з якої правильність обчислення збитків має перевіряти суд, який розглядає позов органу державного фінансового контролю, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, суд зазначає наступне.

Крім того, Відповідач зазначив, що судова практика з приводу пред`явлення органом державного фінансового контролю вимоги про усунення порушень, що призвели до завдання збитків, і оскарження об`єктом контролю таких вимог, сформована Верховним Судом України ще з 2013 року та є незмінною. Розуміється, що виявлені органом Держаудитслужби збитки відшкодовуються у добровільному порядку об`єктом контролю, або шляхом звернення органом Держаудитслужби із відповідним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Таким чином, Відповідач наголошував, що у рішеннях Верховного Суду надавалася правова оцінка вимозі про усунення виявлених порушень, що спричинили збитки, та не досліджувалася правомірність вимоги як акту індивідуальної дії.

Водночас, суд звертає увагу, що вимога про відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю перед Позивачем не ставилась. Як вбачається з оскаржуваної вимоги, така не містить формулювання про відшкодування виявлених збитків, а сформульована в спосіб, спрямований на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства.

Крім того, суд при розгляді вказаної справи враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2019 у справі № 826/6926/17.

Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що за своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Таким чином підконтрольна установа не позбавлена права оскаржувати в судовому порядку правомірність висновку контролюючого органу про наявність самого порушення законодавства, встановленого під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності (перевірки), чи правомірності дій Держаудитслужби щодо висування вимоги про усунення порушень законодавства.

Виходячи з наведеного, суд відхиляє твердження Відповідача про неможливість звернення підконтрольної установи з позовом про оскарження правомірності висновку контролюючого органу про наявність самого порушення законодавства, встановленого під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності (перевірки), чи дотримання процедури проведення такої ревізії.

Щодо покликання Позивача на порушення процедури проведення ревізії, зокрема, проведення ревізії за межами визначеного законом строку, суд зазначає наступне.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що ревізія Позивача планувалася у період з 27.06.2018 по 09.08.2018. Вказане зазначалося у повідомленні про проведення ревізії від 15.06.2018 № 06-15м/3848 (арк. справи 179).

Однак, як вбачається з акту ревізії фінансово – господарської діяльності Позивача (арк. справи 213), ревізія проведена у період з 27.06.2018 по 21.09.2018 (з перервою у роботі для проведення зустрічних звірок з 04.07.2018 по 14.08.2018), у відповідності до питань програми ревізії та робочого плану.

Відповідно до пункту 10 статті 11 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати 30 робочих днів.

З матеріалів справи вбачається, що термін ревізії Позивача становив 44 робочих дні.

Строки проведення ревізій також визначені у Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі – Порядок № 550).

Так, відповідно до пункту 9 цього Порядку, строки проведення ревізії визначаються органом державного фінансового контролю з урахуванням обсягу передбачених програмою ревізії питань та в межах визначеної її тривалості (30 робочих днів для планової та 15 - для позапланової).

Строк проведення ревізії в межах визначеної Законом тривалості продовжується за рішенням керівника органу державного фінансового контролю, а понад визначену Законом тривалість за рішенням суду на строк, що не перевищує 15 робочих днів для планової виїзної ревізії та 5 - для позапланової виїзної ревізії.

Відповідно до пункту 13 цього ж Порядку у разі продовження строку планової або позапланової виїзної ревізії в межах визначеної Законом тривалості посадові особи органу державного фінансового контролю та залучені спеціалісти зобов`язані пред`явити керівнику об`єкта контролю чи його заступнику направлення з продовженим строком проведення ревізії.

Якщо строк планової виїзної ревізії чи строк позапланової виїзної ревізії, яка проводиться за рішенням суду, продовжений понад визначену Законом тривалість, посадові особи органу державного фінансового контролю зобов`язані пред`явити керівнику об`єкта контролю також копію відповідного рішення суду.

Позивач наголошував, що жодних документів, які б вказували на продовження ревізії у встановленому законом порядку посадові особи Відповідача не надавали.

