Рішення № 82139126, 27.05.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"27" травня 2019 р. № 520/3238/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Мадевська Е.Д.

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Сокуренко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001. м. Київ, вул. Городецького, буд. 13) про скасування постанови ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 від 25.10.2018 року у виконавчому провадженні № 54796068.

В обґрунтування позову зазначено, що постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 від 25.10.2018 року у виконавчому провадженні № 54796068 є незаконною, та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі зазначивши, що постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 від 25.10.2018 року у виконавчому провадженні № 54796068 є законною та такою, що винесена в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що рішенням Бородянського районного суду Київської області від 26.11.2012 року у справі №2-1245/11 було задоволено позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Усмарь», про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначеним вище судовим рішенням, в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Усмарь» в сумі 70 531 409,15 (сімдесят мільйонів п`ятсот тридцять одна тисяча чотириста дев`ять гривень 15 копійок) за кредитним договором №16-К/П-УІР, укладеним від 24 травня 2011 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Усмарь», було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: 65 земельних ділянок, що належать на праві власності ОСОБА_2 , цільове призначення яких - ведення індивідуального садівництва.

Також судом встановлено, що 28 березня 2019 року на адресу ТОВ «ЄФГ ТТРЕЙДІНГ» (63503, Харківська обл., м.Чугуїв, вул. Жадановського, буд.7) надійшла Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 14.03.2019 у виконавчому провадженні №57552471 за підписом Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Рубель І.В. , де боржником зазначено Воронову О.О. , підставою якої є постанова від 25.10.2018 у виконавчому провадженні №54796068 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 .

Не погодившись з зазначеною постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 14.03.2019 у виконавчому провадженні №57552471 позивач звернулася до суду.

Суд надаючи правову оцінку даним правовідносинам зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 27.09.2017), виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Таким чином суд зазначає, що виконавче провадження передбачає собою вчинення виконавцем певних заходів примусового виконання рішення.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачка - ОСОБА_2 , не була обізнана із змістом постанови від 25.10.2018 у виконавчому провадженні №54796068 про стягнення з неї виконавчого збору, оскільки зазначена постанова отримана нею не була, доказів зворотнього відповідачем до суду не надано.

Суд зазначає, що в результаті ознайомлення із супровідним листом до Постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 14.03.2019 у виконавчому провадженні №57552471, що надійшла на адресу ТОВ «ЄФГ ТТРЕИДІНГ», позивачкою було виявлено, що в даному листі зазначена наступна адреса ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 ., проте за вказаною адресою ОСОБА_2 не зареєстрована і не проживає. Починаючи з 05.03.2014 року, місцем реєстрації ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою про реєстрацію місця проживання особи.

Також судовим розглядом було встановлено, що з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень ОСОБА_2 стало відомо, що виконавче провадження №57552471, в межах якого винесена Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 14.03.2019, відкрито 30.10.2018, проте будь-яких відомостей про відкриття даного виконавчого провадження ОСОБА_2 не надходило, а доказів зворотнього відповідачем суду надано також не було.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження " (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження № 54796068 до 28.08.2018 року) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартість майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Однак, з 28.08.2018 року набула чинності нова редакція ч. 2 статті Закону України «Про виконавче провадження» де по суті словосполучення «фактично стягнута сума та майно передане стягувану» замінили словосполученням: «підлягає стягненню та підлягає передачі».

Зазначені зміни були внесені ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 №2475-VIII.

Таким чином суд зазначає, що нову редакцію статті 27 Закону України «Про виконавче гировадження» не можна застосовувати до даних правовідносин оскільки на момент відкриття (27.09.2017) виконавчого провадження №54796068, діяла зовсім інша, а тому застосування нової редакції статті 27 за своєю сутністю породжує зворотну дію у в часі норми, що погіршує становище боржника, а тому не підлягає застосуванню.

Згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999, №-1-рп/99 «У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)» положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Крім того, на момент відкриття 27.09.2017 року виконавчого провадження №54796068 діяла стаття 27 ЗУ «Про виконавче провадження» в попередній редакції, зі змістом якої позивачка - ОСОБА_2 , була обізнаною, а тому, застосування в одному і тому ж виконавчому провадженні кардинально різних за змістом і сутністю положень, порушує принцип правової визначеності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року у справі №1-25/2010 зазначив, що одним із складових елементів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості, однозначності, стабільності, передбачуваності (прогнозованості) правових норм. Аналогічної думки притримується і ЄСПЛ у рішенні "Дія 97" проти України» від 21 жовтня 2010 року, де зокрема суд зазначив, що принцип юридичної визначеності має важливе значення для відправлення правосуддя, оскільки воно врегульоване певними правилами на застосування яких сторони мають право розраховувати.

