Рішення № 82134915, 15.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 р. Справа№200/742/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., при секретарі судового засідання Воліковій О.О., за участю представника відповідача Яковлєвої А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2018 р., та вимогу від 15.10.2018р.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання неправомірними дії та зобов`язання скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 05.10.2018 р. № Ф-187782-45 у сумі 13 034, 43 грн. та податкове повідомлення-рішення від 25.09.2018 р. № 0078784511 про застосування штрафу у сумі 4806 грн. за порушення строку сплати авансових внесків з єдиного податку, визнання бездіяльності щодо списання безнадійного податкового боргу протиправною та зобов`язання списати безнадійний податковий борг (недоїмку) зі сплати ЄСВ у сумі 13034,43 грн., безнадійний податковий борг з єдиного податку у сумі 9612 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач з грудня 2013 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець на другій групі єдиного податку та перебував на обліку в ДПІ в Артемівському районі м. Луганськ. У зв`язку з початком проведення антитерористичної операції позивач покинув своє місце проживання та місце здійснення підприємницької діяльності. 27 лютого 2017 року позивач став на облік до Добропільської ОДПІ та вже 28 лютого 2017 року надав необхідні документи для проведення реєстрації припинення підприємницької діяльності та знаття з обліку Добропільської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, однак не був знятий з обліку.

05 жовтня 2018 року Головний управління ДФС у Донецькій області була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 13 034, 43 грн. Відповідно до рішення про результати розгляду скарги на вимогу про сплату боргу, відповідачем залишено скаргу без задоволення. Позивач наголошує, що відповідачем вже була сформована аналогічна вимога про сплату боргу (недоїмки) яка була визнана неправомірною та скасована судом, однак Головне управління ДФС у Донецькій області відмовило позивачу у списанні боргу.

Окрім того, 25 вересня 2018 року податковим повідомленням-рішенням, відповідно до акту перевірки № 200/05-99-45-11/3181520871, яким встановлено порушення строку сплати авансових внесків з єдиного податку з фізичних осіб, зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 4806 грн.

Не погоджуючись із зазначеними діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 08 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 25 лютого 2019 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

04 березня 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач повністю заперечував проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначив, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та у відповідності до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, вказує, що зміни до Закону № 2464 втратили чинність згідно із Законом № 911-VІІІ з 01.01.2016 р., а отже з цього періоду відсутні пільги для платників єдиного внеску. Також відповідач зазначає звернувши до податкового органу із заявою про списання податкового боргу, позивачем не було надано сертифікату Торгово-промислової палати. А отже, враховуючи вищенаведене відповідач вважає позовні вимоги щодо визнання неправомірною вимогу про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання списати безнадійний борг не підлягають задоволенню.

Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення відповідач зазначив, що наявність у позивача сертифікату ТПП, який було надано позивачем із заявою про списання безнадійного податкового не є підставою для несплати податкових зобов`язань та не є обставинами, що звільняють платника податку від відповідальності за несплату узгоджених грошових зобов`язань, а тому спірне податкове повідомлення-рішення не суперечить вимогам чинного законодавства.

14 березня 2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 26 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15 квітня 2019 року.

15 квітня 2019 року на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_2 ).

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснював підприємницьку діяльність, перебував на обліку в Добропільській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, 28 лютого 2017 року позивачем було припинено підприємницьку діяльність.

Судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року було скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 травня 2017 року № Ф -570-17 на суму 13034, 42 грн.

Постановою Верховного суду від 22 травня 2018 року постанову Донецького окружного адміністративного суду залишено без змін.

Позивач звернувся до податкового органу із заявою про списання боргу (недоїмки) в розмірі 13034,42 грн.

За результатом розгляду вказаної заяви податковим органом листом від 11 жовтня 2018 року № 45420/10/05-99-17-01-08 повідомлено про відсутність підстав для списання наявної заборгованості.