Представники відповідача зазначали, що відповідно до пункту 22 Порядку № 550, перевірка Відповідача може бути зупинена у разі необхідності проведення зустрічних звірок, без завершення яких неможливе якісне проведення ревізії, термінового виконання інших завдань відповідно до повноважень, передбачених Законом, а також у разі обґрунтованого звернення об`єкта контролю за погодженням з керівником органу державного фінансового контролю. При цьому ревізія повинна бути закінчена протягом 60 робочих днів.

На підтвердження зупинення проведення ревізії Відповідач долучив до матеріалів справи листи про призупинення ревізії від 03.07.2018 № 06-15м/4274 та про поновлення ревізії від 09.08.2018 № 06-15м/5126 (арк. справи 180-181).

Водночас, суд наголошує, що відповідно до абзацу 2 пункту 22 Порядку № 550 рішення про зупинення та поновлення планової виїзної ревізії приймає керівник органу державного фінансового контролю за письмовим поданням посадової особи органу державного фінансового контролю, що проводить ревізію.

У разі зупинення ревізії на строк понад 3 робочих дні орган державного фінансового контролю надсилає об`єкту контролю та органу, який ініціював проведення ревізії, письмове повідомлення про дату зупинення ревізії.

З метою з`ясування прийняття керівником органу державного фінансового контролю рішень про зупинення та про поновлення планової виїзної ревізії Позивача, в судовому засіданні від 20.05.2019 суд витребував у Відповідача додаткові докази.

21.05.2019 представники Відповідача подали через канцелярію суду клопотання за вх. № 17563, з яким долучили: доповідну записку від 27.06.2018 про погодження зупинення ревізії, доповідну записку від 10.09.2018 про продовження ревізії, копії листів від 03.07.2018 № 06-15м/4274 про призупинення ревізії та від 09.08.2018 № 06-15м/5126 про поновлення ревізії.

Рішень керівника органу державного фінансового контролю про зупинення та про поновлення планової виїзної ревізії представники Відповідача не надали.

Суд звертає увагу, що представники Відповідача в судовому засіданні від 20.05.2019 наголосили, що окремого документу у формі рішення щодо зупинення та поновлення ревізії не приймалося, а рішення про зупинення та поновлення ревізії приймалося листом.

Однак, суд наголошує, що відповідно до пункту 22 Порядку № 550, рішення про зупинення та поновлення планової виїзної ревізії приймає керівник органу за поданням посадової особи органу державного фінансового контролю, що проводить ревізію. Вирішення питання про призупинення чи поновлення ревізії у формі листа вказаним Порядком не передбачено.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що Відповідачем не дотримано Порядку № 550 при проведенні ревізії Позивача. Належних доказів зупинення, та відповідно поновлення ревізії суду не надано.

Таким чином, ревізія Позивача проводилася в період з 27.06.2018 по 21.09.2018, та становила 44 робочих дні.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про порушення Відповідачем процедури проведення ревізії, а саме проведення її поза встановленим частиною 10 статті 11 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” 30 - денним строком.

Щодо твердження Позивача про невідповідність оскаржуваної вимоги нормам законодавства, суд зазначає наступне.

Зі змісту оскарженої вимоги вбачається, що в ній містяться висновки Держаудитслужби про виявлені під час ревізії порушення Департаментом вимог чинного законодавства, що призвело до завдання збитків та визначення розмірів цих збитків.

Водночас, вимога не містить визначених конкретних дій, обов`язкових до виконання Департаментом для усунення виявлених порушень.

Аналіз норм Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, Положення про Державну фінансову інспекцію України дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

За таких обставин, в органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Як уже зазначалося, у вимозі містяться висновки Держаудитслужби про виявлення під час ревізії порушення Департаментом вимог чинного законодавства, що призвело до завдання збитків та визначено розмір цих збитків, однак не зазначено конкретних дій, обов`язкових до виконання Департаментом для усунення виявлених порушень.

З огляду на правову природу письмової вимоги контролюючого органу, вона породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. При цьому “законність” письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, тобто наявність підстав для її скерування адресату.

У даній справі зміст спірної вимоги, яка є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб “усунути виявлені порушення”, встановлені контролюючим органом. Додатково про обов`язковий характер даної вимоги свідчить застереження в ній про те, що її невиконання є підставою для звернення до суду в інтересах держави.

