Рішення № 82192134, 05.06.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002679

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Сільник Н.Є.,

позивач не прибув,

представник позивача Стех Ю.Я.,

представник відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Турківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Турківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Турківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Попівняка Андрія Йосиповича від 23.05.2019 про стягнення виконавчого збору в сумі 8346,00 грн і витрат виконавчого провадження в сумі 213, 50 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що добровільно виконав ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 22.04.2019, якою його зобов`язано не вчиняти дій до початку будівництва та будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 0, 3259 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованій в АДРЕСА_8, урочище «Ростічки» до вирішення справи судом. Стверджує, що не виконував жодних будівельних, земельних чи будь-яких інших робіт на спірній земельній ділянці задовго до відкриття виконавчого провадження. Таким чином, покликаючись на приписи ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, позивач вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною.

Відносно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою суду від 29.05.2019 відкрито спрощене провадження у справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні 05.06.2019, витребувано у відповідача належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 59181516 та встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву до 04.06.2019.

03.06.2019 за вх. № 1760 ел від відповідача засобами електронного зв`язку до суду надійшов відзив на позовну заяву та копії матеріалів виконавчого провадження № 59181516, які в судовому засіданні протокольною ухвалою суду долучено до матеріалів справи.

У поданому відзиві відповідач стверджує, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлені Законом України «Про виконавче провадження». В обґрунтування вказаного покликається на те, що ні боржником, ні стягувачем не надано до відділу державної виконавчої служби доказів добровільного виконання ухвали Турківського районного суду Львівської області від 22.04.2019 у справі № 458/570/18 (№ провадження 2/458/314/2018) про зобов`язання ОСОБА_1 утриматися від вчинення дій. Натомість стягувач ОСОБА_2 звернулася до відділу державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання ухвали суду.

Представник відповідача у відзиві наголошує, що на момент прийняття рішення про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у державного виконавця не було відомостей про добровільне виконання боржником ухвали суду, при цьому інших варіантів поведінки державного виконавця, як винесення зазначених постанов, чинний Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає. На підставі викладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю. Наголосив, що просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про стягнення виконавчого збору від 23.05.2019.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. На електронну адресу суду надійшла заява відповідача за вх. № 1764 ел від 04.06.2019 про розгляд справи без участі представників Турківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Судом проводиться розгляд справи у відсутності представника відповідача, оскільки його неявка відповідно до ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області про вжиття заходів забезпечення позову від 22.04.2019 у цивільній справі № 458/570/18 (№ провадження 2/458/314/2018) зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8 , проживає: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , не вчиняти дії щодо початку будівництва та будівництва житлового будинку на земельній ділянці площею 0,3259 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованій в АДРЕСА_8, урочище «Ростічки» до вирішення справи судом по суті.

Постановою державного виконавця Турківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Попівняком Андрієм Йосиповичем від 23.05.2019 відкрито виконавче провадження № 59181516 за заявою стягувача ОСОБА_2 про примусове виконання ухвали Турківського районного суду Львівської області від 22.04.2019 № 458/570/18 про зобов`язання ОСОБА_1 не вчиняти дій до початку будівництва та будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 0, 3259 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованій в м.Турка Львівської області АДРЕСА_4 , урочище «Ростічки» до вирішення справи судом по суті.

Водночас 23.05.2019 державним виконавцем Турківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Попівняком Андрієм Йосиповичем в межах виконавчого провадження № 59181516 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 8346, 00 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що у державного виконавця Турківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Попівняка Андрія Йосиповича, на думку позивача, були відсутні підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 23.05.2019 у межах виконавчого провадження № 59181516, оскільки позивач добровільно виконав ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 22.04.2019.

Суд також наголошує, що предметом оскарження є постанова відповідача про стягнення виконавчого збору від 23.05.2019 в розмірі 8346,00 грн. лише та не стосується питання витрат виконавчого провадження в сумі 213,50 грн.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду за захистом, на його переконання, порушеного права.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Алгоритм дій державного виконавця при примусовому виконанні рішень встановлений нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами ст. 3 цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до п. 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону № 1404-VIII.

Положеннями вказаної статті визначено перелік підстав за яких виконавчий збір не стягується.

Так, у силу приписів п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

Як встановлено з матеріалів справи, оскаржуваною постановою відповідача відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали Турківського районного суду Львівської області про забезпечення позову від 22.04.2019 у цивільній справі № 458/570/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Аналіз положень п.1 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII та ч. 1 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України, дає підстави суду вважати, що стягнення виконавчого збору при примусовому виконанні ухвали суду про забезпечення позову не передбачено.

Наведене спростовує заперечення відповідача, висвітлені у відзиві на позовну заяву, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Покликання представника позивача на добровільне виконання ухвали Турківського районного суду Львівської області від 22.04.2019 не вчиняти дій до початку будівництва та будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 0, 3259 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованій в м.Турка Львівської області, вул.Стельмаха, урочище «Ростічки» до вирішення справи судом по суті, не впливає на стягнення чи не стягнення виконавчого збору у цьому виконавчому провадженні № 59181516, оскільки виконавчий збір не стягується за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 59181516 суперечить приписам ст. 27 Закону № 1404-VIII, тому постанова відповідача від 23.05.2019 про стягнення виконавчого збору підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку доказування, відповідач не довів правомірності свої дій в контексті спірних правовідносин. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

Відтак, позовні вимоги є обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 139, 243-246, 255, 271, 272, 287, підп. 15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_8 ) до Турківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (код ЄДРПОУ 35038546, майдан Шевченка, 26-б, м. Турка, Львівська область, 82500) про визнання протиправною і скасування постанови, задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Турківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Попівняка Андрія Йосиповича від 23.05.2019 про стягнення виконавчого збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Турківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (код ЄДРПОУ 35038546, майдан Шевченка, 26-б, м. Турка, Львівська область, 82500) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_8 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Повне рішення суду складене 05.06.2019.

Суддя Сидор Н.Т.