Рішення № 82134173, 27.05.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 травня 2019 р. Справа № 120/1131/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Ніконової Тетяни Василівни,

представника відповідача Тиховського Миколи Олеговича,

у відсутності позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною відмови, її скасування та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати відмови, оформлені листами від 07 лютого 2019 року №К-711/0-492/0/95-19 та від 28 березня 2019 року №К-83/0-291/6-19, щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гектари за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташовані на території Сальницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, а також зобов`язати відповідача повторно розглянути письмову заяву від 10 січня 2019 року та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною прощею 2,0 гектари за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності розташованих на території Сальницької сільської ради Вінницького району Вінницької області. Разом із адміністративним позовом позивачем подано розрахунок суми судових витрат, у якому вказав на те, що судові витрати за подання до суду позовної заяви складаються із судового збору в розмірі 1409,60 гривень; також зазначив, що планує понести витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000 гривень.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 10 січня 2019 року звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гектари за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташована на території Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області.

Листами від 07 лютого 2019 року та від 28 березня 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило заявника про неможливість надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Позивач вважає, що відповідачем під час розгляду поданої ним заяви протиправно відмовлено у наданні відповідного дозволу, а тому відповідача слід зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 січня 2019 року та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву; розгляд справи призначено на 06 травня 2019 року.

19 квітня 2019 року до суду представником відповідача подано письмові заперечення на розрахунок суми судових витрат, у яких йдеться про те, що матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги, детального опису робіт (послуг), що свідчить про відсутність офіційних договірних відносин між позивачем та його представником. Відтак, відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, докази надання якої відсутні.

19 квітня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній посилається на ті ж обставини, що слугували підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, які зазначені у листах від 07 лютого та від 28 березня 2019 року.

26 квітня 2019 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі; також вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

06 травня 2019 року розгляд справи відкладено на 27 травня 2019 року у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення судового розгляду.

21 травня 2019 року до суду надійшло клопотання позивача, у якому просив розглядати справу без його участі. Також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

27 травня 2019 року у судове засідання позивач не з`явився. Натомість, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 10 січня 2019 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гектари за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих на території Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області. До вказаного клопотання заявник додав копію посвідчення учасника бойових дій, копію паспорта громадянина України, копію реєстраційного номера облікової картки платника податків та викопіювання з кадастрового плану, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Листом вих. №К-711/0-492/0/95-19 від 07 лютого 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило ОСОБА_1 про неможливість надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з необхідністю погодження викопіювання з планово-картографічних матеріалів відділом у Вінницькому районі Головного управління.

27 лютого 2019 року позивач звернувся до відділу у Калинівському районі міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із заявою про погодження викопіювання з плану землекористування Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області, на якому відображене бажане місце розташування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. До вказаної заяви додав копію листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07 лютого 2019 року, копію посвідчення посвідчення учасника бойових дій, копію паспорта громадянина України, копію реєстраційного номера облікової картки платника податків та викопіювання з кадастрового плану із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки на території Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області.

Листом вих. №К-107/0-0.181-295/154-19 від 11 березня 2019 року відділ у Калинівському районі міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомив позивача про неможливість погодити надане викопіювання з планово-картографічного матеріалу земельної ділянки у зв`язку із тим, що на земельну ділянку, що зазначена на картографічних матеріалах, видано викопіювання з планово-картографічного матеріалу іншій особі.

28 березня 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області на його повторне звернення від 13 березня 2019 року надало відповідь у формі листа вих. №К-83/0-291/6-19, у якій йдеться про те, що з наданої відділом у Калинівському районі міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області інформації слідує, що на зазначену ОСОБА_1 в графічних матеріалах земельну ділянку вже було надано погоджене викопіювання з картографічних матеріалів Сальницької сільської ради іншій особі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власноcті у власність громадянам врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 цієї статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як свідчать матеріали справи, позивачем відповідно до положень вказаної вище норми подано до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області як до відповідного органу виконавчої влади заяву-клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гектари за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташована на території Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області, додавши всі необхідні документи, що визначені частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України встановлено заборону вимагати додаткові матеріали та документи, ніж ті, що визначені цією частиною.

Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, із системного аналізу частини 7 статті 118 Земельного кодексу України слідує, що законодавцем визначено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

У листі вих. №К-711/0-492/0/95-19 від 07 лютого 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило ОСОБА_1 про неможливість надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку із необхідністю погодження поданих ним картографічних матеріалів у відділі Вінницького району Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Однак, суд критично оцінює такі вимоги відповідача, адже зі змісту частини 6 статті 118 Земельного кодексу України слідує, що законодавцем не передбачено необхідності погодження картографічних матеріалів. Більше того, вимога відповідача щодо погодження викопіювання з планово-картографічного матеріалу саме у відділі Вінницького району Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області є необгрунтованою навіть з тієї підстави, що земельна ділянка, щодо надання дозволу якої на розроблення проекту землеустрою звернувся позивач, розташована на території Сальницької сільської ради Калинівського району.

Разом із тим, суд встановив, що позивачем дотримано вимоги, які частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачені до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та долучених до нього документів. Так, у заяві-клопотанні від 10 січня 2019 року ОСОБА_1 зазначив цільове призначення земельної ділянки (особисте селянське господарство) та її орієнтовні розміри (2,0 гектари). На доданому до заяви-клопотання графічному матеріалі заявником зазначено бажане місце розташування земельної ділянки на території Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області (чітко позначено земельну ділянку, що розташована на території).

Відтак, посилання у листі від 07 лютого 2019 року як на підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на неможливість надання відповідного дозволу у зв`язку з необхідністю погодження картографічних матеріалів відділом у Вінницькому районі Головного управління є безпідставними, адже частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України встановлено заборону вимагати додаткові матеріали та документи, ніж ті, що визначені цією частиною.

Таким чином, відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, що не містяться у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Водночас, з приводу належної форми прийнятого відповідачем рішення, то суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333, передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру №600 від 15 жовтня 2015 року, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань. При цьому, пунктом 123 вказаної Типової інструкції передбачено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Відтак, вказаними підзаконними нормативно-правовими актами визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому, листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Отже, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу органом Держгеокадастру.

А тому лист відповідача від 07 лютого 2019 року не може вважатися належною відмовою у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність.

Такі ж висновки містяться і у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17, від 20 вересня 2018 року у справі №804/5597/15.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви від 10 січня 2019 року.

Отже, на переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви від 10 січня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З приводу позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, то суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, тому ефективним для спірних правовідносин способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а в отриманні земельної ділянки у власність. Відтак, в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність.

З огляду на те, що суд дійшов висновку, що відповідач допустив бездіяльність при розгляді заяви ОСОБА_1 щодо неприйняття рішення у формі наказу, тому належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 січня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гектари за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих на території Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області.

Такі ж висновки викладені і в постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі №820/4555/17, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17, від 20 вересня 2018 року у справі №804/5597/15.

Окрім того, позивачем у прохальній частині позовної заяви зазначено способи захисту, які слід вжити для відновлення його порушеного права. Однак, сформовані позивачем позовні вимоги стосуються земельної діялнки, що розташована на території Сальницької сільської ради Вінницького району Вінницької області. Водночас, суд в ході судового розгляду встановив, що позивач 10 січня 2019 року звертався із заявою на адресу відповідача щодо надання довзолу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що розташована на території Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області. Також до цієї заяви позивач надавав викопіювання з плану землекористування саме Сальницької сільської ради Калинівського району. Відтак, суд переконаний, що позивачем помилково зазначено у прохальній частині позовної заяви про місце розташування земельної ділянки (на території Сальницької сільської ради Вінницького району), дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо якої мав намір отримати позивач. Отже, такий недолік, що містить прохальна частина позовної заяви, також свідчить про необхідність задовлення позову в частині.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити частково, визнавши протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви позивача від 10 січня 2019 року, та зобов`язавши відповідача повторно розглянути відповідну заяву.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», адже має статус учасника бойових дій.

Саме тому позивач при зверненні до суду із цим позовом і не надав доказів сплати судового збору.

При цьому, разом із адміністративним позовом позивач подав розрахунок суми судових витрат, у якому вказав на те, що судові витрати за подання до суду позовної заяви з двома вимогами немайнового характеру складаються із судового збору в розмірі 1409,60 гривень, а також позивач планує понести витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з аналізу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що відшкодуванню підлягають лише понесені сторонами судові витрати, що документально підтверджені.

Однак, ані позивачем, ані відповідачем не надано суду доказів понесення ними судових витрат, а тому відсутні підстави для відшкодування судових витрат, які не понесені.

У зв`язку із викладеним та керуючись статтями 2, 9, 73, 74, 75, 76, 94, 124, 139, 162, 241, 244, 245, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 10 січня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих на території Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 січня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих на території Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39767547)

Повний текст рішення складено 03.06.2019

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович