Рішення № 82139125, 23.05.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 р. № 520/28/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зобов`язати ОСОБА_1 знести самовільно збудовані нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1, а саме нежитлова будівля літ. "В-ІН", нежитлова будівля літ. "Г-ІН", нежитлова будівля вагової літ. "Б-ІН".

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 без відповідного документа, що надає право на виконання будівельних робіт, виконані будівельні роботи та здійснюється експлуатація об`єктів без прийняття їх в експлуатацію у встановленому законодавством порядку по об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1, а саме нежитлова будівля літ. "В-ІН", нежитлова будівля літ. "Г-ІН", нежитлова будівля вагової літ. "Б-ІН". Позивачем проведено перевірку, складено за її результатами акт та винесено приписи про усунення порушень вимог законодавства. Вимоги приписів № 396-Пр від 29.09.2016 та № 121-Пр від 24.04.2017 ОСОБА_1 не виконані, а незаконне будівництво весь час продовжувалось. Таким чином, на думку позивача ОСОБА_1 своїми діями грубо порушив норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", протягом тривалого часу не виконує вимоги приписів, винесених Департаментом,у зв`язку із чим, просив суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 13.02.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою судді від 14.05.2019 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справ повідомлявся своєчасно та належним чином.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмовий відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що 28.09.2004 ОСОБА_1 придбав у Акціонерного товариства закритого типу "РТП" за договором купівлі-продажу № 56, укладеного за результатами біржових торгів, проведених Лозівським філіалом Харківської товарної біржі, нежитловий об`єкт - незавершена будівництвом будівля автогаража за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому вказана будівля була добудована відповідачем та згідно з технічним паспортом і технічним висновком Близнюківського відділу капітального будівництва визнана придатною до використання. Вказаний факт був встановлений заочним рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 19.03.2007 року по справі № 2-84-07, що набрало законної сили 30.03.2007 року, яким також, було визнано право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1. 22 жовтня 2007 року на підставі рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 19.03.2007 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно нежитлову будівлю - автогараж за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер № 20729010. У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Близнюківської селищної ради з проханням надати дозвіл на оформлення право користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1. На підставі Рішення ХLІІ сесії V скликання Близнюківської селищної ради Харківської області від 19.11.2009 № 984-У ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 , за кадастровим номером НОМЕР_1 , за цільовим призначенням ділянки - ведення особистого селянського господарства. Для забезпечення потреб ведення особистого селянського господарства протягом 2010 року на вищезазначеній ділянці відповідачем збудовано нежитлову будівлю - складське приміщення для зберігання зернових культур - літера "Б-1Н" площею 323.9 кв.м., до нежитлової будівлі - автогаражу прибудовано нежитлове приміщення для зберігання сільськогосподарської техніки та інвентарю - літера "Г-1Н" площею 103,4 кв.м., а у 2016 році збудовано вагову з розміщеними автомобільними вагами для зважування вантажного транспорту - літера "Б-1Н" площею 17.7 м2. Відповідач вжив всі необхідні заходи для виконання вимог припису № 396-Пр та подав до Департаменту заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та звіт про технічне обстеження зведених будівель. Одна, на думку відповідача, позивач взагалі не зацікавлений у позитивному вирішенні спірної ситуації, адже, зловживаючи правом, наполягає на знесенні споруд, всіляко перешкоджаючи відповідачу протягом більш двох років у прийнятті в експлуатацію об`єктів самочинного будівництва.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні матеріали, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі листа СВ Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП у Харківській області від 05.09.2016 № 2532/119-70/24-2016 посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 № 553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю", проведено позапланову перевірку по об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1, а саме нежитлова будівля літ. "В-ІН", нежитлова будівля літ. "Г-ІН", нежитлова будівля вагової літ. "Б-ІН".

За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 виконані будівельні роботи з будівництва об`єктів без відповідного документу, що дає право виконувати будівельні роботи та здійснюється експлуатація об`єктів без прийняття їх в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

За результатами перевірки позивачем складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 29.09.2016 № 396 А, протокол про адміністративне правопорушення від 29.09.2016 та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 396-Пр від 29.09.2016.