Тобто, маючи законодавче закріплення визначення виконавчого збору, особа має можливість прогнозувати і усвідомлювати, що до виконавчого провадження учасником якого він є можуть бути в подальшому застосовані тільки певні, чітко визначені норми та правила, однак виконавець намагається порушити цей баланс, та стягнути з Позивача виконавчий збір не вчинивши при цьому жодних виконавчих дій, що свідчить про відкидання принципу юридичної визначеності, що в подальшому призводить до нівелювання принципу верховенства права.

Таким чином суд зазначає, що Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 №2475-VIII, яким було викладено, зокрема, ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» в іншій редакції та встановлено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом, набрав чинності лише 28.08.2018. Проте, виконавче провадження №54796068 було відкрито 27.09.2017, тобто до дати набрання чинності Закону №2475-VIII, що повністю виключає можливість застосування нової редакції статті 27 ЗУ «Про виконавче провадження» в новій редакції.

Зазначена позиція суду узгоджена з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 07.05.2019 у справі №916/1605/15-г, в якій зазначено, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови.

Також під час розгляду справи судом було встановлено, що у постанові від 25.10.2018 у виконавчому проваджені №54796068 Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. вказує, що стягненню підлягає виконавчий збір у розмірі 7 053 140,92 грн. (сім мільйонів п`ятдесят три тисячі сто сорок гривень дев`яносто дві копійки).

Суд зазначає, що 7 053 140,92 грн. (сім мільйонів п`ятдесят три тисячі сто сорок гривень дев`яносто дві копійки) складає 10 % від суми боргу 70 531 409,15 (сімдесят мільйонів п`ятсот тридцять одна тисяча чотириста дев`ять гривень п`ятнадцять копійок) за кредитним договором № 16-К/11-УІР, укладеним 24 травня 2011 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ТОВ «Усмарь».

Крім того, згідно рішення Бородянського районного суду Київської області від 26.11.2012 року у справі №2-1245/11, виконавчого листа Бородянського районного суду Київської області від 06.12.2013 №2/1006/219/12, а також матеріалів виконавчого провадження 54796068 судом встановлено, що стягненню підлягає не борг у сумі 7 053 140,92 грн., а предмет іпотеки, а саме земельні ділянки в кількості 65 штук, що належать на праві власності ОСОБА_2 .

Відповідно ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці і невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином суд зазначає, в даній ситуації, в межах виконавчого провадження 54796068 здійснювалось стягнення майна, а не грошової суми.

Відповідно до ч.2 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження 54796068) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно ч.2 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції що діяла на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору), виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Таким чином суд зазначає, що у випадку звернення стягнення на майно, виконавчий збір є сумою, розмір якої залежить не від суми боргу, а від вартості майна.

Також судовим розглядом було встановлено, що в межах виконавчого провадження №54796068 оцінка вартості земельних ділянок взагалі не проводилась, проте ціна 65 земельних ділянок," що вставлялись на реалізацію коливалася в діапазоні від 60 тис. грн. до 71 тис. грн. кожна.

Суд зазначає, що у виконавчому провадженні №37674281, в межах якого уже була спроба здійснити виконання Рішення Бородянського районного суду Київської області від 26.11.2012 року у справі №2-1245/11, СОД ТОВ «РМ Консалтинг» було здійснено оцінку 65 земельних ділянок перелік яких відповідає переліку зазначеному в Рішенні Бородянського районного суду Київської області від 26.11.2012 року у справі №2-1245/11 та матеріалам виконавчого провадження 54796068, і згідно висновку якого, загальна вартість 65 земельних ділянок що належать позивачці, що являються предметом іпотеки і підлягають стягненню становить 6 723 567,00 грн. (шість мільйонів сімсот двадцять три тисячі п`ятсот шістдесят сім гривень нуль копійок).

За таких обставин сума виконавчого збору мала б розраховуватись шляхом вирахування 10 % із вартості майна боржника.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 від 25.10.2018 року у виконавчому провадженні № 54796068 винесена з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001. м. Київ, вул. Городецького, буд. 13) про скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 від 25.10.2018 року у виконавчому провадженні № 54796068.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 31 травня 2019 року .

Суддя Спірідонов М.О.