Рішення № 8219051, 09.02.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.10р.Справа № 33/1-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санлайт Україна С.Р.Л.", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон", м. Дніпропетровськ

про стягнення 17 474 грн. 19 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Ярьоменко О.А., довіреність № 17-10/09 від 05.10.2009 року

Від відповідача: не з'явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санлайт Україна С.Р.Л." звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон" про стягнення 17 474 грн. 19 коп. - основного боргу по договору поставки № 50278 49-4/с від 01.08.2006 року та витрати по справі.

          В судовому засіданні 20.01.10 р. представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій суд просить суд стягнути з відповідача 7 629 грн. 58 коп. - основного боргу і витрати по справі.

          Представник позивача підтримує заяву про зменшення позовних вимог та просить суд задовольнити її в повному обсязі.

Відповідач не направив повноважного представника в судові засідання 20.01.2010 р., 09.02.2010 року відзив та документи, витребувані ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2009 р., 20.01.2010 р., суду не надав. Про час , дату та місце судового засідання відповідача було належним чином повідомлено, доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення № 18622683, яке знаходиться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 09.02.2010 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів, наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ :

01.08.2006 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 50278/49-4/С (далі –Договір).

          Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов’язується в обумовлений даним договором строк поставити та передати товар, а покупець –прийняти та оплатити його на умовах, визначених даним Договором.

          Відповідно до пункту 6 додаткової угоди № 1/0288 49-4/С, яка є невід'ємною частиною вказаного договору, покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника: за проданий товар кожні 30 календарних днів.

          Позивач свої зобов’язання за Договором в частині поставки товару виконав в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, які підписані і скріплені печатками уповноваженими представниками сторін (а.с. 18-47).

          Відповідач свої договірні зобов’язання в частині оплати товару виконав частково, після чого заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 17 474 грн. 19 коп.

Позивачем 20.01.2009 р. на адресу відповідача було направлено лист-вимога № 398 з проханням погасити існуючу заборгованість, яка залишена останнім без відповіді (а.с. 21).

          Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент розгляду справи відповідачем сплачена заборгованість у розмірі 9 844 грн. 61 коп. за поставлений товар по Договору, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 15.12.2009 року та 16.12.2009 року.

В частині стягнення заборгованості в розмірі 9 844 грн. 61 коп. суд вважає за необхідне провадження по справі припинити, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином заборгованість відповідача складає 7 629 грн. 58 коп. і підлягає задоволенню.

Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, п.1-1 ст. 80 , 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В частині стягнення заборгованості в розмірі 9 844 грн. 61 коп. суд вважає за необхідне провадження по справі припинити, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон" (49000, м. Дніпропетровськ,вул. Бажова, 11-а, код ЄДРПОУ 32010905) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Санлайт Україна С.Р.Л." (04655, м. Київ, вул.. Вікентія Хвойки, 18/14, корп. 24, оф. 401, код ЄДРПОУ 31868241) 7 629 (сім тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 58 коп. - основної заборгованості, 174 (сто сімдесят чотири) грн. 74 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

СуддяІ.А. Рудовська Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України – 15.02.2010 р.