Судом встановлено, що на підставі пункту 7 Порядку 21 квітня 2017 року Департаментом проведено перевірку виконання ОСОБА_1 вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 396-Пр від 29.09.2016.

Під час проведення перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 не виконано вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 396-Пр від 29.09.2016.

За результатами перевірки, контролюючим органом складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21.04.2017 № 121-А та протокол про адміністративне правопорушення від 21.04.2017.

Крім того, Департаментом винесено Постанову № 121-П, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП та накладено на відповідача штраф у розмірі 6800,00 грн.

Також, судом встановлено, що у період з 10.09.2018 по 14.09.2018 позивачем проведено позапланову перевірку виконання вимог припису від 24.04.2018 № 556-Пр про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

За результатами перевірки позивачем встановлено, що вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності віл 24.04.2017 № 121-Пр ОСОБА_1 не виконав.

У зв`язку із невиконанням вимог приписів № 556-Пр від 14.09.2016 ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Відповідно до п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок) позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п`яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Згідно частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Суд зазначає, що предметом даного позову є зобов`язання ОСОБА_1 знести самовільно збудовані нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме нежитлова будівля літ. "В-ІН", нежитлова будівля літ. "Г-ІН", нежитлова будівля вагової літ. "Б-ІН".

Судом встановлено, що 28.09.2004 ОСОБА_1 придбав у Акціонерного товариства закритого типу "РТП" за договором купівлі-продажу № 56, укладеного за результатами біржових торгів, проведених Лозівським філіалом Харківської товарної біржі, нежитловий об`єкт - незавершена будівництвом будівля автогаража за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому вказана будівля була добудована відповідачем та згідно з технічним паспортом і технічним висновком Близнюківського відділу капітального будівництва визнана придатною до використання. Вказаний факт був встановлений заочним рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 19.03.2007 року по справі № 2-84-07, що набрало законної сили 30.03.2007 року, яким також, було визнано право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1.

22 жовтня 2007 року на підставі рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 19.03.2007 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно нежитлову будівлю - автогараж за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер № 20729010.

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Близнюківської селищної ради з проханням надати дозвіл на оформлення право користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1.

Рішенням XXXIII сесії V скликання від 04.12.2008 № 794-V Близнюківська селищна рада надала згоду ОСОБА_1 терміном на один рік на розроблення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 під об`єктом нерухомого майна за рахунок земель промисловості для сільськогосподарського виробництва.

Рішенням ХLІІ сесії V скликання від 19.11.2009 № 984-V Близнюківська селищна рада вирішила затвердити Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складанню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства та передати безоплатно у приватну власність громадян земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 АДРЕСА_1 площею 1,6850 га.

На підставі Рішення ХLІІ сесії V скликання Близнюківської селищної ради Харківської області від 19.11.2009 № 984-У ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 , за кадастровим номером НОМЕР_1 , за цільовим призначенням ділянки - ведення особистого селянського господарства.

Для забезпечення потреб ведення особистого селянського господарства протягом 2010 року на вищезазначеній ділянці ОСОБА_1 збудовано нежитлову будівлю - складське приміщення для зберігання зернових культур - літера "Б-1Н" площею 323.9 кв.м., до нежитлової будівлі - автогаражу прибудовано нежитлове приміщення для зберігання сільськогосподарської техніки та інвентарю - літера "Г-1Н" площею 103,4 кв.м., а у 2016 році збудовано вагову з розміщеними автомобільними вагами для зважування вантажного транспорту - літера "Б-1Н" площею 17.7 м2.

Судом встановлено, що на виконання вимог припису № 396-Пр ОСОБА_1 подав до Департаменту 04.11.2016 заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та звіт про технічне обстеження зведених будівель.

Відповідно до пунктів 18 та 19 Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує занесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру. У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Листом від 13.12.2016 № 1020-5396 Департаментом відмовлено відповідачу у задоволенні заяви з посиланням на статтю 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461.

