Рішення № 82137334, 03.06.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1498/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Смішливої Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бутенко К.В.,

представників відповідача - Сініцина О.В., дов. № 6 від 22.04.2019;

Захарової Н.В., дов. № 5 від 18.04.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області, з такими вимогами:

1) визнати відмову Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області про відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у загальному розмірі 2,38 умовних кадастрових гектарів у натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення - сінокоси та пасовища відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 від 3 січня 1997 року, виданого на підставі рішення Троїцької районної державної адміністрації від 11 грудня 1996 року № 494, яка утворена при розпаюванні земель колективної власності КСП ім. Калініна та знаходиться на території села Новочервоне Троїцького району Луганської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства з передачею у приватну власність і надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,38 умовних кадастрових га протиправною;

2) зобов`язати Нижньодуванську селищну раду Сватівського району Луганської області прийняти рішення про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у загальному розмірі 2,38 умовних кадастрових гектарів у натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення - сінокоси та пасовища відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 від 3 січня 1997 року, виданого на підставі рішення Троїцької районної державної адміністрації від 11 грудня 1996 року № 494, яка утворена при розпаюванні земель колективної власності КСП ім. Калініна, та знаходиться на території села Новочервоне Троїцького району Луганської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства з передачею у приватну власність та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,38 умовних кадастрових га.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на земельну ділянку (пай) розміром 9,77 умовних кадастрових гектарів, що підтверджується сертифікатом серія НОМЕР_1 , зареєстрованим 25 січня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № НОМЕР_2. Позивач 22 січня 2019 року звернувся до відповідача із заявою про виділення земельної частки (паю) в натурі на місцевості, для ведення особистого селянського господарства. Але у відповідь отримав листа від 18.02.2019 № 02-25/-234, яким відповідач відмовив у виділенні земельної частки в натурі та у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення і повідомив, що земельна ділянка може бути виділена позивачу із земельної частки лише по результатам розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) із земель, що належали КСП ім. Калініна на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

На підставі Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95, Постанови КМУ від 04.02.2004 № 122 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)", Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеві державні адміністрації", листа від 14.02.2019 № 105/0-272/0/37-19 ГУ Держгеокадастру, дає підстави вважати, що рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) за межами населених пунктів приймають сільські, селищні, міські ради. Отже, позивач вважає, що відмова відповідача порушує право ОСОБА_1 на виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно із Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Ухвалою суду від 08 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі (арк. спр. 1-3).

Відповідачем 23 квітня 2019 року через відділ діловодства, обліку та звернень громадян (канцелярію) суду подано відзив на позовну заяву разом з доказами на підтвердження обставин, зазначених у відзиві. (арк. спр. 31- 42).

Заперечуючи проти позиву відповідач зазначив, що статтею 3 Закону України "Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" прийняття рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) можливе у разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток. На дату звернення позивача до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району із заявою щодо відведення земельної ділянки в натурі відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) аналогічні заяви подали 20 громадян, що не є більшістю від загальної кількості колишніх членів КСП ім. Калініна, яким видано сертифікати на право на земельну частку (пай). Нижньодуванська селищна рада не приймала рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь (сінокосів і пасовищ) по колишньому КСП ім. Калініна. Відповідно до статті 9 вказаного Закону передбачено, що розподіл земельних ділянок між членами колишнього КСП ім. Калініна можливий за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв) на зборах таких власників згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Загальними зборами власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) по колишньому КСП ім. Калініна 14 липня 2018 року прийнято рішення замовити розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна. На даний час ініціативна група, сформована на зборах, займається організацією та збором вихідних даних, необхідних для розробки проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна.

Ухвалою суду від 14 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 54-55).

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином,12 квітня 2019 року подав заяву про розгляд справи за йогор відсутності (арк. спр. 27).

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзиві, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай) із земель, які перебували у колективній власності КСП ім. Калініна, розміром 9,77 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що підтверджено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 , виданим Троїцькою РДА 03 січня 1997 року, зареєстрованим 28 січня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № НОМЕР_2 (арк. спр. 12).

Позивач 15 січня 2019 року звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з проханням надати дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,38 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту в Новочервоненській сільській раді Троїцького району Луганської області (арк. спр. 17-19).

Крім того, 22 січня 2019 року позивач звернувся до голови Нижньодуванської селищної ради Сватівського району із заявою про виділення йому земельної ділянки із земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) згідно сертифікату серії НОМЕР_1 від 03.01.1997 загальною площею 2,38 умовних кадастрових гектара (сінокоси та пасовища) із земель колишнього КСП ім. Калініна. А також просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2.38 умовних кадастрових га (арк. спр. 13-15).

