Постанова № 8216142, 09.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

09 грудня 2009 р. № 40/701-13/430

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:Н. Дунаєвської

І. Воліка (доповідача), Н. Мележик,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуАкціонерного товариства закритого типу "Лікувальний комплекс "Феофанія"

на постановувід 22.06.2009

Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 40/701-13/430

за позовомАкціонерного товариства закритого типу "Лікувальний комплекс "Феофанія"

доНаціональної академії наук України

треті особи1) Державне підприємство "Лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія",

2) Фонд державного майна України,

за участюПрокуратури міста Києва

провизнання права користування

В судове засідання прибули представники сторін:

позивачане з’явились;

відповідачаФесюк Т.В. (дов. від 27.01.2009 № 17/114-12);

третьої особи-1не з’явились;

третьої особи-2Семенюк Н.М. (дов. від 05.05.2009 № 367);

Прокуратури Орленко А.О. посвід. № 126 від 29.10.2009; ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 року позивач - Акціонерне товариство закритого типу "Лікувальний комплекс "Феофанія" (далі –АТЗТ "ЛК "Феофанія") звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Національної академії наук України про визнання права користування цілісним майновим комплексом лікувально-профілактичного комплексу "Феофанія" до 08.12.2009.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що на підставі рішення загальних зборів трудового колективу Лікувально-профілактичного комплексу "Феофанія" від 15.03.1994, прийнятого за пропозицією Національної академії наук України про передачу в орендне користування лікувально-оздоровчого-комплексу, між трудовим колективом Лікувально-профілактичного комплексу "Феофанія", правонаступником якого він є АТЗТ "ЛК "Феофанія", та відповідачем Національною академією наук України 05.04.1994 укладений договір оренди № 7, відповідно до умов якого позивач одержав у тимчасове платне користування цілісний майновий комплекс, до якого входили: санаторій "Феофанія", що розташований на земельній ділянці площею 3,3 га з будівлями, що розташовані на ній, відділення матері та дитини, 3 артезіанські свердловини, оздоровчій табір "Ясний", що розташований на земельні ділянці площею 6,2 га. разом з розташованими на ній будівлями. Срок дії договору 5 років

30.11.1994 трудовий колектив Лікувально-профілактичного комплексу "Феофанія" на загальних зборах обговорив питання щодо продовження строку договору оренди, і 08.12.1994 між сторонами укладений договір оренди спірного майна № 24 у якому встановлено термін дії договору 15 років.

Позивач вказує на те, що відповідача заперечує правомірність користування орендованим майном після закінчення п’ятирічного терміну, а тому просив визнати за ним право користування цілісним майновим комплексом "Феофанія" на умовах договору оренди від 08.12.1994 - до 08.12.2009.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.08.2006 до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено Державне підприємство "Лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" НАН України (надалі –ДП ЛПК "Феофанія" НАН України) та Фонд державного майна України.

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2007 у справі № 40/701-13/430 (суддя Борисенко І.І.) позов задоволено повністю.

Постановлено визнати за Акціонерним товариством закритого типу "Лікувальний комплекс "Феофанія" право користування майном лікувально-профілактичного комплексу "Феофанія" згідно договору оренди від 08.12.1994 терміном на 15 років до 08.12.2009.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 (колегія суддів: головуючий –Студенець В.І., судді –Баранець О.М., Вербицька О.В.) рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2007 у справі № 40/701-13/430 скасовано повністю та прийняте нове рішення.

Постановлено у позові відмовити повністю.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач - Акціонерне товариство закритого типу "Лікувальний комплекс "Феофанія" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 у справі № 40/701-13/430 скасувати, а справу передати на новий розгляд. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні", положення Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій"; а також порушено процесуальні норми, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових актів.

09.12.2009 у судове засідання представник позивача –АТЗТ "Лікувальний комплекс "Феофанія" не з’явився, направив касаційній інстанції клопотання про відкладення розгляду справи з підстав перебування представника на лікуванні.

Вищий господарський суд вважає, що клопотання позивача про відкладення розгляду касаційної скарги у цій справі підлягають відхиленню виходячи з наступного.