Судом встановлено, що 19.07.2017 ОСОБА_1 направлено до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області повідомлення про виконання припису, в якому зазначено про припинення експлуатації та консервацію нежитлових будівель літера "В-1Н", літера "Г-1Н", літера "Б-1Н" та направлення запитів для отримання кваліфікованого роз`яснення порядку введення в експлуатацію закінчених будівництвом нежитлових приміщень з зазначенням повного переліку документів, необхідних для цього.

Факт припинення експлуатації та консервацію нежитлових будівель літера "В-1Н", літера "Г-1Н", літера "Б-1Н" підтверджується також листом Департаменту від 17.10.2017 № 1020-5814, з якого вбачається, що посадова особа Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області 11.10.2017 здійснила виїзд для проведення позапланової перевірки виконання вимог припису від 21.04.2017 № 121-Пр, однак суб`єкт містобудування на об`єкті перевірки був відсутній.

Крім того, з метою забезпечення виконання вимог Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області та усунення виявлених порушень, враховуючи, що вказані приписи не містили рекомендації та переліку заходів, які саме повинен вчинити відповідач для виконання припису, 06.07.2017 рекомендованими листами ОСОБА_1 звернувся до Департаменту ДАБІ у Харківській області, Державної фхітектурно-будівельної інспекції України та Віце-прем`єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Зубка Г.Г. з запитами щодо надання роз`яснень порядку введення в експлуатацію закінчених будівництвом нежитлових приміщень літера "В-1Н", літера "Г-1Н", літера "Б-1Н" з наданням повного переліку документів, необхідних для цього.

Відповідно до статті 375 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або дуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності в нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає несенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Як передбачено частиною 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобувідної діяльності", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

У разі, якщо після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт відбулася зміна найменування замовника та/або генерального підрядника, та/або генерального проектувальника, та/або підрядника у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство, у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка подається для реєстрації, вказується нове (змінене) найменування зазначених осіб (якщо згідно з формою декларації їх необхідно вказувати) із зазначенням того, що зміна найменування відбулася у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство. За наявності такого зазначення в декларації про готовність об`єкта до експлуатації орган державного архітектурно-будівельного контролю не має права повертати таку декларацію підстави різного найменування зазначених осіб у декларації про початок виконання будівельних робіт і в декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання частини 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобувідної діяльності" постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (надалі - Порядок № 461), пунктом 10 якого визначено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

Технічне обстеження включає такі етапи: попереднє (візуальне) обстеження об`єкта, у тому числі огляд і фотографування об`єкта та його конструктивних елементів, виконання обмірів, визначення класу наслідків відповідальності) об`єкта, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності); детальне (інструментальне) обстеження об`єкта, у тому числі визначення параметрів і характеристик матеріалів, виробів та конструкцій, із залученням фахівців відповідної спеціалізації та атестованих лабораторій (за необхідності).

Якщо етапи технічного обстеження об`єкта, що проводилося, не збігаються з названими етапами, зазначаються фактично пройдені етапи технічного обстеження.

Не дозволяється проведення технічного обстеження виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями чи іншими документами без візуального огляду об`єкта.

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Пронумерований, прошнурований звіт підписується та скріплюється особистою печаткою виконавця і затверджується суб`єктом господарювання, який проводив технічне обстеження (для юридичних осіб).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вживались всі заходи для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та підтверджується матеріалами справи.

Так, експертом проведено технічне обстеження об`єктів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

За підсумками проведеного технічного обстеження складено: звіт від 12.12.2016 про проведення технічного обстеження об`єкту: вагова - літера "Б-ІН" та автомобільні ваги з найбільшою границею зважування 60 тн(І) за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого недоліків, що підлягають усуненню, не виявлено та зроблений висновок, яким встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації об`єкту; звіт від 12.12.2016 про проведення технічного обстеження об`єкту: нежитлова будівля " Г -ІН" - склад для зберігання інвентарю площею 92,8 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого недоліків, що підлягають усуненню, не виявлено та зроблений висновок, яким встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації об`єкту; звіт від 12.12.2016 про проведення технічного обстеження об`єкту: нежитлова будівля "В-ІН" - зерносховище площею 285 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого недоліків, що підлягають усуненню, не виявлено та зроблений висновок, яким встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації об`єкту.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся з заявою до Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та цивільного захисту Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області, за результатами розгляду якої отримано відповідь від 22.11.2016 № 01-56/86, що згідно п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 "Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 880 "Про внесення змін до порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" самовільно побудований склад за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на приватизованій земельній ділянці та не порушує будівельні норми та правила.