До вищевказаних заяв позивачем додано копії паспорта та ідентифікаційного коду, копії сертифікату серія НОМЕР_1 ; графічний матеріал щодо бажаного розташування земельної ділянки.

Листом від 14.02.2019 № П-105/0-272/0/37-19 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повідомило ОСОБА_1 про відмову у задоволенні її клопотання, оскільки зазначена на графічному матеріалі земельна ділянка відповідно до Проекту роздержавлення та приватизації земель КСП ім. Калініна віднесена до земель спільної сумісної власності співвласників земельних часток (паїв). Відповідно до статті 5 Закону України "Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) за межами населених пунктів приймають сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень (арк. спр. 20).

Листом від 18.02.2019 № 02-25/-234 Нижньодуванська селищна рада Сватівського району, з посиланням на норми Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", повідомила позивача про те, що земельні ділянки (сінокоси та пасовища) можуть бути виділені в натурі лише по результатам розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) із земель колишнього КСП ім. Калініна на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (арк. спр. 16).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими до них нормативно-правовими актами.

Статтею 25 Земельного кодексу України врегульовано питання приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а саме:

- при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю) (частина перша);

- рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій (частина друга);

- землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно (частина третя);

- особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) (частина п`ята);

- при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті (частина сьома);

- органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій (частина десята);

- резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням (частина одинадцята).

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша статті 79-1 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною першою статті 86 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до частини першої статті 87 Земельного кодексу України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає:

а) при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок;

б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;

в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;

г) за рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Пунктом "б" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а саме:

- громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина третя);

- відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель (частина четверта);

- передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом (частина п`ята);

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома).

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною третьою статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною першою статті 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Абзацом другим пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Згідно з пунктом 9 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни - власники земельних часток (паїв) можуть виділяти земельні ділянки в натурі (на місцевості) єдиним масивом.

Пунктом 16 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України визначено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Згідно з пунктом 17 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набрав чинності з 01.01.2019, доповнено розділ Х Земельного кодексу України пунктом 21, яким установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (далі - Закон № 5245-VI) визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

З вищевикладених норм чинного законодавства судом встановлено, що спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає процедуру та порядок приватизації земельних ділянок державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій є Земельний кодекс України, який, зокрема, визначає коло суб`єктів, до повноважень яких віднесено вирішення питань щодо безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Такими суб`єктами до 01.01.2019 були визначені органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Починаючи з 01.01.2019 вирішення таких питань Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.

Також, з вищевикладених норм судом встановлено, що Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов`язує орган державної влади або місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини відмови.

Відповідно до статті 5 Закону України від 05.06.2003 № 899-VI "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)", у редакції чинній з 01.01.2019, сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Разом з цим, статтею 9 вказаного Закону передбачено, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Судом встановлено, що земельна ділянка, на виділення якої претендує позивач, відноситься до земель сільськогосподарського призначення та є часткою земель колишнього КСП ім. Калініна.

Крім того, судом встановлено, що 14 липня 2018 року відбулись загальні збори власників сертифікатів колишнього КСП ім. Калініна, розташованих за межами населених пунктів на території Новочервоненського старостинського округу Троїцького району Луганської області, на яких були присутні 418 з 774 власників сертифікатів.

На вказаних зборах прийнято рішення про розробку «Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна, розташованих за межами населених пунктів на території Новочервоненського старостинського округу Троїцького району Луганської області», а також створено ініціативну групу щодо організації та збору вихідних даних, необхідних для розробки проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна (арк. спр. 32-39).

З урахуванням зазначеного суд погоджується з позицією відповідача, що звернення позивача про виділення йому в натурі (на місцевості) земельної ділянки із земельної частки (паю) та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки без врахування рішення загальних зборів власників сертифікаті є передчасним.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається лише на положення ст. 5 Закону України "Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", якою визначено повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), та проігноровано положення статті 9 цього Закону, яка встановлює порядок розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток.

Натомість, ст. 9 Закону передбачено/, що виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) проводиться на підставі рішення зборів власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Отже, чинним законодавством не передбачено повноваження ради на виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) із земель колишніх КСП на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) без врахування позиції інших співвласників та без розробки проекту землеустрою щодо організації всієї території земельних часток (паїв).

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з визначеними статтею 139 КАС України правилами судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області (місце знаходження: 92612, Луганська область, Сватівський район, селище міського типу Нижня Дуванка, вул. Каштанова, будинок 79) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 03 червня 2019 року.

Суддя Т.В. Смішлива