Рішення № 82163963, 04.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2019 р. справа № 300/729/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № Ф-58327-52 від 11.02.2019 року., -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2019 ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся в суд з позовною до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі також - ГУ ДФС в Івано-Франківській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58327-52 від 11.02.2019.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.02.2019 на його адресу від Коломийського управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-58327-52. по єдиному внеску. ОСОБА_1 зазначає, що згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 виданого на підставі рішення Ради адвокатів Івано-Франківської області від 31.05.2017 №4/04 йому надано право на заняття адвокатською діяльністю. Також зауважує, що з довідки МСЕК серії АВ №0889851 від 18.04.2017, Івано-Франківською обласною кардіологічною МСЕК його визнано інвалідом другої групи загального захворювання без переосвідчення. Таким чином, оскільки позивач займаючись незалежною адвокатською діяльністю і являється інвалідом другої групи, то згідно ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" його звільнено від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 25.04.2019, відповідно до якого представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечила (а.с.25-26). В обґрунтування своєї правової позиції зазначила, що нормами ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціального страхування" передбачено, - особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. До осіб зазначених у пунктах 4 та 51 вказаного закону відносяться: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню та на інших підставах. Особи, які провадять незалежну професійну діяльність не підпадають під вимоги частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", тому твердження позивача, щодо звільнення його від сплати єдиного внеску у зв`язку із інвалідністю не відповідає дійсності. Просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступне.

Згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 виданого на підставі рішення Ради адвокатів Івано-Франківської області від 31.05.2017 №4/04 ОСОБА_1 надано право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 19).

Позивач є також особою з інвалідністю другої групи загального захворювання, про що свідчить копія довідки МСЕК серії АВ №0889851 від 18.04.2017, видана Івано-Франківською обласною кардіологічною МСЕК (а.с. 18).

25.02.2019 на адресу позивача від Коломийського управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-58327-52 на суму 11940,72 грн.

Не погоджуючись з даною вимогою позивач подав скаргу до ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 28.02.2019 (а.с. 9).

ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийнято рішення про залишення скарги без задоволення №1313/10/09-19-10-01-12 від 18.03.2019 (а.с. 11-13).

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-58327-52, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі Закон №2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За приписами ч.4 ст. 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.1 Закону недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. З вказаного Закону збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати та відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законами України №1714 від 06.12.2016 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", №2148 від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесено зміни в Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

У п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону зазначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладення податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з абзацом 3 ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, зазначені пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, у зв`язку із змінами в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску і загальнообов`язкове державне соціальне страхування" Позивач зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності без обов`язкового отримання доходу від такої діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі статтею 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Положеннями статті 32 Закону № 5076-VI встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, де однією з підстав зазначено: подання адвокатом заяви про припинення права на заняття адвокатською діяльністю раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката. Припинення права особи на заняття адвокатською діяльністю має наслідком припинення такої діяльності та права особи на участь у роботі органів адвокатського самоврядування. Відомості про припинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Судом встановлено, що заяву про припинення права на заняття адвокатською діяльністю раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката позивач не подавав і є членом органу адвокатського самоврядування, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю не анульовано. Вказана обставина не заперечується сторонами по справі.

Суд зазначає, що борг по єдиному внеску обліковується за позивачем, як за особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті це : фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Хоча позивач є інвалідом другої групи, однак, звільнення адвокатів, як самозайнятих осіб, в тому числі, які є інвалідами другої групи, від сплати єдиного внеску законом не передбачено.

Нарахування єдиного внеску та формування вимоги про сплату борі (недоїмки) регулюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску і загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Інструкцією про поряд (нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449.

Частиною 12 ст. 9 Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачені сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. З ст. 25 Закону суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Абзацами 1-3 ч.4 цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац 9 ч. 4 цієї статті).

Розділом VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.

Відповідно до п. 1 вказаного розділу до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно п. 2 розділу VI Інструкції у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з п. 3 розділу VI Інструкції у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п. 4 вказаного розділу вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Отже, у зв`язку з тим, що платник мав на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, орган доходів і зборів надіслав Позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки), а тому твердження Позивача про те, що жодна перевірка не проводилася є недоречним.

В той же час, як зазначалось судом вище, позивач не вчиняв дій щодо припинення адвокатської діяльності у відповідності до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 р. №Ф-58327-52.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ).

відповідач: Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 3939446376018, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ).

Суддя Микитюк Р.В.