Рішення № 82172215, 22.05.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 755/5033/18

провадження № 2/753/2575/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарях Івашків О.В., Пугач Д.С.

за участю сторін

представника позивача Бараннікової Н.О.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

28.03.2018 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі по тексту - позивач, АТ «Укрсоцбанк») звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач-1, ОСОБА_1 , позичальник) та ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач-2, ОСОБА_2 , поручитель) про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 21 508,86 доларів США.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.08.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», що змінило назву на публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 39.29-50/867к (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надав кредит, а відповідач-1 зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування коштами. У забезпечення виконання умов кредитного договору, 10.08.2007 між АКІБ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 39.29-50/427п, за умовами якого відповідач-2 поручився за виконання позичальником обов`язків, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Вказує, що позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач-1 кредит та відсотки за кредитом не сплачує, чим порушує права позивача. Оскільки поручитель відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і боржник, тому просив стягнути заборгованість солідарно.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2018 року вказану позовну заяву передано за територіальною підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 14.06.2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

01.04.2019 року відповідачем ОСОБА_1 було подано заяву про застосування позовної давності по кредитному договору.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позов та просила його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволені посилаючись на пропущений позивачем строк позовної давності.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, відзив на позов не подав, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини його неявки суду не відомі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача ОСОБА_1 , дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

10.08.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», що змінило назву на публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 39.29-50/867к на купівлю автотранспортних засобів, за умовами якого банк надав відповідачу-1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 14 574 долари США, зі сплатою 12% річних та з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 09.08.2012 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 10.08.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 39.29-50/427п, відповідно до якого останній поручився солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 39.29-50/867к.

24.10.2008 року між позивачем та відповідачем-1 укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору кредиту № 39.29-50/867к від 10.08.2007 року, за умовами якої сторони погодили збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом, передбаченої п. 1.1. Договору, встановивши її розмір на рівні 13,50 процента річних.

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання передбачені Кредитним договором та надав Відповідачу-1 кредитні кошти у сумі 14 574,00 дол. США (еквівалент у гривні складав 73 598,70 грн), що підтверджується наявною у матеріалах справи заявою на видачу готівки № 10/05 (а.с.29), а відповідач-1 порушив умови договору та своєчасно не вносив кошти для погашення заборгованості.

Пунктом 2.4 Кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця (без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця), а також в кінцевий термін повернення заборгованості, визначений кредитним договором.

Згідно з Положенням п. 2.4.3. Кредитного договору проценти, нараховані на прострочену заборгованість за кредитним договором вважаються простроченими процентами.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача-1 станом на 14.02.2018 р. становить 21 508,86 дол. США, яка складається із заборгованість за кредитом у сумі 9 956,75 дол. США та за відсотками - 11 552,11 дол. США.

21.02.2018 року позивачем на адресу відповідачів було направлено вимогу про усунення порушень у якій вимагав у строк, не пізніше 3 днів, з моменту отримання цієї вимоги, сплатити заборгованість по кредиту, сплатити нараховані проценти, комісії за користування кредитом і нараховані штраф/пеню.

В добровільному порядку борг перед банком відповідачами не погашено.

Відповідачі не надали своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що стверджується довідкою розрахунком заборгованості за договором.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно ст.ст. 525 і 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положення ст.1048 ЦК України передбачають, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частинами 1 та 2 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, на підставі досліджених доказів суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно має борг перед Банком за вказаним кредитним договором.

Разом з тим, відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності та відмови в задоволені позовних вимог, яку відповідач підтримав в судовому засіданні.

Так, щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як зазначено в правових позиціях Верховного Суду України, які викладені в постановах від 19.03.2014 р. у справі № 6-14цс14, від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14, від 1.10.2014 року у справі № 134 цс14, за договором про надання банківських послуг, яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Відповідно до ч. 4 ст.267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 08.11.2017 р. у справі 401/6656/12-ц.

Із розрахунку вимог банку кредитної заборгованості за договором вбачається, що останній платіж ОСОБА_1 здійснив 17.03.2009 року, а з позовною заявою АТ «Укрсоцбанк» звернулось до 28.03.2018 року, тобто після спливу строку позовної давності звернення до суду.

Отже, трирічний строк позовної давності у спорі, що виник між сторонами, обчислюється з 18.03.2009 року, з наступного дня останнього платежу за кредитом, і закінчується 18.03.2012 року.

Відповідно до ч. 4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

Що стосується вимог позивача до поручителя, то судом встановлено наступне.

Згідно з п. 3.1.1. Договору поруки поручитель зобов`язаний протягом одного робочого дня, від дати отримання повідомлення Кредитора про невиконання Позичальником зобов`язання забезпеченого порукою, виконати відповідне зобов`язання, шляхом перерахування на рахунок Кредитора № 22036026820001, суму невиконаного Позичальником зобов`язання.

При цьому, п. 6.1. Договору поруки визначено, що усі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійсненні у письмовій формі та надісланні рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу поручителя 23.02.2018 року рекомендованим листом було направлено вимогу про усунення перешкод за вих. № 38-39.29-50/867к від 21.02.2018 року, однак суду не надано доказів отримання вказаної вимоги ОСОБА_2 .

Разом з цим, згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Судом же встановлено, що позивач пропустив шестимісячний строк для звернення з позовом до поручителя, так як за умовами кредитного договору строком виконання основного зобов`язання визначено 09.08.2012 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише 28.03.2018 року, тобто більш ніж через 5 років після настання строку виконання основного зобов`язання.Крім того, без згоди поручителя було збільшено процентну ставку.

Таким чином, суд вважає, що договір поруки припинив свою дію, а тому позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 слід визнати безпідставними.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду із відповідним позовом про захист свого порушеного права лише 28.03.2018 року, із пропуском строку позовної давності звернення до суду, в своїй позовній заяві питання про поновлення пропущеного строку позовної давності не ставив та поважних причин пропуску строку не зазначив, у той час, як відповідачем-1 було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, що, відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом строку позовної давності та припинення договору поруки.

У відповідності до ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись стст. 141, 274-279, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: акціонерне товариство «Укрсоцбанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

СУДДЯ: МИЦИК Ю.С.