Ухвала суду № 82190976, 05.06.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.06.2019 р. Справа № 5015/1584/11

Господарський суд Львівської області розглянувши в судовому засіданні заяву Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон»

про:розстрочку виконання рішення суду від 04.09.2018 р.у справі:№ 5015/1584/11за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»до відповідача:Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:ОСОБА_1 про:стягнення заборгованості

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Зубко С. В.

Представники:

Заявника:Медвідь Л. М. – представник (довіреність від 18.04.2019 р.)Стягувача:Гринів Т. В. – представник (довіреність від 26.04.2019 р. № 440)Третьої особи:не з`явився

29.05.2019 р. до Господарського суду Львівської області за вх. № 1407/19 від Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон» поступила заява про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2018 р. у справі № 5015/1584/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 30.05.2019 р. (з урахуванням ухвали від 30.05.2019 р. про виправлення описки) заяву Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон» про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2018 р. у справі № 5015/1584/11 прийнято до розгляду та розгляд такої призначено в судовому засіданні на 05.06.2019 р.

Заявник явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник заявника заяву про розстрочку виконання рішення суду підтримав повністю, просив суд задоволити таку та розстрочити виконання рішення суду на три місяці до 05.09.2019 р. із сплатою заборгованості рівними частинами.

Стягувач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник стягувача проти задоволення заяви про розстрочку виконання рішення заперечив та просив суд відмовити у задоволенні такої заяви.

Третя особа в судове засідання не з`явилася.

03.06.2019 р. до суду за вх. № 22988/19 від третьої особи поступила заява про розгляд заяви за відсутності третьої особи. У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначив, що підтримує заяву МПП ВКФ «Гелікон» про розстрочення виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи, заяву про розстрочку виконання рішення суду, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2018 р. у справі № 5015/1584/11 стягнуто з Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 3481903 грн. 13 коп. (з яких: 1834812,65 грн. – заборгованість по кредиту; 595407,65 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 1051682,83 грн. – інфляційні нарахування), 40311 грн. 21 коп. - витрат по сплаті судового збору та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відстрочкою виконання рішення на шість місяців – до 05.03.2019 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.03.2019 р. частково задоволено заяву Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон» про відстрочення виконання рішення та відстрочено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2018 р. у справі № 5015/1584/11 на три місяці до 05.06.2019 р.

Вказана ухвала Господарського суду Львівської області залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 р. у справі № 5015/1584/11.

Боржник, у заяві про розстрочку виконання рішення вказує на необхідність розстрочення виконання рішення у даній справі з метою забезпечення можливості реального виконання такого судового рішення та уникнення для останнього несприятливих наслідків.

Заявник стверджує, що згідно із звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2019 року, чистий фінансовий результат Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон» є збитковим, розмір збитку становить 1499000,00 грн. Відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2018 рік, Мале приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Гелікон» за результатами року отримало збиток на суму 3246000,00 грн. Отже, боржником за період наданої судом відстрочки виконання рішення було вжито заходів для покращення фінансового стану підприємства.

Боржник відзначає, що відстрочення судом виконання рішення суду від 04.09.2018 р. в даній справі припало на зимовий період опалювального сезону. Після завершення опалюваного сезону (15 квітня) до завершення періоду відстрочення виконання рішення суду (05 червня) минуло менше двох місяців, відтак відповідач не зміг акумулювати достатньої суми коштів для повного погашення заборгованості перед позивачем.

Заявник стверджує, що за даними останньої фінансової звітності, у підприємства не достатньо коштів для виконання рішення суду у даній справі в повному обсязі одним платежем.

Отже, як зазначає заявник, надання судом розстрочки виконання рішення суду від 04.09.2018р. у справі №5015/1584/11 на три місяці, дозволить відповідачу сплачувати заборгованості згідно із рішенням суду. В іншому випадку, виконання рішення суду в даній справі може призвести до банкрутства боржника.

Також заявник звертає увагу на те, що згідно із доказами, що містяться в матеріалах справи, на нерухоме майно, що належало боржнику на праві власності, ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» було звернено стягнення шляхом реалізації застережень про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в договорах іпотеки, якими забезпечувались зобов`язання підприємства за кредитними договорами. Проте, щодо зазначеного майна існують судові спори, у зв`язку з чим вказане нерухоме майно продовжує обліковуватися на балансі підприємства, а також усі витрати по його обслуговуванню, утриманню в належному стані й амортизації, несе боржник – МПП ВКФ «Гелікон».