Також, ОСОБА_1 звернувся до Департаменту із заявою про прийняття в експлуатацію об`єктів - нежитлових будівель літера "В-1Н", літера "Г-1Н", вагова літера "Б-1Н" відповідно до Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд, сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового визначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 № 158 (надалі - Порядок № 158), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.2018 за № 976/32428.

Листом від 03.10.2018 № 1020-6060 Департамент повернув подану ОСОБА_1 заяву та додані до неї декларації і документи без розгляду.

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 замовлено повторне технічне обстеження об`єктів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

За підсумками проведеного технічного обстеження складено: звіт від 22.10.2018 про проведення технічного обстеження об`єкту: вагова - літера "Б-ІН" та автомобільні ваги з найбільшою границею зважування 60 тн (І) за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого недоліків, що підлягають усуненню, не виявлено та зроблений висновок, яким встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації об`єкту; звіт від 22.10.2018 про проведення технічного обстеження об`єкту: нежитлова будівля "Г-ІН" - склад для зберігання інвентарю площею 92.8 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого недоліків, що підлягають усуненню, не виявлено та зроблений висновок, яким встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації об`єкту; звіт від 22.10.2018 про проведення технічного обстеження об`єкту: нежитлова будівля "В-ІН" - зерносховище площею 285 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого недоліків, що підлягають усуненню, не виявлено та зроблений висновок, яким встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації об`єкту.

Крім того, відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та цивільного захисту Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області надана відповідь від 03.12.2018 року № 01-56/124, з якої вбачається, що місце розташування самочинно збудованих об`єктів нежитлова будівля вагова - літера "Б-ІН", нежитлова будівля "Г-ІН" - склад для зберігання інвентарю та нежитлова будівля "В-ІН" - зерносховище може відповідати вимогам "Містобудування, планування і забудови міських і сільських поселень ДБН 360-92", але з врахуванням наданих рекомендацій, згідно з якими, розміщення сільськогосподарських комплексів і підприємств повинне забезпечувати збереження природного середовища, виключати можливість розвитку ерозійних процесів, забруднення ґрунтів і водних джерел відходами виробництва, крім цього вантажні двори слід розміщувати за межами сельбищної території, максимально наближаючи до основних споживачів і прикріплюючи до основних напрямків, забезпечуючи зручними транспортними зв`язками з тими районами міста, сортувальними і вантажними станціями, які вони обслуговують.

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту з заявою про прийняття в експлуатацію об`єктів - нежитлових будівель літера "В-1Н", літера "Г-1Н", літера "Б-1Н".

Листом від 27.12.2018 № 1020-7953 Департамент ДАБІ у Харківській області повідомив ОСОБА_1 , що дозвільна справа не буде розглядатись Позивачем у зв`язку із надходженням від відповідача заяви про зупинення розгляду попередньо поданої заяви.

17.01.2019 відповідач звернувся до Департаменту з заявою про прийняття в експлуатацію об`єктів - нежитлових будівель літера "В-1Н", літера "Г-1Н", літера "Б-1Н".

Листом від 30.01.201 № 1020-1206 Департамент ДАБІ Харківській області повідомив ОСОБА_1 про повернення декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, оскільки вказана декларація оформлена з порушенням встановлених вимог. Крім того зазначено, що після усунення недоліків замовник може повторно звернутись до Департаменту для реєстрації Декларації.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем здійснюються всі необхідні заходи для оформлення документації для прийняття в експлуатацію збудованих нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1, а саме нежитлова будівля літ. "В-ІН", нежитлова будівля літ. "Г-ІН", нежитлова будівля вагової літ. "Б-ІН", для подальшого використання.

Суд звертає увагу, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п. 52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п. 71).

