Постанова № 8214867, 23.02.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 лютого 2010 р. № 8/369 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя

суддіМуравйов О. В.

Полянський А. Г.

Фролова Г. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Єдина Торгова Система-Київ" та

Спільного підприємства "АПФ"

на постанову

відЖитомирського апеляційного господарського суду

10.11.2009 року

по справі№ 8/369 Господарського суду Житомирської області

за позовом

доТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Єдина Торгова Система-Київ"

Спільного підприємства "АПФ"

простягнення 149191,42 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача: Нетреба С. О. –дов. від 22.02.10р. Сероветник О. Н. –дов. від 06.10.09р. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Єдина Торгова Система-Київ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Спільного підприємства "АПФ" про стягнення 149191,42 грн.

В процесі судового розгляду справи позивач декілька раз уточнював позовні вимоги. Згідно останньої заяви про уточнення позовних вимог, наданої представником позивача в судовому засіданні, позивач просить суд стягнути з відповідача 120000 грн. основного боргу, 14493,60 грн. пені, 2783,82 грн. 3% річних та 11914 грн. інфляційних, а всього на суму 149191,42 грн., а також просить стягнути з відповідача 1685,16 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.07.2009 року по справі №8/369 (суддя Давидюк В. К.) позов задоволено частково: вирішено стягнути з Спільного підприємства "АПФ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система-Київ" 120000 грн. - основного боргу; 14493,60 грн. - пені; 2783,82 грн. - 3% річних; 11914 грн. - інфляційних; 1685,16 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита; 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Припинено провадження у справі в частині стягнення 20000 грн. основного боргу.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 року по справі №8/369 (головуючий суддя Гулова А. Г., судді Пасічник С. С., Щепанська Г. А.) апеляційну скаргу Спільного підприємства "АПФ" задоволено частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 30.07.2009 року по справі №8/369 скасовано в частині стягнення 14493,60 грн. пені та прийнято в цій частині нове рішення: в позові відмовлено та скасовано в частині припинення провадження по справі в сумі 20000 грн. Змінено рішення в частині стягнення судових витрат, а в решті - залишено без змін. Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: "2. Стягнути із Спільного підприємства "АПФ" (10019, м. Житомир, вул. Комерційна, 8, код ЄДРПОУ 24702209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система-Київ" (02090, м. Київ, вул. Сосюри, 68, код ЄДРПОУ 32959643) 120000,00 грн. - основного боргу, 2783,82грн. - 3% річних, 11914,00грн. - інфляційних втрат, 1346,98грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита, 106,54 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити."

Не погоджуючись з вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Єдина Торгова Система-Київ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. ст. 547, 550 ЦК України, ст. ст. 32, 33 ГПК України у зв'язку з чим просить скасувати оскаржену постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та в частині стягнення з касатора витрат з оплати державного мита за подання апеляційної скарги та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги щодо стягнення пені в сумі 14493,60 грн. та покласти судові витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги на відповідача.

Спільне підприємство "АПФ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального права, зокрема ст. ст. ст. 526, 530, 610, 692 ЦК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржену постанову в частині стягнення з відповідача 120000,00 грн. основного боргу, 2783,82грн. - 3% річних, 11914,00грн. - інфляційних втрат, 1346,98грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита, 106,54 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відзиви на касаційні скарги не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Відводів складу суду не заявлено.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 23.02.2010 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні по даній справі, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 23.11.2006 року між ТОВ "Єдина Торгова Система-Київ" та СП "АПФ" укладено договір №118, відповідно до умов якого ТОВ "Єдина Торгова Система-Київ" (продавець) зобов'язалося передати у власність СП "АПФ" (покупець) товар, а покупець - прийняти даний товар та оплатити його вартість на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору передача товару за цінами, в терміни і в кількості буде здійснюватись згідно специфікацій до даного договору, які є невід'ємними його частинами.

Згідно з п. 5.1 зазначеного договору оплата за поставлений товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в гривнях України.

Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем із розрахунку 100% вартості поставки не пізніше одного банківського дня до моменту відвантаження товару зі складу продавця, якщо інше не передбачено специфікаціями на кожну партію товару, або у строки, які сторони будуть обумовлювати в специфікаціях на кожну поточну поставку (п. 5.2 договору).

21.10.2008 року сторони підписали специфікацію №7 до договору №118, з якої вбачається, що ТОВ "Єдина Торгова Система-Київ" та СП "АПФ" домовились про передачу продавцем покупцю пінополістиролу марки ZCF 301, ZCF 302 WUXI XINDA, Китай загальною вартістю 280000,00 грн.

В п. 4 цієї специфікації зазначено, що оплата товару здійснюється на протязі 20 календарних днів з моменту поставки.

