Рішення № 8217395, 17.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 лютого 2010 р.           Справа 7/237-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес Корпорейшн Лімітед", м.Вінниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "РІА Альянс" смт. Літин, Літинський р-н, Вінницька обл.

про стягнення 77 298,32 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Болтак Г.М. - довіреність № 41 від 10.02.2010 року.

Бобилєва А.А. - довіреність № 46 від 16.02.2010 року.

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з ТОВ "РІА Альянс" на користь ТОВ "Прес Корпорейшн Лімітед" 77 298,32 грн., з яких 62552,97 грн. основного боргу, 10829,32 грн. пені та 3916,03 грн. штрафних санкцій як збільшення вартості наданих послуг.

Ухвалою суду від 20.11.2009 року дану позовну заяву прийнято судом до розгляду та призначено до слухання в засіданні суду на 24.12.2009 року.

В зв'язку з перебуванням судді Банасько О.О. з 22.12.09 по 25.12.09 року на лікарняному розгляд справи 24.12.2009 року не відбувся.

З урахуванням вказаного, ухвалою від 28.12.2009 року справу було призначено до розгляду на 19.01.2010 року.

У зв'язку з тим, що сторони не виконали вимоги суду щодо надання доказів, які необхідні для розгляду справи та вирішення спору по суті розгляд справи було відкладено до 11.02.2010 року.

11.02.2010 року відповідач надав письмове заперечення на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволені позову посилаючись на настання обставини непереборної сили (форс-мажор), а саме на скрутне фінансове становище підприємства викликане впливом світової фінансової кризи на економіку України.

Також у вказаному письмовому запереченні відповідач підтверджує факт укладення 02.01.2008 року та 02.01.2009 року між сторонами договорів про виробництво поліграфічної продукції за якими позивач зобов'язувався виконати друк поліграфічної продукції - газети "Афіша Поділля", а відповідач зобов'язувався оплачувати друк поліграфічної продукції.

11.02.2010 року в судовому засіданні оголошувались перерви до 16.02.2010 року та 17.02.2010 року з метою надання сторонами додаткових документів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

15.02.2010 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про уточнення позовних вимог згідно якої останній просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 61288,06 грн. з урахуванням того, що ТОВ "РІА Альянс" було частково сплачено борг, а саме 07.10.2009 року за рахунком № СФ-0000738 від 02.06.2009 року в сумі 500 грн. 00 коп. (часткова оплата за друк газет); 08.10.2009 року за рахунком № СФ-0000738 від 02.06.2009 року в сумі 294 грн. 28 коп. (доплата за друг газет); 21.10.2009 року за рахунком № СФ-01056 від 07.08.2009 року в сумі 470 грн. 63 коп. (часткова оплата за друк газет).

Також у вказаній заяві позивач на підставі проведеного повторно перерахунку пені заявляє її до стягнення в розмірі 6730,19 грн..

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Прес Корпорейшн Лімітед" заявлено про відмову від вимоги у відшкодуванні штрафних санкцій, передбачених п. 5.3. Договору № 42 від 02.01.2008 року та Договору № 42 від 02.01.2009 року (збільшення вартості друку наступних номерів на 10% від зазначеної суми у видатковій накладні, до повного погашення заборгованості) в сумі 3916,03 грн..

Під час розгляду справи засоби технічної фіксації судового процесу не застосовуюся у зв'язку з тим, що сторонами не подано відповідного клопотання.

Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, яка розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог в частині вимоги про стягнення суми основного боргу та пені, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить положенням ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

02.01.2008 року між ТОВ "Прес Корпорейшн Лімітед" (Виконавець) та ТОВ "РІА Альянс" (Замовник) було укладено договір про виробництво поліграфічної продукції № 42, згідно п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язки по виконанню друку поліграфічної продукції офсетним способом.

Згідно п.3.1 Договору загальна вартість виготовлення газети є договірною по кожному окремому тиражу газети і визначається Виконавцем відповідно до фактичного тиражу, об'єму видання, необхідної кольоровості і терміновості виготовлення.

Сформована договірна вартість поліграфічних послуг виставляється Замовнику у вигляді рахунку. Оплата вказаного рахунку або підписання видаткової накладної підтверджує згоду Замовника з вартістю послуг (п.3.2 Договору).

В п.3.4 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати друк продукції може не виконуватися і Виконавець не несе відповідальності за невипуск газети. У будь-якому випадку оплата повинна бути проведена Замовником не пізніше за 5-ть банківських днів після отримання продукції.

Договір аналогічного змісту між сторонами було підписано також 02.01.2009 року.

Судом встановлено, що до вказаних договорів між сторонами підписувались також додатки, з яких вбачається, що предметом друку є газети видання "Афіша Поділля".

Як вбачається із матеріалів справи і що не заперечується сторонами на підставі вказаних договорів позивач за період з 01.02.2008 року по 07.08.2009 року виконав роботи передбачені договорами на загальну суму 521503,31 грн..

В підтвердження наведеного суду надано видаткові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей тощо.

Відповідач за період з 15.02.2008 року по 21.10.2009 року провів лише частковий розрахунок за виконані позивачем роботи, а саме на суму 460215,25 грн., що підтверджується наданими сторонами платіжними дорученнями, банківськими виписками тощо.

Таким чином розмір боргу відповідача перед позивачем складає 61288,06 грн. (521503,31-460215,25).

Слід зауважити, що хронологія господарських операцій між сторонами, а також сума боргу в розмірі 61288,06 грн. відображена також в обопільнопідписаному та скріпленому печатками сторін акті звіряння розрахунків, оборотно-сальдовій відомості з 02.01.2008 року по 10.02.2010 року, довідці про рух коштів по взаєморозрахункам з ТОВ "РІА Альянс" за період з 02.01.2008 року по 10.02.2010 року тощо.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договорів укладених між сторонами характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, в п.3.4 договорів встановлено, що у будь якому випадку оплата замовником повинна бути проведена не пізніше 5-ти банківських днів після отримання продукції.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи зі встановлених обставин та наведених вище норм законодавства, позовні вимоги про стягнення основного боргу є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі із врахуванням його заяви про уточнення розміру позовних вимог.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6730,19 грн. пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.2 договорів укладених між сторонами Замовник у разі порушення термінів розрахунків зобов'язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені є правомірною, оскільки відповідає умовам чинного законодавства та укладених між сторонами договорів.

Перевіркою наданого позивачем повторно проведеного розрахунку пені судом виявлено помилки, які полягають в невірному визначенні періодів прострочення. При перевірці розрахунку пені суд дійшов висновку, що позивачем не було враховано вимоги п.3.4 договорів відповідно до яких оплата повинна бути проведена замовником не пізніше за 5-ть банківських днів після отримання товару, в результаті чого початок періоду прострочення було визначено з похибкою на 1-3 дні раніше в усіх періодах.

Крім того, позивачем при обрахунку пені за 2008 рік не було враховано, що кількість днів в цьому році становить 366.

Провівши перерахунок пені із врахуванням виявлених помилок стосовно кількості днів прострочення в періодах вказаних позивачем та кількості днів в 2008 році судом отримано 6660,30 грн. пені.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення 6730,19 грн. пені в стягненні 69,89 грн. пені суд відмовляє, як заявлених безпідставно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Незгода відповідача з позовними вимогами, яка обґрунтована в його письмовому запереченні настанням світової фінансової кризи як обставини непереборної сили оцінюється судом критично виходячи з наступного.