Обставиною, яка зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з врахуванням також підстав, наведених в ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Зазначені підстави оцінюються судом з метою реалізації передбаченого процесуальним законом права на відкладення справи.

З урахуванням приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та імперативних вимог ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України щодо повноважень касаційної інстанції та меж перегляду справи в касаційній інстанції, суд не вбачає у наведених відповідачами обставинах об’єктивної перешкоди для касаційного перегляду судового акту у справі. Крім того, нез’явлення сторін у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки та не перешкоджає її розгляду по суті без їх участі.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача, представників відповідача, третьої особи-2, думку прокурора та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд першої інстанції дійшовши висновку про виникнення та існування між АТЗТ "Лікувальний комплекс "Феофанія", який є правонаступником прав трудового колективу Лікувально-профілактичного комплексу "Феофанія", та Національною академією наук України орендних відносин на підставі договору оренди № 24 від 08.12.1994, укладеного на 15 років. При цьому встановивши факт відсутності оригіналу договору № 24 від 08.12.1994, суд обґрунтував ці висновки нотаріально посвідченою копію даного договору, поставою Прокуратури м. Києва від 30.06.1995 про відмову в порушенні кримінальної справи по факту підробки договору оренди № 24 від 08.12.1994, довідкою Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 07.05.2002 про викрадення оригіналу договору № 24 від 08.12.1994 з автомобіля належного АТЗТ "Лікувальний комплекс "Феофанія"; протоколом рішення загальних зборів № 3 від 30.11.1994, згідно якого трудовим колективом лікувально-профілактичного комплексу прийняте рішення просити Національну академію наук України укласти договір оренди спірного майнового комплексу на 15-20 років; висновками спеціалістів відділення технічної експертизи документів і почерку НДЕКЦ при ГУ МВС України у м. Києві про те, що договір, який слугував оригіналом при виготовлення наданої для дослідження ксерокопії договору № 24 оренди від 08.12.1994 піддавався змінам шляхом дописування у тексті цифри “1” між літерою “у” та цифрою “5”, а також нотаріально посвідченими заявами фізичних осіб, у яких йдеться про обставини виготовлення договору оренди.

Проте апеляційний господарський суд не погодитися з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 28.03.1990 Розпорядженням Президії Академії наук Української РСР № 368 створено лікувально-профілактичний комплекс на базі санаторію-профілакторію "Феофанія" АН УРСР та піонерського табору "Ясний".

13.03.1992 Виконкомом Московської районної ради народних депутатів м.Києва за № 0099-1997п зареєстровано Статут Лікувально-профілактичного комплексу "Феофанія" АН України за адресою: м. Київ, вул. Ак. Лебедєва, 31.

05.04.1994 між НАН України та Лікувально-профілактичним комплексом "Феофанія" укладений договір № 7 оренди лікувально-профілактичного комплексу "Феофанія", відповідно до умов якого лікувально-профілактичному комплексу "Феофанія" передано в оренду майно лікувально-профілактичного комплексу, а саме: санаторію "Феофанія", відділення матері і дитини, земельна ділянка, закріплена за санаторієм, площею 3,8 га зі всіма забудовами на ній; три артезіанські свердловини; інше майно, забудівлі, споруди, обладнання, устаткування та нерухомість, що знаходиться на балансі ЛПК; Оздоровчий табір "Ясний"; земельна ділянка закріплена за оздоровчим табором площею 6,2 га зі всіма забудовами на ній (п.1.2 договору).

Згідно пункту 9 Договору № 7 визначено, що орендарем є Лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія", м. Київ-143, вул. Академіка Лебедєва, 31, розрахунковий рахунок 16006226 в ОПЕРУ при УСБ м. Києва, МФО 300023.

При цьому, позивач –АТЗТ "Лікувальний комплекс "Феофанія" посилається на те, що 05.04.1994 між трудовим колективом Лікувально-профілактичного комплексу "Феофанія", правонаступником якого стало АТЗТ "Лікувальний комплекс "Феофанія" (орендар) та НАН України (орендодавець) укладений договір оренди цілісного майнового комплексу терміном на 5 років.

