Рішення № 82164371, 03.06.2019, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/102/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого Ільтьо І. І.,

за участю секретаря Куні О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 5418,03 грн., а також судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 08.02.2012 р. між «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір б/н, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 5500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі та надав ОСОБА_3 кредитні кошти. ІНФОРМАЦІЯ_1 . позичальник ОСОБА_3 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть від 04.04.2015 року .

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. Відповідно до ст.ст. 608,1218,1219 ЦК України у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини і не припинились в наслідок його смерті.

У зв`язку з тим, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України є спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , до складу якої входять у тому числі кредитні зобов`язання, оскільки постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що стверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, заяви про відмову від спадщини не писали, що також стверджується копією відповіді Берегівської державної нотаріальної контори, тому зобов`язані задоволити вимоги кредитора.

Однак лист претензія про виплату заборгованості, який був направлений на адресу відповідачів залишився без виконання, тому вони вимушені звернутись за захистом своїх прав до суду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, однак згідно поданої заяви просить розглянути справу без його участі, позов підтримує та просить задовольнити у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду не з`явилися, причини неявки суд не повідомили, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлені, а тому по справі необхідно постановити заочне рішення, відповідно до ст. 280 ЦПК України через неявку відповідача в судове засідання.

Відповідно до ч.2 ст. 247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом беззаперечно встановлено, що 08.02.2012 р. між позивачем та позичальником ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 5500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В силу положень ч. 1ст. 634 ЦК України, між ОСОБА_3 та позивачем був укладений договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у стандартних формах.

Звернувшись із анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ОСОБА_3 засвідчив свою згоду з запропонованими банком умовами. /а.с. 8/

Таким чином, ОСОБА_3 зобов`язалась здійснювати оплату послуг згідно тарифів позивача у строки.

Позивач, у відповідності до встановлених вимог вищевказаного кредитного договору свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу, кредит на встановлених вищевказаних кредитним договором умовах повернення грошових коштів зі сплатою відсотків за користування ними.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Берегівського районного управління юстиції у Закарпатській області./а.с.38/

Однак, ОСОБА_3 в повному обсязі взяті на себе грошові зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на день його смерті заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.02.2012 року становить 5418,03 грн. у тому числі 5298,32 заборгованість за кредитом та 119,71 грн. заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість, що вбачається із розрахунку заборгованості. /а.с.5-7/

Померлий ОСОБА_3 був зареєстрований АДРЕСА_1 . Спадкоємцями, які постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копіями їх паспортів /а.с. 35-37/.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (п.5 ст.1219, ст.1282 ЦК України).

Відповідно до ст. 1216ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219ЦК України(ст.ст.1218,1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2ст.1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1.ст. 1268ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у ч. ч. 3 ,4, 5 ст.1268, ст.1269 ЦК України.

Так, згідно з ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до ч. 1ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5ст.1268 ЦК України).

Частиною 1ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

При цьому, згідно із ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року роз`яснено, що з урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Відповідно до п.п. 3.21, 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Виходячи з вищезазначеного, суд прийшов до висновку про те, що відповідачі є спадкоємцями померлого, оскільки з матеріалів справи з достовірністю вбачається, що останні на час відкриття спадщини постійно проживали зі спадкодавцем, що підтверджується відмітками у їх паспортах, протягом встановленого строку із заявами про відмову від спадщини не звертались, а отже є такими, що прийняли спадщину.

Таким чином у судовому засіданні з достовірністю встановлено, що кредитор у передбачений законом строк пред`явив вимоги до спадкоємців, а відповідачі як спадкоємці

померлого позичальника, яка не виконала умови кредитного договору, прийняли спадщину, а тому зобов`язані у силу ст. 1281, 1282 ЦК України задовольнити вимоги кредитора у межах вартості спадщини.

Крім того, відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів в користь позивача слід стягнути сплачений останнім судовий збір в сумі 1921 грн., а саме по 960,50 гривень з кожного.

Керуючись ст.ст.12,13,81,223,229,247,258,259,263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , мешканців АДРЕСА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк», розташованого за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570 заборгованість по договору кредиту б/н від 08.02.2012 року в розмірі 5418 (п`ять тисяч чотириста вісімнадцять) гривень 03 копійки, яка складається з 5298,32 заборгованості за кредитом та 119,71 грн. заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканців АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» по 960,50 гривень з кожного з них окремо в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ільтьо І. І.