Для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно законодавство має достатньо чітко визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам влади, та порядок її реалізації (див. рішення у справі "Гіллан та Квінтон проти Сполученого Королівства" (Gillan and Quinton v. The United Kingdom), заява № 4158/05, п. 77, ECHR 2010 (витяги), з подальшими посиланнями та п. 67 рішення у справі "Котій проти України" (Заява № 28718/09) від 5 березня 2015 року).

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р.).

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За приписами ч. 2 ст. 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 установлено, що звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови й засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена (абзац четвертий пункту 5.2 мотивувальної частини Рішення).

Статтею 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що кожен громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації, згаданої в статті 2, і без необґрунтованих обмежень право і можливість: брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників; голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального й рівного виборчого права при таємному голосуванні та забезпечують свободу волевиявлення виборців; допускатися в своїй країні на загальних умовах рівності до державної служби. Це положення визначає, що всі держави-учасниці зазначеного Пакту незалежно від конституційної структури повинні запровадити таку систему доступу до державної служби, виборів та участі у веденні державних справ, яка ефективно гарантувала б дотримання цього положення.

У пункті "а" частини першої статті 1 Конвенції про дискримінацію в галузі праці та занять від 25 червня 1958 року № 111 передбачено, що термін "дискримінація" охоплює будь-яке розрізнення, недопущення або перевагу, що робиться за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, іноземного походження або соціального походження і призводить до знищення або порушення рівності можливостей чи поводження в галузі праці та занять.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.1997, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

У світлі практики ЄСПЛ, говорячи про "закон" - поняття, на яке Конвенція всюди посилається у своєму тексті при використанні цього терміна, цей суд говорить про те, що вказане поняття, яке включає законодавство та судову практику, передбачає вимоги щодо якості, особливо такі, як доступність і передбачуваність (справи "Kokkinakis проти Греції", рішення від 25 травня 1993 року, §§ 40-41; "Cantoni проти Франції", рішення від 15 листопада 1996 року, § 29; "Coeme та інші проти Бельгії" § 145, та "E.K. проти Туреччини", рішення від 7 лютого 2002 року, § 51).

Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог, зокрема, щодо "якості" закону. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог "якості" такого закону, яким передбачається втручання у права особи та її основоположні свободи.

Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі "ОСОБА_4 та ОСОБА_23 проти України" (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено: вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення від 29 квітня 2003 року у справі "Полторацький проти України" [(Poltoratskiy v. Ukraine), заява № 38812/97, п. 155].

Справді, ЄСПЛ констатує, що логічним наслідком принципу, що закони повинні мати загальне застосування, є те, що формулювання законодавчих актів не завжди є чітким. Одним із стандартних методів регулювання нормами права є використання загальних категорій на відміну від вичерпних списків. Відповідно, багато законодавчих актів неминуче виписані з використанням таких термінів, які більшою чи меншою мірою.

При цьому, під час обрання належного способу захисту прав та законних інтересів позивача, суд враховує, що такі способи чітко унормовані статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, враховуючи вищезазначені норми, суд дійшов висновків, що правова позиція позивача є, такою, що не відповідає змісту вищенаведених законодавчих норм, які регулюють спірні правовідносини, обмежує відповідача у законодавчо встановленому праві, покладаючи на нього надмірний тягар негативних наслідків спірних правовідносин за відсутності/недоведеності його вини.

Крім того, суд зазначає, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на практику Вищого адміністративного суду України від 02.12.2014 та від 02.04.2015, згідно з якої у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Проте, позивачем не доведено порушення наявності прав та інтересів інших осіб, також не надано доказів того, що будівлі збудовані із порушенням будівельних норм та перебудова з метою усунення можлива з істотним відхилення від проекту.

Крім того, як вбачається із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що міститься в матеріалах справи, право власність на нежитлові будівлі що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що вимоги позивача щодо зобов`язання ОСОБА_1 знести нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1, а саме нежитлова будівля літ. "В-ІН", нежитлова будівля літ. "Г-ІН", нежитлова будівля вагової літ. "Б-ІН" є непропорційними, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, тому - вони є неправомірними.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21-а, м. Харків, 61145, код 37471912) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 03 червня 2019 року.

Суддя С.О.Чудних