Частиною 4 ст.219 Господарського кодексу України дійсно встановлено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Із п.п.6.3, 6.4 Договорів випливає, що Виконавець та Замовник звільняються від санкцій у разі настання обставин непереборної сили виниклих після його підписання крім волі сторін і таких, настанню яких сторони не могли перешкодити всіма доступними засобами. До форс-мажорних обставин відносяться: аварійні або несанкціоновані відключення електроенергії, постачання газу, води в друкарський цех Виконавця, і аварії каналів даних і засобів зв'язку, стихійні лиха, війна і військові дії, попадання блискавок, пожежі, страйки, повстання, акти органів влади чи управління, які мають вплив на виконання зобов'язання за Договором. При цьому виникнення і термін дії форс-мажорних обставин підтверджується Торгово-промисловою палатою України або відповідними органами влади України. Під форс-мажорними обставинами можуть бути визнані всі інші обставини, які можуть бути доказані в господарському суді, як обставини непереборної сили.

Як вбачається із письмових заперечень, відповідач посилаючись на світову фінансову кризу, як на обставину непереборної сили, зазначає, що остання негативно відобразилася на господарській діяльності ТОВ "РІА Альянс" - падіння попиту на рекламні послуги спричинило тяжкий фінансовий стан підприємства.

Разом з тим у статті 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від нього, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів, тощо.

Крім того, в ч.2 ст.218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наведені вище приписи законодавства у їх порівнянні із умовами договору, що регулюють визначення обставин непереборної сили та порядок їх засвідчення не дають підстав вважати наведену відповідачем обставину (світова фінансова криза) обставиною непереборної сили, яка звільняє його від виконання зобов'язання.

До того ж слід звернути увагу на те, що згідно умов договору настання обставини непереборної сили є підставою для звільнення сторін від санкцій.

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність заперечення відповідача стосовно позовних вимог.

Виходячи з матеріалів справи, наданих позивачем документів суд дійшов висновку про доведеність позивачем боргу в розмірі 61288,06 грн..

Вказаний розмір боргу, як вказувалось раніше, підтверджується також обопільно підписаним актом звірки взаємних розрахунків.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог в частині відмови від стягнення штрафних санкцій в розмірі 3916,03 грн. суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження у цій частині позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення штрафних санкцій (збільшення вартості друку наступних номерів на 10 % від зазначеної суми у видатковій накладній до повного погашення заборгованості) приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу роз’яснені процесуальні наслідки його дій стосовно відмови від вимоги про стягнення пені.

Приймаючи заяву про відмову від частини позовних вимог судом враховано, що остання підписана представником позивача Болтаком Г.М., який діє на підставі довіреності № 41 від 10.02.2010 року і якому надані усі права позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні пені та припинення провадження в частині стягнення штрафу.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу судом взято до уваги на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до вимог ст.49 ГПК України виходячи з того, що нова ціна позову з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог складає 71934,28 грн. (61288,06 грн. - основний борг, 6730,19 грн. - пеня, 3916,03 грн. - штраф).

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 17.02.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.6, 11, 509, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.1 ст. 546, ст.548, ч.ч.1, 2 ст.549, ч.1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.617, ч.1 ст.625, ст.ст.627, 628, 629, ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.218, ч.4 ст.219, ст.230, ч.4 ст.231 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІА Альянс", Шосе Сосонське, 4, смт. Літин, Вінницька область, 22300 (ідентифікаційний код - 34143164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес Корпорейшн Лімітед", вул. Чехова, 12а, м. Вінниця, 21034 (ідентифікаційний код - 32168763) - 61288 грн. 06 коп. основного боргу, 6660 грн. 30 коп. - пені, 679 грн. 48 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 222 грн. 92 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні 69 грн. 89 коп. пені відмовити.

5. Прийняти відмову позивача від позовних вимог щодо стягнення 3916 грн. 03 коп. штрафу.

6. Припинити провадження в частині стягнення 3916 грн. 03 коп. штрафу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

7. Копію даного рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 лютого 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Чехова, 12 а, м. Вінниця, 21034.

3 - відповідачу - Шосе Сосонське, 4, смт.Літин, Літинський р-н., Вінницька обл., 22300.

4 - відповідачу - вул.Київська, 16, оф.902, м.Вінниця, 21009.