На виконання умов даного договору, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 280000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0013107 від 21.10.2008 року та довіреністю ЯОЕ №054345 від 21.10.08 року.

Судами встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару виконав частково, сплативши позивачеві 140000 грн.

Виходячи з положень ст. ст. 525, 526 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги в частині стягнення 120000,00 грн. основного боргу, 2783,82 грн. 3% річних, 11914,00 грн. інфляційних і 14493,60 грн. пені обґрунтовані, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню. В частині стягнення 20000 грн. основного боргу припинено провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком місцевого господарського суду погодився лише частково, оскільки на його думку правовідносини виникли між сторонами не на підставі договору № 118, а на підставі видаткової накладної № РН-0013107 від 21.10.2008р., рахунку-фактури № СФ-0013107 від 13.10.2008р. та платіжних документів, які свідчать про часткову оплату рахунку-фактури.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про настання строку оплати поставленого товару відповідачем 21.10.2008р. після поставки товару в силу ч. 1 ст. 692 ЦК України, оскільки інший строк не встановлений в накладній.

Такий висновок суд апеляційної інстанції обгрунтував тим, що переданий за зазначеною вище видатковою накладною товар не є тим товаром, про який зазначено в специфікації до договору № 118.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 671 ЦК України передбачено, що якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Правові наслідки порушення продавцем умов договору щодо асортименту товару передбачені ст. 672 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, в цих нормах законодавець закріпив способи захисту права покупця на отримання товару належного асортименту.

Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, що відповідач (покупець) висував позивачу (продавцю) претензії щодо асортименту товару, зокрема, відмовлявся від його прийняття та оплати.

Також відповідачем не надано доказів на підтвердження доводів про поставку за видатковою накладною товару іншого, ніж передбачено специфікацією. Розбіжності в найменуванні товару не може бути таким доказом, враховуючи іноземне походження товару, можливі помилки при перекладі та відсутність посилань на норми Державного стандарту України.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України доводи відповідача щодо поставки іншого товару, ніж передбачено договором, повинні були бути підтверджені допустимими доказами, зокрема, передбаченими ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію".

Безпідставно судом апеляційної інстанції не застосована до спірних правовідносин ч. 4 ст. 672 ЦК України, відповідно до якої товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Згідно з ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Висновок суду апеляційної інстанції про виникнення правовідносин між сторонами на підставі накладної, а не на підставі чинного договору, суперечить і ч. 1 ст. 181 ГК України.

Оскільки доказів звернення до позивача з претензіями стосовно асортименту поставленої продукції відповідачем не було надано судам першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що з урахуванням положень ч. 5 ст. 672 ЦК України відповідач зобов'язаний виконати зобов'язання по оплаті поставленого товару згідно умов, визначених в договорі №118.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Місцевим господарський судом правомірно припинено провадження по справі в частині стягнення 20000 грн. основного боргу у зв'язку з тим, після подачі позову до суду відповідач частково розрахувався з позивачем, сплативши останньому 20000 грн.

Оскільки судами встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару виконав частково, сплативши позивачеві 140000 грн., колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 120000 грн. основного боргу є обгрунтованими.

З урахуванням положень ст. 625 ЦК України та п. 6.2 договору підлягають стягненню з відповідача також 2783,82 грн. 3% річних, 11914,00 грн. інфляційних і 14493,60 грн. пені.

Окрім того, суперечливим є висновок суду апеляційній інстанції щодо часткового припинення провадження по справі.

Так, в мотивувальній частині постанови зазначено, що висновок суду першої інстанції про припинення провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 20000 грн. боргу є законним та обґрунтованим.

В той же час в п. 2 резолютивної частини постанови апеляційний господарський суд рішення господарського суду Житомирської області від 30.07.2009 р. у справі № 8/369 скасовує в частині припинення провадження у справі в сумі 20000,00грн.

Суд касаційної інстанції вважає, що оскаржена постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, яке полягало в незастосуванні до спірних правовідносин норм матеріального права, які повинні бути застосовані, та процесуального права (ст. 34 ГПК України), що згідно ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для її скасування.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені на підставі наявних в справі доказів, норми матеріального права застосовані до спірних правовідносин вірно, порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції не встановлено, воно підлягає залишенню в силі.

За таких обставин касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Єдина Торгова Система-Київ" підлягає задоволенню в повному обсязі, а касаційна скарга Спільного підприємства "АПФ" –частковому задоволенню.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Єдина Торгова Система-Київ" задовольнити.

Касаційну скаргу Спільного підприємства "АПФ" задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 року по справі №8/369 Господарського суду Житомирської області скасувати.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 30.07.2009 року по справі №8/369 залишити без змін.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді А. Г. Полянський

Г. М. Фролова