Проте, 08.12.1994 сторони, на підставі рішення загальних зборів трудового колективу лікувально-профілактичного комплексу "Феофанія" № 3 від 30.11.1994, уклали договір оренди № 24, на тих же умовах, але з терміном дії 15 років.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а промислове підприємство - також товарний знак.

Статут державного підприємства "Лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" НАН України (надалі - ДП "ЛПК "Феофанія" НАН України) (нова редакція) затверджено наказом головного вченого секретаря НАН України та зареєстровано Московською райдержадміністрацією 16.09.1998 № 13540.

Згідно пункту 1.1 Статуту ДП "ЛПК "Феофанія" НАН України лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" створено відповідно до постанови Бюро Президії НАН України від 28.03.1990 № 368.

В пункті 1.2 Статуту ДП "ЛПК "Феофанія" НАН України визначено, що ЛПК є госпрозрахунковим постійно господарюючим суб’єктом, який має права юридичної особи з самостійним балансом; розрахунковий та валютний рахунки в установах банків, круглу печатку із своєю назвою та інші печатки і штампи, необхідні для ведення діловодства.

Пунктом 1.3 Статуту ДП "ЛПК "Феофанія" НАН України передбачено, що ЛПК у своїй діяльності керується чинним законодавством України, Законами України "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво", постановами та розпорядженнями НАН України, а також цим Статутом.

Трудовий колектив ЛПК становлять всі громадяни, які працюють в ЛПК і з якими укладено трудову угоду (контракт) (п. 4.2 Статуту).

Згідно частини 1 ст. 6 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" (в редакції від 26.01.1994) орендарями за цим Законом можуть бути організації орендарів, створені членами трудового колективу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів, громадяни та юридичні особи України, іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Таким чином, орендарем могла виступати організація орендарів, яка створена членами трудового колективу державного підприємства. Порядок створення організації орендарів визначений ст. 9 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій".

Відповідно до 9 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" у разі прийняття членами трудового колективу рішення про укладення договору оренди особи, які бажають стати орендарями, створюють організацію орендарів.

Загальні збори або збори уповноважених організації орендарів обирають її керівні органи, затверджують положення про організацію орендарів, яке підлягає державній реєстрації у виконавчому комітеті Ради народних депутатів або місцевій державній адміністрації за місцезнаходженням об'єкта оренди.

До реєстрації положення про організацію орендарів у виконавчому комітеті Ради народних депутатів або місцевій державній адміністрації кожен член трудового колективу підприємства, організації має право вступу в організацію орендарів на підставі особистої заяви.

Організація орендарів набуває прав юридичної особи з дня її державної реєстрації.

Зі змісту договорів оренди № 7 від 05.04.1994 та № 24 від 08.12.1994 вбачається, що укладені вони між НАН України та лікувально-профілактичним комплексом "Феофанія" НАН України, а отже необґрунтованим є твердження позивача щодо укладення зазначених договорів з трудовим колективом АТЗТ "ЛК "Феофанія", яке є правонаступником трудового колективу Лікувально-профілактичним комплексом "Феофанія", оскільки і матеріалах справи відсутні докази того, що членами трудового ДП "ЛПК "Феофанія" НАН України була створена та зареєстрована організація орендарів.

Крім цього, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з необґрунтованості посилань АТЗТ "ЛК "Феофанія", що товариство є правонаступником трудового колективу ДП "ЛПК "Феофанія НАН України, за договором оренди державного майна виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 24 Закону України "Про господарські товариства" акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.

Судом встановлено, що статут Акціонерного товариства закритого типу "Лікувальний комплекс "Феофанія", затверджений рішенням установчих зборів (протокол № 1 від 02.08.1995), 16.08.2005 зареєстрований Виконавчим комітетом Московської районної ради народних депутатів м. Києва (свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності № 23521546).

Згідно пункту 1.1 Статуту АТЗТ "ЛК "Феофанія" товариство є закритим акціонерним товариством, що утворене шляхом об’єднання грошових вкладів, цінностей і інтелектуального потенціалу та за взаємною згодою його Засновників, і діє на підставі Законів України "Про підприємства в Україні", "Про власність", "Про господарські товариства", та інших законодавчих актів України, Установчого договору і цього Статуту.

