Рішення № 8214047, 04.03.2010, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-1492/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2010 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого судді Самойлової О.В.

при секретарі: - Земцової Н.В.,

за участю позивача: - ОСОБА_2,

представника відповідача: - Смирнова Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Феодосійська суднобудівна компанія „Море” про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації середнього заробітку, моральної шкоди,

встановив :

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Феодосійська суднобудівна компанія „Море” про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації середнього заробітку, моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що позивач працював у відповідача з 15 червня 2003 року по 01.11.2007 року, відповідач з січня 2006 року не виплачує йому заробітну плату, посилаючись на відсутність грошових коштів, також відповідач не провів розрахунок при його звільненні, заборгованість склала 11996,89 грн., також не виплачена компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати, яка станом на 01.08.2009 року складає 6527,39 грн., у звязку із тим, що з позивачем не було проведено своєчасно розрахунок при звільненні, він просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 25526,38 грн. та компенсацію на цю суму у розмірі 2563,08 грн., також вважає, що порушення його прав відповідачем спричинило йому моральну шкоду, яку він оцінює у 1000,00 грн.

Ухвалою суду від 04.03.2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 11996,89 грн. залишені без розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав з підстав, що в ньому зазначені та пояснив, що він тривалий час працював на заводі, йому з 2006 року не виплачували заробітну плату, на тепер заборгованість по заробітній платі складає 11996,89 грн., із заявою до Господарського суду АР Крим він не звертався, не може пояснити, чому включений до реєстру кредиторів.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що 12 січня 2008 року щодо підприємства порушено справу про банкрутство, ОСОБА_2 написав заяву до Господарського суду про включення його у реєстр кредиторів, заборгованість по заробітній платі у сумі 11996,89 грн. увійшла до реєстру, тому немає підстав для стягнення заборгованості у судовому порядку, питання стосовно стягнення компенсації на суму несвоєчасно виплаченої заробітної плати представник просить вирішити на розсуд суду, також вважає, що оскільки рахунки підприємства тривалий час знаходяться під арештом, вини заводу у несвоєчасної виплаті заробітної плати та не проведенні розрахунку при звільненні позивача не має.

Вислухавши позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, всебічно зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

У безспірному порядку судом встановлено, що позивач працював у відповідача з 15.07.2003 року, наказом № 208/к від 30.10.2007 року позивач був звільнений з посади за ст. 38 ч. 3 КЗпП України, про що свідчать відповідний запис у трудовій книжці ОСОБА_2 Згідно із довідки керуючого санацією від 11.11.2009 року та Реєстру передачі заяв звільнених працівників Відкритого акціонерного товариства „Феодосійська суднобудівна компанія „Море” про визнання грошових вимог до боржника у процедурі банкрутства, сума боргу по заробітній платі ОСОБА_2 у сумі 11996,89 грн. включена до реєстру вимог кредиторів на підставі ухвали Господарського суду АР Крим від 18.04.2008 року.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України „Про оплату праці”, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Частина 1 ст. 116 КЗпП України передбачає, що при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Цю саму вимогу містить і ст. 12 Конвенції № 95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.

Стаття 34 Закону України „Про оплату праці” передбачає компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України 20 грудня 1997 року № 1427. Зазначені нормативні акти поширюються на підприємства, установи, організації усіх форм власності та господарювання і застосовуються в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу чи з будь-яких інших причин, крім вини самого працівника. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць на коефіцієнт приросту споживчих цін.

У наданій відділом статистики м. Феодосії довідки від 31.08.2009 року зазначені коефіцієнти приросту споживчих цін по Україні за 2007 2009 роки, відповідно розрахунку сума компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати позивачу у сумі 11996,89 грн. на 01.08.2009 року складає 6527,39 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за його несвоєчасну виплату, то вони не підлягають задоволенню. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 12 січня 2008 року у відношенні відповідача запроваджено розпорядження майном, також постановлена ухвала про санацію підприємства, оголошено про порушення справи пр. банкрутство. З постанов Державної виконавчої служби АР Крим, наданих представником відповідача, слідує, що на розрахункові рахунки підприємства накладено арешт. За таких обставин, вина підприємства, як обставина для виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відсутня, тому в цієї частині підстав для задоволення позовних вимог немає.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до вимог статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк.

У п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із наступними змінами розяснено, що до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності, який позивачем пропущений без поважних причин, тому його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню сума судового збору в дохід держави у розмірі 65,27 грн.

Витраті на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи необхідно визначити у розмірі 30 гривень та стягнути їх також з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 38, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Феодосійська суднобудівна компанія „Море” (м. Феодосія, смт. Приморський вул. Десантників, 1 (ЕДРПОУ 14309008, р/р 260083003350655, філія „Відділення ПІБ м. Феодосія в АРК”, МФО 324388)на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати станом на 01.08.2009 року у сумі 6527 (шість тисяч пятсот двадцять сім) грн. 39 коп. Сума заборгованості по заробітній платі визначена без рахунку податків та інших обовязкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Феодосійська суднобудівна компанія „Море” (м. Феодосія, смт. Приморський вул. Десантників, 1 (ЕДРПОУ 14309008, р/р 260083003350655, філія „Відділення ПІБ м. Феодосія в АРК”, МФО 324388) судовий збір на користь держави у розмірі 65,27 грн. та збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крім через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя