Ухвала суду № 82163377, 04.06.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 червня 2019 рокум. Ужгород№ 807/2034/17

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Гаврилко С.Є. розглянувши в письмовому проваджені клопотання представника позивача про витребування звіту про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2017 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 01 червня 2007 року) в особі представника ОСОБА_2 Анастасії Володимирівни ( АДРЕСА_2 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), яким просить суд: "1. Прийняти дану позовну заяву до свого провадження; 2. Визнати протиправним і скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 12 червня 2017 року № 2071/7; 3. Зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 від 21.04.2017 року № 3152; 4. Присудити позивачу понесені судові витрати; 5. В порядку підготовки справи до розгляду витребувати для огляду у судовому засіданні оригінал ОСОБА_1 від 21.04.2017 року № 3152 з конвертом і усіма додатками".

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу – задоволено. Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України від 12 червня 2017 року № 2071/7. Зобов`язано Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 21 квітня 2017 року № 3152 (Т. 1 а.с.а.с. 203-209).

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 807/2034/17 повернуто скаржнику (Т. 1 а.с.а.с. 240, 241).

Відповідно до даних, які містяться в Комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 807/2034/17 набрало законної сили 19 березня 2019 року.

21 травня 2019 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача в порядку статті 382 КАС України, відповідно до якої остатній просив суд "затребувати від Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) звіт про виконання рішення суду, датованого 31 січня 2019 року у справі № 807/2034/17 до 15 червня 2019 року включно" (Т. 2 а.с. 1).

Оцінюючи наявність підстав щодо можливості для задоволення вказаної заяви суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні такої з огляду на таке.

Відповідно до статті 382 частин 1, 2 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі п.п. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів статті 14 частини 2 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може лише під час прийняття рішення у справі.

Нормою КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Правові норми, закріплені у статті 382 частині 1 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, статті 245 частини 6 КАС України, згідно з якими сум може визначити відповідачу - суб`єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду. Разом з тим, у відповідності до статті 246 частини 6 пункту 1 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Аналізуючи наведені положення КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, тобто відповідачем у справі, суд наділений правом лише під час прийняття рішення у справі за наслідками її розгляду по суті.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

При зверненні з даним позовом, позивач не просив про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, а подав відповідне клопотання до Закарпатського окружного адміністративного суду лише після розгляду справи по суті та набранням рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року законної сили.

Таким чином, судовий контроль Закарпатським окружним адміністративним судом не встановлювався при ухваленні рішення від 31 січня 2019 року у справі № 807/2034/17.

Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримала виконавчий лист на примусове виконання рішення суду 13 травня 2019 року (Т. 1 а.с. 246).

Судом не встановлено та представником позивача не подано доказів, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про "затребування від Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) звіту про виконання рішення суду, датованого 31 січня 2019 року у справі № 807/2034/17 до 15 червня 2019 року включно".

Суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на його право звернутися до суду з вимогами про визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду в порядку статті 383 КАС України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 248, 382 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про витребування від Міністрерства юстиції України звіту про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Суддя С.Є. Гаврилко