Ухвала суду № 82136929, 28.05.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 травня 2019 рокум. Ужгород№ 303/1282/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю.,

за участі:

секретаря судового засідання - Гулай М.В.,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Гончарук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 через уповноваженого представника - адвоката Сідуна Владислава Мирославовича звернулася до суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якій просить скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області від 05.07.2018 року №ЗК269/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-116 про накладення штрафу у розмірі 111690,00 грн..

Ухвалою суду від 15 квітня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у адміністративній справі за вказаним позовом.

02 травня 2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить залишити позовну заяву ФОП ОСОБА_2 без розгляду. Відповідач вказує, що позивачем пропущено визначений частиною 2 статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, оскільки оскаржувана постанова про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_2 №ЗК269/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-116 від 05.07.2018 року була надіслана ОСОБА_2 рекомендованим листом 06.07.2018 та згідно реєстру відстеження поштових відправлень ОСОБА_2 отримала даний лист 25 липня 2018 року. Отже позовну заяву до Закарпатського окружного адміністративного суду ФОП ОСОБА_2 повинна була подати не пізніше 25 січня 2019 року.

Разом з тим, 11.04.2019 року представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Відповідно до якої представник позивача вказав, що 18 лютого 2019 року за результатами поданих запитів представника, отримала копію постанови від 05.07.2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК269/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-116. Згідно копії вказаної постанови встановлено, що вона позивачеві до цього часу не направлялася, про що свідчить відсутність зазначення у ній про її відправлення позивачеві. Представник позивача зазначив, що про наявність даної постанови їй стало відомо на початку лютого 2019 року з постанови Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби щодо примусового виконання оскаржуваної постанови.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти заявленого представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Представник відповідача просив залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Розглянувши клопотання про залишення позову без розгляду та клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просить скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області від 05.07.2018 року №ЗК269/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-116.

Як вбачаться зі штемпелю вхідної документації позивач звернулася до суду 26.02.2019 року, тобто після спливу шести місяців з дати прийняття оскаржуваної постанови.

Разом з тим, суд зауважує, що аргументи наведені відповідачем на противагу доводам позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду не знайшли свого підтвердження. Зокрема, відповідачем не надано суду достовірних доказів про отримання оскаржуваної постанови позивачем (повідомлення про вручення поштового відправлення), а наданий на підтвердження вказаної інформації витяг відстеження поштового відправлення (а.с.64) у сукупності з відсутністю відмітки в оскаржуваній постанові про направлення такої позивачеві (а.с.41), не підтверджує факт направлення саме вказаної постанови на адресу ОСОБА_2 .

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2019 року за вих.№57074830/19 Мукачівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області направлено на адресу постанову від 31.01.2019 винесену при примусовому виконанні постанови № ЗК 269/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-116 від 05.07.2018. У зв`язку з чим, тільки в лютому 2019 року за запитом представника позивача, Управлінням Держпраці у Закарпатській області надано копію оскаржуваної постанови позивачеві. Відтак, саме у цей період (січень-лютий 2019 року) позивач дізналася про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки ОСОБА_2 звернулася до суду 26 лютого 2019 року, то шестимісячний строк звернення до суду з даною позовною заявою визначений статтею 122 КАС України не пропущено, а клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.

Окрім цього, вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з п. 30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі «Балацький проти України», неможливо припустити, щоб п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов`язків цивільного буде остаточно вирішено.

Відповідно пунктів 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

У рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому з урахуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права суд вважає, що навіть якби позивач пропустив строк звернення встановлений статтею 122 КАС України, це не може бути перешкодою для надання судового захисту порушеним правам особи, у даних спірних вимогах. На переконання суду, наслідки пропуску строку позовної давності в адміністративному процесі, підлягають застосуванню виключно у разі наявності сумніву можливості встановлення об`єктивної істини в розглядуваній справі внаслідок значного спливу часу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 122, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови про накладення штрафу.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включається до апеляційної скарги на рішення суду (ч.3 ст.293 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст ухвали складено та підписано 03.06.2019 року.

СуддяЮ.Ю. Дору