Рішення № 82137343, 22.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000150

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тростянецької сільської ради Тростянецької сільської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним рішення №1928 від 21.06.2018 року ХХІІ сесії VII-го скликання Тростянецької сільської ради Тростянецької сільської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства»;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та вирішити питання про передачу їй у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, розташовану у межах с.Красова Миколаївського району Львівської області.

Посилається на те, що 15.05.2018 року подала заяву до Тростянецької сільської ради Тростянецької сільської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області, у відповідності до ст.118 Земельного кодексу України, про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташованої у межах Красівської сільської ради Миколаївського району Львівської області, та прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Однак 21.06.2018 року відповідач прийняв рішення №1928 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » з підстав невідповідності даним Державного земельного кадастру, плановій землевпорядній та містобудівній документації. Позивач з вказаним рішенням не погодилась та зазначила, що таке не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідачем не було дотримано вимог ст.ст.116, 118 Земельного кодексу України. Крім того, додала, що спірне рішення прийнято з порушенням встановленого законом місячного строку розгляду клопотання. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Тростянецької сільської ради, в зв`язку із невідповідністю даним Державного земельного кадастру, плановій землевпорядній та містобудівній документації. Вказав, що підстава відмови відповідає приписам ст.118 Земельного кодексу України. А тому, покликаючись на правомірність спірного рішення та наявність підстав для його прийняття, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Просить відмовити в задоволенні позову.

У строк, встановлений судом, від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій посилається на те, що доводи, на яких базується відзив відповідача, є безпідставними, не спростовують наведені позивачем у позові обставини та не підтверджують законність спірного рішення №1928 від 21.06.2018 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства».

Ухвалою судді від 28.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 08.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

15.05.2018 року позивач звернулася до Тростянецької сільської ради Тростянецької сільської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га та прийняття рішення про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах с.Красова Миколаївського району Львівської області. До заяви було додано графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії паспорта та ідентифікаційного номера.

21.06.2018 року відповідачем прийнято рішення №1928 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства». Підстава відмови: невідповідність даним Державного земельного кадастру, плановій землевпорядній та містобудівній документації.

Не погоджуючись із прийнятим рішення, вважаючи його протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Водночас суд відзначає, що у рамках даної справи відсутній спір про право. Вимоги позивача стосуються перевірки правомірності відмови відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. З матеріалів справи не вбачається, що земельну ділянку, стосовно якої виник спір, було передано іншій особі, з якою у позивача виник спір, або що при вирішенні цієї справи порушуються права третіх осіб. Таким чином, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства, відповідач здійснював владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом ч.ч.2, 3 ст.22 ЗК України, до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно п.«б» ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Водночас у ч.ч.1, 4 ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 року №742-IV встановлено, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд враховує, що згідно ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За правилами ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За правилами ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналізуючи зміст наведених норм, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним із етапів погодження і оформлення документів, який відповідно до вимог чинного законодавства є необхідним для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. У свою чергу, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач може прийняти одне з таких рішень: або наказ про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або мотивована відмова у його наданні.

Матеріалами справи підтверджено, що, звертаючись до Тростянецької сільської ради, позивач дотрималась передбачених ч.6 ст.118 ЗК України вимог до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, а саме додала графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її орієнтовні розміри. При цьому, ні у спірному рішенні, ні у відзиві на позовну заяву, відповідач жодних зауважень щодо поданих позивачем документів не вказав.

Разом з тим, суд враховує, що законодавцем (зокрема у ч.7 ст.118 ЗК України) передбачено вичерпний перелік підстав відмови у наданні такого дозволу, а саме невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається. При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідач повинен навести усі підстави відмови.

Однак, досліджуючи спірне рішення №1928 від 21.06.2018 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», суд встановив, що в такому не міститься жодної з передбачених законом підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. А тому, з огляду на приписи ч.7 ст.118 ЗК України, суд не може вважати таку відмову мотивованою.

До того ж, згідно позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». На думку суду, жодних вагомих, чітких та узгоджених доказів, які б вказували на правомірність та обґрунтованість спірного рішення відповідач не навів, натомість таке прийнято лише з формальних підстав.

З урахуванням змісту даного рішення, слідує висновок, що відповідач уникнув свого обов`язку щодо належного розгляду клопотання позивача про передачу земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому він же і повинен виправити свою бездіяльність, що цілком відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що Закон України «Про звернення громадян» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки підстави та порядок розгляду клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначено нормами ЗК України, а процедура прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування врегульована положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», виключно пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як видно з протоколу засідання постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва, архітектури, просторового планування, природних ресурсів та екології Тростянецької сільської ради Тростянецької сільської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області від 15.06.2018 року, у ньому відсутні мотивовані підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, що свідчить про формальний розгляд такої заяви.

За встановлених обставин суд приходить висновку, що рішення №1928 від 21.06.2018 року ХХІІ сесії VII-го скликання Тростянецької сільської ради Тростянецької сільської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування такого рішення.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, відповідно до ст.122 ЗК України, відноситься до виключних повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача та забезпечення реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.05.2018 року (вх. №434) про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гектара, розташовану у межах с.Красова Миколаївського району Львівської області з прийняттям відповідного рішення.

При цьому, при повторному розгляді заяви відповідачем в обов`язковому порядку повинні бути враховані висновки цього судового рішення, зокрема щодо підстав скасування оскаржуваного рішення №1928 від 21.06.2018 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №1928 від 21.06.2018 року ХХІІ сесії VII-го скликання Тростянецької сільської ради Тростянецької сільської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Тростянецьку сільську раду Тростянецької сільської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області (місцезнаходження: вул.Зелена,2, с.Тростянець, Миколаївський район, Львівська область, 81614; код ЄДРПОУ: 40178802) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 15.05.2018 року про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гектара, розташовану у межах с.Красова Миколаївського району Львівської області, з урахуванням наданої у рішенні правової оцінки суду щодо підстав скасування рішення №1928 від 21.06.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тростянецької сільської ради Тростянецької сільської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області (місцезнаходження: вул.Зелена,2, с.Тростянець, Миколаївський район, Львівська область, 81614; код ЄДРПОУ: 40178802) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення буде складно до 03.06.2019 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 31.05.2019 року.