Пунктом 2.5 Статуту АТЗТ "ЛК "Феофанія" визначено, що товариство має самостійний баланс і діє на основі повного господарського розрахунку та самофінансування.

Товариство має право від свого імені укладати угоди, контракти, договори з організаціями, підприємствами, в тому числі іноземними, набувати майнових та немайнових прав, нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражі або третейському суді.

Водночас, у Статуті АТЗТ "ЛК "Феофанія" відсутнє посилання на те, що акціонерне товариство є правонаступником прав та обов’язків ДП "ЛПК "Феофанія" НАН України.

Відповідно до ст. 37 Цивільного кодекс УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов’язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

В силу приписів пункту 4 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" та статті 22 Закону України "Про господарські товариства" підприємство вважається реорганізованим з моменту виключення його з державного реєстру України (господарське товариство - з моменту внесення запису про припинення його діяльності до державного реєстру).

У разі злиття, поділу, приєднання підприємств момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств визначається, якщо інше не передбачено законом чи постановою про реорганізацію, днем підписання передаточного або розподільного акту чи балансу (частина друга статті 37 Цивільного кодексу України), і тому може не співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто виключення його з державного реєстру.

При цьому, суду не надано доказів, що між ДП ЛПК "Феофанія" НАН України та АТЗТ ЛК "Феофанія" складався передаточний або розподільчий акт чи баланс стовно переходу прав та обов’язків від підприємства до товариства при правонаступництві.

Також, Державне підприємство "ЛПК "Феофанія" НАН України внесено до ЄДРПОУ і відсутні докази щодо його виключення з реєстру.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" (в редакції від 26.01.1994) створене орендарем підприємство, господарське товариство тощо стає правонаступником прав та обов'язків державного підприємства, організації відповідно до договору оренди.

Якщо об’єктом оренди є цілісний майновий комплекс структурного підрозділу, створене орендарем підприємство, господарське товариство тощо стає правонаступником прав та обов’язків державного підприємства, організації, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутності правових підстав для правонаступництва прав та обов’язків державного підприємства Акціонерним товариством закритого типу "ЛК "Феофанія" за договором оренди № 7 або № 24.

Крім того, судом взято до уваги факти встановлені у постанові Вищого господарського суду України від 15.03.2007 у справі № 22/46 за позовом НАН України до ДП "ЛПК "Феофанія НАН України та АТЗТ "ЛК "Феофанія" про припинення орендних правовідносин, якою скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006, а рішення господарського суду м. Києва від 27.02.2006 залишено без зміни.

В зазначеній постанові вказано, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір оренди № 7 укладений саме з відповідачем –юридичною особою –Державним підприємством Лікувально-профілактичним комплексом "Феофанія" НАН України.

Постановою Верховного Суду України від 19.06.2007 постанову Вищого господарського суду України від 15.03.2007 у справі № 22/46 залишено без зміни.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Також, судом апеляційної інстанції правомірно не взято до уваги як належний доказ ксерокопію договору оренди № 24 від 08.12.1994 та нотаріально посвідчену копію, оскільки вказані докази не є належними в розумінні ст. ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому судом відхилено посилання позивача на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 15.04.2002 в якому згадується про договір оренди № 24, оскільки обставини пов’язані з укладенням договору оренди № 24 не були предметом даного судового розгляду і під час розгляду кримінальної справи не встановлювались факти, чи мали місце певні дії та ким вони були вчинені.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судоми апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено відсутність правових підстав для визнання за позивачем права користування орендованим майном відповідно до договору оренди № 24 від 08.12.1994, тому постанова апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з’ясуванні всіх обставин справи та при правильному застосуванні норм матеріального права, а касаційну скаргу без задоволення.

Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції та приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Лікувальний комплекс "Феофанія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 у справі № 40/701-13/430 залишити без змін.

Головуючий, суддя Н. Дунаєвська

Судді : І. Волік

Н. Мележик