В той же час, 05 жовтня 2018 року у відповідності до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» податковим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 13034,43 грн. станом на 30 вересня 2018 року.

Разом з цим, відповідно до акту про результати камеральної перевірки даних щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених зобов`язань від 19.09.2018 р. № 2000/05-99-45-11/3181520871, податковим органом встановлено порушення вимог п.293.2 ст. 293 ПК України від 02.12.2010 р., а саме несплату ФОП ОСОБА_1 . єдиного податку за період липень 2014р. - березень 2017 р., який перебував на 2 групі спрощеної системи оподаткування зі ставкою 20%.

25 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області було сформовано податкове повідомлення-рішення яким у відповідності до вищезазначеного акту на підставі ст. 122 Податкового кодексу України, зобов`язано ОСОБА_1 сплатити штраф у розмірі 4806 грн.

04 жовтня 2018 року позивач направив до ДФС України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 25.09.2018 р. № 0078784511.

06 листопада 2018 року позивачем було направлено додаток до скарги від 04.10.2018 р. на податкове повідомлення-рішення 25.09.2018р. № 0078784511 відповідно до якого позивач також просив списати безнадійний податковий борг у сумі 9612 грн. за період з липня 2014 року по березень 2017 року, скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 жовтня 2018 року та списати борг (недоїмку) в розмірі 13034, 42 грн.

Рішенням ДФС України від 04.12.2018 р. № /Г/99-99-11-05-01-14 за наслідком розгляду скарги ОСОБА_1 від 04.10.2018р. та доповнення до скарги від 06.11.2018 р. спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга а цій частині без задоволення.

Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки) такими, що підлягають скасуванню, а бездіяльність відповідача щодо несписання безнадійного податкового боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ у сумі 13034,43 грн., та безнадійного податкового боргу з єдиного податку у сумі 9612 грн. протиправною.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464).

Відповідно до положень статті 1 зазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" було внесено зміни до Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено вважати п. 9-4.

Таким чином, згідно п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII (надалі Закон №1669) ( в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратило чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Серед цього переліку зазначено м. Добропрілля, де позивач перебуває на обліку як платник податків.

Отже, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.

Згідно приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов`язків платника єдиного внеску та від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога Ф-187782-45 від 05 жовтня 2018 року прийнята всупереч вимогам діючого законодавства та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За правилами пункту 122.1 статті 122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені в главі 1 розділу 14 Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 291.2. та 291.3. статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що єдиний податок належить до місцевих податків.

За приписами пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Згідно з підпунктом 2 цього пункту до другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Відповідно до положень пунктів 293.1, 293.2 статті 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;

2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з вимогами пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Відповідно до пункту 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Згідно наданого суду розрахунку штрафних санкцій по єдиному податку ФОП ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного податку та нарахований штраф у розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку за кожен місяць у період з липня 2014 року по березень 2017 року включно.

Разом з тим, у відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Судом встановлено, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 сертифікатом Торгово-промислової палати № 8257 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов`язку платника податків сплатити єдиний податок фізичної особи-підприємця за період липень 2014 року - лютий 2017 року у термін 20 числа звітного кожного місяця, а отже належним та допустимим доказом підтверджено наявність підстав для звільнення позивача від відповідальності за порушення строку сплати авансових внесків х єдиного податку з фізичних осіб.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2018 року № 0078784511 прийнято всупереч діючого законодавства та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ДФС у Донецькій області вчинити дії щодо зобов`язання списати безнадійний податковий борг (недоїмку) зі сплати ЄСВ у сумі 13034,43 грн., та безнадійного податкового боргу з єдиного податку в сумі 9612 грн. правова позиція суду обґрунтована наступним чином.

Відповідно до п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Підпунктом 101.2.4 п. 101.2. ст. 101 Податкового кодексу України встановлено, що під терміном "безнадійний" розуміється, в тому числі, податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

За приписами п.101.5 ст.101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до статті 101 глави 9 розділу II Податкового кодексу України розроблено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №577.