Водночас спірна вимога, як індивідуально-правовий акт, в силу закону обов`язкова до виконання підконтрольною установою, прийнята з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою.

Зазначивши у вимозі про необхідність “усунути виявлені порушення згідно вимог чинного законодавства” Відповідач не вказав, які саме дії, та на підставі яких положень закону повинен здійснити Позивач для усунення негативних наслідків протиправного використання грошових коштів.

Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених законодавчих актів, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначене в світлі обов`язкового характеру спірної вимоги в частині корегування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акту індивідуальної дії.

Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.10.2018 у справі № 813/4101/17.

Крім того, у вказаному рішенні зазначено, що правову позицію щодо необхідності врахування судами змісту вимог Держаудитслужби викладено в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 826/3350/17 та від 11.09.2018 у справі № 825/1481/16.

Щодо висновків Відповідача про виявлені під час проведення ревізії порушення, суд зазначає наступне.

У вимозі зазначено, що проведеними звірками встановлено, що в розрахунки фактичних додаткових витрат з перевантаження та вивезення ТПВ з м. Львова, перевізниками включено вартість послуг бульдозерів (екскаваторів), що працювали на полігонах захоронення ТПВ поза межами міста Львова, на загальну суму 3351,4 тис. грн., які оплачені Департаментом, зокрема, ТзОВ “ДВ - Екосвіт” оплачено – 1734,4 тис. грн., ЛКП “ТФ “Львівспецкомунтранс” – 927,3 тис. грн., ТзОВ “АВЕ - Львів” – 621,5 тис грн., ТзОВ “Санком – Львів” – 68,2 тис. грн.

У вимозі зазначено, що вказані порушення призвели до завданої матеріальної шкоди (збитків) обласному бюджету на загальну суму 3663,00 тис. грн., та є порушенням пункту 2, пункту 4 Порядку використання коштів для компенсації додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів з міста Львова на 2017-2019, затверджених Розпорядженням голови Львівської ОДА від 21.07.2017 № 655/0/5-17 та підпунктів 1.1. умов договорів від 20.07.2017.

Водночас, суд наголошує, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вказана позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 816/1463/17.

Ні оскаржувана частина вимоги органу державного фінансового контролю, ні акт ревізії не містять покликання на відповідну методику. Фінансові порушення визначені Відповідачем не в установленому законодавством порядку, а на власний розсуд, та не підтверджені належними фінансовими документами.

Підсумовуючи усе наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вказаних Позивачем порушень процедури проведення ревізії та необґрунтованість висновків Відповідача, сформованих за її результатами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи контролюючий орган не довів відсутності порушень процедури проведення ревізії та обґрунтованості висновків про наявність порушень та розміри збитків.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що вимога в частині, що оскаржується не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Таким чином, суд дійшов висновку визнати протиправною та скасувати вимогу Західного офісу Держаудитслужби від 24.10.2018 № 06-15м/6524 в частині усунення порушень щодо включення в розрахунки фактичних додаткових витрат з перевантаження та вивезення твердих побутових відходів з міста Львова вартості послуг бульдозерів (екскаваторів), що працювали на полігонах захоронення ТПВ поза межами м.Львова, на загальну суму 3351,4 тисяч грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку стягнути на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Західного офісу Держаудитслужби судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати окремі положення вимоги Західного офісу Держаудитслужби від 24.10.2018 за № 06-15м/6524 щодо усунення порушень законодавства Департаментом розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської облдержадміністрації, а саме в частині вимоги про усунення порушень щодо включення в розрахунки фактичних додаткових витрат з перевантаження та вивезення твердих побутових відходів з міста Львова вартості послуг бульдозерів (екскаваторів), що працювали на полігонах захоронення ТПВ поза межами м. Львова, на загальну суму 3351,4 тис. грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного офісу Держаудитслужби (місцезнаходження: вул. Костюшка, 8, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 40479801) на користь Департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської облдержадміністрації (місцезнаходження: вул. Винниченка, 6, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ: 38853521) сплачений судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено та підписано 05.06.2019.

Суддя Мричко Н.І.