Як стверджує МПП ВКФ «Гелікон», ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» не виконало своїх зобов`язань щодо сплати на користь МПП ВКФ «Гелікон» перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя в розмірі 49732796,40 грн. Заявник відзначає, що розрахунок вартості предмета іпотеки підтверджується висновками судових експертів. При цьому, заявник зазначає, що заборгованість позивача перед відповідачем по сплаті вказаного боргу виникла ще у 2014-2015 роках.

На думку заявника, вищевикладені обставини та скрутне матеріальне становище відповідача створюють загрозу банкрутства останнього у разі якщо судом не буде розстрочено виконання рішення суду у даній справі.

Так, згідно рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2018 р. у даній справі стягнуто з відповідача на користь позивача 3522450,34 грн.

Зазначена сума є більш ніж достатньою, відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», для відкриття справи про банкрутство відповідача за заявою позивача.

Разом з тим, як зазначив боржник, звітами про фінансові результати підприємства підтверджується, що відповідач буде не в змозі виконати рішення суду в даній справі шляхом сплати заборгованості одним платежем.

Також заявник вказує, що примусове виконання рішення суду у даній справі не призведе до його фактичного виконання. Примусове виконання рішення призведе до ще більшого погіршення фінансового стану боржника, оскільки розмір заборгованості збільшиться на суму виконавчого збору, що розраховується від суми заборгованості стягненої за рішенням суду. Відкриття виконавчого провадження призведе до арешту коштів боржника, що знаходяться на його банківських рахунках, що в свою чергу спричинить неможливість виплати підприємством заробітної плати працівникам, сплати податків та оплати поточних розрахунків із контрагентами.

Суд погоджується із твердженням заявника, що за наведених обставин примусове виконання рішення суду про стягнення заборгованості у даній справі не призведе до його фактичного виконання на користь позивача, а навпаки призведе до погіршення фінансового стану боржника та ймовірності загрози банкрутства відповідача без розстрочення судом виконання рішення суду у даній справі.

Боржник вказує на те, що розстрочення виконання рішення у даній справі є єдиною можливістю фактичного повного виконання рішення суду та уникнення банкрутства підприємства.

Також боржник зазначає, що він не в змозі одноразово виконати рішення в даній справі про стягнення заборгованості, оскільки це матиме своїм наслідком зупинення діяльності підприємства та накопичення нових боргів при неможливості їх погашення, що в свою чергу призведе до банкрутства підприємства.

Натомість заявник стверджує, що розстрочення виконання рішення дозволить стабілізувати тяжке фінансове становище боржника та дозволить йому сплачувати заборгованість на користь позивача рівними частинами. При цьому, боржник відзначає, що в даному випадку розстрочення виконання рішення суду це не спосіб уникнути підприємством відповідальності, а навпаки, захід для реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною третьою статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Частиною сьомою статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

У п. 7.1.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 р. № 9 зазначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ГПК не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення (п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 р. № 9).

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Так, в силу приписів до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р. зазначено, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувана і боржника.

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та обставини, наявність доказів підтвердження існування обставин, які ускладнюють виконання рішення суду відповідачем, враховуючи ймовірність загрози банкрутства відповідача, з урахуванням балансу майнових інтересів як боржника, так і стягувача, враховуючи наявність незавершеного судового спору між сторонами про стягнення різниці між вартістю предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог іпотекодержателя, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України щодо справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи фінансовий стан МПП ВКФ «Гелікон», з метою недопущення погіршення економічної ситуації підприємства-боржника, зупинки його діяльності та банкрутства підприємства, суд дійшов висновку про необхідність розстрочення виконання рішення суду на три місяці.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Заяву Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон» про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2018 р. у справі № 5015/1584/11 – задоволити.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2018 р. у справі № 5015/1584/11 про стягнення з Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 3481903 грн. 13 коп. (з яких: 1834812,65 грн. – заборгованість по кредиту; 595407,65 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 1051682,83 грн. – інфляційні нарахування), 40311 грн. 21 коп. - витрат по сплаті судового збору та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на три місяці із сплатою заборгованості рівними частинами, а саме: до 05.07.2019 р. – 1174150 грн. 11 коп.; до 05.08.2019 р. – 1174150 грн. 11 коп.; до 05.09.2019 р. – 1174150 грн. 12 коп.

Повна ухвала складена 05 червня 2019 року.

Ухвала набрала законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-сторінка на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/fair/sud5015.

Суддя Цікало А.І.