Згідно до п. 2.1 цього Порядку під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Підпунктом 4.1 розділу ІV Порядку списання безнадійного податкового боргу платника податків передбачено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Згідно п. 4.2 розділу ІV Порядку № 577 за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Приписами п. 4.3 розділу ІV Порядку № 577 в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Відповідно до припису норми п.9-4 закону № 2464 встановлено, що недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Як вже було зазначено раніше судом встановлено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 надав до податкового органу скаргу на податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2018 року. У листопаді 2018 року позивач надав додаток до сказано скарги в якому просив, в тому числі, списати безнадійний податковий борг у суму 9612 грн. за період з липня 2014 року по березень 2017 року та списати безнадійний борг (недоїмку) в розмірі 13 032,42 грн., що виник як у платника єдиного внеску, який перебував на обліку в органі доходів і зборі, що розташовані на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція та надав копію Сертифікату Торгово-промислової палати 8257.

Крім того ОСОБА_1 також звернувся до податкового органу із відповідними заявами про списання безнадійного податкового боргу у суму 9612 грн. за період з липня 2014 року по березень 2017 року та списання безнадійного боргу (недоїмку) в розмірі 13 032,42 грн., що виник як у платника єдиного внеску, який перебував на обліку в органі доходів і зборі, що розташовані на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція та надав копію Сертифікату Торгово-промислової палати № 8257.

На вказані заяви відповідач листом від 11 жовтня 2018 року №45420/10/05-99-17-01-08 повідомив про відсутність законодавчих підстав для списання наявної заборгованості зі сплати єдиного внеску та листом від 01 листопада 2018 року № 971/05-99-45-11 повідомив про те, що у зв`язку з відсутністю результатів розгляду попередньої скарги, списання безнадійного податкового боргу є неможливим.

Суд звертає увагу на те, що станом на день розгляду заяви про списання наявної заборгованості зі сплати єдиного внеску Постановою Верхового суду від 22 травня 2018 року Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області залишено без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, якою судом було скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 13034,42 грн. залишено без змін, а отже суд погоджується із доводами позивача про протиправну бездіяльність відповідача щодо несписання безнадійного податкового боргу у зі сплати ЄСВ у розмірі 13034,43 грн.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до припису норми п.9-4 закону № 2464, безнадійний податковий борг (недоїмку) зі сплати ЄСВ у сумі 13034,43 грн. підлягає списанню.

Разом з тим, суд не приймає посилання позивача на наявність сертифікату Торгово-промислової палати як на підставу для списання безнадійного боргу з єдиного податку у сумі 9612 грн. з огляду на те, що вказаний сертифікат засвідчує настання обставин непереборної сили та розповсюджується на реалізацію пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України, які в свою чергу передбачають процедуру розстрочення та відстрочення сплати грошових зобов`язань, а ні процедуру звільнення від такої сплати.

Таким чином наявність у позивача Сертифікату не є на думку суду підставою для списання безнадійного податкового боргу, а засвідчує лише факт, який повинен братись до уваги контролюючим органом для надання платникові розстрочення/або відстрочення сплати таких зобов`язань через обставини непереборної сили, а тому позовні вимоги в частині визнання бездіяльності щодо списання безнадійного податковий борг з єдиного податку у сумі 9612 грн. та зобов`язання списати такий борг не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2018 р., та вимогу від 15.10.2018р. - задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 05.10.2018 р. № Ф-187782-45 у сумі 13 034, 43 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2018 р. № 0078784511.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028) щодо несписання безнадійного податкового боргу (недоїмку) зі сплати ЄСВ у сумі 13034,43 грн.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028) списати безнадійний податковий борг (недоїмку) зі сплати ЄСВ у сумі 13034,43 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1152, 60 грн.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 15 квітня 2019 року

Повний текст рішення складено 25 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Грищенко Є.І.